Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Освоєння індійської філософії західним світом

Вважається, що Захід почав освоювати індійську філософію у XIX сторіччі з появою перекладів індійських сакраль­них текстів на європейські мови, зокре­ма – перекладів англійських філологів–сходознавців Генрі–Томаса Кольбрука та Макса Мюллера.

Свою думку відносно її особливостей мала вже німецька філософія початку XIX сторіччя. Добре відомий той факт, що інтерес до Індії і зача­рованість у її первісних образах був притаманний німецькому романтиз­му. Про індійську філософію пише і Ґ.В.Ф.Гегель, але для нього най–

Історія філософії

більш авторитетним перекладачем і знавцем індійської філософії був не романтик Фрідріх фон Шлегель, а Г.-Т.Кольбрук. «Згідно кольбруківсь­кому здобутку, індуси володіють стародавніми філософськими система­ми», – писав він у своїх лекціях з історії філософії.

Радикальний поворот західної філософії до Індії був здійснений А.Шопенгауером, який спрямував філософську думку до «смисложиттє­вих» проблем і підготував філософію Гуссерля та «філософію життя». Цей поворот, котрий визрів у надрах самої європейської філософії і був обумовлений та виправданий її власними проблемами, багато в чому спи­рався на Упанішади та буддизм. Цікаво, що буддизм і філософія А.Шопен­гауера мали дуже великий вплив на фізика А.Ейнштейна, про що він сам писав у своїх філософських одкровеннях.

У середині XIX сторіччя величезний внесок у знайомство світу з езотерикою індійської філософії був зроблений теософським рухом, запо­чаткованим О.П.Блаватською та її послідовниками. Цей внесок полягав насамперед у намаганні перетворити знання з езотеричного, котрим воло­діли лише «вибрані», у знання для широких кіл суспільства.

Можна говорити і про певний вплив індійської філософії на росій­ських філософів Вол. Соловйова та М.Бердяєва. Сам М.Бердяєв неодно­разово вказував на той факт, що його ідея індивідуального романтизму сформувалася під впливом А.Шопенгауера та індійської філософії.

Серед сучасних індологів слід особливо відзначити імена І.П.Мі­наєва, Г.М.Бонгард–Левіна, Т.Є.Єлизаренкової (котрій ми зобов'язані перекладом «Рігведи»), визначних будцологів Ф.І.Щербацького та О.О.Ро­зенберга; перекладача та коментатора «Упанішад» А.Я.Сиркіна, А.Є.Лук'я­нова, Е.А.Торчинова, К.К.Жоля, М.Еліаде, видатних індійських філософів С.Радхакрішнана, С.Чатгерджі, Д.Датта, Д.П.Чаттападьхяя та інших.

Проте, спираючись на сучасні досягнення в галузі індології не слід забувати, що індійське диво було відомо ще за часів Александра Маке­донського (IV ст. до н.е.), Афанасія Нікітіна (XV ст.) та Васко да Гами (XV–XVI ст.). Відомо, що вже з VI ст. до н.е. починається більш тісне спіл­кування Індії з народами Середньої Азії та Ірану. Індійська сатрапія вхо­дила до складу Персидської держави Ахеменідів аж до її остаточного руйнування. В арміях персидських царів, що воювали з греками, були і індійські воїни, і в Європу саме з тих часів починають проникати свідоцт­ва про Індію, хоча й у своїй більшості малодостовірні. Саме відтоді у на­родів Середземномор'я починають складатися традиційні уявлення про Індію як про «країну див».

¹ Гегель Г. В. Ф. Лекции по истории философии. – Кн. 1, – СПб., 1993. – С. 168.

Частина І. Історія Стародавньої філософії

Дуже показовим є спілкування з Індією самого Александра Маке­донського, котре почалося з 327 р. до н.е. На Александра і його оточення Індія справила сильне враження, а особливо – зустріч з екзотичними для греків та македонян індійськими філософами, котрих греки називали гім­нософістами (роздягненими мудрецями). Вони й вплинули на рішення царя припинити свій похід в Індію. Особливий вплив на Александра мав мудрець Калан, котрий користувався повагою у царя. Розповідають, що Калан продемонстрував Александру притчу: розстеливши перед ним вису­шену шкіру, він спочатку став на один її кінець, потім на іншій, і протиле­жні краї по черзі підіймалися, потім він став на середину, а уся шкура про­довжувала лежати на землі. Александр мусив зрозуміти, що йому необхідно знаходитися у центрі своєї держави, а не блукати на околицях. Свій відступ Александр пояснив так, нібито він відступає тільки перед богами, а зовсім не перед людьми. Він зробив жертвопринесення, і вони не були прийняті, –отже, воля богів вимусила Александра змінити свій намір.

Поняття «індійська філософія»