Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Діагностика, уточнення об¢єму ураження та контроль за проведенним лікуванням.

Читайте также:
  1. III. Тотальный контроль: совещания, отчеты и служебные записки.
  2. IV. Контроль за исполнением административного регламента
  3. IV. Контрольные тесты для проведения первого этапа экзамена
  4. IX. Клинические задачи и тестовый контроль
  5. VI. Самоконтроль подготовки студента к практическому занятию
  6. Аудиторский контроль
  7. В 2011 году система контрольных показателей таможенных органов претерпела ряд изменений.
  8. Взаимозаменяемость и контроль зубчатых передач
  9. Вимоги до оформлення контрольних робіт
  10. Внутрішньогосподарський контроль.

2. Диференційна діагностика захворювань органів дихання:

• аномалій розвитку трахеобронхіального дерева;

• бронхоектатичної хвороби;

• хронічних пневмоній;

• пухлинного ураження;

• бронхіальних нориць;

• стороннього тіла.

Бронхографія проводиться під місцевою анестезією та під наркозом. Також вона буває направленою та ненаправленою. Знеболювання верхніх дихальних шляхів проводиться аспіраційним методом (вдиханням краплями 5-7 мл 1% розчину дикаїну через ніс) або за допомогою піпетки. Потім через носові ходи вводять керований зонд, через який на рівні біфуркації трахеї додають 5 мл 5% розчину новокаїну. Зонд спрямовують у головний, а потім частковий бронх, та знову додають до 5 мл 5%-го новокаїну. Під внутрішньовенним або інгаляційним наркозом бронхографію частіше виконують дітям. Коли настане анестезія, через зовнішній кінець зонда шприцом вводять контрастну речовину. Зонд згинають таким чином, щоб він входив у відповідний бронх. Для компактнішого заповнення бронхів контрастом та візуалізації усіх сегментарних бронхів пацієнт лежить на боці досліджуваної легені. Низька в’язкість водорозчинних речовин забезпечує їх проникнення майже до бронхіол. Для заповнення всього бронхіального дерева однієї легені потрібно ввести 15-20 мл контрасту, а однієї частки чи сегмента – 5 мл. Роблять два знімки: бічний і фронтальний. Після цього через зонд вводять розчин антибіотику і зонд виймають. Щоб контрастна речовина краще евакуювалась завдяки кашлю, пацієнта слід покласти на здоровий бік. Основна маса її виділяється протягом перших 20-30 хв, а через 24 години її, як правило, немає зовсім.

Оптимально поєднувати бронхоскопію з бронхографією, що дозволяє не тільки оглянути слизову оболонку трахеобронхіального дерева та виявити її зміни, взяти біопсійний або бактеріологічний матеріал для дослідження, але й контрастувати його через цей же катетер при потребі.

Бронхографія буває ненаправленою (оглядовою) та направленою. При ненаправленій бронхографії контрастують все трахеобронхіальне дерево, що дозволяє виявити розміри, форму, положення, контури, стан внутрішніх стінок всіх бронхів, а також утворень, які дренуються цими бронхами (порожнини абсцесів, кист, каверн, раку та інш.). Оглядову бронхографію рекомендується виконувати на латероскопі, по наступним причинам:

o бронхи верхньої частки контрастуються краще;

o майже відсутнє попадання контрасту в протилежну легеню;

o краща анестезія слизової оболонки трахеобронхіального дерева.

У тяжкохворих оглядову бронхографію бажано виконувати на трохоскопі, а для дослідження нижніх часток легенів у вертикальному положенні пацієнта.

В складних випадках для проведення диференційної діагностики слід використовувати направлену бронхографію з контрастуванням окремих гілок бронхіального дерева (сегментарних чи субсегментарних). Це дозволяє виявити ряд симптомів, які не встановлюються при оглядовій бронхографії.

Протипоказання до бронхографії:

1. Декомпенсація при пороках серця.

2. Виражена недостатність зовнішнього дихання.

3. Тяжкий стан досліджуємого.

4. Гостре запалення верхніх дихальних шляхів.

5. Гостра фаза туберкульозного процессу органів дихання.

6. Легенева кровотеча.

7. Аневрізми великих судин грудної порожнини.

8. Тіреотоксикоз ІІІ-ІУ ступеня.

9. Фебрільна температура.

10. Реакція на анестетики.

11. Тяжкі захворювання нирок та печінки.

12. Психічнізахворювання.

Ненаправлена (оглядова) бронхографія Направлена бронхографія в прямій та боковій проекціях

Ангіопульмонографія - це рентгенологічне дослідження судин малого кола кровообігу після введення рентгеноконтрастної речовини в верхню порожнисту вену, правий шлуночок або безпосередньо в легеневу артерію з наступним виконанням серії рентгенограм з коротким інтервалом часу за допомогою автоматичного пристрою.

Розрізняють ангіопульмонографію загальну (коли заповнюються судини всієї легені) та вибіркову-селективну (коли заповнюються судини окремих часток та сегментів). При загальній контрастна речовина вводиться в кубітальну вену або через катетер у легеневий стовбур, що дозволяє виявити загальний стан кровоносної системи легень, порівняти судинну систему правої та лівої легені, визначити час кровообігу в малому колі кровообігу. Частіше використовують як контрастну речовину 70% кардіотраст або 70% діодон. Недоліком цієї методики є те, що добре візуалізуються лише відносно великі легеневі судини, а менші слабо, тому що контрастна речовина потрапляє в них лише після розбавлення кров’ю.

При вибірковій ангіопульмонографії через периферійні вени вводять тонкий серцевий зонд в камери правого серця до досліджуємих часткових та сегментарних артерій. Для цього використовують контрастну речовину меншої концентрації (50% кардіотраст), тому що 70% кардіотраст без розбавлення кров’ю може ушкодити епітелій малих судин.

 

Ангіограф двопроекційний ADVANTX LCN+, GE, General Electric Medical Systems Загальна ангіопульмонографія Вибіркова ангіопульмонографія

Показання до застосування:

• аномалії розвитку легеневих артерій і вен;

• тромбоемболії відгалужень легеневої артерії;

• підозра на наявність природжених артеріо-венозних аневризм;

• проведення диференціальної діагностики пухлин легенів і хронічних запальних процесів.

Фістулографія - з астосовується при плевроторакальних та бронхоплевроторакальних норицях. Контрастну речовину (йодліпол, сергозин в розчині), підігріту до температури тіла, вводять за допомогою шприця під контролем рентгенівського екрану. Рентгенограми виконуються у двох взаємно перпендикулярних напрямах.

Показаннями до застосування є:

• з’ясування взаємозв’язку з джерелом гнійного процесу;

• розповсюдженість, напрямок, ширина додаткових розгалужень, кишень.

Штучний пневмоторакс - виконується для виявлення анатомічної приналежності утворень, які розташовані в пограничних зонах грудної порожнини (особливо в латеральних, задніх і верхньомедіальних відділах грудної клітки).

В. Рентгенофункціональні:

Рентгенологічні методики з пробою Вальсальви або Мюллера застосовують в разі потреби диференціювати артеріовенозні аневризми, фіброзні зміни та свіжі інфільтративні зміни сполучної тканини, легень. Крім того, пробу Мюллера виконують для вивчення функції діафрагми.




Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 46 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Київ 2007 | Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). | Магнітно-резонансне дослідження органів дихання. | Радіонуклідне дослідження органів дихання. | Радіоспірограма | Радіоциркулограма | М’які тканини | Кісткова система | Діафрагма | Легеневі поля |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав