Читайте также:
|
У структурі доведення розрізняють тезу, аргументи і демонстрацію.Поділ доведення на види є певною умовністю – вони можуть переходити один в інший. Разом з цим виділяють такі види доказів: прямий доказ – істинність тези доводиться безпосередньо з істинності аргументів. Простий приклад: “Холодильник є робочим, тому, що при ввімкненні у мережу у його камері температура повітря знижується згідно встановлених виробником параметрам”; “Анатолій Карпов – видатний шахіст світу тому, що він виграв понад 150 турнірів та матчів”. непрямий доказ - істинність тези виводиться з деяких інших суджень. Він відрізняється тим, що доводи в ньому обґрунтовують істинність тези опосередковано через обґрунтування хибності іншої, протилежної тези. Непряме доведення має два різновиди: апогогічне доведення (від протилежного) і доведення методом поділу. Апогогічне полягає в тому, що спочатку приймається доведення тези, яка протирічить вихідній. Далі ця теза доводиться до абсурду, або до протиріччя з певними істинами – потім з хибності такої тези випливає істинність вихідної. Непряме доведення методом поділу полягає в тому, що з кількох можливих тез методом виключення доводиться одна. Наприклад, юристові відомо, що даний кримінальний злочин здійснили або ім’ярек Іванов, або Петров, або, скажімо, Бендер-Задунайський (і ніхто інший). Тому задача правознавця полягає в тому, щоб поступово відсікати хибні тези для встановлення однієї особи, винної у даному злочинові. Обґрунтування тези може мати форму умовиводу дедуктивного, індуктивного чи аналогії. Дедуктивне обґрунтування здебільшого зводиться до підведення часткового випадку (тези) під загальне правило і висловлюється у вигляді умовно-категоричного судження. При цьому теза одержує значення істини, що підтверджена достовірними аргументами.Індуктивне обґрунтування підтверджує загальну тезу перерахуванням ряду фактів, прикладів. При цьому достовірність тези тут залежить від міри повноти перерахованих фактів та від всебічності розгляду самої тези.В аналогічному обґрунтуванні теза доводиться посиланням на достовірні факти і положення в інших подібних явищах, предметах і подіях. Застосовується у витлумаченні конкретних історичних подій, в моделюванні. доводити — це обґрунтовувати, а обґрунтування можна здійснити як шляхом безпосереднього звертання до дійсності (вдаючись до вимірювання, спостереження, експерименту), так і з допомогою відомих знань шляхом побудови міркувань. Аргумент — це думка, істинність якої вже встановлена і якаможе бути використана для обгрунтування істинності або хибності якогось положення. Як аргументи можуть виступати аксіоми» закони науки, визначення, судження про достовірно відомі факти. Демонстрація — це форма зв'язку тези і аргументів, завдяки якій показується, чому із істинності арі у-ментів випливає істинність тези. Можна ще й так сказати: Демонстрація — це міркування, в процесі якого із аргументів виводиться Істинність або хибність тези. Виходячи із визначення демонстрації, як своєрідної форми зв'язку між аргументами і тезою, в демонстрацію включають відомі види умовиводів (як способи зіставлення аргументів і тези) і логічні закони та правила, за якими здійснюються ці способи зіставлення. Арістотель, характеризуючи демост-рацію, писав: «Всі оратори викладають свої доведення або наводячи приклади, або будують ентимеми». Звідси можна вивести три основні форми демострації: а) дедуктивна, 6) індуктивна, в) аналогія, Ентимема охоплює скорочені дедуктивні умовиводи, а приклади представляють індукцію та аналогію. Усю множину доведень поділяють на дві підмножини: прямі та непрямі доведення. Основою такого поділу є тип відношень аргументів і тези.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 19 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |