Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Буття—> можливість—> свобода—>вибір—>відповідальність

Як бачите, схематично людське буття в його можли-вісному вимірі виглядає як завершена послідовність смис-лотвірних подій. Тоді ж де, спитаєте ви, та проблемність і фундаментальна відкритість людського буття, про які наголошувалися в попередньому викладі? Вони є. Вони в кожній ланці розгортання буття, в кожному акті заподіювання смислу. Слід лише придивитися до цього ближче.

Кожна можливість існує як зумовлена лише частково. Тільки отримавши додаткову сполученість з буттям (через акт вибору або якусь надзвичайну подію), вона дістає змогу втілитися в дійсність. Тому й інтегрований вияв буття можливого — свобода — з необхідністю несе в собі можливість нездійснення. Та й здійснювана свобода не є сама по собі гарантією безпомилковості та оптимальності вибору. Свободу постійно супроводжує можливість невдачі. Ось чому свободаце завжди ризик. У цьому її привабливість для тих, у кому живе потреба випробувати себе, пізнати межу своїх можливостей; хто передчуває в свободі веління до додаткового напруження сил, а отже, можливість до самозростання. Тому всі ми небайдужі до пригодницьких фільмів і книжок, а деякі з нас піднімаються в гори, виходять в море, обирають важкі, пов'язані з ризиком професії. Згадайте героїв пісень Володимира Висоцького.

Але ж негарантованість свободи, її справжня проблемність полягає якраз у тому, що в людині своєрідно відтворюються обидві боки свободи: й її розпрямляюча, підносяча сила, й її негарантованість, прихована в ній можливість невдачі. Тому людина постійно несе в собі й кличний потяг до свободи, й застереження проти свободи, а часом і навіть відштовхування від неї. Й коли людина йде на поклик свободи й вибирає для себе долання перешкод і реальні звершення, то вона для цього змушена спочатку подолати прихований в ній острах і опір свободі.

Цей внутрішній опір свободі дослідив і докладно описав у своїй книзі "Втеча від свободи" Еріх Фромм. На його думку, кожній людині якоюсь мірою притаманна схильність уникати

того внутрішнього напруження, яке з необхідністю пов'язане із здійсненням свободи. Але людям притаманна також і потреба в смислі. Це їхня фундаментальна потреба. Тому вони всіляко уникають смислових порожнин у своєму житті. Люди "не можуть без кінця нести тягар "свободи від"; якщо вони не в змозі перейти від негативної свободи до позитивної, вони силкуються позбутися свободи взагалі"27. Тому, підкреслює Фромм, кожне суспільство повинне брати до уваги небезпеку, яка випливає з особливостей самого людського характеру, а саме "готовність прийняти будь-яку ідеологію і будь-якого провідника за обіцянку хвилюючого життя, за пропонування політичної структури і символів, які дають життю індивіда якусь видимість смислу й порядку"28.

Що ж уможливлює втечу від свободи як реальний вияв нездатності жити свободою і в свободі? На думку Фромма, це нерозвиненість особистості й через це боязнь відповідального рішення та відповідальної дії. А далі — невміння самому наповнювати буття смислами, тобто нездатність бути ініціатором життєвих подій. Звідси — потяг до надзвичайного, чудесного, екстраординарного; звідси й піддатливість концентрованому сторонньому впливу, й недовіра до смислу буденних подій та до "звичайних, пересічних людей".

Недовіра до людей за надто великої довіри до ідеї — це одна з характерних ознак минулої історичної доби, якої ми все ще не можемо остаточно позбутися. Це прикмета дефор-мованості людського буття. Адже за своїми фундаментальними характеристиками воно є відкритістю. Ми щойно впевнилися в цьому, простеживши смислове розгортання буття людини як буття можливості. Людина уособлює собою відкритість буття. А суто людська форма вияву її — довіра. Хай остаточно переконають нас у цьому слова поета:

Есть у меня моих икон Ценней сокровище. Послушай, есть другой закон, Законы кроющий. Пред ним все кроются клинки, Все меркнут яхонты: Закон протянутой руки, Души распахнутой...

(М.1. Цветаева)

Імператив свободи й відповідальності: Чини так, щоб твої дії були необхідним виявом твого самобуття й разом з тим щоб вони не обмежували мож-




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 32 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Ставлення до світу | Світогляд і його структура | Типи світогляду | КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ | Бути людиною в світі означає постійно дбати прозбереження й удосконалення буття, беручи до уваги його сполученість з небуттям і зверненість до трансцендентного. | Рух і розвиток | Людина як космічний феномен | Людина як проблема проблем | Кожна окрема людина й людство загалом сумірні в обмеженості свого буття, в своїй конечності. | Буття людини як буття можливості |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав