Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Окресліть основні аспекти взаємин між релігією та мораллю. Чим світська мораль відрізняється від релігійної?

Проблема співвідношення моралі й релігії, науковий, об'єктивний аналіз релігійної моральності, її конкретних заповідей і норм — одна з центральних у комплексі релігієзнавчих досліджень. Саме тут найрельєфніше виражається суперечлива взаємодія релігійного та наукового переконань. Прихильники релігійного обгрунтування моральності обстоюють такі аргументи: моральні настанови історично вперше сформульовані в релігії; вони мають сенс лише при визнанні їх абсолютної незаперечності, тобто божественного походження. Останній аргумент релігійно орієнтовані мислителі розглядають як єдину гарантію проти релятивізації моральності, перетворення її в простий продукт мінливих соціально-історичних умов існування людини. Дійсно, питання про можливість суб'єктивізму та релятивізму в моральних уявленнях є одним із гострих питань філософії моралі. вітська філософія розглядає його в контексті співвідношення об'єктивності, загальнозначущості моральних вимог й автономії моралі. І це дуже давні й надзвичайно усталені форми людської духовності. Вони існують протягом усієї істо­рії світової цивілізації. Від стародавніх міфів до сучасних наукових теорій веде своє існування традиція, що доводить космічне походження людини, цивілізації, культури, моралі. Релігійна свідомість з давніх давен давала можливість людині відчувати космічні ви­токи її земного буття. Людина одвічно почувалася дитиною не лише Землі, але й Космосу. За посередництвом релігійної свідомості людині відкрива­ється можливість пізнавати буття вищої реальності, яка за­крита для всіх живих істот, крім неї. Центральною персоною в таких світових релігіях, як хрис­тиянство, іудаїзм, іслам, є Бог. Його ім'ям зветься найвища сила, з точки зору віруючих, що володіє світом і спостерігає за всесвітнім, соціальним і моральним порядком. Бог для них Ї всесильний і благий володар. Він стримує світ і соціум від то­тального руйнування та загибелі за посередництвом таємних і очевидних, зовнішніх і внутрішніх впливів. Бог у релігійній свідомості визнається фундаментальним першопринципом порядку, що поєднує рівні космічного (природного), соціального й духовно-морального буття. Для релігійного світосприймання Бог є творцем природ­ного світу. Стверджуючи природний порядок, хід небесних тіл, зміну пір року тощо, він являє себе як творчий першопочаток. Він протиставляє хаосу, руйнуванню, деградації стан рівноваги. Отже, для релігійної свідомості неможлива ситуація зне­важання заповітів Бога, які мають абсолютний і загальний ха­рактер, їх дотримання є сприянням для існування космічного порядку, який встановлений Творцем. У соціальній практиці існують різноманітні правила пове­дінки, багато з яких мають альтернативний і навіть супереч­ливий характер. Релігійна традиція сприймається як культурне джерело, що породило етичні засади, подібні своєю безперечністю до математичних аксіом. У тій ієрархії цінностей, яка спираєть­ся на них, такі вчинки, як убивство, крадіжка, зрада, брехня завжди є злом. Знання цих принципів служить для релігійної свідомості достатньою підставою прийняття рішень у кон­фліктній ситуації морального або юридичного характеру. Існують релігійні та світські системи етичних нормативів. Релігійні етичні вчення проти­ставляють світську мораль уявленням про існування ідеаль­ного "божественного закону". Такі вчення розглядають світ­ську мораль або як недосконале втілення людьми божествен­ного, або взагалі як антипод вищим моральним заповідям Бога. Світський ідеал етики обґрунтовується потребою людей до взаємодії, досягнення злагоди, а не протистояння. Взаєморо­зуміння, сприйняття поглядів інших, терпимість до інакомис­лення — ідеали, що стали основними принципами соціально­го буття, які протистоять хаосу тваринних потреб окремого індивіда. Визнаючи цінність ідеалу суспільного життя, спіль­ної діяльності, етика проголошує право на автономність кож­ної людини, на захист її гідності, на її власну життєву пози­цію. Заперечується формальна одностайність, примусовий колективізм поряд із орієнтацією на поєднання зусиль різних індивідів задля досягнення спільної мети.