Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Охарактеризуйте основні філософські системи Стародавнього Китаю

Читайте также:
  1. The capital stock -основний капітал/основні виробничі фонди.
  2. А) Характеристика методів візуалізації сечової системи, показання до застосування, їх можливості та обмеження.
  3. Аналіз системи надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами
  4. Аналогічно попередній моделі будемо шукати розв'язок системи у вигляді плоскої, хвилі, але з різними амплітудами для атомів різної маси
  5. Б) Характеристика методів візуалізації статевої системи, показання до застосування, їх можливості та обмеження.
  6. Видавнича справа Китаю: стан та тенденції
  7. Виділіть основні відмінності протестантизму від католицизму та православ‘я.
  8. Визначте головне коло філософ. проблем та основні напрямки їх осмислення
  9. Використання статистичних методів в сфері управління якістю. Основні інструменти контролю якості. Основні інструменти управління якістю.
  10. Відмінність заперечення від відмовки. Види заперечень: умова, сумнів, відмовка. Основні ознаки заперечень. Відмінність заперечення від відмовки. Виявлення заперечень.

Виникнення і розвиток давньокитайської філософії припадає на VI—III ст. до н. є. Цей історичний період вважають золотим віком китайської філософії, коли сформувалися провідні філософські школи — даосизм, конфуціанство, моїзм, легізм, натурфілософія, які помітно вплинули на розвиток китайської філософії, були сформульовані традиційні для китайської філософії проблеми, поняття і категорії. Давньокитайська філософія сформувалася в лоні міфології.

Давньокитайські мислителі цікавились в основному соціально-політичною та етичною проблематикою: питаннями управління державою, відносинами між різними соціальними прошарками, між людьми, батьками і дітьми. Менше уваги вони приділяли онтологічній і гносеологічній проб­лематиці. Одні китайські школи (конфуціанство, моїзм, легізм) займалися переважно соціально-політичною і моральною проблематикою, інші (даосизм) більше переймалися ставленням людини до природи, виводили моральну поведінку із законів природи.

Конфуціанство вважається духовною основою китайського суспільства. Конфуціанство — філософське вчення, яке проголошує верховенство добра у світі, захищає непорушність установлених небом суспільних норм. Основою конфуціанської моральної концепції є вчення про жень — людинолюбство. Конфуціанська етика передбачає верховенство добра, закликає жити за настановою «Не роби людям того, чого не бажаєш собі, і тоді в державі та сім'ї до тебе не будуть ставитись вороже». Цю моральну вимогу майже дослівно пізніше повторив Христос. А Кант у XVIII ст. підніс її до рангу основної моральної вимоги. її суть можна передати словами: ототожнюй себе з іншим, постав себе на його місце. Китайська культура не знає поділу моралі на божественну та людську: те, що всі вважають за благо, і є благом. Людинолюбство Конфуція характеризує відносини, які повинні існувати передусім між батьками і дітьми, між правителями і чиновниками. А вже потім воно поширюється на відносини між усіма іншими людьми. Така дещо звужена сфера «жень» пояснюється тим, що моделлю суспільства (держави) для Конфуція була сім'я. Правитель у такій державі уподібнювався батькові, а підлеглі — дітям.

Конфуцій тлумачить людинолюбство досить широко. Як моральний принцип, воно підноситься до рівня регуляторів державного життя, зрівнюється з правом і навіть підноситься над ним. Важливе місце у вченні Конфуція посідає поняття «лі» (правило, норма, ритуал, церемоніал). Неухильно дотримуватись усталеного «лі» — одна з головних вимог конфуціанства. Без «лі» не може існувати держава. Якщо не існує «лі», то немає відмінностей між правителями і підданими, верхами і низами, літніми і молодими.

Даосизм. Засновником даосизму — другої за значенням течії у філософії Китаю — є Лао-цзи, якому приписується авторство трактату «Дао де цзін». Дао — шлях, доля, природна закономірність, всепороджуюча порожнеча, невидиме, яке наявне у видимому. Воно позбавлене форми, перебуває в безперервному русі. Даосизм — філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному божественному законові дао.

Як філософська доктрина даосизм порушує проблему справжнього, відмінного від видимого буття, поділяє світ на невидиме дао і видимий, створений ним світ речей. Ставлення дао до конкретних речей важко звести до якоїсь логічної схеми. Дао — нематеріальна субстанція, позбавлена тілесності. Водночас воно не є і духовною субстанцією, оскільки постає як реальний момент у перетворенні речей. Дао є і субстанцією, і несубстанцією (вічним рухом), воно існує мовби окремо і невідокремлене від речей, пронизує їх, творить речі й існує в речах. Оця невловимість дао, відсутність правдоподібного зв'язку між видимим і невидимим зумовлює містицизм вчення. Таємниця дао відкривається не всім, а тільки тим, «хто вільний від пристрастей, бачить чудесну таїну дао, а хто має пристрасть, бачить його тільки в конечній формі».

Суть дао зумовлює і правила поведінки його прибічників. Мудрець, який пізнав дао, є бездіяльним. Хто служить дао, той поступово пригашує, обмежує свої бажання, доходячи в цьому до недіяння. Однак, вважають даосити, недіяння є найбільшим діянням, завдяки йому можливо досягнути більшого, ніж діянням. Інші філософські течії Китаю — моїсти, легісти, натурфілософи тощо — значно відрізнялись у поглядах на суспільство і суспільні відносини, але поняття «дао», «жень», «лі», протилежні часточки «ян» та «інь», посідають у них значне місце

 

 




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 30 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Визначте особливості духовних процесів та розвитку філософії в епоху Нового Часу. | Розкрийте зміст нового бачення пізнання в епоху Нового Часу: розвиток методології та гносеології. Визначте провідні філософські позиції в тлумаченні пізнання. | Розкрийте внутрішній зв’язок понять „людина-індивид-особа-особистість-індивидуальність”. Чи є випадковим такий порядок їх розташування? | Розкрити зміст поняття пізнання та охарактеризуйте його види. | Методи наукового пізнання | Визначте структуру світогляду, його аспекти та рівні | Дайте оцінку міфології та релігії як історичних типів світогляду. | Розкрийте головні положення філософії екзистенціалізму. | Визначте специфіку філософського освоєння дійсності | Визначте головне коло філософ. проблем та основні напрямки їх осмислення |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав