Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Конфлікт між імперією та папством

З часів Григорія VII до середини тринадцятого сторіччя стриж­нем європейської історії є боротьба за владу між Церквою і світськими монархіями - спочатку імператором, а згодом, залежно від обставин, з королями Франції та Англії. Понтифікат Григорія

завершився очевидною невдачею, проте його політику, додавши більше поміркованості, перейняв папа Урбан II (1088-1099), що потвердив його укази проти світської інвеститури і вимагав вільного вибору єпископів за участю духівництва й народу (участь народу, звісно, мала бути чисто номінальною). Проте на практиці папа не заперечував проти світських призначень, якщо вони були добрі.

Спершу Урбан почувався в безпеці тільки на норманській те­риторії. Але 1093 р. син Генріха IV, Конрад, повстав проти свого батька і в союзі з папою завоював Північну Італію, де Ломбард­ська ліга, спілка міст на чолі з Міланом, обставала за папою. 1094 р. Урбан рушив тріумфальним походом через Північну Італію та Францію. Він здобув перемогу над Філіппом, королем Франції, що прагнув розлучитися з дружиною і за це був відлучений папою, а згодом таки визнав його зверхність. На Клермонському соборі в 1095 р. Урбан проголосив перший хресто­вий похід, породивши хвилю релігійного завзяття, що призвело до зміцнення папської влади - а заразом і до жорстоких єврейських погромів. Останній рік свого життя Урбан цілком безпечно про­жив у Римі, де загалом папи рідко тішилися безпекою.

Наступний папа, Пасхалій II, як і Урбан, прийшов з абатства Клюні. Він далі провадив боротьбу за інвеститури і мав успіхи у Франції та Англії. Але після смерті Генріха IV в 1106 р. наступ­ний імператор, Генріх V, узяв гору над папою, що був не від світу цього, і дозволив своїй святості переважити політичну доцільність. Папа запропонував, щоб імператор відмовився від інвеститур, а за це єпископи і абати мали зректися володіння земними маєтками. Імператор ніби схилявся до згоди, та коли розійшлася чутка про майбутній компроміс, проти папи несамови­то повстали церковники. Імператор, що саме був у Римі, скори­стався нагодою й полонив папу; той під тиском погроз відступив інвеститури й коронував Генріха V. Проте через одинадцять років у 1122 p., коли було укладено Вормський конкордат, папа Калікст II змусив Генріха V зректися інвеститур і впливу на вибір єпископів у Бургундії та Італії.

Отже, поки що наслідком боротьби стало те, що папа, колись бувши підданим Генріха III, тепер уже дорівнявся до імператора. Водночас він став цілком незалежно керувати Церквою, урядуючи з допомогою легатів. Таке посилення папської влади відповідно зменшило вплив єпископів. Вибори папи стали вільні від нагляду з боку мирян, а духівництво в цілому дужче схилялося до чесно­ти, ніж на початку руху за реформи.