Читайте также:
|
Мораль - норми, принципи, правила поведінки людей, почуття. Судження в яких виражається нормативна регуляція відношень людей один з одним і із суспільним цілим (колектив» народ). М включає в себе ідеологічну сторону (моральна свідомість) і практичну (моральні відносиш). Мораль з"явил. з розвитком суспільства, визначну роль в цьому відіграла трудова діяльність людей.
Мораль регулює поведінку людини в усіх сферах суспільного життя, прідтримуючи суспільний устрій життя, спілкування, або навпаки їх змінює
Принципи моралі не допускають виключень, вони відображають глибинні шари буття людини, його сутності потреби.
М. належить до основи, типів нормативи, регуляції дій людини. Таких як право, звичай, традиції Моральні норми відтворюються повсякденно силою масових звичок, оцінок суспільної думки.
М. виступає як регулятор взаємовідносин людей. Керуючись моральними нормами, особистість тим самим сприяє життєдіяльності суспільства. А суспільство, формує особистість згідно своїм ідеалам. М, ж форма суспільної свідомості є породженням еусшдьнлидноеин і визначаегься сусшдьн. буттям, матеріальн.умовами життя людини,
М. з її цінностями колективізму, любов до ближнього стає більш дійовим фактором еуснідьн. життя.
Політика - особлива діяльність по управлінню державою, суспільством, організаційна і регулятивно-контролююча сфера суспільства, що здійснює управління економічною, правовою, соціальною, культурною, релігійною сферами та ін. Поняття політика знайшло поширення під впливом трактату філософа Стародавньої Греції Арістотеля про державу та форми управління державою. Майже до кінця XIX ст. політика традиційно розглядалась як вчення про державу, тобто як вчення про владу інституційну, державного рівня. В сучасних умовах політика багатогранне і складне явище в суспільному житті. Є такий вислів: якщо сучасна людина не цікавиться політикою, то політика між тим цікавиться людиною. Такий вислів склався в процесі спостереження за тенденціями, що формують облік сучасного суспільно-політичного життя, високим ступенем організації суспільства, ускладненням суспільних процесів і прискоренням темпів їх змін, дедалі більшим підкоренням активності і діяльності індивідів колективній меті. Адже життя людини як людини суспільної, соціальної, завжди життя політичне. Можливо, тільки первісно-общинні племена вільні від політики як соціального явища. Але навіть спільне полювання, не кажучи уже про міжплемінні контакти, в чомусь мали політичний характер. Сучасне життя суспільства, всі його сторони - праця, побут, дозвілля, соціальна активність - пройняті політикою, забарвлені в політичні кольори. І навіть ті здорові сфери життя (музика, спорт, та й просто фізична праця, де здавалось би політикою і не пахне) насправді ж не вільні повністю від політики. В минулому навіть «амурні пригоди» не раз ставали предметом обговорення і осуду на політичних зібраннях.
У філософській енциклопедії дається визначення: політика - сфера діяльності, зв'язана з відносинами між класами, націями та іншими соціальними спільностями, ядром яких виступає проблема завоювання, утримання і використання державної влади. Зміст політики визначається інтересами класу або союзу класів. Будь-яка суспільна проблема має політичний характер, якщо її вирішення прямо або опосередковано зв'язано з проблемою влади. Політика - практичні відносини, ідеологія, що визначається рухом економічних процесів і виступає надбудовою над економічною базою суспільства. Економічні інтереси врешті-решт виступають як соціальна причина політичних дій. Політика - концентроване відображення не тільки економічних, але й інших потреб соціальних спільностей, класів, соціальних верств, має істотний вплив на всі структурні елементи надбудови. В таких визначеннях політики не надто ясно з'ясовано її суть. Ще в кінці XIX ст. американський політик Роберт Лафоллет твердив, що політика - це економіка в дії. Звичайно, під політикою розуміють не тільки якусь більш або менш самостійну (не економічну) сферу суспільного життя, але й процес певних взаємовідносин між різними суб'єктами політики державою і громадянином, соціальними спільностями: класами, націями, політичними партіями. Макс Вебер завжди визнавав, що «політика означає прагнення до участі у владі, або впливати на розподіл влади чи то між державами, чи то всередині держави, між спільностями людей, яких держава спілкує, об'єднує». Ідея влади широко відома з найдавніших часів.
Філософський вимір економічного життя (економіки) значно ширший від його змістового кола — як самодостатньої умови існування й життєдіяльності людини. У ньому економічна сфера постає як особливий засіб самореалізації людини в процесі зміни нею зовнішнього і власного (внутрішнього) світу, а економіка набуває статусу людиновимірної, універсальної єдиної матеріально-духовної сфери, в якій особистість реалізує себе як біосоціодуховна цілісність.
Самореалізація людини долає межі функціональної структурності економічного процесу, створює передумови для нових форм поєднання діяльності соціальних індивідів. У такому контексті самореалізація особи є головним імпульсом і мотивом, який долає задану розмірність економіки, сприяє еволюції всіх соціальних форм. Самореалізація як суб'єктивна орієнтація є особливим духовно-творчим процесом, забезпечує постійне наповнення економічної сфери людськими силами. Вона є своєрідним енергетично-творчим джерелом економічного процесу, розвитку людських здібностей, які забезпечують економічну діяльність людини.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 20 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |