Читайте также:
|
Сенс життя, сенс буття — філософська та духовна проблема, що має відношення до визначення мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з основних світоглядних понять, що має величезне значення для духовно-морального становлення особистості.
Питання про сенс життя також може розумітися як суб'єктивна оцінка прожитого життя та відповідності досягнутих результатів початковим намірам, як розуміння людиною змісту та спрямованості свого життя, свого місця у світі, як проблема впливу людини на навколишню дійсність та постановки людиною цілей, що виходять за рамки його життя.
итання про сенс життя - одна з традиційних проблем філософії, теології та художньої літератури, де воно розглядається переважно з точки зору визначення того, у чому полягає найгідніший людини сенс життя.
Уявлення про сенс життя складаються в процесі діяльності людей і залежать від їх соціального становища, змісту розв'язуваних проблем, способу життя, світорозуміння, конкретної історичної ситуації. У сприятливих умовах людина може бачити сенс свого життя в досягненні щастя і благополуччя; у ворожому середовищі існування, життя може втратити для неї свою цінність і сенс.
87. Співвідношення позитивного й негативного визначень свободи.
Свобо́да — можливість чинити вибір відповідно до своїх бажань, інтересів і цілей на основі знання об'єктивної дійсності. Відсутність вибору, варіантів розходження події рівносильна відсутністю свободи, неволі, рабству. Свобода є одним з проявів випадковості, керованої свободою волі (навмисність волі, усвідомлена свобода) або стохастичним законом (непередбачуваність витоку події, неусвідомлена свобода). У цьому значенні, поняття «свобода» протилежно поняттю «необхідність».
У суспільних стосунках розрізняють два типи особистої (індивідуальної) свободи:
1. негативна свобода, коли зосереджуються на відсутності втручання з боку інших людей,
2. позитивна свобода, коли увага зосереджується на спроможності особи самостійно приймати рішення щодо вчинення власних дій. Іншими словами, позитивна свобода передбачає не свободу «від», а свободу «для» — свободу вести певний передбачений особою спосіб життя.
89. Проблема свідомості в історії філософії.
Проблема свідомості була однією з основних у філософській думці із самого початку її виникнення. Методологічною засадою тлумачення походження свідомості завжди було основне питання філософії. Принциповою засадою у тлумаченні свідомості стала концептуальна позиція філософія за принципом матеріалістичного та ідеалістичного світорозуміння. В обґрунтуванні природи свідомості матеріалістичний напрям характеризувався глибокими суперечностями механістичного й діалектичного матеріалізму, а ідеалістичний – суперечностями суб’єктивного й об’єктивного ідеалізму.
Залежно від того, яка форма філософування була властива тій чи іншій епосі, а також від рівня розвитку філософії взагалі, свідомість отримувала різні тлумачення.
90. Ознаки свідомості та її структура.
Свідомість - це найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей.
Ознаки свідомості:
пізнавальна
прогностична
Найпершою ознакою свідомості можна вважати особливий "небіологічний" тип людської поведінки. Людська поведінка не зводиться до психофізіологічних реакцій за схемою "стимул-реакція", характерною для тваринного типу поведінки. В людській поведінці може бути стимул, а реакції не буде. Батьки знають, як інколи важко примусити дитину щось вивчити навіть за інтенсивного стимулювання. На той же самий стимул у людини може бути багатоманітні реакції, або реакція буде протилежною до стимулу. Досить часто людина діє всупереч біологічній доцільності та самозбереженню (наприклад, у випадках самопожертви). Якщо навіть складні дії тварин (наприклад, дельфінів) можна звести до вроджених схем, то людина здатна сама створювати ці схеми.
Другою важливою ознакою свідомості вважається її властивість поставати в якості суб'єктивної реальності, тобто бути внутрішнім світом людини. Саме цей світ став об'єктом уваги сучасної світової філософії (феноменології, екзистенціалізму, герменевтики, психоаналізу, філософського структуралізму, тощо). Форми свідомості як суб'єктивної реальності позбавлені предметних фізичних властивостей. Важливою ознакою свідомості є її активність. Свідомість виявляє себе як активна, творча сила людини. Здатність до ідеального цілепокладання - специфічно людська здатність. В основі цілепокладаючої діяльності людини перебуває незадоволеність світом і потреба змінити його. Думка рухається і за готовим шаблоном, і прокладає нові шляхи, заперечуючи усталені стереотипи і відкидаючи їх. Отже, свідомість має здатність до новаторства, творчості.
Основними ознаками свідомості також є: опосередкованість мовою та інтенціональність. Свідомість матеріалізується через мову. Свідомість і мова діалектично поєднані. Не існує мови без мислення, як і мислення без мови.
91. Рівнева структура свідомості.
Рівнева структура свідомості. Охоплює складові, які засвідчують, що не все, що є змістом свідомості, реально усвідомлюється. Людина, за 3. Фрейдом, не є господарем сама собі, її інтелект безсилий перед людськими пристрастями. У рівневій структурі він виокремлює такі елементи: а) несвідоме або «Воно» — інстинкти, домінуючу роль серед яких відіграє лібідо (пристрасті, бажання, енергія сексу); б) свідоме або «Я» — своєрідний посередник між «Воно» і зовнішнім світом; в) несвідоме або «Над-Я» — сфера соціальних фільтрів, крізь які «Воно» має діяти на «Я» (своєрідні автоматизми — догми, традиції, ідеали, совість та інші цінності й заборони морального, соціокультурного, сімейно-історичного походження, що домінують у культурі).
92.Взаємозв’язок свідомості й самосвідомості.
У зоні ясного свідомості знаходить своє відображення мала частина одночасно приходять із зовнішнього та внутрішнього середовища організму сигналів. Сигнали, що потрапили в зону ясного свідомості, використовуються людиною для усвідомленого управління своєю поведінкою. Решта сигнали також використовуються організмом для регулювання деяких процесів, але на підсвідомому рівні.Усвідомлення ускладнюють регулювання або рішення задачі обставин сприяє знаходженню нового режиму регулювання або нового способу розв'язання, але як тільки вони знайдені, керування знову передається в підсвідомість, а свідомість звільняється для вирішення знову виникаючих труднощів. Ця безперервна передача керування, що забезпечує людині можливість вирішувати всі нові завдання, спирається на гармонійна взаємодія свідомості і підсвідомості. Свідомість залучається до даного об'єкту тільки на короткий інтервал часу і забезпечує вироблення гіпотез у критичні моменти браку інформації.
Велика частина процесів, що протікають у внутрішньому світі людини, їм не усвідомлюється, але в принципі кожен з них може стати усвідомленим. Для цього потрібно висловити його словами - вербалізувати. Виділяють:
1. підсвідоме - ті уявлення, бажання, дії, устремління, які пішли зараз з свідомості, але можуть потім прийти до тями;
2. власне несвідоме - таке психічне, яке ні за яких обставин не стає свідомим.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 23 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Категория лиц, пользующихся правом на получение бесплатного бытового топлива. Перечень, документов, необходимых для выписки топлива. | | | Раціональна традиція в філософії Нового часу |