Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Філософія і її роль у житті людини й суспільства.

Читайте также:
  1. Max Factor історія людини і бренду
  2. Антична філософія
  3. Антична філософія класичного періоду
  4. Антична філософія.
  5. Арабська, середньоазіатська й єврейська філософія.
  6. Ауреліо Печчеї в книзі «Людські якості», аналізуючи сучасну екологічну кризу, пише, що це не криза природи, а криза відношення людини до природи. Чи поділяєте ви цю точку зору?
  7. Буття Бога, світу та людини у філософії доби Середньовіччя та Відродження
  8. Буття людини як буття можливості
  9. Буття людини як співбуття. Суспільний характер людського буття
  10. Буття людини як центральна проблема філософії М. Ґайдеггера "Буття і час".

Основні питання.

1.1 Поняття філософії. Предмет філософії.

1.2 Світогляд і його структура. Культурно-історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія, наука.

1.3 Ключові проблеми філософії. Основне питання філософії.

1.4 Специфіка філософського знання, його структура.

1.5 Логіка як основа філософського знання.

1.6 Функції філософії: світоглядна, методологічна, культурологічна, аксиологічна, соціальна.

1.7 Філософія й світогляд. Світоглядна функція філософії.

1.8 Філософія й наука. Методологічна функція філософії.

1.9 Філософія й релігія.

1.10 Філософія й культура. Культурологічна функція філософії.

1.11 Проблема методу у філософії.

1.12 Значення філософії в житті людини й суспільства.

Ключові поняття й терміни:

аксіологія, гносеологія, діалектика, ідеалізм, категорія, культура, логіка, матеріалізм, метафізика, методологія, світогляд, міфологія, наука, онтологія, основне питання філософії, пізнання, релігія, софістика, феноменологія, філософія, філософська антропологія, філософія історії, функції філософії, соціальна філософія, еклектика, естетика, етика.

Філософія в перекладі з давньогрецької мови означає любов до мудрості.

Людина перебуває в трьох сутнісних відносинах до світу: практичному, духовно-практичному й теоретичному. Відповідно основними формами освоєння світу людиною є матеріально-перетворювальна й пізнавальна.

Предмет філософії - світ у його цілісності й загальності. Чисто умовно в ньому можна виділити три частини: 1) природа; 2) суспільство; 3) чоловік і його внутрішній світ. Всі вони тісним образом взаємозалежні. Так, світ впливає на людину, у результаті чого світ представлений у людині, а людина представлена у світі. Виникає суспільство й людина на певному етапі розвитку природи. Все необхідне для життєдіяльності людина бере в природі, переробляючи природний матеріал.

Світогляд - цілісний погляд на світ і місце в ньому людини. Він містить представлення, знання, установки, що визначають розуміння світу й людини в ньому, а також ціннісні орієнтації і поводження людини. Це сплав теоретичного й практичного відношення до світу.

Світосприймання являє собою світ у почуттєвих образах.

Світорозуміння - це певна сума знань, накопичених наукою й історичним досвідом людей, утворена в результаті суспільного й індивідуального пізнання.

Представляє цікавість структура світогляду в аспекті людського поводження. Щоб зробити щось, наприклад, зварити борщ, необхідно мати об’єктивні умови (ОУ) і об’єктивну складову (систему внутрішньої детермінації (СДВ). ДО ОУ ставляться: джерело тепла - газова піч, приміром, і інгридієнти (овочі, м'ясо).

СВД включає:

а) знання;

б)суб’єктивні можливості (уміння, навички);

в) життєву позицію (цінності, ідеали, норми).
відсутність у СВД якого-небудь блоку деформує особистість будь-якого фахівця. Представимо, наприклад, лікаря без знань. Це тип Незнайки. Якщо в лікаря немає практичних навичок, то перед нами Теоретик. Якщо ж у лікаря відсутня життєва позиція, то його пацієнтові не минути лиха. Наслідки лікування можуть виявитися печальними.

Світогляд має два рівні: повсякденний (життєво-практичний) і теоретичний. Перший рівень базується на здоровому глузді, що є результатом багатовікового досвіду багатьох поколінь. Він нерозривно пов'язаний з людською повсякденністю й утворює з нею єдиний комплекс життєдіяльності, що передається від покоління до покоління як традиція.

На теоретичному рівні сам світогляд стає об'єктом осмислення й раціонального аналізу. Відбувається рефлексія, результатом якої є нова культурна реальність, що складається в появі безлічі різних поглядів на світ. Розхитується не тільки цілісність архаїчного світогляду. Змінюється саме відношення до світогляду як чомусь єдиному й незаперечному. Люди поступово стали усвідомлювати проблематичність світогляду в плані отримання однозначних відповідей. Та й сама відкритість для критики зі сторони людського розуму народжує ситуацію змісту життєвого пошуку й духовного вибору.

Що ж служить підставою для вибору? Філософія як така підстава бере розум. Раціональність - це те, що ріднить філософію й науку.

Історично першою формою світогляду була міфологія. Це форма суспільної свідомості давнього суспільства. Міф будується як оповідання на світоглядну тему про устрій світу, про стихії, походження людини, про богів, героїв. У міфі в художній формі вирішуються проблеми життя й смерті, долі, сенсу життя, а також розповідається про значимі культурні події: добування вогню, установлення соціальних правил і т.д.

Для міфологічного поєднання характерні:

Синкретизм - єдність всіх форм духовного освоєння світу, служить підставою цілісності міфологічного пізнання;

Генетизм - пояснення за допомогою оповідання про походження явлення;

Символізм - вираження думки за допомогою наглядних почуттєвих образів;

Дієвість міфу й реальності, що забезпечує повну довіру людини до того, про що говориться у міфі.

Однак на певному етапі розвитку первісного суспільства міф втрачає здатність виконувати свої функції - забезпечувати єдність роду для його виживання. Відбувається розпад міфологічної свідомості внаслідок, насамперед, появи приватної власності й соціальної рівності. З міфології виходять релігія й філософія.

Релігія (у перекладі з латинського - благочестя, святиня, предмет культури) форма світогляду, заснована на вірі в існування надприродного, а також сукупність обрядово-культових дій і об’єднання віруючих людей у певну організацію. У нових історичних умовах гармонійність космосу стародавніх греків заміняється апокаліптичним сприйняттям соціальної реальності, позбавлених практично всього людей: даху, сім'ї, майна, (раб не міг вважати приналежному йому навіть свого тіла). У цей трагічний момент історії в культурі здійснює найбільше світоглядне осяяння: всі люди рівні перед Богом, незалежно від їхньої соціальної приналежності. Людина - носій безсмертної душі, джерела моральної сили, любові й милосердя. Відкривається космос людської душі - внутрішньої опори знедоленої й приниженої людини. У фундаменті прийняття істин релігії лежить віра - особливий психічний стан повного й безумовного прийняття тверджень без емпіричного або логічного обґрунтування, тому що істини релігії по визначенню дані людині від Бога.

Підставою для світоглядного вибору може бути розум, його доводи, раціональна аргументація. Саме раціональність з'явилася тим фундаментом, на якому формується філософський світогляд. Необхідність вибору погляду на світ вимагала пошуку об’єктивних підстав, що забезпечують світоглядну орієнтацію.

На відміну від міфології, релігії й філософії, наука не робить світоглядні знання. Наукові знання відповідають на запитання: як? (технологічний рівень); що? (емпіричний рівень); чому? (теоретичний рівень). Але без відповіді на питання навіщо? в ім'я чого? губиться зміст побудови будинку Науки. В історії цивілізації науковий світогляд відігравав різну роль. В античності знання уплетене в практичне життя людей: хлібороба (геометрія), купця (арифметика), мореплавця (астрономія).

В Середньовіччі наука, як і філософія, стає служницею богослов'я й спрямована на підтвердження релігійних істин. У Новий час наука поступово займає домінуюче положення в життєдіяльності суспільства, роблячи вирішальний вплив на матеріальну (виробництво, медицина, енергетика і т.д.)і духовну сфери (утворення, культура, інформація й т.д.). Світогляд сучасної людини й суспільства являє собою вигадане сполучення елементів їх форм духовного життя і суспільної свідомості.

Проблеми філософії мають загальний характер. З їхньої масовості виділяються ті на яких замикається певна область філософських міркувань, ця область утворить новий розділ філософії.

Новими філософськими проблемами і розділами є:

1. Як улаштований світ? Онтологія – вчення про буття.

2. Що значить пізнати? Гносеологія - теорія пізнання.

3. Що таке людина? Філософська антропологія - вчення про людину.

4. У чому сенс життя? Аксіологія - теорія цінностей.

5. Що таке суспільство? Соціальна філософія.

6. Що таке краса? Естетика - вчення про прекрасне.

7. Що таке добро? Етика - вчення про моральність.

Основним питанням філософії традиційно вважається питання про відношення мислення до буття (духу до природи, свідомості до матерії, ідеального до матеріального). Важливість даного питання полягає в тому, що від його рішення залежить рішення цілісної системи знань про світ і місце в ньому людини.

Ті мислителі (Платон, Аристотель, Гегель), які вважали, що первинним є ідеальний початок, одержали назву ідеалістів. Ідеалізм має два різновиди: об'єктивний (його представники думають, що ідеальний початок існує об'єктивно) і суб’єктивний (мир існує тільки у свідомості суб’єкту). Ті мислителі, які вважають первинним матеріальний початок, називаються матеріалістами (Демокрит, Маркс).

Другий аспект основного питання філософії: чи пізнаваний світ?

Тих, хто вважає, що світ можна пізнати, називають гносеологічними оптимістами. Агностики (а - заперечення, гносис у перекладі з давньогрецького - знання) заперечують можливість пізнання світу.

У цьому аспекті філософія є світоглядом, у якому переважає суб’єктивна точка зору.

Філософські проблеми мають наступні специфічні риси:

Категоріальний характер. Категорії - філософські поняття - характеризуються високим рівнем абстракції, що дозволяє застосовувати їх при аналізі предметів і явищ із будь-якої сфери пізнання. Звідси треба їх:

1. Універсальність, що розуміється як прагнення філософів відшукати найбільш загальні, універсальні закономірності розвитку природи, суспільства й мислення.

2. Світоглядна завантаженість, тобто наявність у категоріях певного погляду на світ, що відрізняє їх, наприклад, від математичних понять.

3. Вічність. Філософські проблеми актуальні в будь-який історичний час. Актуальність означає, що їхнє рішення має значення, що виходить за рамки теоретичних побудов.

4. У різний час і в різних культурах їхнє рішення по-різному. Тому говорять про історичну й соціокультурну детермінацію пізнання, що визначає інтервальний характер філософських проблем.

Досягнення істини, до якого прагне філософія, можливо при дотриманні двох вимог:

1) при міркуванні необхідно виходити з істинних підстав, тобто положень, істинність яких установлена;

2) сам спосіб, шлях міркування повинен бути правильним. Тільки тоді пізнання буде результативним.

Логіка цікавить будова думки, її структура, способи з'єднання елементів думки, тобто її форма. Тому вона й називається формальною. Логічне мислення характеризується:

1) визначеністю, що означає ясність думки, її чіткість, однозначність;

2) несуперечністю;

3) аргументованістю, доказовістю;

4) послідовністю.

Логічність один з основних ознак філософського й наукового мислення. Це критерій оцінки рівня дослідження.

Функції філософії - це ті направлення застосування філософії, через які вирішуються її завдання й досягається мети. Виділяються наступні основні функції: світоглядна, методологічна, культурологічна, аксіологічна, соціальна.

Світоглядна функція складається у формуванні цілісної картині світу й місця в ньому людини. В історії присутні різні представлення про місце й роль людини у світі. У стародавності людина гармонійно вписана у світовий порядок буття, вона частина природи, нерозривно з нею пов’язана. Античність представляє людину порівняною з міфологічними богами.

У епоху Відродження людина мислиться як активний, самодостатній перетворювач природи. «Природа - не храм, а майстерня й людина в ній працівник», - слова Базарова, героя роману И.С.Тургенєва «Батьки й діти» виражають змінений дух Нового часу. Успіхи природознавства парадоксальним образом представили людину і її планетарний Будинок Землю - як піщину у Всесвіті. Але в XX столітті людина знаходить колишню велич завдяки розумінню свого космічного призначення.

Це розуміння пов'язане із вченням про ноосферу, у джерел якого стоїть В.І.Вернадський. Єдиний еволюційний процес, у результаті якого виникає людина (розширювальний вплив на середовище перебування), приводить до виникнення слідом за біосферою ноосфери. Сфера розуму робить потужним і весь вплив, що відноситься до нашої планети.

Суспільний план, тобто стратегію, трансформуючу всі наукові знання, створює філософія завдяки цілісній науковій картині світу.

Культурологічна функція філософії полягає в тому, що вона олюднює. пристосовує для людини «другу природу» - культуру.

Культура - це створена людиною сфери життєдіяльності, у якій вона реалізує себе як особистість. Це середовище розвитку й становлення кожної людини, у якої воно самореалізується як особистість, тому що культура - світ людських змістів. Життєві розумові цінності, піддаються філософією критичному аналізу (тоді говорять про самосвідомість культури) і обґрунтуванню. Таке обґрунтування цінностей і їхнього втілення - ідеалів - становить зміст аксіологічної функції філософії. Вона неминуче веде до оцінки всього існуючого з погляду моральних, релігійних, правових, етичних, соціальних і інших цінностей.

Впливаючи в такий спосіб на духовну атмосферу суспільства, формуючи його цінності й ідеали, філософія виконує соціальну функцію. Виправдуючи й зміцнюючи, критикуючи й послабляючи - філософія благословляє або розхитує державні підвалини. У цьому її значення для особистості, суспільства.

Як можливо порівнювати й зіставляти різні світоглядні погляди й системи? Для цього необхідний категоріальний аналіз світоглядів (тобто на рівні категорій - найбільш загальних понять).

Це становить зміст світоглядної функції філософії.. Світогляд - той духовний стрижень, на якому міститься особистість людини. В оповіданні О'Генрі «Дороги, які ми вибираємо» герой міркує про те, що насправді не ми, а дороги вибирають нас, тому що те, що усередині людини, змушує його зробити вибір (у нашім розумінні - життєва позиція).

У вірші В.Висоцького «Я - винищувач» розповідь йде від імені літака, якому протистоїть «той, котрий у мені сидить» - льотчик, що вважає, що він винищувач. Дозволяється суперечка в трагічний момент загибелі льотчика. Слідом за цим машина стає некерованою і гине. Цей образ показує значимість світогляду для кожної людини.

Cучасну науку можна зрівняти з величезним садом, у якому вчені трудяться кожний на своїй ділянці, жоден з них не бачить загальну картину, що створює садівник-філософ, що збирає воєдино результати пізнання всіх наук. Це дозволяє побудувати наукову картину світу, визначити стратегію й орієнтири наукового пізнання. У цьому складається методологічна функція філософії.

Кожна наука має свої спеціальні методи пізнання. Наприклад, астроном спостерігає за допомогою телескопа небесні тіла, проводить спектральний аналіз і т.д., хімік проводить експерименти, здійснює вимір і т.д. Деякі методи є загальними для всіх наук, наприклад, спостереження й експеримент, деякі специфічними для конкретної науки, як, наприклад, анкетування в соціології. Яким же є філософський метод? Історико - філософська традиція представляє розвинену Сократом і Платоном діалектику, логічне навчання Арістотеля, у середні віки метод диспуту, метод сумніву (Декарт),

критичний метод (Кант), вербальний, новий час Гуссерль презентує феноменологічний метод, розробляються також структурно - функціональний, системний підхід, герменевтика, інтервальний підхід, деконструкція. Вони з'єднують методологічний інструментарій філософа.

 

Контрольні питання

1. Що таке світогляд?

2. Яке місце займає міф у житті людини й суспільства?

3. Яке співвідношення філософії і релігії?

4. Яке співвідношення філософії і науки?

5. Яке співвідношення філософії і світогляду?

6. Назвіть ключові проблеми філософії.

7. У чому складається світоглядна функція філософії?

8. У чому складається методологічна функція?

9. Як формулюється основне питання філософії?

10. Яке значення філософії в життєвій орієнтації й професійній діяльності?

11. У чому складається відмінність повсякденного й теоретичного рівнів світогляду?

12.Які ознаки філософських проблем?

13.Як змінювався предмет філософії в історії людської думки?

14.Якими проблемами займається філософія?

15.У чому складається проблема методу філософії?

 

 

Тема 2.Світовий філософський процес: історія і сучасність

Основні питання:

2.1 Умови виникнення філософії. Східний і західний стиль філософствування.

2.2 Філософія Давнього Сходу.

2.3. Антична філософія.

2.4 Основні ідеї середньовічної філософії

2.5 Природа, людина, суспільство у філософії Відродження.

2.6 Антропоцентризм філософії епохи Відродження.

2.7 Філософія Освіти: основні ідеї.

2.8 Німецька класична філософія.

2.9 Філософія марксизму.

2.10 Особливості української філософської думки.

2.11 Основні етапи розвитку української філософії.

2.12 Сучасна світова філософія: напрямок і особливості.

2.13 Экзистенціонально - антропологічні напрямки.

2.14 Позитивізм.

2.15 Прагматизм.

Ключові поняття й терміни:

Абсолютна ідея, антропоцентризм, апейрон, апологетика, атман, атом, брахман, герменевтика, цивільне суспільство, гуманізм, у дао, дедукція, деїзм, деконструкція, діалектика, індукція, ірраціоналізм, історія філософії. Карма, категоричний імператив, конфуціанство, кордоцентризм, космізм, космоцентризм, лібідо, марксизм, матеріалістичне розуміння історії, мікрокосм і макрокосм, міфологія, нірвана, суспільний договір, відчуження, пантеїзм, парадигма, позитивізм, постмодерн, прагматизм, практика, освіта. психоаналіз, раціоналізм, релятивізм, сенсуалізм, соборність, софісти, стоїки, теоцентризм, українська філософія,утопія,філософія життя, чарвака - локаята, екзистенціалізм, емпіризм, епікурейці.

 

Контрольні питання:

1. Зіставте філософію й міфологію.

2. Назвіть передумови виникнення філософії.

3. У чому розходження східного й західного способів філософствування?

4. Назвіть школи індійської філософії й сформулюйте їхні основні ідеї.

5. Назвіть направлення давньокитайської філософії і сформулюйте їх основну ідею.

6. Укажіть основні етапи розвитку античної філософії.

7. Назвіть давньогрецьких філософів і дайте характеристику

їхніх навчань.

8. Дайте аналіз пошуку першооснови в давньогрецькій

філософії.

9. У чому складається середньовічна схоластика?

10. У чому складається геоцентризм філософської думки

середньовіччя?

11. Яке місце займає Бог, природа, людина, суспільство у філософській проблематиці епохи Відродження?

12. У чому складається антропоцентризм філософії Відродження?

13. Дайте характеристику гуманізму й жанру утопії в епосі Відродження.

14. Дайте характеристику емпіричного і
раціоналістичного напрямків у філософії Нового
часу.

15. Охарактеризуйте основні ідеї епохи Просвіти.

16. Яка роль і місце проблем гносеології й методу наукового пізнання у філософії Нового часу?

17. Які основні ідеї найвизначніших представників німецької класичної філософії?

18. Що являє собою абсолютна ідея Гегеля?

19. Яка роль практики у філософії марксизму?

20. У чому складається матеріалістичне розуміння історії?

21. Дайте характеристику рушійних сил розвитку суспільства по Марксу.

22. Які риси української філософської думки?

23. Дайте характеристику філософської культури Давньої Русі.

24. Охарактеризуйте філософські погляди Г.С.Сковороди.

25. Дайте характеристику української історіософії.

26. Які особливості сучасної філософії?

27. Дайте характеристику екзистенциалізма, основних ідей і її представників (Хайдеггер, Ясперс, Сартр, Камю).

28. Дайте характеристику позитивізму, основних ідей і представників (Конт, Малль, Мах).

29. Дайте характеристику прагматизму, основних ідей і представників (Джемс, Дьюи).

 

 




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 25 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Тема 3. Онтологія| Словник

lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.018 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав