Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Аристотелізм в Антіохійській богословській школі.

У своїх філософських позиціях Антіохійська християнська богословська школа виходила із вчення Аристотеля, точніше перипатетиків і стоїків початку нашої ери. Соціально-історично це було обумовлено місцезнаходженням і культурою відомого з часів античності міста Антіохія. По-перше Антіохія на початку нашої ери вже не була в центрі або хоча б на перетині торгово-економічних шляхів. У ній уже не кипіли ідеологічні, національні та соціально-політичні пристрасті, як то спостерігалося в сучасній Антіохії Олександрії. Але в духовній культурі Антіохії ще з 3 століття до нашої ери панував перипатетизм, тобто правовірні послідовники філософії Аристотеля⁵³²⁴. Аристотель зробив вирішальний вплив на філософську і богословську думку діячів Антіохійської школи. Саме Антіохійська богословська школа першою проклала Аристотелем дорогу в середньовічну філософію.

Характерною особливістю філософської та богословської думки представників Антіохійської школи був реалізм і раціоналізм, звичайно, реалізм і раціоналізм у їх богословському тлумаченні. Не треба забувати, що ми ведемо мову не про філософські, а про богословські школи. Але все ж таки, відмінність богословствування антіохійців від богословствування олександрйців з достатніми підставами можна уподібнити відмінності філософствування Аристотеля від філософствування Платона. Цікаво: якщо порівнювати містичні, побудови сирійських (антіохійських) гностиків з містичними ж побудовами гностиків олександрійських, то і тут їх відмінності можна уподібнити з відмінностями між філософствуванням аристотеликів (перипатетиків) і філософствуванням платоніків (академіків). Представники Антіохійської школи, як зауважують дослідники, «ретельно займалися вивченням філософії Аристотеля і славилися своїм мистецтвом у діалектиці... Сучасні письменники помічають, що вони любили і вміли сперечатися, що своє вчення вони розкривали за допомогою категорій Аристотеля і силогізмів⁵⁴». Антіохійці прагнули до ясності і чіткості своїх висловлювань, за допомогою діалектики і логіки Аристотеля вони прагнули наблизити всі уявлення та поняття, навіть уявлення і поняття надприродні, до людського пізнання.
В області гносеології антіохійці чітко слідували за Аристотелем і приписували реальне буття тільки індивідуальним, конкретним предметам, а не загальним концепціям і поняттям, як то властиво платонікам, а звідси і олександрійцям. Не заперечуючи понять загального, антіохійці слідом за Аристотелем вважали, що ідеї загального розкриваються тільки при вивченні сукупності одиничних речей. При цьому вони завжди користувалися індуктивним методом, простуючи «від простого і чуттєвого - до вершин абстракції⁵⁵». Антіохійці, як послідовники Аристотеля, в першу чергу за предмети дослідження брали конкретні речі і явища. Навіть у викладі «вищих релігійних істин», церковних догматів, вони більше звертали увагу на конкретні уявлення, ніж на їх абстрактну сутність. Так, наприклад, у вченні про Бога антіохійці більшу увагу приділяли на наявності у Бога трьох іпостасей, ніж на їх таємничій єдності; у вченні про особу Ісуса Христа (в христологічному вченні) вони зверталися насамперед до розкриття конкретно людської і конкретно божественної природи Боголюдини, ніж до єдності двох природ у ньому. Взагалі, в області філософської та богословської гносеології вони більше говорили про роздільність, одиничності і відособленості, ніж про таємниче єднання, як то властиво олександрійцям. Природно, що вихідні гносеологічні позиції антіохійців привели їх до загального висновку, що ні в світі природному, ні у світі надприродному для людини немає нічого абсолютно незбагненного. Виходець з Антіохійської школи, учень Лукіана, Аетій заявляв: «Я так добре знаю Бога і так розумію його, що на стільки не знаю самого себе, як знаю Бога». А оголошений єретиком виходець з цієї ж школи Євтихій говорив: «Я знаю Бога так само вірогідно, як і сам Бог знає самого себе⁵⁶²⁵».