Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЛФК при неврозах

Читайте также:
  1. А) Логотерапия как специфическая терапия при ноогенных неврозах
  2. А) Логотерапия как специфическая терапия при ноогенных неврозах.
  3. История учения о неврозах
  4. Клініко-фізіологічне обґрунтування засобів фізичної реабілітації при неврозах
  5. ПАТОГЕНЕЗ ВЕГЕТАТИВНЫХ РАССТРОЙСТВ ПРИ НЕВРОЗАХ.
  6. Саморегуляция при неврозах
  7. Сексуальные нарушения при неврозах.
  8. Сексуальные нарушения при неврозах.
  9. Страхи при неврозах

У лікарняний період лікувальну фізичну культуру використовують диференційовано, залежно від виду неврозу з перших днів перебування хворого у стаціонарі згідно з призначеним постільним або напівпостільним, іноді вільним руховим режимом. Її завдання: покращення психоемоційного стану хворого і його вольових якостей; врегулювання співвідношень процесів збудження і гальмування в ЦНС та сприяння вирівнюванню їхньої динаміки; координація функцій коли і підкірки головного мозку, першої та другої сигнальної систем; покращення діяльності внутрішніх органів. Використовують ранкову гігієнічну і лікувальну гімнастику, самостійні заняття, прогулянки.

Заняття з ЛФК починають із загально розвиваючих і дихальних простих вправ, які виконують у повільному темпі, без напруження, з паузами для відпочинку. Тривалість заняття – 10-15 хв. Вона поступово збільшується до 25-30 хв. У подальшому з метою адаптації хворого до фізичного навантаження вводять вправи з дозованим напруженням, невеликими обтяженнями, більш складною координацією. Заняття проводять як індивідуально, так і з невеликою групою.

Завдання, зміст і методику проведення занять диференціюють залежно від виду неврозу, клінічних проявів захворювання, віку, статі і функціональних можливостей хворого. Хворим на неврастенію та істерію слід більшою мірою пояснювати, а хворим на невроз нав’язливих станів – показувати.

При неврастенії головним завданням ЛФК є тренування процесу активного гальмування, відновлення і впорядкування збуджувального процесу. Заняття проводять у ранковий час, тривалість і кількість вправ нарощується поступово, щоб не втомити хворого. Рекомендується проводити заняття із заспокійливою музикою, помірного і повільного темпу, з поєднанням мажорного та мінорного звучання.

Після занять хворий повинен відчувати бадьорість і легке стомлення. Частота серцевих скорочень і дихання мають повертатися до вихідних даних спокою через 5-10 хв. після закінчення процедури. У заняття з неврастеніками при ослаблених процесах гальмування і переважанні процесів порушення, крім гігієнічної гімнастики, варто вводити різні вправи, що сприяють зрівноваженню емоційного тонусу хворих, елементи спортивних ігор за спрощеними правилами (волейбол, настільний теніс, городки). При таких симптомах, як почуття непевності, страху, порушення координації рухів, рекомендується застосовувати вправи, що сприяють подоланню цих почуттів: вправи на рівновагу (на лаві, колоді), лазіння по гімнастичній стінці, стрибки через яму, стрибки у воду, плавання з поступовим збільшенням відстані та ін. Прогулянки, близький туризм, рибна ловля, полювання позитивно впливають на перебудову нервово-психічної сфери, сприяють розвантаженню нервової системи від звичайного виду професійної діяльності, впливають на серцево-судинну і дихальну системи, підвищують пристосованість організму до різних фізичних навантажень.

При істерії основними завданнями ЛФК є: зниження емоційної лабільності хворих, підвищення активності вольової діяльності і другої сигнальної системи. Заняття проводять за відсутності сторонніх осіб з кількістю не більше 10 хворих із музичним супроводом у темпі, що поступово сповільнюється. Команди подають повільно, плавно, розмовною мовою. Важливим методичним прийомом є виконання вправ за поясненням реабілітолога без показу, а у наступному – напам’ять. Слід спокійно і наполегливо вимагати точного виконання всіх вправ, помічаючи і виправляючи помилки.

Підвищення вольової діяльності досягають виконанням силових вправ на приладах у повільному темпі з навантаженням на великі м’язові групи. Для зниження емоційного тонусу застосовують такий прийом: на початку заняття виконують вправи у прискореному темпі, що поступово знижується, і наприкінці заняття він найменший. Для цього ж у заключній частині заняття рекомендовано вправи на розслаблення і відпочинок у положенні лежачи чи сидячи протягом кількох при максимальному розслабленні м’язів із заплющеними очима.

У випадках істеричних паралічів, в основі яких лежить функціональні порушення в зоні рухового аналізатора, гальмування його визначених ділянок, слабкість подразнюючого процесу в другій сигнальній системі ЛФК має бути спрямована на ліквідацію цих змін. Хворого необхідно переконати у тому, що функції руху в нього збережені і відсутній параліч. Пасивні вправи паретичними кінцівками викликають потік імпульсів до рухового аналізатора і виводять його зі стану гальмування. Застосовують рухи здоровими кінцівками, що викликають аналогічні зрушення в ЦНС. Доцільно використовувати вправи та ігри, які потребують концентрації уваги, активної роботи м’язів і не втягнуті в контрактуру і паралічі. При цьому слід поступово включати рухи паралізованою кінцівкою.

При неврозі нав’язливих станів основні завдання ЛФК такі: відвернути увагу хворого від нав’язливих думок, підвищити психоемоційний тонус, зменшити надмірну перевагу другої сигнальної системи, стимулювати рухливість кіркових процесів. Для реалізації цих завдань у комплекси лiкувальної гімнастики слід включати емоцiйнi за характером вiдомi хворим вправи, що виконуються автоматично, без фіксації уваги на точності виконання, у швидкому темпi. Виправляти помилки слiд шляхом показу вірного виконання вправ одним iз хворих, не роблячи зауважень тим, у кого вправа не вдалась. Тон реабілітолога i музичний супровiд мають бути жвавими i бадьорими. Йому потрiбно реагуваати на позитивнi емоції хворих, пiдбадьорювати їх, сприяти спілкуванню одного з одним [20].

Заняття проводять за iндивiдуальним i малогруповим методом. При формуваннi груп в них доцiльно включати кiлькох хворих, що вже одужують, добре засвоїли виконання вправ. Це пов’язано з тим, що у бiльшостi невротичних хворих погана координацiя pyxiв, вони незграбнi i неспритнi, соромляться своєї неповноцiнностi. Для виправлення такого становища пiсля вiдповiдної психотерапевтичної пiдготовки хворого, роз'яснення важливостi виконання конкретних фiзичних вправ поступово включають складніші вправи.

Для пiдвищення емоцiйного тонусу хворих заняття проводять iгровим методом, застосовують вправи з опором, що виконують у парах. Допомагають перебороти невпевненiсть у собi, страхи такі вправи, як ходьба по колодi з поступовим пiдвищенням висоти, стрибки з пiдвищення, вправи у подоланнi перешкод, на приладах, у рiвновазi. Для переборення страху серцевого нападу, страху вмерти вiд iнфаркту мiокарда (за вiдсутностi органiчних передумов для цього) хворим спочатку рекомендують бути лише присутнiми на заняттях. Потiм їх залучають до нешвидкої ходьби по колу, виконання простих вправ для ніг, тулуба, далi рекомендують ходьбу по рейцi, гiмнастичнiй лавi, простi вправи з гiмнастичними палицями, згодом – кидання м’яча, пiдскакування, елементи спортивних вправ, рухливі ігри та інші циклічні вправи. У заключнiй частинi занять не потрiбно досягати повного зниження емоцiйного тонусу, тому що хворий має закiнчити заняття у бадьорому, доброму настрої.

У після лікарняний період комплекси лiкувальної гiмнастики i методику проведення занять складають з урахуванням виду неврозу. У заняття вводять спецiальнi вправи, що сприяють покращанню уваги, швидкостi i точностi pyxiв, координацiї, виховують спритнiсть, швидкiсть реакцй, умiння подолати перепону. Використовуються вправи, якi викликають рiзкий гальмiвний процес – раптова зупинка або перебудова pухів вiдповiдно до команди пiд час ходьби, бiгу. Для тренування вестибулярного апарату застосовують вправи без зорового контролю, коловi рухи головою, нахили тулуба у рiзнi боки. При позитивнiй реакції на навантаження додають стрибки, зiскакування, вправи зi скакалкою, рухливi i спортивнi iгри.

Хворим на iстерiю пропонують одночасно виконувати асиметричнi вправи (рiзнi завдання для лівої та правої руки, лівої та правої ноги), що активiзують побудову диференцiйованого гальмування в кopi великих пiвкуль. Включення силових вправ на приладах у повільному з навантаженням на великі м’язовi групи дає можливiсть розвивати активно-вольовi акти.

 




Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 27 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Висновки до першого розділу | Комплекс вправ для хворих на неврастенію. | Ранкова гігієнічна гімнастика для хворих на невроз | Профілактика неврозів. |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав