Читайте также:
|
Антична філософія
План
1. Натурфілософія та пошук першоначала.
2. Вчення Платона та Аристотеля.
3. Етика (Сократ, Епікур, Стоїки).
1. Питання і завдання:
1. Хто із стародавніх мислителів першим назвав філософію філософією (любомудрієм), а себе філософом? Як він аргументував свою точку зору?
2. Що, на ваш погляд, у змісті вчень «магів, халдеїв, гімнософістів, друїдів і єгиптян» можна вважати філософськими ідеями, а що – міфологічними і передфілософськими?
3. Який з розглянутих Діогеном Лаертським народів, на вашу думку, найбільшенаблизився саме до виникнення філософії? Обґрунтуйте свою точку зору.
... Заняття філософією, як деякі думають, почалися вперше у варварів, а саме: у персів були їхні маги, у вавілонян і ассірійців – халдеї, в індійців – гімнософісти, у кельтів і галлів – так звані друїди і семнофеї <...>.
(Маги – у греків жерці древньоіранської зороастрійської релігії, халдеї – жерці у Вавілоні, гімнософісти (голі мудреці) – індійські жерці-брахмани, що називалися так у зв'язку з прийнятим у них аскетичним способом життя, семнофеї – жерці кельтської релігії).
І все-таки це велика помилка – приписувати варварам відкриття еллінів: адже не тільки філософи, але і весь рід людський бере початок від еллінів...
Прихильники варварського походження філософії описують і те, який вигляд вона мала у кожного з народів.
Гімнософісти і друїди, за їхніми словами, говорили загадковими висловами, учили шанувати богів, не робити зла і вправлятися в мужності; гімнософісти нехтували навіть смертю...
Халдеї займалися астрономією і пророкуваннями.
Маги проводили час у служінні богам, жертвоприношеннях і молитвах, думаючи, що боги прислухаються тільки до них; міркували про сутність і походження богів, вважаючи богами вогонь, землю і воду; відкидали зображення богів, особливо ж розрізнення богів чоловічої і жіночої статі. Вони складали твори про справедливість; стверджували, що віддавати небіжчиків вогневі – нечестиво, жити разом з матір'ю або дочкою – не нечестиво..; займалися гаданнями, пророцтвом і стверджували, начебто боги являються їм вочевидь, та й узагалі повітря повне видимостей, витікання або здіймання, які помітні для пильного ока. Вони не носили золота і прикрас, одяг у них був білий, постіллю їм служила земля, їжею – овочі, сир і грубий хліб, ціпком – очерет; очеретом же вони проколювали і підносили до рота шматочки сиру за їжею...
Єгиптяни у своїй філософії міркували про богів і справедливість. Вони стверджували, що початком усього є речовина, з неї виділяються чотири стихії й на завершення з’являються всілякі живі істоти. Богами вони вважають сонце і місяць, перше під ім'ям Осиріса, другий під ім'ям Ісіда, а натяками на них служать жук, змій, шуліка й інші тварини.., яким єгиптяни і створюють культи і храми, тому що обличчя бога їм невідоме. Вони вважають, що світ кулястий, що він породжений і смертний; що зірки складаються з вогню і вогонь цей, зменшуючись, дає життя усьому, що є на землі; що затьмарення місяця бувають від того, що місяць попадає в тінь землі; що душа переживає своє тіло і переселяється в інше; що дощ утворюється з перетвореного повітря... А в своїй турботі про справедливість вони установили в себе закони і приписали їх самому Гермесу. Корисних для людини тварин вони вважають богами; говорять також, начебто вони винайшли геометрію, астрономію й арифметику. От що відомо про відкриття філософії.
Філософію філософією [любомудрієм], а себе філософом [любомудром] уперше став називати Піфагор, коли сперечався в Сикіоні з Леонтом, тираном Сикіона або Фліунта...; мудрецем же, за його словами, може бути тільки бог, а не людина. Тому передчасно було б філософію називати «мудрістю», а того, хто вправляється в ній – «мудрецем», ніби він загострив уже свій дух до межі; а філософ [«любомудр»] – це просто той, хто має потяг до мудрості...
Філософія ж має два початки: одне – від Анаксимандра, а інше – від Піфагора; Анаксимандр учився у Фалеса, а наставником Піфагора був Ферекід. Перша філософія називається іонійсьою, тому що вчитель Анаксимандра Фалес її був іонійцем, як уродженець Мілета; друга називається італійською, тому що Піфагор займався нею головним чином в Італії (Кн. 1. Вступ).
Діоген Лаертський. Про життя, вчення та висловлення знаменитих філософів. - 2 вид.- М., 1986. - С. 55 - 58.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 23 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |