Читайте также:
|
При вивченні морфофункціонального стану органів кровообігу використовують загальні та спеціальні методи рентгенологічного дослідження. До загальних належать рентгеноскопія та рентгенографія. До спеціальних – безконтрастні і контрастні.
Рентгеноскопію та рентгенографію здійснюють в стандартних проекціях (прямій, передній, правій та лівій скісних, лівій бічній). Для уточнення стану лівого передсердя та аорти контрастують стравохід сульфатом барію. За ступенем зміщення стравоходу визначають ступінь зміни розмірів відділів серця та аорти.
Під час рентгенологічного дослідження в прямій проекції пацієнт стоїть обличчям до екрану, кисті його тильними поверхнями знаходяться на попереку, лікті відведені вперед. В правій (першій) або в лівій (другій) скісній проекції пацієнт повернутий правим або лівим боком під кутом 45-50о до екрана, руки за головою. Рентгенографію виконують з мінімальною експозицією (0,05-0,1 с) на фокусній відстані 1,5-2 м.
Під час рентгеноскопії вивчають положення, форму, розміри серця, пульсацію усіх його відділів, аорти, легеневих артерій.
Спеціальні безконтрастні методи основані на використанні додаткових технічних засобів і модифікацій рентгенівських апаратів.
Рентгенокімографію застосовують для об*єктивного вивчення пульсаційних рухів серця та судин. Основою рентгенокімографа є металева решітка з паралельно розміщеними на відстані в 1 мм свинцевими пластинками. Під час дослідження решітка рухається і за одну експозицію проходить відстань, яка дорівнює ширині пластини. В цей час реєструється пульсація всього органу записується 3-4 цикли діяльності серця у вигляді зубців. Серед них розрізняють 3 типи: передсерні, шлуночкові, судинні. Коротке коліно зубця відповідає систолі, довге – діастолі. Амплітуда шлуночкових зубців досягає 4-6 мм, передсердних – 1-2 мм, судинних – 1,5-2,5 мм.
Рентгенокімографія дає можливість вивчати порушення функціональної діяльності серця.
Електрокімографія – рентгенологічний метод дослідження пульсаційних рухів контурів серця і великих судин за допомогою реєстрації коливань оптичної щільності цих утворів на рентгенівському флуоресціючому екрані. Метод набуває особливої цінності у випадку одночасного запису електрокардіограми.
Лінійна томографія застосовується для уточнення стану відділів серця (ососбливо лівого передсердя), як правило після аналізу звичайних рентгенограм.
Рентгенокінематографія і відеомагнітний запис – реєстація рентгенівського зображення серця та великих судин на кіноплівку або відеомагнітну стрічку.
Комп*ютерна томографія – дозволяє вивчати поперечні зрізи завтовшки 2-8 мм. Основний шар сканування проходить крізь центр мітрального клапана та верхівку серця. Для покращання зображення використовують введення в/в рентгеноконтрастних речовин. Збільшення денситометричної різниці між здоровими та зміненими тканинами після їх наповнення кров*ю дає можливість виявляти патологічні стани.
Магнітно-резонансна томографія не пов*язана з рентгенівським опроміненням пацієнта і може бути виконана в різних проекціях, забезпечуючи чітку диференціацію між кардіоваскулярними структурами та кров*ю у всіх порожнинах.
Ехокардіографія широко застосовується в діагностиці захворювань серцево-судинної системи. Датчик спочатку встановлюють в ІІІ-ІУ міжрібер*ї по лівому краю грудини, а потім переміщують в інші зони. Дослідження дозволяє в різних площинах і за різного положення датчика отримати на екрані монітора або магнітній плівці зображення кожної камери серця, визначити товщину стінок обох шлуночків, передсердь та перікарда, виміряти відстань між стулками клапанів. В кардіології застосовують наступні методики: одновимірну (М-метод) та двовимірну (В-метод) ехокардіографію, доплерографію та кольорове доплеровське зображення серця.
Одновимірна ехокардіографія має вигляд групи кривих, кожна з яких відповідає певній структурі серця. Амплитуда вказує на розмах систолічних рухів реєструємої анатомічної структури. Спеціальна програма дозволяє отримати параметри кінцевого систолічного та діастолічного об*ємів лівого шлуночка та передсердь, величину фракції викиду шлуночків, фракції випорожнення передсердь, систолічного та хвилинного об*ємів, товщини й маси міокарда.
Двовимірна ехокардіографія дає можливість на екрані монітора спостерігати рухи стінок серця та клапанів в реальному маштабі часу.
Доплерографію серця проводять в імпульсному режимі. Завдяки їй вдається вивчити рух клапанів і стінок серця в будь-якій фазі серцевого циклу, а також в обраному контрольному об*ємі виміряти швидкість руху крові, напрямок і характер її течії. В нормі кровоток в усіх відділах ламінарний (односпрямований та рівномірний). Він записується на кривій доплерограми як вузька лінія, а на звуковому виході приладу обумовлює чіткий тональний сигнал. За кривою можна розрахувати об*єм крові, що потрапліє за один цикл із передсердя в шлуночок.
За кольорової доплерографії напрямок і характеристики потоків крові записуються різними кольорами. Рух крові в бік датчика відображається червоним кольором, рух від датчика - синім. Змішування ж обох кольорів вказує на різноспрямоване переміщення елементів крові.
Радіонуклідні дослідження серцево-судинної системи за допомогою гамма-камери поділяють на динамічні та статичні. Динамічні дозволяють оцінити внутрішньосерцеву гемодінаміку та скоротливу функцію міокарда (ангіокардіографія, радіонуклідна вентрикулографія), функціональну активність серця та стан внутрісерцевої гемодинаміки і виявити в стінках шлуночків зони дискінезії, акінезії, парадоксальних рухів, аневризми шлуночків. Використовують РФП 99мТс-пертехнетат або 99мТс-АЛС (альбумін сироватки людини) з розрахунку 400-600 МБк в об*ємі 1 мл в/в. Покадровий аналіз зображення дозволяє візуалізувати проходження РФП крізь праві відділи серця, легені, ліві відділи серця та аорту. Рершу 1-2 с фаза заповнення підключичної вени, верхньої порожнистої вени, правого передсердя та правого шлуночка. Потім легеневий стовбур, ліву та праву легеневі артерії. Проходження РФП через легені відображається на 4-6-й с. За допомогою комп*ютерних програм будуються локальні криві окремих зон, які відображають динаміку проходження РФП в них.
Статичні методи оцінки перфузії міокарда (міокардіосцинтиграфія) базуються на здатності здорового міокарда накопичувати міокардіотропні індикатори, що дозволяє діагностувати ІХС та інфаркти міокарда. Розрізняють пряму та непряму візуалізацію інфаркту. При першому застосовують 99мТс-пірофосфат, який вибірково поглинається некротизованою тканиною, але не затримується в незміненому міокарді. В другому – застосовують 201Tl-хлорид (він має біологічну спорідненість з калієм, Т ½ = 73,5 год, g-випромінювач, мах. Накопичування в міокарді через 5-10 хв. Після введення), 99мTс-МіВі, 99мTс-тетрофосмін, які накопичуються в міокарді, але не проникають у вогнище некрозу. Це бінуклідна РНД. Візуалізація вогнищу некрозу можлива тільки через певний час після ішемії (24-36 годин).
Контрастні методи рентгенологічного дослідження серця та великих судин основані на введенні в кровоносне русло водорозчинних органічних сполук йоду (60-75% розчиннів тріомбрасту, верографіну, урографіну, йодаміду тощо). Показаннями до цих методів – діагностика і вивчення гемодинамічних порушень при вроджених і набутих вадах серця та великих судин.
Катетеризація серця і судин дозволяє вивчити газовий склад і хвилинний об*єм крові, внутрішньосерцевий і внутрішньосудинний тиск, виконувати електро- і фонокардіографію з відділів серця: правих – катетеризація кубітальної, підключичної вен, лівих – стегнової артерії з наступним введенням зонда через аорту в лівий шлуночок).
Ангіокардіографія (загальна та селективна) – метод вивчення форми та розмірів відділів серця і великих судин, швидкості кровотоку, а також вивявлення патологічних сполучень між ними. При загальній контраст вводять в оголену вену автоматичним шприцем з великою швидкістю – 40 мл/с з розрахунку 1 мл на 1 кг маси хворого. На серійних ангіокардіограмах послідовно одержують зображення верхньої порожистої вени, правого передсердя і шлуночка, аорти. Її використовують для вивчення гемодинаміки. Селективну для діагностики вроджених і набутих вад серця.
Коронарографія – метод вивчення стану вінцевих артерій серця, стану колатерального кровообігу. Її застосовують в тяжких випадках ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда при вирішенні питання про хірургічне втручання (аортокоронарне шунтування та ендартректомія) і оцінки наслідків лікування. Найбільшого застосування набув метод селективної коронарографії, при якої проводять роздільну катетеризацію правої та лівої вінцевих артерій. Для цього виконують черезшкірну пункцію стегнової артерії за Сельдінгером і у висхідну частину аорти під контролем рентгенотелебачення вводять потрібний катетер. Для правої вінцевої артерії потрібно 2-3 мл контрасту, для дітей – 4-6 мл.
Цифрова субтракційна ангіокардіографія полягає у використанні комп*ютерної техніки, зокрема аналого-цифорового приладу для обрробки рентгенівського зображення. За допомогою ЄОМ знімають фонове зображення з контрастного з послідовною фіксацією його на екрані монітору, що утримує інформацію про наявність ділянок, які відповідають контрастній речовині. Органи і тканини мають вигляд контурів.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 27 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |