Читайте также:
|
1) Філософсько-методологічні настанови в фізиці.
2) Філософські основи природничих наук.
3) Застосування філософської методології у сфері суспільно-гуманітарного пізнання.
Контрольні питання:
1. Назвіть основні філософсько-методологічні проблеми сучасної фізики.
2. Якою є сучасна фізична картина світу?
3. Як розуміються час та простір в сучасній фізиці?
4. Як впливає на сучасну науку, зокрема фізику, математика та розвиток комп’ютерних технологій?
5. Охарактеризуйте сучасну астрономію та космологію.
6. Які філософські проблеми сучасного природознавства?
7. Що таке біофілософія?
8. Які соціокультурні аспекти притаманні сучасній екології?
9. В чому полягає специфіка соціально-гуманітарного пізнання і чим вона обумовлена?
10. Яку роль відіграють цінності в соціально-гуманітарному пізнанні?
11. Назвіть основні філософські та загальнонаукові методи, що застосовуються в сучасних соціально-гуманітарних науках.
Теми рефератів:
1. Філософські аспекти сучасної екології.
2. Етика науки та сучасне природознавство.
3. Сучасні методологічні програми та їх застосування в біології.
4. Принцип глобального еволюціонізму в сучасному природознавстві.
5. Проблема методології в філософії історії Колінгвуда.
6. Основні методологічні принципи В. Дільтея.
7. Поняття «ідеальний тип» в методології М. Вебера.
8. Методологічні настанови герменевтики.
9. Проблема істини в соціально-гуманітарному пізнанні.
Перелік літератури:
Основна:
Ø Биофилософия. – М., 1997. – 264 с. – http://www.ihtik.ru
Ø Демидов А. Б. Философия и методология науки: Курс лекций. — Витебск: Издательство УО «ВГУ им. П. М. Машерова», 2006. — 94 с. (С. 62 – 67, 71 – 80) – http://www.ihtik.ru
Ø Карнап Р. Философские основания физики. Введение в философию науки. – М.: Прогресс, 1971. – 390 с. (С. 5 – 32). – http://filosof.historic.ru
Ø Кохановский В. П.Философия и методология науки: Учебник для высших учебных заведений. — Ростов н/Д.: «Феникс», 1999. – 576 с. (С. 291 – 500) – http://www.ihtik.ru
Ø Микешина Л.А. Философия науки: Современная эпистемология. Научное знание в динамике культуры. Методология научного исследования: учеб. пособие. — М.: Прогресс-Традиция: МПСИ: Флинта, 2005. — 464 с. (С. 258 – 220) – http://yanko.lib.ru
Ø Перова О.Є. Проблеми біофілософії в сучасній філософії науки. // Вісник. Філософія. Політологія. – К., 2002. – №38-41. – С.192-198. – http://www.philsci.univ.kiev.ua
Ø Сидоренко Л.І. Філософія та методологія сучасного природознавства. Навчально-методологічні матеріали для студентів біологічного факультету. – http://www.philsci.univ.kiev.ua
Додаткова:
Ø Астрономия и современная картина мира. – М., 1996. – 247 с. – http://www.ihtik.ru
Ø Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. – К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. – 437 с. – http://www.synergetics.org.ua
Ø Дильтей В. Собрание сочинений в 6 тт. Под ред. A.B. Михайлова и Н.С. Плотникова. Т. 1: Введение в науки о духе / Пер. с нем. под ред. B.C. Малахова. — М.: Дом интеллектуальной книги, 2000. – (С. 271 – 727) – http://kosilova.textdriven.com/narod/uhref.html
Ø Кузнецов В.Г Герменевтика и гуманитарное познание. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 192 с. – http://kosilova.textdriven.com/narod/uhref.html
Ø Колінгвуд, Робін Дж. Ідея історії. — К.: Основи, 1996. — 615 с. – http://litopys.org.ua/
Ø Музыка О.А. Ценностно-оценочный фактор в контексте социосинергетической парадигмы. – Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 2006. – 240 с. – http://filosof.historic.ru
Ø Найдыш В. Концепции современного естествознания. – М., 1999. – http://www.philsci.univ.kiev.ua
Ø Пенроуз Р. Тени разума: в поисках науки о сознании. – Москва-Ижевск: Институт компьютерных исследований, 2005. – 688 с. – http://filosof.historic.ru
Ø Попов В.В., Щеглов Б.С. Теория рациональности (неклассический и постнеклассический подходы): Учеб. пособие. – Ростов-н/Д.: Изд-во Ростов. ун-та, 2006. – 268 с. – http://filosof.historic.ru
Ø Пригожин И. Конец определенности. Время, хаос и новые законы природы. – Ижевск: НИЦ «Регулярная и хаотическая динамика», 2000. – 208 с. – http://www.ihtik.ru
Ø Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре. – М.: Республика, 1998. – 413 с. – http://philos.omsk.edu
Ø Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники. – М.: Гардарики, 1999. – 400 с. – http://www.ihtik.ru
Тестові завдання з дисципліни «Філософія та методологія науки»
Варіант 1.
1. Питаннями філософії науки є:
а) природа світу;
б) фундаментальні поняття науки, теорії наукового знання;
в) закони функціонування та розвитку мегасвіту;
г) закони функціонування та розвитку макро- та мікро- світу.
2. Навколишній світ є гармонійним, його не можливо змінювати, людині треба займатися самопізнанням та самовдосконаленням. Така світоглядна позиція належить:
а) мислителям Стародавнього Сходу;
б) давньогрецьким філософам;
в) давньоримським філософам;
г) новоєвропейським філософам.
3. Закон трьох стадій інтелектуальної еволюції людства виведений:
а) О. Контом;
б) Г.Спенсером;
в) К.Марксом;
г) Е.Дюркгеймом.
4. Мислення, звільнене від емоційно-афективної складової, — вища моральна цінність. Так позиція була вироблена в:
а) античну добу;
б) добу середньовіччя;
в) Новий час;
г) ХХ столітті.
5.Основоположником раціоналізму є:
а) Ф. Бекон;
б) Д. Юм;
в) Дж. Локк;
г) Р. Декарт.
6. Зміст емпіричного пізнання це: збирання фактів, їх первісна обробка, опис спостерігаємих та експериментальних даних, їх систематизація, класифікація.
Так Ні
7.Індукція – філософський і загальнонауковий метод:
а) руху знання від всезагального, закономірного до окремого, особливого;
б) руху знання від окремого, особливого до всезагального, закономірного;
в) розкладу єдності на множинність, цілого на частини, складного – на його компоненти;
г) об’єднання елементів, що отримані в результаті аналізу, в систему.
8.Термін «позитивізм» вперше застосував:
а) Г. Спенсер;
б) Е. Мах;
в) О. Конт;
г) Л. Вітгенштейн.
9.Емпіріокритицизм – філософська концепція, яка виникла у:
а) першій половині ХІХ століття;
б) другій половині ХІХ століття;
в) на межі ХІХ – ХХ століття;
г) першій половині ХХ століття.
10. Першою універсальною науковою концепцією, яка оголосила про свій неостаточний характер стала:
а) теорія відносності;
б) еволюційна теорія;
в) квантово-механічна теорія;
г) синергетика.
11. Наукова картина світу:
а) об’єднує результати наук, що досліджують неорганічну природу, органічну природу, суспільство;
б) будується як результат досліджень виключно фізичних явищ та процесів;
в) може бути ототожнена з світоглядом (епохи, суспільної групи, людини);
г) є узагальненням досліджень природи неорганічної та органічної, але не орієнтується на досягнення соціально-гуманітарних наук.
12. Класична наукова картина світу має назву:
а) механістичної;
б) квантово-механічної;
в) електродинамічної;
г) синергетичної.
13. В синергетичній науковій картині світу домінує ідея:
а) багатоваріантного та незворотнього становлення, а світ уявляється як поле співіснуючих можливостей;
б) однозначної причинно-наслідкової залежності, передбачуваності всіх станів світу;
в) гнучкої детермінації, що враховує випадковості;
г) детермінації тільки на рівні системи в цілому.
14.Редукціонізм –це:
а) метод зведення складних явищ до більш простих та побудови загальної картини світу, заснованої на невеликій кількості простих початкових принципів;
б) спосіб пояснення світу як складноорганізованого цілого, яке не можна зводити декількох простих початкових принципів;
в) метод побудови єдиної теорії всіх фундаментальних взаємодій;
г) бачення світу як сукупності нелінійних процесів.
15.Наукові революції - це:
а) побудова нових фундаментальних теорій;
б) принципово нові методи дослідження;
в) відкриття нових світів;
г) все перераховане вище.
16.Розвиток науки – це конкуренція науково-дослідницьких програм. Це положення висунув:
а) Б. Рассел;
б) Ст. Тулмін;
в) Т. Кун;
г) І. Лакатос.
17. Парадигма — це:
а) сукупність теорій, наукових досягнень, які є для певної спільноти вчених моделлю постановки наукових проблем та їх розв’язання;
б) аксіома;
в) будь-яка наукова теорія;
г) закон природи.
18. Чим більш змістовною є наукова теорія, тим більш вона є неймовірною. Це положення виведене:
а) фальсифікаціонізмом;
б) історизмом;
в) індуктивізмом;
г) конвенціоналізмом.
19. Наука повинна відмовитись від положень, які не доводяться і обмежитися описом зовнішньої структури явища. Наука відповідає на питання «Як відбувається явище», а не на питання «Що являє собою сутність явищ».Це твердження – одне з основоположень методології:
а) історизму;
б) фальсифікаціонізму;
в) конвенціоналізму;
г) індуктивізму.
20. Відмінність між «науками про природу» і «науками про дух» полягає в різних методах. Це твердження висунуто:
а) В. Віндельбандом;
б) К. Поппером;
в) Е. Махом;
г) Б. Расселом.
Варіант 2.
1. Релятивізм в філософії науки утверджує:
а)умовність, ситуативність наукового знання, відмову від його теоретичних дефініцій;
б) стійкість, стабільність наукового знання;
в) орієнтацію на абсолютну істину;
г) повне заперечення цінності будь-яких наукових результатів.
2. Твердження про абсолютні простір і час запропоновані:
а) Аристотелем;
б) І.Ньютоном;
в) І.Кантом;
г) середньовічними схоластами.
3. Нормативами та регулятивами наукової діяльності, за Р.Мертоном, є:
а) універсалізм;
б) колективізм та безкорисливий пошук істини;
в) організований скептицизм;
г) все зазначене вище.
4. Основною метою неопозитивістської філософії є:
а) дослідне вивчення людських відчуттів;
б) зведення філософії до логічного аналізу мови науки;
в) дослідження історії науки, закономірностей її руху;
г) застосування методів природничих наук в соціально-гуманітарних дослідженнях.
5. Розум – висхідний рівень мислення, на якому оперування абстракціями здійснюється за незмінною схемою, шаблоном, стандартом.
Так Ні
6. Факт - це фрагмент дійсності, об’єктивної події, а також результати, що відносяться до об’єктивної дійсності або до сфери свідомості і пізнання;
Так Ні
7.Методологія емпіризму – це методологія:
а) експериментального дослідження світу;
б) розумоосяжного пізнання;
в) включно споглядання, невтручання у природний хід речей, явищ, процесів;
г) «вродженого знання», «вроджених ідей».
8.Структурним компонентом теоретичного рівня пізнання є:
а) гіпотеза;
б) спостереження;
в) опис;
г) експеримент.
9.До загальнонаукових методів дослідження належить:
а) діалектичний і метафізичний;
б) феноменологічний;
в) герменевтичний;
г) системний та структурно-функціональний.
10. Формалізація – це:
а) відображення змістовного знання в знаково-символічному вигляді;
б) фіксація результатів досліду за допомогою певних систем позначення, прийнятих в науці;
в) цілеспрямоване пасивне дослідження предметів, що спирається на дані органів почуття;
г) створення системи дедуктивно пов’язаних між собою гіпотез, з яких в кінцевому рахунку виводяться твердження про емпіричні факти.
11. Закономірність — це стійкий регулятивний зв’язок, який може мати як динамічний, так і статистичний характер.
Так Ні
12.Наукова картина світу:
а) має у своєму складі фундаментальні припущення, які умовно приймаються як неспростовні;
б) складається з центрального відносно стійкого теоретичного ядра, фундаментальних припущень та часткових теоретичних моделей, що постійно добудовуються;
в) має в своїй основі домінуючі в суспільній свідомості певної епохи уявлення про світ;
г) включає в себе всі наукові досягнення на певному етапі розвитку суспільства.
13. Досягненнями великої наукової революції XVI- XVII ст. є:
а) формування основ сучасного природознавства;
б) виникнення технічних наук;
в) виникнення фундаментальних теорій нейрофізіології, психології;
г) поява фундаментальних теорій соціально-гуманітарного спрямування.
14. Механістична картина світу:
а) продукувала образ лінійного розвитку з жорстко однозначною детермінацією;
б) орієнтувалася не на причинне пояснення, а не встановлення ієрархічних зв’язків між речами;
в) базувалася на уявленнях про світ як про космос, який є органічно і розумно влаштованим цілим, що підкоряється не тільки діючим, але й цільовим причинам;
г)ґрунтувалася на розумінні світу як цілісної системи природи, в межах якої прослідковується ієрархічна організація Всесвіту як динамічної єдності.
15.Закономірності і умови протікання швидких, лавиноподібних процесів нелінійного, самостимулюючого зростання, розкриває:
а) синергетика;
б) принцип невизначеності Гейзенберга;
в) загальна теорія відносності;
г) еволюційна теорія.
16.Майбутнє є принципово невизначеним та відкритим для новоутворень. Така позиція притаманна:
а) класичній науковій картині світу;
б) постнекласичній науковій картині світу;
в) некласичній науковій картині світу;
г) давньогрецьким космоцентричним поглядам на світ.
17.Редукціонізм дає спрощення уявлення про співвідношення всіх різноманітних явищ і процесів світу.
ТАК НІ
18. Фальсифікація - це:
а) встановлення істинності шляхом порівняння наукового висловлювання з дійсністю;
б) хибні наукові побудови,помилки в наукових результатах;
в) спростування, здатність теорії бути спростованою;
г) догматизація певних наукових здобутків.
19. Науково-дослідницька програма - головне поняття концепції науки:
а) К.Поппера;
б) Б.Рассела;
в) І.Лакатоса;
г) Л. Вітгенштена.
20. Жодна класифікуюча система не є достовірно істиною, а лише «істиною за угодою». Дійсний процес науки є кумулятивним і здійснюється на міцному фундаменті «доведених фактів», зміни ж на теоретичному рівні понять чисто інструментальний характер. Це твердження належить методологам:
а) історизму;
б) конвенціоналізму;
в) індуктивізму;
г) фальсифікаціонізму.
Варіант 3.
1. Наука як соціальний інститут є предметом:
а) історичної науки;
б) методології науки;
в) соціології науки;
г)етики науки.
2. Відомий афоризм «Знання – сила» належить:
а) Ф.Бекону;
б) Т.Гоббсу;
в) Р.Декарту;
г) Дж.Локку.
3. Практика — критерій істини наукового знання. Це твердження належить:
а) Ф.Бекону;
б) О.Конту;
в) К. Марксу та Ф. Енгельсу;
г) Е.Маху.
4.Питання етики науки найбільш ґрунтовно розроблені:
а) К. Поппером;
б) Б. Расселом;
в) Р. Мертоном;
г) І. Лакатосом.
5.До структурних компонентів теоретичного рівня наукового пізнання відноситься факт.
ТАК НІ
6. В основу класифікації наук Ф.Енгельса покладені:
а) закон трьох стадій інтелектуальної еволюції людства;
б) класифікація форм руху матерії;
в) основні здібності людської душі: пам’ять, уявлення, розум;
г) метафора дерева (коріння – метафізика, стовбур – фізика, крона – медицина, механіка, етика).
7.Експеримент як науковий метод започаткований:
а) М. Коперником;
б) Г. Галілеєм;
в) І. Ньютоном;
г) Й. Кеплером.
8.Система – це:
а) комплекс елементів, що взаємопов’язані;
б) сумація;
в) стійки відносини і зв’язки явищ, предметів;
г) структура.
9.До структурних компонентів емпіричного рівня наукового пізнання відноситься гіпотеза.
ТАК НІ
10. Закон — це:
а) зв’язок між процесами, який є об’єктивним, суттєвим, необхідним, внутрішнім, повторюваним;
б) стійкий, регулятивний зв’язок, який має статистичний характер;
в) правило, виведене вченими певної галузі науки;
г) будь-яка закономірність.
11.Дедукція - філософський і загальнонауковий метод:
а) руху пізнання від загального до часткового, сходження від абстрактного до конкретного;
б) створення суто мислимих предметів, наприклад, «ідеальний газ»;
в) відволікання від ряду властивостей і відносин предметів;
г) пізнання шляхом порівняння.
12. Парадигмальна функція наукової картини світу - це:
а) забезпечення синтезу базових наукових знань;
б) створення системи настанов і принципів пізнання універсуму;
в) забезпечення існування наукової традиції, накладення «розумних меж на характер припущень і гіпотез;
г) формування цілісного наукового світогляду.
13. Поняття невизначеність, стохастичність, хаос, біфуркація, диссипативні структури відображають нерівноважні характеристики світу. Це твердження належить:
а) синергетиці;
б) квантовій механіці;
в) загальній теорії відносності;
г) електромеханіці.
14.В синергетичній концепції:
а) хаос уявляється суто деструктивним началом світу;
б) розвиток сприймається як поступовий, без альтернатив;
в) світ жорстко пов'язаний причинно-наслідковими відносинами;
г) хаос може виступати в якості створюючого начала; для складних систем існує декілька альтернативних шляхів розвитку.
15. Принципом виміру раціональності в античну добу слугує логос.
Так Ні
16. Сферою безпосереднього застосування методології конвенціоналізму є:
а) процеси математизації науки; перетворення теоретичної фізики на самостійну складову фізичної науки;
б) психологія;
в) астрономія;
г) механіка.
17. Знання є науковим, якщо воно підлягає фальсифікації. Цей принцип запропоновано:
а) М.Шліком;
б) К.Поппером;
в) Т.Куном;
г) П.Фейєрабендом.
18. Ідея «трьох світів» — фізичної природи, психіки людини та світу науки як продукту взаємодії перших двох, результату діяльності людей належить:
а) Г.Спенсеру;
б) Р.Карнапу;
в) Т.Куну;
г) К.Попперу.
19. Науково-дослідницька програма, за І. Лакатосом,це:
а) загальний план будь-якого дослідження;
б) конкретно-наукові та загальнонаукові методи наукового дослідження;
в) ідеали та норми наукового дослідження;
г) сукупність теорій, що пов’язані генетично і метологічно.
20. Верифікація - це:
а) перевірка, становлення істинності шляхом порівняння наукового висловлювання з дійсністю прямо або опосередковано;
б) спростування, здатність теорії бути спростованою;
в) відповідність наукової теорії парадигмі;
г) зіставлення споріднених або альтернативних теорій.
Варіант 4.
1.Питанням філософії науки є:
а) природа закони Всесвіту;
б) фундаментальні поняття науки;
в) закони макросвіту;
г) закони мікросвіту.
2. Головним питанням етики науки є:
а) адекватність наукового знання світу;
б) взаємовідносини наукових співтовариств, наукових установ;
в) професійна та соціальна відповідальність вченого;
г) норми і правила діяльності наукового співтовариства.
3. Головною функцією науки є:
а) світоглядна;
б) пізнавальна (виробництво науково-теоретичного знання);
в) культурна;
г) технологічна.
4.Досягненням Великої наукової революції ХVI – XVII століть є:
а) формування основ сучасного природознавства;
б) виникнення технічних наук;
в) виникнення кібернетики та теорії інформації;
г) виникнення фундаментальних теорій в нейрофізіології, психології, лінгвістиці та інших гуманітарних науках.
5. Мислення як головний компонент теоретичної пізнавальної діяльності має два основних рівня: розсудок і розум.
Так Ні
6. Теорія подвійної істини була висунута:
а) античними мислителями;
б) філософами пізнього Середньовіччя;
в) філософами Нового часу;
г) представниками сучасної філософії науки.
7.До основних форм мислення належить:
а) уявлення;
б) судження;
в) відчуття;
г) сприйняття.
8. До пізнавальних прийомів і засобів теоретичного пізнання належить:
а) опис спостерігаємих та експериментальних даних;
б) збирання фактів;
в) систематизація фактів;
г) ідеалізація.
9. Прогностична функція теорії — це:
а) об’єднання окремих достовірних знань в єдину систему;
б) виявлення суттєвих характеристик та законів певних природних та соціальних явищ;
в) наукове передбачення наступних станів явищ та подій;
г) використання в інших теоріях методів дослідження, що застосовані в даній теорії.
10. До методів теоретичного дослідження належить:
а) аксіоматичний метод;
б) спостереження;
в) порівняння;
г) експеримент.
11.До методів емпіричного дослідження належать:
а) експеримент;
б) формалізація;
в) гіпотетико-дедуктивний метод;
г) сходження від абстрактивного до конкретного.
12.Наука не здатна виявляти причини виникнення Всесвіту і людини. Вона відповідає не на питання «чому» вони існують, а на питання «як» вони влаштовані та функціонують. Такий підхід належить:
а) Р.Декарту;
б) О.Конту;
в) Л.Вітгенштейну;
г)К.Марксу.
13. Теорія, яка обґрунтовує абсолютну достовірність знання, а не апелюючи до Бога належить:
а) Платону;
б) І.Фіхте;
в) Д.Юму;
г) Р.Декарту.
14. Методологічне і світоглядне значення ідей квантової механіки
полягає у:
а) розуміння світу як такого, що складається з матерії, простору і часу, що незалежні одне від одного;
б) людиновимірності наукових здобутків (людина – експериментатор знаходиться всередині системи, що експериментально досліджується);
в) можливості застосовувати класичні фізичні теорії для аналізу будь-якої реальності (матеріальної або ідеальної);
г) розумінні світу як процесу спонтанного виникнення порядку з безпорядку (хаосу).
15. Синергетика – теорія самоорганізації розроблена:
а) І.Пригожиним;
б) А.Ейнштейном;
в) В.Гейзенбургом.
г) В.Вернадським.
16. Майбутній стан системи детермінує її наявний стан. Ця позиція стверджується:
а) класичною механікою;
б) синергетикою;
в) квантовою механікою;
г) еволюційною теорією.
17.Метод верифікації спрямований на узгодження наукових результатів з емпіричними фактами, а не узгодженню принципів із прийнятою заздалегідь (апріорно) картиною світу.
ТАК НІ
18.За К. Поппером, основним механізмом зростання знання є:
а) механізм передбачень та спростувань;
б) верифікація;
в) фактори критики та самокритики вчених в межах певного наукового співтовариства;
г) багатоманітність, плюралізм методів наукових досліджень.
19. В теорії пізнання, в філософії науки панує «епістемологічний анархізм», який заперечує будь-які догми в науці, визначає значення будь-якої наукової теорії, заперечує можливість об’єктивної істини, пропагує науковий релятивізм. Ці ідея належить:
а) М.Полані;
б) К.Попперу;
в) Т.Куну;
г) П.Фейєрабенду.
20.Наукові революції, за Т. Куном, це:
а) всі новації в науці;
б) різновиди новацій, які відрізняються від інших різновидів не стільки характером і механізмами своєї генези, скільки своєю значущістю, наслідками для розвитку науки і культури;
в) всі швидкі стрибки у розвитку наукового знання;
г) виключно нові картини світу, що заперечують всі попередні наукові уявлення.
Варіант 5.
1. Дисциплінарно філософія науки оформилася у:
а) XVII столітті;
б) XVIII столітті;
в) XIХ столітті;
г) ХХ столітті.
2. Предмет філософії науки — мова науки. Таке тлумачення належить представникам:
а) неопозитивізму;
б) позитивізму;
г) махізму;
д) постпозитивізму.
3.Антропний принцип сучасної науки має наступне формування:
а) світ є саме такий, тому що існує людина;
б) об’єктивно існуючий світ є незалежним від людини;
в) людина – частка Всесвіту, але особливого впливу на світ вона чинити не може;
г) людина – співтворець Бога і певна частина світу є залежною від неї.
4. Варіативність моделей реальності, відмова від теорій, що претендують на універсальне застосування — ця позиція народжується в добу:
а) Відродження;
б) Нового часу;
в) модернізму;
г) постмодернізму.
5. Ноосфера — це термін для позначення:
а) сфери розуму, «мислячої оболонки» Землі;
б) біосфери;
в) космосу у цілому;
г) життєвого простору людини.
6.Принцип методологічного сумніву був висунутий:
а) Г. Лейбніцем;
б) Р. Декартом;
в) Ф. Беконом;
г) Дж. Локком.
7. Чуттєвий і раціональний - рівні наукового пізнання, емпіричний і теоретичний — рівні будь-якого пізнання.
Так Ні
8. Розсудок - вищий рівень мислення, на якому здійснюється творче оперування абстракціями і свідоме дослідження своєї власної природи (саморефлексія).
Так Ні
9. Головне завдання індуктивно орієнтованої науки полягає у тому, щоб прийти до аксіом та загальних принципів, починаючи з емпіричних фактів.
Так Ні
10. Теорія – найбільш розвинена і складна форма наукового знання. В ній дається:
а) постановка пізнавальної задачі та її розв’язання;
б) цілісне відображення закономірностей та істотних зв’язків певної частини, сфери дійсності;
в) передбачення, сформоване на основі ряду фактів, істинне значення якого невизначене і потребує доказу;
г) положення, що сформульоване в ході спостереження та експерименту, інформація про якісь події, явища, достовірність яких доведена.
11.Наукова картина світу виконує:
а) інтегративну функцію;
б) нормативну функцію;
в) парадигмальну функцію;
г) всі вищезазначені функції.
12.Всесвіт - велетенський «механізм», який управляється строгими законами (в дусі детермінізму), через що весь подальший розвиток може бути передбачений за допомогою диференційних рівнянь механіки. Така картина світу визначала світоглядні орієнтації в:
а) Нового часу;
б) доби середньовіччя;
в) ХІХ століття;
г) античної доби.
13.Складно організованим системам не можна нав’язувати шляхи їх розвитку, скоріше треба зрозуміти, як сприяти їх власним тенденціям розвитку, як виводити системи на ці шляхи. Такий висновок слідує з основоположень:
а) теорії відносності;
б) синергетики;
в) глобального еволюціонізму;
г) законів збереження.
14.Диссипативні структури – це:
а) системи, які постійно піддаються коливанням;
б) системи, в яких при значних відхиленнях від рівноваги виникають упоряджені стани, однак в процесі їх утворення ентропія зростає, йде розсіяння енергії;
в) закриті системи, в яких зростання ентропії означає незворотність термодинамічного процесу;
г) системи, в яких мають місце електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання.
15.Особливу роль особистості вченого в процесі пізнання підкреслює:
а) К.Поппер;
б) М.Полані;
в) Т.Кун;
г) П.Фейєрбах.
16.Принцип верифікації запропонований:
а) Л.Вітгенштейном;
б) Р.Карнапом;
в) К.Поппером;
г) Б.Расселом.
17.Згідно з методологією індуктивізму тільки ті судження можуть бути прийнятні як наукові, які або описують чітко встановлені факти, або є їх неспростовними індуктивними узагальненнями.
Так Ні
18. Методологічна позиція критичного раціоналізму полягає у визначенні того, що:
а) будь-який вираз систематично викладених достовірних наукових знань завжди має лише гіпотетичний характер;
б) будь-який вираз систематично викладених достовірних наукових знань завжди має теоретичний характер;
в) системі знання не притаманна принципова помилковість;
г) основною науковою процедурою є верифікація, яка приділяє увагу узгодженню наукових результатів з емпіричними даними.
19.Демаркація, за К. Поппером, це:
а) відділення наукового знання від ненаукового;
б) перевірка наукового знання емпіричним шляхом;
в) перевірка наукового знання суто теоретичними методами;
г) з’єднання розрізнених ідей в науковій гіпотезі або теорії.
20.Під терміном «нормальна наука» Т. Кун розуміє:
а) класичну науку;
б) дослідження, що міцно спирається на одне або декілька минулих досягнень, які протягом певного часу визнаються певним науковим співтовариством як основа для розвитку його подальшої практичної діяльності;
в) сучасну науку з її великим розгалуженням;
г) науку, що динамічно і стрибкоподібно розвивається.
Завдання для самостійної роботи
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 47 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |