Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Суб’єкти цивільно-правових відносин.

Фізичні і юридичні особи вступають у різні цивільно-правові відносини. У них мають брати участь принаймні дві особи, бо це відносини між людьми (відношен­ня людини до речі не є правовим). Особи, які є учасниками цивільно-правових відносин, називаються суб’єктами. Суб’єкт цивільно-правових відносин, якому належить право, називається активним суб’єктом, або суб’єктом права. Суб’­єкт цивільних відносин, на якого покладено обов’язок, називається пасивним суб’єктом, або суб’єктом обов’язку. Проте таких цивільно-правових відносин, у яких є лише суб’єкт права і лише суб’єкт обов’язку, дуже мало. Як правило, в цивільно-правових відносинах кожен з учасників має суб’єктивні права і несе суб’єктивні обов’язки. Наприклад, у правовідносинах, що виникають з договору купівлі-продажу, підряду, перевезення, комісії, кожен із суб’єктів правовідносин має права і несе обов’язки.[7, c.77-84]

В радянській цивілістиці тривалий час панувала думка, що суб’єктами цивільних правовідносин можуть бути лише конкретні особи. Це пояснювали тим, що кожний громадянин або юридична особа в певний час повинні знати тих осіб (або представників даних осіб), з якими вони перебувають в цивільних правовідносинах або в усякому разі в тих фактичних відносинах, на базі яких виникають правовідносини. Це необхідно, зокрема, на випадок можливого пред’явлення правових вимог при порушенні обов’язків або, навпаки, виконання обов’язків у стадії здійснення правовідносин. В цьому випадку, якщо хто-небудь з суб’єктів правовідносин є недієздатною особою, його представляють особи, зобов’язані нести за нею нагляд. Тому цивільними правовідносинами (на думку радянських вчених) є лише так звані відносні правовідносини, характерною ознакою яких є відомий склад їх суб’єктів (договірні відносини, відносини, що виникають із спричинення шкоди, і т. д.) і наявність у останніх взаємно обумовлених суб’єктивних прав і обов’язків.[6, c. 89.]

Сучасним цивільним правом України встановлено, що цивільними правовідносинами є не тільки відносні, але і абсолютні (де визначено лише одну сторону, яка має право, тобто уповноважену сторону, а зобов’язаною стороною є кожен, чий обов’язок полягає в утриманні від порушення суб’єктивних прав) і загальнорегулятивні (де на боці уповноваженої і зобов’язаної сторін — кожен і всі).

Суб’єктами цивільних правовідносин можуть бути: громадяни України, іно­земні громадяни, особи без громадянства, українські й іноземні юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.

Фізичним, юридичним особам як суб’єктам цивільно-правових відносин при­таманні такі суспільно-юридичні якості: цивільна правоздатність і цивільна діє­здатність. Називаються вони суспільно-юридичними тому, що стосуються саме фізичних та юридичних осіб і передбачені законом.

Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні права та обов’язки. Вона є необхідною передумовою правоволодіння у правовідносинах.

Цивільна дієздатність — це здатність громадянина своїми діями набу­вати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки. На відміну від правоздатності, яка виникає у момент народження громадянина, набуття дієздат­ності залежить від віку і стану здоров’я. Вона виникає у повному обсязі з наста­нням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку.

За малолітніх (до 14 років) угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Ос­танні є також учасниками правовідносин, що виникають з таких угод. Цивільні права та обов’язки, яких набувають батьки (усиновителі), опікуни у цивільних правовідносинах, належать малолітнім особам.

Роль представників малолітніх полягає у тому, що вони виконують обов’язки і у відповідних випадках здійснюють права за них.

У ряді випадків малолітні самі здатні здійснити належні їм права (наприклад, право користування жилим приміщенням).

Неповнолітні (від 14 до 18 років) мають певний обсяг цивільної дієздатності. Вони мо­жуть при цьому бути учасниками багатьох цивільних правовідносин, що виника­ють з угод (наприклад, договорів купівлі-продажу, майнового найму, дарування, страхування), факту винаходу, створення творів науки, літератури, мистецтва.

Від імені фізичної особи, визнаної недієздатною (душевнохворою, недоумкуватою) угоди укладає її опікун, який стає при цьому учасником цивіль­но-правових відносин. Набуті опікуном цивільні права та обов’язки належать фі­зичній особі, яка визнана недієздатною [1, ст. 39].

Обмежено дієздатні особи можуть бути учасниками цивільно-правових від­носин, що виникають з дрібних побутових угод. Але вони укладають угоди з роз­порядження майном, своєю заробітною платою, пенсіями та іншими доходами за згодою піклувальника [1, ст. 37].

Новий ЦК України пішов шляхом більшого звуження дієздатності осіб, які зловживають спиртними напоями і наркотичними засобами (ст. 36 нового ЦК України). За новим кодексом вони позбавлені права отримувати свою заробітну плату, пенсію та інші доходи. Це право належить піклувальнику. Зазначене пра­вило встановлено в інтересах забезпечення матеріального становища самої обме­жено дієздатної особи і членів її сім’ї.

Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин також мають цивільну правоздатність і цивільну дієздатність.

Новий ЦК України з метою розвитку ринкових відносин надає юридичним особам загальну правоздатність, яка збігається за обсягом з правоздатністю фізичних осіб, за винятком тих прав та обов’язків, необхідною передумовою яких є природні властивості людини.

Дієздатність юридичних осіб виникає водночас з правоздатністю. Особливості виникнення і змісту праводієздатності юридичних осіб зумовлені тим, що юридичні особи — це організації. А щодо організацій питання про вік, стан здоров’я відпадає. Кожна організація має свої завдання і цілі діяльності.