Читайте также:
|
Рух «Zeitgeist» це глобальна організація, яка не має ніяких паперів для заповнення або якого-небудь формального процесу приймання. Інтерес у пропозиціях руху «Zeitgeist» в поєднанні з певним типом дій для просування таких змін є єдиною визначальною характеристикою «членства», а рівень участі зводиться до комфортної зони та винахідливості особи та/або групи, частиною якої вона хоче бути. Важливим є також відзначити, що бути частиною спільноти означає просто робити внесок, в багатьох аспектах, у сам перехід до нового типу економіки, оскільки зміна соціальних цінностей є критичною для такого переходу, а це починається зі створення зростаючої суб-культури, яка знову ж таки впорядковується з цими цінностями, навіть якщо стара, їдка соціальна модель все ще має місце.
Якщо бути більш точним, то бути залученим безумовно означає намагатися поширювати поінформованість серед суспільства, а в ідеалі – робити внесок у розвиток проектів. Спектр активістських можливостей може починатися від найпростішої роботи
878 Pale Blue Dot: A Vision of the Human Future in Space, Carl Sagan, 1994 р.
ізольованої особи по поширенню в он-лайн відповідної інформації для цільової аудиторії в таких місцях як форуми, медіа-сайти, соціальні мережі і тому подібне, до інших видів діяльності, які можуть мати більш детальний підхід і робити внесок в розробку і програмування проектів, які можуть сприяти просуванню фактичного механізму запропонованої системи.
Трьома такими проектами, які розвиваються в даний момент є: (а) Інститут глобального перепроектування (англ. Global Redesign Institute) або скорочено ІГП (англ. GRI); (б) Проект місцевих рішень (англ. Localized Solutions Project) або скорочено ПМР (англ. LSP); (в) Система співробітницького проектування (англ. Collaborative Design System) або скорочено ССП (англ. CDS).
ІГП є спільним он-лайн інтерфейсом, який функціонує подібним до Вікіпедії (англ. Wikipedia) чином в плані спільного вкладу, за винятком того, що він має більш високий рівень логічної оцінки та набагато меншу кількість семантичних проблем, які мають місце у випадку з енциклопедією. Метою є перепроектування поверхні Землі, графічним та математичним чином, район за районом, базуючись на найбільш передових принципах стійкості та ефективності. Цей підхід орієнтований на теорію систем не притримується таких людських вигадок і штучних обмежень як країни, права приватної власності та інші перешкоджаючі фактори, які існують сьогодні.
Щоб краще його зрозуміти, його потрібно розглядати як ініціативу з макро-індустріального проектування, яка усуває всі топографічні та інфраструктурні атрибути сучасного суспільства, і яка працює над їх заміною більш оптимізованими засобами. Метою є фактично впровадження ПРОЕ в найбільш можливих в теорії масштабах. Звісно, багато хто, почувши про таку пропозицію і розуміючи те, що це є проектом з відкритим доступом і що будь-хто на планеті зможе зробити в нього свій вклад, може прийти до висновку, що велика кількість суб’єктивних людських поглядів щодо даного питання може зробити впровадження такого типу проектування неможливим.
Насправді все не так, якщо в дію вступає науковий метод. В той час як локалізовані технології (більше про це буде йтися в параграфі присвяченому ПМР) будуть завжди змінюватися з часом, тому що це є їхньою природою, оскільки речі технічно вдосконалюються, то фундаментальне топографічне мислення буде змінюватися набагато менше. Якщо говорити більш детально, то спосіб відповідно до якого люди приходять до цих «макро» рішень напряму взаємопов'язаний з характерними особливостями будь-якої вибраної території і поєднаний з логічним мисленням притаманним для мереж, які будуть з’являтися для синергічного поєднання соціальної функціональності.
Наприклад, різні типи місцевості мають різні властивості для поселень, в той час як розміщення відновлювальних джерел енергії потребують, щоб збір енергії відбувався у відповідних місцях. Якщо виробництво певного виду товарів потребує певних матеріалів і такі матеріали трапляються локалізовано лише в певних місцях, було б логічним зводити виробничі потужності якомога ближче до джерела видобутку цих ресурсів. Так само найкращим чином будуть розміщуватися будь-які інші атрибути ланцюга поставок з використанням такої ж самої логіки, включаючи також і засоби розподілу. Центри розподілу було б доцільніше розміщувати поблизу центрів великих міст, де населення буде мати легкий доступ в межах невеликої відстані. До того ж, самоочевидним стає створення парків, центрів відпочинку і тому подібного, які знаходять своє розташування у місцях, які найбільше підходять для даного типу характеристик, як наприклад великі плоскі простори для ігор і тому подібне.
Якщо коротко, то такий процес логічного прийняття рішень щодо топографічного розміщення з метою максимізувати ефективність та стійкість є в загальному технічним процесом. Тут не мається на увазі, що хтось «натисне кнопку» і вся цілісність даного регіону буде виведена автоматично без консенсусу з людьми або без корегуючих значень. Так скоріше можна сказати про те, що ми маємо сьогодні у світі, разом з марнотратними, породженими ринком практиками міжнародних ринків, глобалізацією та іншими видами неефективності які є глибоко розрегульованими. Через це базове мислення у відповідності до законів природи, ми зможемо в подальшому створити легкість, безпеку та достаток, а отже покращити нашу якість життя, в той же час в значній мірі зменшуючи відбитки на нашому природньому середовищі.
Оскільки комунікації та освіта є в кінцевому рахунку головними моментами в такому проекті, як тільки певну область буде «оновлено», задачею частково також буде показати світу те, що вже стало можливим. Статистичні дані, якими будуть супроводжуватися ці кінцеві пропозиції щодо проектування будуть вірогідно забезпечувати математичний зворотний зв'язок, як, наприклад, що до того наскільки менше енергії та ресурсів стало використовуватися; рівень зменшення в загальному екологічних відбитків; зручності транспорту; ефективного збільшення виробництва та розподілу; статистичного створення матеріального достатку основаного на кількості населення, і так далі.
(б) Проект місцевих рішень (англ. Localized Solutions Project) або скорочено ПМР (англ. LSP) може розглядатися як мікро-індустріальна ініціатива порівняно з «макро» ініціативою ІГП, яка щойно обговорювалася. Це просто хороший конструкторський проект, в якому люди можуть обмірковувати системи меншого рівня, які могли б стати частиною системи більшого рівня в «макро» контексті.
Наприклад, одним з таких проектів може бути проект будинку, який є легким, автономним та не складним у будівництві або який виготовляється заводським способом із екологічно чистих матеріалів, які є в достатку. Як тільки такий дизайн буде визнано суспільством через співробітницьку он-лайн систему як найбільш гнучкий, стійкий та оптимізований, він може потім поступати в базу даних для загального користування і таким же чином для включення до ІГП у якості підсистеми (879).
(в) Так само як і з ПМР, ССП або система співробітницького проектування є проектом з програмування, метою якого є створення діючого регулятивного та мережевого інформативного вихідного коду, який буде сприяти процесу описаному в есе «Індустріальний уряд». Ця система може програмуватися таким самим чином, методом відкритого доступу та з відкритим вихідним кодом, так само як це було у двох попередніх проектах, разом з використанням групового мислення та наукового методу для того, щоб сприяти максимізації потенціалу.
Як інструмент для комунікацій цей проект не повинен бути «завершеним», щоб бути ефективним. Навіть якщо буде використовуватися лише невеликий набір параметрів, щоб передати метод калькуляції теоретичної оцінки проекту, сама лише його освітня цінність буде мати величезний потенціал. В той же час, примітивні версії ССП можуть бути безпосередньо включені до ПМР та ІГП, оскільки вони об’єднані спільною метою. Такі вирази можуть бути продемонстровані на конференціях руху.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 35 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |