Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Читайте также:
  1. I Однословная характеристика I ПОДЗЫВАТЬ.
  2. I. Краткая характеристика физико-химических и токсических свойств метилового спирта.
  3. PAGE73. КРИМИНАЛИСТИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЖ
  4. Wi-Fi мережі. Загальна інформація
  5. А) Характеристика методів візуалізації сечової системи, показання до застосування, їх можливості та обмеження.
  6. А. Общая характеристика
  7. Афинский Акрополь. Общая характеристика ордерной системы
  8. Б) Характеристика методів візуалізації статевої системи, показання до застосування, їх можливості та обмеження.
  9. Банківські правочини пов’язані з формуванням грошових ресурсів: загальна характеристика
  10. Благотворительные и другие общественные фонды: характеристика, основные области деятельности, перспективы развития в России.

 

Світогляд людини в історичну добу, яку звичайно називають «новітньою», значно відрізняється від світогляду, притаманного добі середньовіччя. Найголовніше те, що падав авторитет Церкви і дедалі зростав авторитет науки - з цими двома відмінами пов'язані всі інші. В культурі новітньої доби переважають уже не клерикальні, а світські елементи. Держава мало-помалу заступає Церкву як орган, що контролює культуру. Державне врядування спершу зосереджувалося переважно в руках монархів, потім, як і в стародавній Греції, монархії поступилися демократіям або ти­раніям. Протягом усієї доби (попри невеликі відхилення) поволі зростають могутність національних держав і розмаїття функцій, які вони виконують, проте в більшості випадків Держава менше впливала на мислення філософів, ніж Церква в добу середньо­віччя. Феодальна аристократія, що на північ від Альп аж до п'ятнадцятого сторіччя могла триматися незалежно від централь­них урядів, утратила спершу свою політичну, а згодом і еко­номічну вагу. її заступили монархи в союзі з багатими торгівцями: ці дві сили в різних країнах у різних пропорціях ділять між собою владу. Багаті торгівці мало-помалу вливалися в аристократію. З часу американської та французької революцій важливою політичною силою стала демократія в сучасному ро­зумінні слова. Соціалізм, що протистояв демократії, яка грунтува­лася на приватній власності, вперше став урядовою силою 1917 р. Ця нова форма врядування, якщо вона пошириться, очевидно ви­робить нові форми культури; проте культура, яку ми розглядати­мемо, здебільшого «ліберальна», тобто найприродніше пов'язана з торгівлею. Але є і важливі винятки, надто в Німеччині: світогляд Фіхте й Гегеля, наприклад, нітрохи не пов'язаний із торгівлею. Але для цієї доби такі винятки не типові.

Негативна прикмета доби проступила раніше за позитивну: спершу почали відкидати авторитет Церкви і тільки згодом стали визнавати авторитет науки. В італійському Ренесансі наука відігравала дуже мізерну роль, опір Церкві, здавалося людям, пов'язаний з античністю, і вони й далі дивились у минуле — тільки набагато дальше минуле, ніж доба раннього християнства


й середньовіччя. Першим поважним виступом науки стала публікація 1543 р. теорії Коперника; проте ця теорія поширилась і набула сили тільки тоді, коли в сімнадцятому сторіччі її попра­вили Кеплер і Галілей. Відтоді почалася довга боротьба між нау­кою і догматизмом, боротьба, в якій традиціоналісти весь час програвали молодій науці.

Авторитет науки, визнаний багатьма філософами новітньої до­би, дуже відмінний від авторитету Церкви, бо шанують не урядо­ву потугу, а розум. Ніяких кар не зазнають тцхто відкине науку, ніяка полохлива обережність не спонукає визнавати її. Наука пе­ремагає лише тому, що звертається до розуму. Проте авторитет її не повний і не безмежний. Наука, на відміну від католицької догми, не виробляє довершеної системи, що охоплює людську мо­раль, людські сподівання, минулу й майбутню історію світу. Нау­ка висловлює тільки те, що на даний момент видається науково доведеним, те, що є лише маленьким острівцем в океані незнан­ня. Існує, проте, ще одна відмінність: Церква проголошує свої постанови як абсолютно істинні й довіку незмінні, натомість нау­кові твердження пробні, вони грунтуються на ймовірності і мо­жуть змінюватись. Дух ученого цілком відмінний від духу серед­ньовічного догматика.

Поки що я говорив про теоретичну науку, яка є спробою пізнати світ. Практична наука, яка є спробою змінити світ, бу­ла важлива з самого початку, і вага її незмінно зростала, аж по­ки вона майже цілком витиснула теоретичну науку з людського мислення. Практичну вагу науки спершу визнали у воєнній справі; Галілеєві й Леонардо уряд надав роботу, коли вони заяви­ли, що можуть удосконалити артилерію й мистецтво фортифікації. Відтоді дедалі більше зростає кількість учених, що працюють на війну. Згодом вони братимуть участь у розвитку машинного ви­робництва, привчатимуть людей використовувати пару, потім електрику, а потужно впливати на політику почнуть тільки на­прикінці вісімнадцятого сторіччя. Тріумф науки здебільшого досяг­нений завдяки її практичній корисності, і тому з'явилися спроби відокремити ту корисність від теорії, наука таким чином дедалі більше ставала технікою і все менше - вченням про природу світу. Ця позиція поширилась між філософів тільки зовсім не­давно.

Визволення з-під влади Церкви призвело до посилення індивідуалізму, навіть до певної анархії. Дисципліна - моральна, інтелектуальна, політична - асоціювалась у людей ренесансної до­би зі схоластичною філософією і пануванням Церкви. Арістотелівська логіка схоластів була дуже обмежена, проте при­вчала розум до точності й уважності. А коли ця школа логіки вийшла з моди, на зміну їй попервах прийшло не щось краще, а тільки еклектичне наслідування античних зразків. Але до сімнадцятого сторіччя у філософії не відбувалося нічого важливо­го. Моральна й політична анархія в Італії п'ятнадцятого сторіччя


була просто разюча і стала грунтом для доктрин Макіавеллі. Вод­ночас свобода від духовних кайданів сприяла буйному розвиткові геніїв у мистецтві й літературі. Але таке суспільство нестабільне. Реформація й Контрреформація, а також залежність Італії від Іспанії поклали край і доброму, і лихому в італійському Рене­сансі. Коли Ренесанс поширився на північ від Альп, він уже не мав такого анархічного характеру.

Новітня філософія, проте, здебільшого зберегла

індивідуалістський характер. Це дуже помітне в Декарта, що опи­рає все пізнання на певність у власному існуванні і вважає ясність і виразність (обидві якості суб'єктивні) критеріями істини. У Спінози він майже не проступає, але знову з'являється в Ляйбніцевих безвіконних монадах. Локк, цілковитий об'єктивіст вдачею, проти волі мусив повернутись до суб'єктивістської докт­рини, що пізнання - це відповідність або невідповідність ідей, -погляду, такого нестерпного йому самому, що він утікав від нього коштом разючої непослідовності. Берклі, скасувавши матерію, вря­тувався від цілковитого суб'єктивізму тільки тим, що вдався до Бога, хоча послідовніші, ніж сам Берклі, філософи, це вважали недозволеним методом. У Юма емпірична філософія завершилася скептицизмом, якого ніхто не міг ні спростувати, ні визнати. Кант і Фіхте - суб'єктивісти і вдачею, і своїми доктринами, Ге­гель уник суб'єктивізму завдяки великому впливові Спінози. Рус­со й романтичний рух поширили суб'єктивізм з теорії пізнання на етику та політику і цілком логічно скінчили повною анархією, як-от у Бакуніна. Такий надмір суб'єктивізму - це своєрідне бо­жевілля.

Тим часом наука як техніка виховала в практичних людей світогляд, цілком відмінний від світогляду, властивого філософам-теоретикам. Техніка дала почуття сили: сьогодні людина набагато менше залежить від ласки природи, ніж у давніші часи. Проте сила, якою наділяє техніка, не індивідуальна, а суспільна: пе­ресічна людина, опинившись після кораблетрощі на безлюдному острові, могла б досягнути набагато більшого в сімнадцятому сторіччі, ніж тепер. Наукова техніка вимагає співпраці великої кількості людей під однією орудою, - отже, спрямована проти анархії і навіть проти індивідуалізму, потребуючи добре скріпленої соціальної структури. На відміну від релігії, вона етич­но нейтральна: запевняє людей, що вони можуть творити дива, але не каже, якими ті дива мають бути. Через те вона й недо-вершена. На практиці мета, якій служать ті або ті наукові досяг­нення, дуже залежить від випадку. Ті, хто очолює величезні об'єднання, яких потребує наукова техніка, можуть, залежно від обставин, у певних межах спрямовувати їх куди їм заманеться. Таким чином влада сягає масштабів, ніколи їй раніше не при­ступних. Філософії, натхнені науковою технікою, - філософії си­ли, все не-людське вони схильні трактувати як просто сировин­ний матеріал. На меті вже ніхто не зосереджується, важить


тільки майстерність самого виконання. Це теж своєрідне бо­жевілля. В наші дні це найнебезпечніша форма, саме проти неї має знайти протиотруту здорова філософія.

Стародавній світ покінчив з анархією, створивши Римську імперію, але Римська імперія була не ідеєю, а чисто ма­теріальним фактом. Католицький світ гадав покінчити з анархією, створивши Церкву, що була ідеєю, але ця ідея ніколи не могла адекватно втілитись у факт. Ні античний, ні середньовічний розв'язки не були задовільні - перший через те, що не міг ідеалізуватися, другий через те, що не міг реалізуватися. Сучас­ний світ, здається, йде до розв'язку, схожого на античний: суспільний лад насаджується силою, виражаючи радше волю мож­новладців, ніж сподівання простих людей. Проблему тривкого й задовільного соціального ладу можна розв'язати, тільки поєднавши міцність Римської імперії з ідеалізмом Божого Міста св. Августи­на. Щоб досягнути цього, потрібна нова філософія.

 




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 17 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

ЙОАН СКОТ | ЦЕРКОВНА РЕФОРМА В ОДИНАДЦЯТОМУ СТОРІЧЧІ | МУСУЛЬМАНСЬКА КУЛЬТУРА і ФІЛОСОФІЯ | ДВАНАДЦЯТЕ СТОРІЧЧЯ | Конфлікт між імперією та папством | Розквіт ломбардських міст | Розвиток схоластики | ТРИНАДЦЯТЕ СТОРІЧЧЯ | СВЯТИЙ ТОМА АКВІНСЬКИЙ | СХОЛАСТИ-ФРАНЦИСКАНЦІ |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав