Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Критерії суспільного прогресу

Читайте также:
  1. Динаміка макроекономічних пропорцій та оцінка стану виробництва суспільного продукту в кризових умовах
  2. Консервативні концепції суспільного розвитку України: П. Куліш, В. Липинський.
  3. Критерії і показники оцінки малих форм господарювання
  4. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
  5. Критерії оцінювання
  6. Критерії оцінювання тестових завдань
  7. Критерії оцінювання тестових завдань
  8. Критерії та ознаки сегментування ринку
  9. Метод розрахунку значень критеріїв пожежної небезпеки для горючого пилу

Роздуми світової громадськості про «межах зростання» значно актуалізували проблему критеріїв суспільного прогресу. Дійсно, якщо в навколишньому нас соціальному світі не все так просто, як здавалося і здається прогресистів, то з яких найбільш істотним ознаками можна судити про поступовості суспільного розвитку в цілому, про прогресивності, консервативності або реакційності тих чи інших явищ?

Відзначимо відразу, що питання «як вимірювати» суспільний прогрес ніколи не отримував однозначної відповіді у філософсько-соціологічній літературі. Така ситуація багато в чому пояснюється складністю суспільства як суб'єкта та об'єкта прогресу, його багатоплановістю і многокачествен-ністю. Звідси пошуки свого, локального критерію для кожної сфери суспільного життя. Але в той же час суспільство є цілісний організм і як такому йому повинен відповідати основний критерій соціального прогресу. Люди, як зауважував Г. В. Плеханов, роблять не декілька історій, а одну історію своїх власних стосунків. Наше мислення здатне і має відобразити цю єдину історичну практику в її цілісності.

І все ж панувала парадигма безмежного прогресу з неминучістю підводила до здавалося б єдино можливого вирішення питання; головним, якщо не єдиним, критерієм суспільного прогресу може бути тільки розвиток матеріального виробництва, яка в кінцевому рахунку зумовлює зміна всіх інших сторін і сфер життя суспільства. Серед марксистів на цьому висновки не раз наполягав В. ІЛенін, який ще в 1908 р. закликав розглядати інтереси розвитку продуктивних сил в якості вищого критерію прогресу. Після Жовтень Ленін повертається до цього визначення і підкреслює, що стан продуктивних сил - основний критерій усього суспільного розвитку, оскільки кожна наступна суспільно-економічна формація перемагала остаточно попередню завдяки саме тому, що відкривала більший простір для розвитку продуктивних сил, сягала більш високої продуктивності суспільної праці.

Примітно, що висновок про стан і рівень розвитку продуктивних сил як генеральному критерії прогресу поділявся і опонентами марксизму - техніцістамі, з одного боку, і сцієнтистів, з іншого. Позиція останніх потребує, очевидно, в деяких коментарях, бо виникає законне питання: як могли зійтися в одній точці концепція марксизму (тобто матеріалізму) і сцієнтизму (тобто ідеалізму)? Логіка цього сходження така. Сцієнтисти виявляє громадський прогрес перш за все в розвитку наукового знання, але ж наукове знання знаходить найвищий сенс тільки тоді, коли воно реалізується на практиці, і перш за все в матеріальному виробництві.

В процесі ще тільки йде в минуле ідеологічного протистояння двох систем техніцісти використовували тезу про продуктивних силах як генеральному критерії суспільного прогресу для доказу переваги Заходу, йшов і що йде за цим показником попереду. Тоді їх опонентами була внесена суттєва поправка до власної концепції: цей вищий загальносоціологічні критерій не можна брати у відриві від характеру панівних в даному суспільстві виробничих відносин. Адже важливо не тільки загальне кількість вироблених у країні матеріальних благ, але і те, наскільки рівномірно і справедливо вони розподіляються серед населення, як сприяє або гальмує дана громадська організація раціональне використання продуктивних сил та їхній подальший розвиток. І хоча поправка дійсно істотна, але вона не виводить критерій, прийнятий в якості основного, за межі однієї -- економічної - сфери соціальної дійсності, не робить його справді інте-гратівним, тобто пропускає через себе і вбирним в себе зміни буквально в усіх сферах життя суспільства.

Таким інтегративним, а значить - найбільш важливим, критерієм прогресу виступає рівень гуманізації суспільства, тобто становище в ньому особистості: ступінь її економічного, політичного і соціального звільнення; рівень задоволення її матеріальних і духовних потреб, стан її психофізичного та соціального здоров'я. Зазначимо, до речі, що всередині цього складного за своєю структурою індикатора можна і потрібно виділити один, по суті справи що поєднує в собі всі інші. Таким, на наш погляд, є середня тривалість життя. І якщо вона в даній країні на 10-12 років менше, ніж у групі розвинених країн, та до того ж виявляє тенденцію до подальшого зменшення, відповідно має вирішуватися питання і про ступінь прогресивності цієї країни. Бо, як сказав один з відомих поетів, «всі успіхи реакційні, якщо валиться людина».

Рівень гуманізації суспільства як інтегративний критерій вбирає в себе в знятому вигляді розглянуті вище критерії. Кожна наступна формаційних і цивілізаційна ступінь є більш прогресивною і в особистісному плані - вона розширює коло прав і свобод особи, тягне за собою розвиток його потреб і вдосконалення його здібностей. Достатньо порівняти в цьому відношенні статус раба і кріпака, кріпака і найманого працівника при капіталізмі. На першій Спочатку може здатися, що осібно стоїть у цьому відношенні рабовласницька формація, що знаменувала собою початок ери експлуатації людини людиною. Але, як роз'яснював Ф. Енгельс, навіть для раба, не кажучи вже про вільні, рабовласництво було прогресом в особистісному плані: якщо раніше полоненого вбивали або з'їдали, то тепер його залишали жити.

Отже, змістом суспільного прогресу було, є і буде «олюднення людини», що досягається шляхом суперечливого розвитку його природних і суспільних сил, тобто продуктивних сил і всієї гами суспільних відносин. Цьому змісту повинен бути адекватний і обирається нами основний критерій суспільного прогресу.

К. Ясперс в роботі «Сенс і призначення історії» пише про єдину долю людства і наявність глобальних проблем, які необхідно вирішити для збереження життя на землі. Які з цих проблем ви вважаєте найбільш актуальними? Ваші міркування щодо шляхів їхнього вирішення.

Ще в 1949 р. німецький філософ К. Ясперс висунув ідею про «глобальне єднання», «єдине людство», «єдину долю народів», «створення цілісного планетарного світу людей». Кажучи про неминуче глобальне єднання світу, він вказав на два шляхи майбутнього розвитку людства: з одного боку, завжди діятиме прагнення до влади, яка ставить за мету створення світової імперії, а з іншого, прагнення до світу, до такого всесвіту, в якому життя людей буде вільним від страху. Світова імперія стримується однією єдиною владою, яка підпорядковує собі всіх з якогось одного центру через насильство, а світовий справедливий порядок – це єдність без єдиної влади, єдність загальної згоди, солідарної відповідальності за долю людства

 

 




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 20 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Нормативные ссылки | Характеристики | Требования к сырью и материалам | Маркировка | Упаковка | Транспортирование и хранение | ПРИЛОЖЕНИЕ А (обязательное). Информационные сведения о пищевой ценности вареных колбасных изделий в 100 г продукта | Соціально-Класова |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав