Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ЗМ 2 (Т. 7-9). Практична філософія

Читайте также:
  1. V. Практична робота.
  2. V. Практична робота.
  3. VI. Практична робота.
  4. Антична філософія
  5. Антична філософія класичного періоду
  6. Антична філософія.
  7. Арабська, середньоазіатська й єврейська філософія.
  8. В якому понятті давньоіндійська філософія відобразила ілюзорність і видимість світу
  9. Давньогрецька філософія та її проблематика. Досократичні філософські школи.
  10. Давньоіндійська філософія

Т. 7.: Філософія культури

Мета: вивчити культуру як предмет філософського осмислення; філософське поняття культури, її структуру та основні функції. Розглянути проблему взаємодії культури і природи. Проаналізувати механізм відтворення і розвитку культури в звичаях, нормах, традиціях. Розглянути проблематику взаємозв’язку культури та цивілізації.

Основні поняття: культура, звичаї, цінність культури, цивілізація, криза культури, попкультура, контркультура, елітарна культура.

План лекції:

1. Філософське поняття культури.

2. Атрибутивні ознаки і властивості культури.

3. Теорії культури.

4. Проблема кризи культури.

 

Семінар:Культура і цивілізація:

1. Сутнісні начала культури.

2. Культурний час, простір і рух.

3. Культура і цивілізація: розуміння та перспективи розвитку.

4. Проблема кризи сучасної культури в провідних концепціях ХІХ-ХХ ст.

Методичні вказівки до семінару:

1. Відповідаючи на перше запитання студент має назвати сутнісні початки, що визначають буття культури. Перше джерело культурного зростання виникає на ґрунті природи, в її освоєнні та боротьбі з нею. Культура постійно долає природу і в цій боротьбі розвивається. В той же час, культура не може повністю звільнитися від природи, адже повне звільнення від природи приводить культуру до загибелі. Другим витоком буття культури є творча діяльність людини. Через культуру людина зростає, саморозвивається і тим самим розвиває культуру. Але діяльність людини може бути і фактором загибелі культури, коли людина перестає творити, тоді культура перетворюється на мертву форму.

2. Як усяке суще культура існує в часі і просторі, але для неї існує культурний час і простір. Не існує єдиного культурного часу, він складається з часу історичного, соціального та часу людського буття. Існує два уявленні про розвиток часу: лінійний та циклічний. Соціальний простір – єдність матеріальних та ідеальних речей і процесів. Існує декілька видів культурного простору: внутрішній та внутрішній. Окремо варто виділити простір національної та світової культури. Культурний рух є саморухом культури, її соціальним розвитком, що єднає індивідуальний та історичний розвиток.

3. Студент має пояснити зміст понять культура та цивілізація. Варто зрозуміти, що в широкому сенсі поняття цивілізація і культура тотожні, вони означають увесь неприродний, мовно-символічний світ створений діяльністю людини. Але існує інше бачення згідно якого цивілізація – це певний рівень розвитку культури, який передбачає наявність державності, письма, техніки, тощо. Тобто, культура є втіленням духу народу, а цивілізація виникає, коли на перше місце виступають формальні структури суспільства. При такому підході кожна культура рано чи пізно перетворюється в цивілізацію і зрештою гине.

4. Необхідно пояснити, що мають на увазі сучасні філософи під поняттям криза культури. Мова йде не лише про занепад високої культури минулого і панування попкультури. Філософія життя бачить кризу культури в пануванні раціоналізму, науки і техніки над проявами життя. Чимало філософів говорять про неприпустимо велику владу людини над сущим, життям, що викликає такі деструктивні сили, які неможливо зупинити і які знищують саму культуру, людство, планету.

Питання для самостійної роботи:

1. Поясніть «історичність» культури.

2. Співвідношення культури і природи.

3. Проблема смислу культури.

4. «Масова культура» і «елітарна культура»: аспекти взаємодії.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1. Необхідно зрозуміти, що кожна культура історично зумовлена. Вона завжди «прив’язана» до конкретного історичного часу і простору. Історичність культури означає її розвиток як певної специфічно соціально-історичної індивідуальності (Хейзінга). Така позиція протистоїть підходу згідно якому культура – це певна органічність, яка розвивається як природний організм (Шпенглер).

2. Усвідомте, що у своїй взаємодії з природою культура проходить три етапи: залежність від природи, гармонію з природою і панування над природою. Природа завжди виступає для культури джерелом культурного зростання, адже культурні форми завжди містять творчо перероблений природний матеріал. Окрім цього, природність є ідеалом гармонійності, міри й пропорції, які втілюються в культурі. На сучасному етапі людина досягнула повної влади над природою, але це домінування стає джерелом культурних потрясінь та гуманітарної катастрофи.

3. Варто нагадати, що культура само по собі – це ціннісно-смисловий універсум. Також однією з функцій культури є смислотворча. Але виправдано, окрім цього, поставити запитання про загальний сенс культури, тобто про її головне призначення. Сенсом культури є протидія хаосу антикультури, створення нових культурних форм і змістів, творення і підтримка людини як культурної істоти, перетворення природи, реалізація задумів та діяльності людини. Зрештою сенсом культури є людина.

4. В межах культури прийнято виділяти масову та елітарну культуру. Попкультура – це культура більшості, яка задовольняє потреби й інтереси значної кількості людей. Як правило, ці потреби не виходять за межі буденних. Натомість елітарною називають культуру незначної меншості, яка виділяється із загальної маси своїми культурними потребами та можливостями. В попередні епохи різниця між цими двома видами культур була відчутною, бо вони співпадали з соціальною структурою суспільства. При цьому взаємовплив культури еліт та народної культури був відчутним фактором їх розвитку. В наш час попкультура є пануючою у зв’язку з відсутністю окремого класу – носія вищих культурних цінностей. Тепер елітарною, як правило, називають культуру кількісно незначних груп, наприклад, естетів-інтелектуалів, які мало впливають на загал.

Питання для індивідуальної роботи:

1. Проаналізуйте прояви кризи сучасної культури.

2. Людинотворча сутність людської культури.

3. Культура мислення та загальна культура.

4. Охарактеризуйте риси внутрішньої культури людини.

5. Матеріальна і духовна культури: структури та форми.

6. Роз’ясніть сенс понять «контркультура», «субкультура» (на прикладі «хіппі», «готи», «емо» та ін.).

 

Теми творчих робіт:

1. Українська духовна культура – діалектика національного та загальнолюдського.

2. Тенденції розвитку культури в сучасному світі.

3. Особливості формування української національної культури.

4. Взаємозв’язок моралі та культури.

Першоджерела:

1. Лем С. Культура как ошибка // Собр. соч. в 10-ти тт. – Т.10. М., 1995.

2. Культурология. XX век: Антология. – М., 1995.

3. Ортега-и-Гасет Х. Дегуанизация искусства. – М., 1991.

4. Самосознание европейской культуры XX века: мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. – М., 1991.

Основна література:

1. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. Філософія. Підручник. – К., 2002.

2. Гатальська С.М. Філософія культури: Підручник для студ. вищих навч. закл. — К., 2005.

3. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. – К., 2005.

4. Джинчарадзе Н. Г., Ожеван М. А., Толстоухов А. В., Кундеревич О. В., Недюха М. П. Основи філософії культури: Словник: Для студ. вищих навч. закл. — К., 2004.

5. Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник / Під ред. Л.Т. Левчук. – К., 1997.

6. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. – М., 1996.

7. Кремень В.Г., Ільїн В.В. Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції: Підручник. — К., 2005.

8. Лазарев Ф.В. Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь, 1999.

9. Основи філософії культури: Словник: Для студ. вищих навч. закл. — К., 2004.

10. Петрушенко В.Л. Філософія. Навчальний посібник. – К., 2002.

11. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К., 2007.

Додаткова література:

1. Быстрицкий Е. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие. – К., 1991.

2. Бытие человека в культуре. – К., 1992.

3. Ідея культури: виклики сучасної цивілізації / Бистрицький Є.К., Пролеєв С.В., Кобець Р.В., Зимовець Р.В. – К., 2003.

4. Губернський Л.В. культура, ідеологія, особистість. – К., 2002.

5. Козловський П. Постмодерна культура: суспільно-культурні наслідки технічного розвитку // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. – К., 1996..

6. Кримський С.Б. Ціннісно-смисловий універсам людини // Запити філософських смислів. – К., 2003.

7. Крисаченко В.С. Екологічна культура. – К., 1996.

8. Лики культуры. Т.1. М., 1995.

9. Лисий І.Я. Філософська і мистецька культура — К., 2004.

10. Миронов В.В. Философия и метаморфозы культуры. — М., 2005.

11. Онтологічні проблеми культури. – К., 1994.

12. Попович М.В. Нарис історії культури України. К., 1998.

13. Свасьян К.А. Человек как творение и творец культуры // Вопросы философии. – 1987. – № 6.

14. Свідзинський А. Синергетична концепція культури. – Луцьк, 2009.

15. Тавризян Г.М. О. Шпенглер, Й. Хейзинга. Две концепции культуры. – М., 1989.

 

Т. 8.: Філософія історії

 

Мета: навчити студентів основам розуміння історіософії. Розглянути історію як форму існування особистості, нації, людства. Проаналізувати проблематику суб’єкта, об’єкта, законів, рушійних сил, спрямованості історії. Розібрати концепції лінійного та нелінійного розвитку історії. Проаналізувати особливості натуралістичної історіософії (Л.Гумільов, М.Данилевський, О.Шпенглер), ідеалістичної історіософії (Гегель, Фукуяма), матеріалістичної історіософії (Маркс) та історіософії теоретиків постіндустріального суспільства. Ознайомитися з видами ідеологій: націоналізм, лібералізм, соціал-демократія. Розглянути дискусійні питання філософського розмежування понять патріотизму, націоналізму, фашизму.

Основні поняття: історія, історіософія, лінійна концепція, циклічна теорія, цивілізаційна концепція, ідеалістична концепція, формаційний підхід.

План лекції:

1. Поняття і предмет філософії історії.

2. Основні концепції історіософії (натуралістична, ідеалістична, матеріалістична, релігійно-теологічна).

3. Особливості натуралістичної, ідеалістичної, матеріалістичної концепції історії.

 

Семінар: Філософський аналіз історії:

1. Проблема періодизації людської історії.

2. Лінійна та нелінійна теорії розвитку історії.

3. Концепція «кінця історії».

 

Методичні рекомендації до семінару:

1. Для відповіді на перше запитання студент повинен усвідомити суть історичного процесу. Історія – це розвиток людства в культурному часі. Цей розвиток не може бути одноманітним, адже не існує єдиного в культурному сенсі людства. Так як існує багато культур, і так як вони мають свою логіку розвитку (початок, довершеність, занепад), то й їх розвиток можна виокремити в періоди. Кожна з епох мала свою картину світу: світогляд, наукові здобутки, уявлення про життя, смерть, людину, тощо. Тому в історії існує проблема періодизації епох розвитку людства. Існують поділи історії на три культурні періоди: «дикість – варварство – цивілізація». Існує поділ за соціально-економічним ладом: «первісний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний». Нарешті зараз поширеним є поділ історії на три епохи: «домодерну, модерну, постмодерну».

2. Відомими моделями розвитку історії людства є: лінійна та нелінійна. Перша бачить єдину лінію розвитку людської історії, від первісного ладу до майбутнього. Її репрезентують релігійні вчення іудаїзму, християнства та ісламу, теорії Кондорсе, Сен-Сімона, Маркса, позитивізму. Друга пояснює історичний процес як виникнення, зростання та занепад цивілізацій. Вона найповніше представлена у Данилевського, Шпенглера, Тойнбі.

3. Останнім часом дуже актуальними стають концепції «кінця історії». Вони враховують жахливі наслідки діяльності людства на планеті. Студент повинен назвати ці наслідки і, відповідно, спроектувати майбутнє людства. Кінець історії мислиться, або як зовнішнє втручання (прибульці, метеорит), або як внутрішня криза людства (екологічна катастрофа, бактеріологічна інфекція, планетарна війна).

 

Питання для самостійної роботи:

1. Проблема суб’єкта і об’єкта історії.

2. Проблема сенсу історії.

3. Майбутнє людства як філософська проблема.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1. Необхідно пояснити поняття суб’єкту та об’єкту історичного процесу. Суб’єктом історії є активний діяч історії. Ним може бути людина, група людей чи навіть нація. Об’єктом історії виступають природа, культурні процеси. Історія є процесом взаємодії суб’єкта та об’єкта.

2. Цікавим питанням для обговорення на семінарі є проблема сенсу історії. Студент повинен вміти пояснити існуючі філософські бачення цієї проблеми. Згідно одного історія повинна мати сенс, якщо не загальний, то хоча б локальний. Інше бачення доводить відсутність як єдиного сенсу історії, так і взагалі будь якого сенсу людського існування, тому, що він не є очевидним.

3. Предметом цікавих роздумів та дискусій може стати проблема майбутнього людства. Доцільно підготувати доповіді в яких аналізуються ознаки можливого кінця історії. Цікаво поміркувати про можливі сценарії подальшого розвитку людства. Чи є шанс у людства вижити? Чи знайдуть люди вихід з трагічного становища в якому опинилася планета?

 

Питання для індивідуальної роботи:

1. Назвіть особливості філософії історії Гегеля.

2. Проаналізуйте формаційну концепцію історії К. Маркса.

3. Цивілізаційна концепція історії А. Тойнбі, О. Шпенглера.

4. Концепція культури Й. Хейзенга.

 

Теми творчих робіт:

1. Культура і цивілізація: конфлікт чи єдність?

2. Проблема сенсу та спрямованості історії.

3. Суперечності сучасного світу і моделювання майбутнього.

4. Сценарії майбутнього людства.

5. Історія України: реалізація лінійної чи нелінійної моделі історії?

 

Першоджерела:

1. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. – К., 1996.

2. Бердяев Н.А. Смисл истории. – М., 1990.

3. Бодрийар Ж. В тени молчаливого большинства, или Конец социального. – Екатеринбург, 2000.

4. Вольтер. Философия и методология истории // Историки и история. Жизнь, судьба, творчество: В 2 т. – М., 1998.

5. Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истории. – СПб., 2000.

6. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. – Л., 1990.

7. Данилевський Н.Я. Россия и Европа. – М., 2003.

8. Карсавин Л. Философия истории. – СПб., 1993.

9. Колінгвуд Р. Ідея історії. – К., 1996.

10. Лайон Д. Інформаційне суспільство: проблеми та ілюзії //Сучасна зарубіжна філософія. – К., 1996.

11. Ортега-и-Гасет Х. История как система // Избранные труды. – М., 1997.

12. Поппер К. Выдкрите суспільство і його вороги. – К., 1994.

13. Рікер Поль. Історія та істина. – К., 2001.

14. Тойнбі А. Дослідження історії. – К., 1995.

15. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. – М., 2003.

16. Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1998.

17. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.

 

Основна література:

1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. – К., 1996.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. Філософія. Підручник. – К., 2002.

3. Бойченко І.В. Філософія історії. Підручник. – К., 2000.

4. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. – К., 2005.

5. Лазарев Ф.В. Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь, 1999.

6. Новая философская энциклопедия. В 4-х томах. – М., 2010.

7. Пигров К.С. Социальная философия. Учебное пособие. – СПб., 2002

8. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К., 2007.

9. Философия истории: Учеб. Пособие / Под ред. проф. А.С. Панарина. – М., 1999.

10. Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002.

 

Додаткова література:

1. Бибихин В.В. Перипетии историзма // Философская и социологическая мысль. – 1989. – № 12.

2. Библер В.С. От наукоучения к логике культуры. – М., 1991.

3. Гобозов И.Р. Введение в философию истории. – М., 1992.

4. Жекин Г.В. Социальная философия истории. – К., 1996.

5. Ивин А.А. Философия истории: Учебное пособие. – М., 2000.

6. Каменский З.А. История философии как наука. – М., 1992.

7. Кремень В.Г., Табачник Д.В., Ткаченко В.М. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). – К., 1996.

8. Метельова Т.О. Світоглядно-антропологічні основи західноєвропейської філософії: від архаїки до модерну. — К., 2003.

9. Соловьев В.С. Исторические дела философии // Вопросы философии. – 1988. № 8.

10. Философия и современные философско-исторические концепции. – М., 1990.

11. Философия истории: Антология. – М., 1995.

12. Философия и методология истории. – М., 1977.

13. Щекин Г.В. Социальная философия истории. – К., 1996.

 




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Семінар:Специфіка філософського освоєння світу | Т.12: Філософія Нового Часу і Просвітництва | Т. 13: Класична німецька філософія | ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ЕКЗАМЕНАЦІЙНИХ ПИТАНЬ |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.016 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав