Читайте также:
|
|
Загальні положення про шлюбно-сімейні
Сімейні відносини у різних правових системах мають свою спе-
цифіку, яка обумовлена як національними, релігійними традиціями,
так і специфікою правового регулювання. Соціальні перетворення
у суспільстві, які відбулися протягом двадцятого сторіччя, насам-
перед, істотно вплинули на шлюбно-сімейні відносини. У сімейно-
шлюбних відносинах відбулася своєрідна революція протягом
останніх десятиріч, внаслідок чого змінилася і сама сім’я, і правове
регулювання сімейних відносин. Сучасні міграційні процеси, про-
цеси соціального переустрою суспільства призводять до значного
поширення сімейних відносин за участю іноземного елементу.
Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин з наявністю іно-
земного елемента в різних правових системах здійснюється як нормами
сімейного (наприклад, Сімейний кодекс України, Сімейний кодекс Ро-
сійської Федерації), так і цивільного законодавства (Німецьке цивільне
уложення, Французький цивільний кодекс). У країнах Східної Європи
шлюбно-сімейні відносини регулюються спеціальними законами, зо-
крема, у Чехії, Угорщині, Польщі. У країнах англо-саксонської правової
сім'ї важливе місце у регулюванні шлюбно-сімейних відносин має пра-
вовий прецедент, хоча, зокрема, у Великобританії існують окремі зако-
нодавчі акти з питань шлюбу та сім’ї (наприклад, Закон про дітей 1989
р., Закон про опіку над неповнолітніми 1971 р.), у США шлюбно-сімейні
відносини регулюються також законодавчими актами окремих штатів,
застосовуються однакові закони, що прийняті у багатьох штатах (Закон
про шлюб і розлучення 1970 р., Закон про шлюбний договір 1983 р.).
Для правового регулювання шлюбно-сімейних відносин у між-
народному приватному праві характерним є перевага колізійних
норм над уніфікованими нормами. В Україні колізійні норми у сфе-
рі шлюбно-сімейних відносин передбачені розділом ІХ «Колізійні
норми сімейного права» Закону України «Про міжнародне приват-
не право», розділом VI «Особливості усиновлення за участю інозем-
ців та осіб без громадянства» Сімейного кодексу України [1].
Глава 7. Міжнародні сімейні правовідносини «з іноземним елементом»
Важливе значення у регулюванні шлюбно-сімейних відносин з іно-
земним елементом мають міжнародні договори, серед яких особливе
місце насідають Конвенція про права дитини, прийнята та відкрита для
підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної
Асамблеї від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України з
27 вересня 1991 року [2]; Декларація про соціальні і правові принципи,
що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі ді-
тей на виховання і їхнє усиновлення на національному і міжнародному
рівнях, прийнята резолюцією 41/ 85 Генеральної Асамблеї від 3 грудня
1986 року [3]; Конвенція про правову допомогу та правові відносини у
цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, яку
підписали такі країни СНД: Азербайджанська Республіка, Республіка
Молдова, Республіка Вірменія, Російська Федерація, Республіка Біло-
русь, республіка Таджикистан, Грузія, Туркменистан, Республіка Ка-
захстан, Республіка Узбекистан, Киргизька Республіка, Україна [4].
Слід зазначити, що протягом останніх п’яти років Україна робить
значні кроки щодо приєднання до міжнародних конвенцій. Так, Укра-
їна приєдналася до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном [5];
Конвенції про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про
утримання [6]; Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується,
визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відпові-
дальності та заходів захисту дітей [7]; були ратифіковані Європей-
ська конвенція про здійснення прав дітей [8]; Конвенція про контакт
з дітьми (ETS № 192) [9], Європейська конвенція про визнання та ви-
конання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки
над дітьми [10]. Розпорядженням Президента України від 12 березня
2009 року № 41/2009-рп уповноважено М. Оніщука на підписання
Європейської конвенції з усиновлення дітей (переглянутої).
Шлюбно-сімейні відносини з іноземним елементом врегульовані й
двосторонніми угодами (договорами) про правову допомогу у сімей-
них, цивільних, кримінальних справах, зокрема, Договором між Укра-
їною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові від-
носини у цивільних та сімейних справах, який ратифіковано 05.11.1998
р.; Договором між Україною та Латвійською Республікою про правову
допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кри-
мінальних справах, який ратифіковано 22.11.1995 р.; Договором між
Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних
справах, який ратифіковано 10.01.2002 р. із змінами і доповненнями,
внесеними Протоколом від 14 вересня 2007 року тощо.
Міжнародне приватне право
Стаття 18 Закону України «Про правовий статус іноземців та
осіб без громадянства» передбачає, що іноземці та особи без грома-
дянства можуть укладати і розривати шлюби з громадянами Укра-
їни та іншими особами відповідно до законодавства України. Іно-
земці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України
права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах.
Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин з наявністю інозем-
ного елемента в Україні здійснюється
міжнародними договорами, зокрема, Конвенцією про права дитини тощо
Сімейним кодексом України та іншими нормативно-правовими ак-
тами, зокрема, Законом України «Про міжнародне приватне право»
двосторонніми угодами (договорами) про правову допомогу у сі-
мейних, цивільних, кримінальних справах, зокрема, Договором між
Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та пра-
вові відносини у цивільних та сімейних справах тощо
Схема 7.1.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 32 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |