Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

У філософії Гегеля.

Читайте также:
  1. quot;Энциклопедия философских наук" Гегеля. Разворачивание абсолютной идеи в инобытии.
  2. Антропологічний принцип філософії Л. Фейербаха
  3. Антропологічний принцип філософії Л.Фейербаха
  4. Буття Бога, світу та людини у філософії доби Середньовіччя та Відродження
  5. Буття людини як центральна проблема філософії М. Ґайдеггера "Буття і час".
  6. В чому полягає відмінність підходів логіки, психології і філософії до вивчення мислення?
  7. ВАРІАНТИ БІЛЕТІВ З ФІЛОСОФІЇ ОСВІТИ.
  8. Визначте особливості духовних процесів та розвитку філософії в епоху Нового Часу.
  9. Викладу змісту філософії
  10. Виникнення філософії

 

Гегель називав філософію «епохою, схопленою в думці». Це визначення філософії в найбільшій мірі ставиться до філософії самого Гегеля. У його творчості в найбільшій мірі відбите, «схоплене», вище досягнення культури того часу, у якім жив класик німецької й світової культури. Але сказаного недостатньо для оцінки всієї філософської спадщини Гегеля. У його творчості підведений підсумок розвитку європейської філософської думки за минулі дві з половиною тисяч років. І не тільки підведені підсумки, але й піддані всебічній науковій критиці, узагальнені досягнення й заповнені пробіли в змісті цієї думки. Свою філософію він назвав філософією Абсолютного Ідеалізму, яку вже не треба розбудовувати, а належить тільки вірнопіддано коментувати. У самооцінках самого Гегеля, його філософія завершила розвиток філософської думки; він залишив нащадкам філософію, яка, де, досяглася свого вищого, абсолютного, розвитку й всеосяжного, абсолютного, охоплення.

І ще одна особливість філософії Гегеля. Основне кредо філософа викладено в наступних його трьох філософських творах: «Феноменологія Духа», «Наука Логіки» і «Енциклопедія філософських наук». Інші твори великого німця тільки більш детально розкривають викладені тут положення, або присвячені вузьким проблемам, або ж, як, наприклад, його лекції по історії філософії, філософії історії, філософії релігії, філософії права, філософії духу і так далі є тільки конспектами, які посмертно були видані його учнями. Отож. В основних філософських творах у Гегеля, як у жодного філософа до або після нього, основні філософські проблеми: Онтологія, Гносеологія й Методологія, викладені в такій нерозривній єдності, що вичленувати одну з них від інших ніяк неможливо. Ленін, читаючи «Енциклопедію філософських наук» і ще тільки навчаючись філософії (Відомо, що В.І. Ленін не був філософом, а був «кримінальником» - юристом - по освіті, про що ми скажемо нижче), наприклад, ніяк не міг вичленувати в Гегеля потрібну йому, Леніну, для написання «Матеріалізму й емпіріокритицизму» окремо Діалектику, окремо Логіку й окремо Гносеологію й з роздратуванням написав: «Не треба трьох слів. Це – одне й теж». Втім, радянські марксисти потім установили, що це все-таки «не одне й теж» (Див.: І.Д. Андрєєв. Діалектична Логіка. Москва, «Вища школа», глава III, §2).

І ще одне, можливо, останнє застереження. Філософія Гегеля дуже важка для запам'ятовування, іноді – і для розуміння. Той же розумник Ленін, читаючи окремі сторінки «Науки Логіки» Гегеля, нерідко записував: «Це місце в Гегеля – засіб для викликання головного болю». А оскільки це дійсно так, то багато авторів творів про Гегеля й, головним чином, професори, спрощували Гегеля, знижували його до свого рівня або до рівня студентського сприйняття. У силу цього, Гегеля, як ніякого іншого філософа у світі, спрощували й перетлумачували до невпізнанності, нерідко приписували йому те, чого в того й у думці не було, чого ніяк не можна безпосередньо вичитати в його творах. Це зауваження потрібно віднести не тільки до інших професорів і до рівня розуміння інших студентів. Це ставиться й до тих, хто зараз перебуває в цій аудиторії. Адекватному розумінню філософії Гегеля в країнах колишнього Радянського Союзу особливо багато перешкодили марксистські «друзі» і «вороги» гегельянства. В історії філософської думки в СРСР були часи, коли спочатку супротивників Гегеля, «механіцистів», саджали у в'язницю, а потім туди ж почали поставляти занадто великих друзів Гегеля, «деборинців».

 

 

4. Система Абсолютного ідеалізму Гегеля:

а. Місце категорій у філософській системі Гегеля

 

В основу викладу змісту Системи своїх філософських поглядів Гегель закладає світоглядні категорії, сукупність яких він називає «Світовим Духом». Розкриття сутності цього Світового Духа створює систему Логічних категорій. Природа, реальна матеріальна дійсність, повторює Гегель, є нічим іншим, як відчуженням- інобуттям, матеріалізованою, а тому «чужою», формою - Духа. Свідомість людини - це не що інше, як самопізнання Духа (У людській свідомості Дух пізнає самого себе.)

Випливаючи оцінці Гегеля Фейєрбахом, а через Фейєрбаха - і Леніним, у марксистській літературі (і не тільки в марксистській!) наполегливо проводиться думка, що Гегель уважав Ідеї-Категорії (Складові Світового Духа) самостійними сутностями, істотами, а самого Світового Духа - «витонченою формою Бога». Але це не так. Гегель дивився на ідеї, філософські категорії, і на Світового, Абсолютного Духа як на абстракції людського мислення; абстракції, у яких схоплена теперішня, адекватна, сутність речей і явищ. Він уважав, що тільки абстрактне, воістину філософське мислення правильне відбиває дійсність - і в цьому плані настійно повторював про тотожність буття й мислення. (Під буттям Гегель мав на увазі всю дійсність, а не тільки матерію).

Правда, оскільки Гегель у своїй філософії перевагу й першість віддавав духу (філософському мисленню) над матерією, то його справедливо називають ідеалістом; а оскільки він заперечував погляди суб'єктивних ідеалістів і вважав, що в мисленні людини адекватно (тотожно) відбивається об'єктивна дійсність, то його справедливо слід назвати ідеалістом об'єктивним. (Об'єктивний ідеаліст). Систему свого світогляду Гегель зображує у вигляді розвитку Світового (Абсолютного) Духа, який здійснюється на трьох рівнях: у Логіці, у Природі й у Мисленні. У стислому виді ця система викладена їм у тритомній «Енциклопедії філософських наук», яка була видана ще в 1817 році.

 

б. Логіка Гегеля: Буття, Сутність, Поняття

 

У першій частині своєї філософської системи Гегель показує розвиток Світового Духа в «стихії чистого розуму», - у системі логічних категорій. При цьому Гегель критикує «Метафізичну» (формальну) логіку, протиставляючи їй свою Логіку - Логіку діалектичну. Логіка Гегеля складається із трьох розділів: Буття, Сутність і Поняття.

У розділі про Буття він висвітлює категорії Якості, Кількості й Міри. При цьому він розбудовує своє вчення про взаємоперехід кількості і якості, про процес становлення, про стрибки в процесах розвитку, - вчення, без якого неможливо ні пізнавати дійсність, ні взаємопристосовуватися з нею. У розділі, як і у всіх своїх творах, Гегель намагається філософськи відтворити дійсність у всій її суперечливості й змінюваності. При цьому причину всіх змін і розвитку він знаходить у самих предметах і явищах. У кожному розглянутому їм положенні він знаходить спочатку його стійку форму (тезис, твердження). Потім указує на наявність у ньому руйнуючих факторів (антитезис, заперечення). Боротьба між протиріччями веде до об'єднання протилежних сторін і створенню нового стану (синтез, об'єднання), який у свою чергу теж починає рух, розвиток за схемою: тезис - антитезис - синтез; тезис - антитезис - синтез, плюс - мінус - рівняння... Так створюються знамениті тріади категорій у філософській системі Гегеля.

У розділі про Сутність Гегель розглядає зміст категорії Сутність саму по собі (як тезис) і як єдність у ній Явища й Дійсності. На противагу кантівському протиставленню феномена й ноумена Гегель доводить, що «Сутність є: а явище - істотне». У завершення розділу він розглядає логічний зміст і взаємоперехід категорій: випадковість і необхідність; можливість і дійсність; причина, наслідок і взаємодія; випадковість і закономірність. Проблемі Логіки Гегель присвятив окремий твір «Наука Логіки», який ввійшов в історію філософської думки за назвою «Велика Логіка Гегеля». Слід також сказати, що аспекти висвітлення й трактування окремих категорій в «Науці Логіки» і в «Енциклопедії філософських наук» трохи відрізняються між собою, що свідчить про розвиток уточнення змісту категорій самим класиком німецької філософії.

У заключному, третьому, розділі про Поняття Гегель розглядає категорії Суб'єктивного (Поняття, Судження, Умовивід), Об'єктивного (Механізм, хімізм і телеологія) і Абсолютного (Мистецтво, Релігія, Філософія). Згодом Гегель проблемам Об'єктивного й Абсолютного понять присвятив ряд окремих творів.

в. Природа, як інобуття Духа

Крім першого розділу, присвяченого проблемам Логіки, у систему «Енциклопедії філософських наук», входить другий розділ, який Гегель присвятив розгляду філософії природи, так і назвавши його - «Філософія природи». Він підходить до Природи не як натураліст, а як філософ, і намагається охопити всю її в системі, виявити в ній найбільш загальні ознаки й закономірності. Для нього природа є, насамперед «ідея у формі інобуття». Іншими словами, для ідеаліста Гегеля Природа є антитезисом (відчуженням і протиставленням) Духа. Дух - ідеальний, а Природа - матеріальна. Не дивлячись на таку протилежність Духа й Природи, між ними існує діалектична взаємодія. Дух проявляється й пізнає Природу, а «предмети природи не мислять і не є уявами або думками». У цьому розумінні Дух для нас є реальним, а Природа - потойбічною.

Розгляд природи Гегель починає з визначення найбільш абстрактних її категорій - Простору, Часу й Руху.

У відповідності зі своїми «Тріадами», Гегель у природі вбачає три її сторони: Механіку, Фізику й Органіку. Кожна із цих розділів роботи має потрійну структуру. Так, органічне життя (у Гегеля - «Органічна фізика») містить у собі: Геологічну природу, Рослинний світ і Тваринний світ.

З погляду наукового рівня сучасного природознавства (і рівня сучасних філософських знань - теж!) погляди Гегеля - це погляди високоосвіченої людину початку XIX століття. У багатьох відносинах вони застаріли. Але не можна умовчати про те, що Гегель у своїй роботі висловив ряд геніальних здогадів, справедливість яких була підтверджена наступним розвитком наукових знань. І що найбільше важливо - для майбутнього природознавства Гегель запропонував діалектичний метод дослідження предметів і явищ Природи, той метод, без якого була б неможлива сучасна наука й науковий аналіз суспільних явищ.

г. Філософія Духа

Третя частина філософської системи Гегеля присвячена Світовому Духу, який від сфери Природи вертається до самопізнання самого себе, тобто - до збагнення себе у свідомості людини й суспільства. Третя частина «Енциклопедії філософських наук» називається «Філософія Духа». Тут Гегель говорить, що Абсолютна істина Абсолютного духу проявляється в релігії у вигляді міфів, потім у мистецтві - у художніх образах і, зрештою, найбільше адекватно «у сфері чистого (абстрактного, категоріального) мислення» - у філософії, зокрема - у гегелівській філософії Абсолютного Ідеалізму. Проблемам Світового Духа самого в себе Гегель присвятив ряд робіт, серед яких слід указати такі як: «Філософія права», «Філософія історії», «Історія філософії», «Лекції по історії релігії», «Естетика» і інші.

У своїх роботах Гегель намагався до всіх проблем підходити, як говориться, з погляду вічності - з погляду філософа, який стоїть на позиціях неупередженої вічної істини. Втім, Філософ не був позбавлений ні особистих, ні політичних, ні соціальних і історичних пристрастей. Для нього, приміром, втіленням неперевершеного ідеалу громадському життя є Прусська монархія, релігії - християнство в його лютеранському виді. Явно упереджено ставиться Гегель до філософії матеріалізму – зокрема, до філософії французьких матеріалістів XVIII сторіччя - і до метафізичної філософської системи Християна Вольфа.

 

 




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 30 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

І. “Новий час” як історична епоха | Френсіса Бекона як засновник нового методу науковго дослідження | Емпіризм та методи пізнання в філософії Френсіса Бекона | Філософія Рене Декарта | Філософія Томаса Гоббса | Філософія Бенедикта (Баруха) СПІНОЗИ | Філософія Готфріда Лейбніця. | НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ | Думок Й.Г. Фіхте. | Фрідріх-Вільгельм-Йосип ШЕЛЛІНГ. |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав