Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Максим Сповідник

Читайте также:
  1. Андрей Максимов
  2. Белянкова О.В.,преподаватель кафедры тифлопедагогики БГПУ им. Максима Танка
  3. Биография Максима Максимовича Ковалевского
  4. БОЛЕЕ ВЫСОКИХ МАКСИМУМОВ И БОЛЕЕ ВЫСОКИХ
  5. В детстве Максим много болел, в том числе тяжёлой формой гепатита.
  6. ВОЗВРАТ НА МАКСИМУМ ИЛИ МИНИМУМ ШИПА
  7. Воздушно-масляный сепаратор может быть установлен вне двигателя (максимальный объем 1 литр), в соответствии с рисунком 255-3.
  8. Вы не испытываете страданий, когда делаете в данный отрезок времени свой максимум (и понимаете это). Причем, неважно на каком жизненном этапе вы находитесь.
  9. Выполнение жима лежа на максимальный результат. (3 часа).
  10. Выполнение приседаний на максимальный результат. (2 часа).

Останнім визначним оригінальним візан­тійським християнським мислителем, що підбив підсумок грецької патристики, був Максим Сповідник (бл. 580–662 pp.). Як богослов, визнаний авторитет у справах

віри він багато зусиль приклав для того, щоб гармонійно поєднати плідність східної уяви про єдність Христа з західною ідеєю про Його внутрішню дво­їстість. Виступав як провідний опонент монофелітства (доктрини про наяв­ність у Боголюдини Христа лише однієї волі – Божественної). VI Вселенсь­кий собор, що визнав наявність во Христі не тільки Божественної, але й людської волі був, у значній мірі, плодом його роздумів, його молитов, му­ченицьких свідоцтв. У 645 р. він переміг на диспуті з монофелітами в Кар­фагені, але у 653 р. був арештований, підданий катуванню шляхом відти­нання язика і правиці. Помер Максим Сповідник у вигнанні.

Літературна спадщина значна і досить різнобічна. Деякі з творів увій­шли до складу «Добротолюбія» («Глави про любов», «Подвижническе сло­во у запитаннях учня і відповідях старця»), «Теологічні нотатки», «Містаго­гія», «Коментарі до праць Діонісія Ареопагіта і Григорія Нісського» тощо.

Філософські погляди Максима Сповідника забарвлені сильним впливом Діонісія Ареопагіта, в розповсюдженні і визнанні доктрини яко­го він зіграв важливу роль, що не виключає самостійності певних позицій. Праці Максима за масштабом дорівнюють богословським «сумам», що будуть характерними для періоду схоластики. У них він використовує і платонівський стиль мислення, і категорії Арістотеля, хоча за формою і спонуканням то були творіння містика.

' Докладно див.: Дионисий Ареопагит. О небесной иерархии. – СПб, 1997.


Частина II. Середньовічна філософія та філософія доби Відродження

Світ, за Максимом, був створений у ході послідовних розподілень, і завдання людини – здійснити у певній послідовності його синтез. Сповна це призначення здійснюється во Христі, що возз'єднує космос і історію і повертає людству його роль посередника. Цей процес досягає кульмінації у спілкуванні святих, що являють образ прийдешнього Христа. Людина, як особистісний образ Логосу, має розкрити і принести в дар Богові логос всіх речей, їх духовні сутності. Так людській раціональності дарується нескінченна творча сила, що дозволяє поєднати і перетворити світ. Як бачимо, наведене розуміння призначення людини є більш радикальним, ніж у Діонісія Ареопагіта.

На глибоке переконання Максима Сповідника, людина вільна. Про­те, її дійсна особиста свобода заблокована егоцентризмом. Христос віднов­лює нашу природну свободу ціною свого повного любові життя і мучени­цької смерті. Максим переконаний, «через віру і милосердну любов» ми творимо себе за образом буття Христова і через те, завдячуючи цій зустрічі, беремо участь у взаємопроникненні Божественної і людської енергій, яке здійснюється в Його «складовій іпостасі». Тоді бажання отримає свій дійс­ний зміст у Боголюдській реальності доброчинностей, що поєднуються у любові. Людське існування перетворюється на літургію космізацією «та­їнств». Максим наголошує, що обожнення можна досягнути лише в шля­хом довгої боротьби, проте, воно являє собою природне завершення розви­тку людини, яка відкрила для себе своє власне буття. «Бог завжди бажає втілиться в тих, хто цього гідний». Але «віра без справ мертва, як і справи без віри». С цього моменту людину рушить сила, що перевищує її розумін­ня, але яка завжди була потенційно присутня в ньому. Тільки тоді душа усвідомлює, що єдиним способом пізнання Бога є її злиття з Ним.

Підсумовуючи, підкреслимо, християнський Захід завжди наголо­шував на моральнісному спілкуванні з Христом, на духовному пережи­ванні людиною Його синівства. Християнський Схід, зі свого боку, наполягав на онтологічній причетності людини Божественним енергіям. Тому богослов'я Максима Сповідника – блискучий синтез обох підходів, що вказує на його актуальність.

 




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 16 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Мілетська школа філософії 6 страница | Розділ 1. раннє середньовіччя | Ігнатій Антіохійський | Климент Римський | Пастир» Герми | Климент Александріиський | Тертулліан | Післянікеиська патристика | Каппадокійський гурток | Григорій Нісський |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав