Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

В с т у п

У досягненні цілей гуманітарної освіти визначальна роль належить пізнавальній активності, самостійності, активним формам навчання. При формуванні знань та умінь студентів традиційні, стереотипні, переважно вербальні засоби навчання є вже недостатньо ефективними.

Посібник призначений для покращення організації самостійної роботи студентів при вивченні курсу філософії, може використовуватися на семінарських заняттях, для проведення контрольних та перевірочних робіт, заліків та іспитів, містить загальний розрахунок годин лекцій, семінарських занять, самостійної роботи, опис предмета курсу, шкалу, за якою виставляється оцінка з навчальної дисципліни у залікову книжку.

Він сприятиме здійсненню більш якісного педагогічного контролю, основним завданням якого є формуючий уплив на процес навчання за рахунок встановлення зворотного зв’язку між слухачем та викладачем і одержання підсумкових результатів навчання, а також забезпечення глибокого засвоєння специфіки філософського осягнення дійсності, формування високої світоглядно-методологічної культури майбутніх юристів.

Наведена методика організації самостійної роботи студентів адаптована професорсько-викладацьким складом кафедри філософії Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» до сучасних вимог вищої юридичної освіти в Україні, в основу якої покладено модульний принцип побудови навчального предмета, що охоплює головні розділи філософського знання.

Опанувавши курс з філософії, студент повинен знати:

– головні проблеми сучасної світової й вітчизняної філософії, історичні типи філософії, основні парадигми філософствування;

– основні ідеї світової та вітчизняної філософської, історію становлення, основні етапи і особливості розвитку філософії;

– основні закони, категорії, поняття і принципи філософії, особливості їх виявлення в житті суспільства і юридичній практиці;

– шляхи пізнання світу, функціонування знання у сучасному інформаційному суспільстві, особливості взаємозв’язку науки з сучасними соціальними і правовими проблемами;

– функції філософії у соціальному, науковому та практичному пізнанні;

– умови формування особистості, її свободи, відповідальності за збереження життя, природи, культури;

у м і т и:

– самостійно аналізувати факти, явища та процеси в системі “людина – світ” у їх діалектичному взаємозв’язку та з урахуванням змін, що відбуваються у світі й країні;

– критично оцінювати соціальні процеси, правові, політичні, економічні, історичні, екологічні, культурні, соціально-психологічні явища й події;

– формулювати світоглядні й методологічні висновки на основі отриманих знань, обґрунтовувати свою світоглядну та громадську позицію;

– володіти методологією наукового пізнання, творчої діяльності, застосовувати отримані знання при вирішенні професійних завдань.

Важливо зазначити, що однією зі специфічних рис філософського знання є суперечливість суджень. Не можна заперечувати той факт, що у філософії відсутня одностайність стосовно проблем, що вивчаються. Достовірність, що її набула філософія, не є однаковою для всіх. Це – переконання, у досягненні якого бере участь вся сутність людини.

Даний посібник стане у нагоді усім, хто прагне долучитися до поліфонії та плюралізму у відповідях на граничні, філософські питання людського буття, сформувати культуру власного мислення, а також виробити навички самостійного вибору належної позиції.

2. Загальний розрахунок годин лекцій,

семінарських занять, самостійної

та індивідуальної роботи

Затверджено

Вченою радою Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого (протокол № _ від ____ 2011 р.)

3. Програма навчальної дисципліни

«філософія»

1. Сутність філософії та основні етапи

її розвитку

Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві

Філософія, її предмет і структура. Мета та порядок вивчення філософії як навчальної дисципліни, її місце та роль у підготовці юристів. Наукові, методологічні та методичні основи вивчення філософії. Світогляд, його структура, риси, суспільно-історичний характер і роль у житті суспільства. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія. Філософський світогляд. Гуманізм філософії. Функції філософії. Філософія і право. Філософія і мораль. Філософія і наука. Філософія і культура. Роль філософії у суспільстві, у професійній діяльності юристів.

Філософія стародавнього світу

Історичні передумови, час і місця виникнення філософії. Філософія стародавньої Індії. Упанішади. Ортодоксальні (санкхья, йога, вайшешика, ньяя, міманса, веданта) й неортодоксальні (локаята-чарвака, джайнізм, буддизм) філософські вчення. Філософія стародавнього Китаю (конфуціанство, даосизм). Антична філософія. Ранній грецький натуралізм (рання класика): мілетська школа, піфагорійці, елеати. Геракліт і Парменід: релятивістська й абсолютистська концепції світу. Левкіпп і Демокріт: ранні атомістичні вчення. Висока класика: шлях до людини – філософські вчення софістів і Сократа. Об’єктивний ідеалізм Платона. Філософська система Аристотеля. Основні риси філософії епохи еллінізму (пізня класика) та її школи: кініки, скептики, епікуреїзм, стоїцизм, неоплатонізм.

Філософія середньовіччя та Відродження

Джерела середньовічної християнської філософії та її основні проблеми. Християнство як світоглядне підґрунтя філософії середньовіччя. Специфіка типу філософування середньовіччя. Етапи розвитку середньовічної філософії (апологетика, патристика, схоластика) та їх особливості. Вчення Августина Блаженного про природу та людину. Реалізм і номіналізм. Філософське вчення Фоми Аквінського. Філософія епохи Відродження. Деїзм (Г.Галілей) і пантеїзм (Дж.Бруно). Гуманізм і проблема людської індивідуальності (М.Кузанський, М.Монтень, П.Помпонацці). Ренесансний антропоцентризм як апологія свободи. Філософія періоду Реформації (М.Лютер, У.Цвінглі, Ж.Кальвін).

Філософія Нового часу та епохи Просвітництва

Наукова європейська революція XVІІ ст. Концепції можливості людського пізнання. Гностицизм та агностицизм. Проблема методу пізнання. Механіцизм, раціоналізм та емпіризм. Філософське обґрунтування нової картини світу (Ф.Бекон, Т.Гоббс, Р.Декарт, Б.Спіноза, Г.В. Лейбніц, Дж.Локк, Дж.Берклі, Д. Юм). Соціально-філософські аспекти у філософських поглядах емпіристів та раціоналістів Нового часу. Деїзм і матеріалізм у французькому Просвітництві. Вчення про природу і суспільство у філософії Просвітництва (Монтеск’є, Вольтер, Ж.-Ж. Руссо). Проблема людини у філософії Просвітництва. Французький матеріалізм XVIII ст.

Німецька класична філософія

Особливості та характерні риси німецької класичної філософії, її місце в історії філософської думки. І. Кант: дуалізм світу людського буття – природний і моральний. Філософія людського “Я” (Й.-Г.Фіхте). Натурфілософія Ф.Шеллінга. Філософія абсолютної ідеї й діалектика Г.В.Ф.Гегеля. Антропологічний матеріалізм Л.Фейєрбаха. Вплив ідей німецької класичної філософії на європейську культуру. Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну.

Сучасна світова філософія

Поняття класичної й некласичної філософії. Основні напрями сучасної світової філософії. Позитивістська тенденція у сучасній світовій філософії. Етапи розвитку позитивізму (класичний позитивізм, махізм, неопозитивізм, постпозитивізм). Релігійно-філософські напрями (тейярдизм, персоналізм). Неотомізм як офіційна філософсько-теологічна доктрина католицької церкви. Виникнення некласичних філософських вчень в ХІХ ст. Ірраціонально-гуманістичний напрям у сучасній філософії: філософія життя і творчої еволюції, фрейдизм (неофрейдизм), герменевтика, феноменологія, екзистенціалізм, філософська антропологія. Філософія марксизму. Феноменологія. Комунікативна філософія. Філософія постмодерну. Російська філософія ХІХ – ХХ ст.: основні напрямки та характерні риси.

Вітчизняні філософські традиції

Джерела української філософської культури. Філософія у культурі Київської Русі (X-XII ст.). Просвітництво в Україні (XV – початок XVI ст.). Києво-Могилянська академія – центр філософської думки в Україні. Проблема світу і людини в філософії професорів академії (С.Яворський, Ф.Прокопович). Філософія Г.Сковороди. Сутність «філософії серця». Український романтизм (М.Гоголь, М.Костомаров, Т.Шевченко, П.Куліш). Основні ідеї філософії П.Юркевича. Київська екзистенційна філософія XX ст. (Л.Шестов, В.Зенковський). Філософські ідеї в Україні кінця XIX – початку XX ст. «Культурне відродження» 20-х років ХХ ст. Українське філософське відродження 60-х років ХХ ст. Новітня філософія України.

2. Онтологія, гносеологія, антропологія, соціальна філософія

Філософський смисл проблеми буття

Онтологія, її основні проблеми та категоріальні визначення. Типи онтологій. Філософський смисл проблеми буття, її історичне усвідомлення. Категорія буття: її сутність і специфіка. Співвідношення категорій: буття, суще, реальність, дійсність. Основні форми буття. Роль категорії «субстанція» для визначення онтологічних основ і способу буття світу. Формування науково-філософського поняття матерії. Сучасна наука про складну систему організації матерії та її властивості. Матерія і рух. Простір і час як форми існування матерії. Сучасні наукові моделі розвитку світу.

Свідомість як філософська проблема

Проблема свідомості у філософії. Теорії походження та сутності свідомості. Свідомість як вища форма відображення. Свідомість як субстанція. Свідомість як форма регулювання і необхідна умова життєдіяльності людини, її суспільна природа, сутність і функції. Свідомість як суб’єктивне явище. Рефлексія, розум, інтелект, мислення. Рівні психічного життя людини: несвідоме, підсвідоме, свідоме, надсвідоме. Структура свідомості. Свідомість і вищі форми психічної діяльності: мислення, пам’ять, воля, емоції. Свідомість і мова. Специфіка юридичної мови. Самосвідомість. Фундаментальна роль категорії свідомості в філософії, її методологічне значення для пізнання природи, суспільства і юридичної практики.

Філософське вчення про розвиток

Діалектика як вчення про розвиток і метод пізнання. Історичні форми діалектики. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика. Діалектика як система принципів, законів, категорій. Принцип загального зв’язку. Поняття відношення, зв’язку, взаємодії. Принцип розвитку. Поняття зміни, руху, розвитку. Основні закони діалектики. Основні категорії діалектики. Значення законів і категорій діалектики для теоретичної і практичної діяльності юристів. Модифікація діалектики в сучасних філософських доктринах. Метафізика, догматизм, релятивізм, еклектика як класичні альтернативи діалектики. Протилежність діалектики й метафізики. Становлення сучасної філософської концепції розвитку. Синергетика: категоріальний апарат, особливості, евристичний потенціал. Протилежність та взаємодоповнюваність діалектики й синергетики. Синергетика у соціальному та юридичному пізнанні.

Сутність і структура пізнавального процесу

та методологія наукового пізнання

Пізнання в контексті людського існування. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Види пізнавальної діяльності: чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне. Діалектика чуттєвого і раціонального у пізнанні. Принцип визначальної ролі практики в пізнанні. Творчість як конструктивний принцип пізнання. Інтуїція. Проблема істини у філософії та науці. Філософське вчення про істину. Практика як головний критерій істини. Істина у судових рішеннях. Специфіка соціального пізнання. Проблема об’єктивної істини у соціальному пізнанні. Соціальна прогностика і футурологія. Поняття науки. Специфіка наукового пізнання. Методологія наукового пізнання. Метод і методологія. Рівні методології. Методи емпіричного дослідження. Методи теоретичного дослідження. Методологія розвитку теорій: від абстрактного до конкретного, єдність історичного та логічного. Сучасна методологія пізнання. Логіка наукового дослідження та її етапи (факт, проблемна ситуація, проблема, гіпотеза, доказ, концепція, теорія). Соціальні функції науки. Наука і мораль. Свобода наукового пізнання і соціальна відповідальність вченого.

Філософське розуміння суспільства

Суспільство як підсистема об’єктивної дійсності, джерела його походження та історія. Основні підходи до розуміння суспільства: натуралістичні, соціо-психологічні. Теорія соціальної дії (М.Вебер, Т.Парсонс). Теорія предметної дії (К.Маркс). Діяльність як специфічний засіб існування соціального. Суспільні відносини, їх сутність та зміст. Суспільні закони, їх особливості, класифікація і механізм дії. Сфери суспільного життя (економічна, соціальна, духовна, політична). Суспільно-історична практика. Проблема системності суспільного життя (О.Конт, Г.Спенсер, К.Маркс, Е.Дюркгейм, М.Вебер, П.Сорокін). Суспільство як відкрита система. Флуктуаційні й дисипативні стани функціонування суспільства. Співвідношення порядку й хаосу у функціонуванні суспільства як системи. Біфуркаційна й еволюційна моделі розвитку соціуму. Концепція «індивідуалізованого суспільства» (З.Бауман). Неопатримоніальна концепція суспільства. Інформаційне суспільство як сучасна модель суспільних відносин. Філософські проблеми соціоприродної коеволюції. Ноосфера.

Людина як предмет філософського аналізу.

Особистість і суспільство

Проблема людини в історії філософії. Основні концепції походження людини (антропосоціогенез, дарвінізм, космізм, теологія). Антропосоціогенез, його комплексний характер. Філософська проблема природи й сутності людини. Людина як єдність вітального, соціального і духовного. Проблема життя і смерті у філософії. Самоцінність людського життя і право людини на гідне життя. Біологічні і соціальні межі життя. Зміст значення людського виміру у соціальних процесах сучасної епохи. Зміст понять: людина, індивід, особистість, індивідуальність. Історичні типи взаємовідносин людини і суспільства. Соціальне буття людини як єдність індивідуального і суспільного буття. Діалектика історичної необхідності свободи і відповідальності особи в суспільному розвитку, їх взаємна обумовленість. Неспроможність протиставлення свободи і необхідності. Історичний детермінізм і свобода вибору в діяльності людини. Зростання свободи особистості як критерій суспільного прогресу.

Духовне життя суспільства

Проблема духовного життя суспільства у філософії. Основні сфери духовного життя суспільства: ідеологічна та суспільно-психологічна, наукова, художньо-естетична, освіта та виховання. Елементи духовного життя суспільства та їх взаємозв’язок. Поняття суспільної свідомості. Суспільна свідомість і суспільне буття. Співвідношення духовного життя суспільства та суспільної свідомості. Зміст і структура суспільної свідомості, її закономірності. Діалектика науково-теоретичного і буденно-психологічного рівнів суспільної свідомості. Взаємозв’язок політичної, правової, моральної, естетичної, релігійної (атеїстичної), філософської та інших форм суспільної свідомості. Культура як специфічна соціальна реальність. Культура як спосіб життєдіяльності суспільства і процес самовідтворення людини. Правова культура. Маргінальна культура. Східна і західна моделі культури, їх взаємовпливи.

Сенс і спрямованість історії

Сучасні концепції філософії історії: концепції локальних цивілізації (М.Данилевський, О.Шпенглер, П.Сорокін), гносеологічний напрям (В.Дільтей, Г.Зіммель, Р.Коллінгвуд, Р.Арон), комунікатівна концепція К.Ясперса, технократичні концепції історії (Д.Белл, З.Бжезинський). Світ-системний аналіз І.Валлерстайна. Проблема єдності та багатоманітності всесвітньої історії. Культурно-цивілізаційні типології суспільств (натуралістичні, географічні, формаційні та ін.). Проблема спрямованості історичного процесу. Теорії історичного кругообігу, концепції локальних культур і цивілізацій, уявлення про лінійну спрямованість історії. Постановка питання про «кінець історії» в новітній філософії (Ф.Фукуяма). Людина як суб’єкт історичного процесу. Об’єктивне і суб’єктивне в соціально-історичному процесі. Стихійне і свідоме в історії. Смисл історії та ідея історичного прогресу. Історичні типи суспільного прогресу. Критерії прогресу. Глобалістичні та антиглобалістські тенденції сучасної цивілізації.

4. Плани семінарських занять

Р о з д і л І. сутність філософії та основні етапи її розвитку

Т е м а 1. Філософія, коло її проблем та роль

у суспільстві

П л а н

1. Філософія і її предмет. Обґрунтування необхідності вивчення філософії у вищому навчальному закладі.

2. Світогляд, його структура, основні історичні типи та їх сутність.

3. Специфіка філософського вирішення світоглядних питань. Головні теми філософських думок.

4. Функції філософії. Роль філософії у системі культури. Значення філософії для професійної діяльності юристів.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Вулевич М.Р. Філософія як мудрість та її осмислення в науковій і практичній діяльності // Часоп. Київ. ун-ту права. – 2005. – № 2. – С. 154-158.

Гусейнов А.А. Философия между наукой и религией // Вопросы философии. – 2010. – № 8. – C. 4-10.

Малахов В.А. Философия и время: вектор сопротивления // Вопросы философии. – 2011. – № 1. – С. 49-59.

Мареева Е. Зачем нужна философия в век Интернет? // Alma mater (Вестн. высш. шк.). – 2002. – № 5. – С. 22-25.

Мукушев Б.А. Проблемы формирования научного мировоззрения личности //Alma mater (Вестн. высш. шк. – 2010. – № 5. – C. 21-29.

Нужна ли философия современному юристу? / О.В.Афанасьева // Юридическое образование и наука. – 2008. –№ 3. – С. 4-8.

Попович М.В. Що таке філософія? // Філософ. думка. – 2006. – № 1. – С. 3-7.

Т е м а 2. Філософія стародавнього світу

П л а н

1. Філософія стародавнього Сходу (стародавня Індія та стародавній Китай).

2. Загальна характеристика філософії античності та основні етапи її розвитку.

3. Головні напрямки античної філософії та їх специфіка:

а) ранній грецький натуралізм (Мілетська школа, Геракліт, Піфагор, елеати, Демокріт);

б) висока класика (Сократ, Платон, Аристотель);

в) пізня класика (епікуреїзм, скептицизм, стоїцизм, неоплатонізм).

4. Вплив стародавньої філософії на світову культуру.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Бугай Д.В. Определение человека в трактатах Платона // Вопр. философии. – 2001. – № 9. – С. 151-162.

Волинка Г. Філософія Стародавності і середньовіччя в освітньому контексті. – К.: Вищ. освіта, 2005. – С. 84-88.

Девятова С.В., Купцов В.И. Судьба учения Н.Коперника // Вопросы философии. – 2011. – № 1. – С. 83-97.

Кисиль В.Я., Рибери В.В. Галерея античных философов: В 2 т. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – Т. 1. – С. 14-19.

Т е м а 3. Філософія середньовіччя та Відродження

П л а н

1. Загальна характеристика філософії середньовіччя та головні етапи її розвитку: апологетика, патристика, схоластика.

2. Полеміка між реалізмом і номіналізмом про природу універсалій.

3. Філософські погляди Фоми Аквінського.

4. Філософія епохи Відродження та її характерні риси: деїзм, пантеїзм, гуманізм (Г.Галілей, Дж.Бруно, Н.Копернік, М.Кузанський, М.Монтень, П.Помпонацці).

5. Філософія періоду Реформації (М.Лютер, У.Цвінглі, Ж.Кальвін).

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Боргощ Ю. Фома Аквинский. – 2-е изд. – М.: Мысль, 1975. – С. 3-7.

Булавина В.В., Лидис М.И., Лунин С.И.Загадки истории. Эпоха Возрождения. – Х.: Фолио, 2009. – 383 с.

Бутенко Р.К.Церква та її роль в історії Західної Європи в епоху середньовіччя. – Черкаси: ЧНУ ім. Б.Хмельницького, 2007. – 112 с.

Карнацевич В.Л.Загадки истории. Средневековье. – Х.: Фолио, 2009. – 380 с.

Кондзьолка В.В. Історія середньовічної філософії:
Навч. посіб. – Л.: Світ, 2001. – С. 77-82.

Ле Гофф Ж.Середньовічна уява: есеї / Ярема Кравець (пер. з фр.). – Л.: Літопис, 2007. – 350 с.

Т е м а 4. Філософія Нового часу та епохи

Просвітництва

П л а н

1. Основні напрямки філософії Нового часу:

а) емпірико-сенсуалістична філософія (Ф.Бекон, Т.Гоббс, Дж.Локк);

б) філософський раціоналізм (Р.Декарт, Б.Спіноза,
Г.Лейбніц);

в) суб’єктивний ідеалізм Дж.Берклі й агностицизм
Д.Юма.

2. Філософія французького Просвітництва та французький матеріалізм XVIII cт.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підруч. – К.: Либідь, 2001. – С. 93-168.

Гусєв В.І. Західна філософія Нового часу XVII-XVIII ст.: Підручн. для вузів. – К.: Либідь, 1998. — С. 110-135.

Денисенко В.М. Проблеми раціоналізму та ірраціоналізму в політичних теоріях Нового часу європейської історії. – Львів: ПАІС, 1997. – 274 с.

Дзьобань О.П.Аксіологічний вимір проблеми безпеки (звертаючись до Томаса Гоббса) // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія / Редкол.: А.П.Гетьман та ін. – Х.: Право, 2010. – Вип. 6. – С. 3-13.

Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. – К.: Каравела, 2002. – С. 140-161.

Розова Т.В., Шинкарук О.В.Філософія Нового часу: Навч. посіб. – О.: Юридична література, 2000. – 32 с.

Т е м а 5. Німецька класична філософія

П л а н

1. Загальна характеристика німецької класичної філософії.

2. Теоретична і практична філософія І.Канта.

3. Філософські погляди Й.Фіхте та Й.Шеллінга.

4. Ідеалістична філософська система Г.Гегеля та його діалектичний метод.

5. Антропологічний матеріалізм Л.Фейєрбаха.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. – М.: Мысль, 1986. – С. 3-19.

Коротких В.И. Педагогическая карьера и трагедия творчества: факторы эволюции философии Гегеля // Alma mater (Вестн. высш. шк.). – 2001. – № 8. – С. 22-26.

Коротких В.И. Система философии Гегеля как предмет историко-философского рассмотрения // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 7. Философия. – 2002. – № 6. – С. 3-19.

Терлецький В.М. Кантове вчення про "A Priori" в онтологічній перспективі // Філософська думка. – 2008. – № 6. – C. 21-39.

Т е м а 6. Сучасна світова філософія

П л а н

1. Сучасна світова філософія: характерні риси та особливості.

2. Ірраціонально-гуманістичний напрям у сучасній філософії: філософія життя, фрейдизм, герменевтика, феноменологія, екзистенціалізм.

3. Позитивістська тенденція у сучасній світовій філософії.

4. Сучасна релігійна філософія (неотомізм, тейярдизм, персоналізм).

5. Російська філософія ХІХ–ХХ ст.: основні напрямки та головні ідеї.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Бродецький О.С. К’єркегор: теологія відчайдушної свободи // Людина і світ. – 2004. – № 7. – С. 29-34.

Евлампиев И.И. Неклассическая метафизика или конец метафизики? Европейская философия на распутье // Вопр. философии. – 2003. – № 5. – С. 159-171.

Калюжная Н.А. Философский анализ опыта: экзистенциальные аспекты // Вопр. философии. – 2009. – № 9. – C. 164-170.

Пирожкова С.В. Проблема научного предвидения в философии К.Поппера // Вопр. философии. – 2009. – № 6. – C. 160-176.

Скирбекк Г., Гилье Н. История философии: Учеб. пособие: Пер. с англ. – М.: Владос, 2001. – С. 645-683.

Современная западная философия: Словарь. – М.: Политиздат, 1991. – С. 212-214, 253-256.

Т е м а 7. Вітчизняні філософські традиції

П л а н

1. Філософська думка у духовній культурі Київської Русі.

2. Філософія українського Відродження та Просвітництва.

3. Філософія Г.Сковороди.

4. “Філософія серця” П.Юркевича.

5. Українська філософія ХІХ – початку ХХ ст.

6. Українське філософське відродження 20-х і 60-х рр. ХХ ст. і сучасний розвиток філософії в Україні.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Валявко І.В. Стан дослідження філософських студій Дмитра Чижевського в Україні // Філософ. думка. – 2004. –
№ 6. – С. 119-133.

Волинка Г. Дещо про філософські орієнтації Михайла Петровича Драгоманова // Пам’ять століть. – 2003. – С. 30-33.

Гнатюк Я. Філософсько-науковий кордоцентризм
П.Юркевича // Людина і політика. – 2002. – № 1. – С. 107-114.

Кузьміна С. Вітчизняна академічна філософія: працюємо в архівах // Філософська думка. – 2010. – № 6. – С. 5-20.

Слободянюк Д. "Філософія серця" як методологічне підґрунтя ідейно-теоретичної спадщини Памфіла Юркевича // Філософські обрії. – Вип. 22. – К.: Б. в., 2009. – C. 30-44.

Ткачук М. Києво-Могилянська академія і становлення академічної філософії в Україні // Філософ. думка. – 2000. –
№ 4. – С. 37-56.

Шейко С., Марусич В. Духовні засади поліцентричного характеру української філософії // Філософ. обрії. – Вип. 3. – К.; Полтава: Б.в., 2000. – С. 38-51.

Р о з д і л II. онтологія, гносеологія, антропологія, соціальна філософія

Т е м а 8. Філософський смисл проблеми буття

П л а н

1. Онтологія, її основні проблеми та категоріальні визначення. Типи онтології.

2. Основні форми буття. Особливості людського буття.

3. Категорія “субстанція” та її роль у визначенні онтологічних основ світу.

4. Формування науково-філософського поняття матерії. Матерія як субстанція.

5. Матерія і рух. Класифікація форм руху.

6. Простір і час як форми існування матерії.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Аляєв Г. Металогічність буття як першопринцип метафізики життя // Філософ. думка. – 2001. – № 6. – С. 97-122. – 2002. – № 1. – С. 84-89.

Дынин Б.С. Онтологическая диалогичность мира: признание трансцендентного // Вопросы философии. – 2010. – № 5. – C. 105-114.

Канак Ф. Перехідний стан буття: поняття і місце в трансформаціях // Філософ. думка. – 2001. – № 4. – С.14-19.

Рубашкин В.Ш., Лахути Д.Г. Онтология: от натурфилософии к научному мировоззрению и инженерии знаний // Вопр. философии. – 2005. – № 1. – С. 64-69.

Салин Ю.С. Гносеологический релятивизм категории времени // Вопросы философии. – 2010. – № 3. – C. 66-79.

Чернова Л. Наукова картина світу як предмет філософського дискурсу // Вища освіта України. – 2010. – № 3. – C. 33-39.

Т е м а 9. Свідомість як філософська проблема

П л а н

1. Проблема свідомості в історії філософської думки: античне, середньовічне, новоєвропейське й сучасне розуміння свідомості.

2. Сутність відображення. Генезис форм відображення.

3. Походження свідомості: біологічні й соціальні передумови. Ідеальна природа свідомості.

4. Свідомість у структурі психіки людини. Основні компоненти свідомості. Свідомість і несвідоме.

5. Функції свідомості.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Аредаков А.А. Сознание в онтологиях антропного принципа // Вопросы философии. – 2008. – № 1. – C. 45-50.

Васильев В.В. Мозг и сознание: выходы из лабиринта // Вопр. философии. – 2006. – №1. – С. 67-79.

Иванов А.В. К проблеме онтологического статуса явления сознания // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 7. Философия. – 2002. – № 2. – С. 15-29.

Иванов Д.В. Сознание как объект метафизических исследований // Вопросы философии. – 2009. – № 2. – C. 86-96.

Кутняк І. Субстанційність свідомості в модусах життєвого світу індивіда // Філософ. обрії. Наук.-теорет. часоп. – Вип.11. – К.: Б.в., 2003. – С.148-162.

Лобастов В.Г. К логическим определениям сознания: Э.В.Ильенков и И.Кант // Вопр. философии. – 2004. – № 3. – С.56-66.

Соколова О. Генеза розуміння феномену свідомості // Філософська думка. – 2008. – № 3. – C. 109-122.

Таланов В. Сознание, открытое новым смыслам жизни // Alma mater (Вестн. высш. шк.). – 2003. – № 10. – С. 18-25.

Т е м а 10. Філософське вчення про розвиток

П л а н

1. Діалектика як вчення про розвиток і метод пізнання. Історичні форми діалектики. Об’єктивна й суб’єктивна діалектика.

2. Діалектика як система принципів, законів, категорій.

3. Основні закони діалектики та їх методологічне значення для юридичної теорії та практики.

4. Категорії діалектики. Значення законів і категорій діалектики для теоретичної і практичної діяльності юристів.

5. Альтернативи діалектики: класичні й некласичні концепції.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Гернего О.О. Альтернативність діалектики і метафізики як філософська проблема та шляхи її вирішення // Університетські наукові записки. – 2008. – № 1. – Хмельницький: Вид-во Хмельниц. ун-ту упр. та права. – C. 426-437.

Губарев В.В. Наука ли синергетика? // Вопросы философии. – 2009. – № 10. – C. 159-165.

Гурій Т.О. Діалектична єдність філософських категорій загального, особливого та одиничного як головна передумова з’ясування сутності кваліфікації адміністративного правопорушення // Держава і право. Юрид. і політ. науки. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2002. – Вип.18. – С.179-183.

Катречко С.Л. Как возможна метафизика? // Вопр. философии. – 2005. – № 9. – С.83-94.

Коротких В.И. Система философии Гегеля как предмет историко-философского рассмотрения // Вестн. Моск. ун-та. Сер.7. Философия. – 2002. – № 6. – С.3-19.

Крисюк Ю. Синергетична інтерпретація соціального порядку // Право України. – 2005. – № 7. – С.30-33.

Науменко Л.К. Эвристический потенциал диалектической теории мышления // Вопросы философии. – 2009. – № 6. –C. 60-71.

Ровинский Р.Е. Самоорганизация как фактор направленного развития // Вопр. философии. – 2002. – № 5. – С. 67-76.

Т е м а 11. Сутність і структура пізнавального процесу

та методологія наукового пізнання

П л а н

1. Пізнання як предмет філософського аналізу. Суб’єкт і об’єкт пізнання.

2. Види пізнавальної діяльності: чуттєве й раціональне, емпіричне й теоретичне та їх взаємозв’язок.

3. Практика як основа всіх форм життєдіяльності людини. Функції практики.

4. Проблема істини у філософії і науці.

5. Методи наукового пізнання. Рівні методології.

6. Основні форми наукового пізнання та їх взаємозв’язок.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Васильченко А. Знання і автономія суб’єкта пізнання // Філософська думка. – 2009. – № 4. –C. 75-83.

Зажицкий В.И. Истина и средства ее установления в УПК РФ: теоретико-правовой анализ // Гос-во и право. – 2005. – № 6. – С. 67-75.

Ивакин А.А. Система методологии научного познания // Акт. пробл. політики. – Вип.15. – О.: Юрид. літ., 2002. –
С. 246-254.

Ильин В.Н. Основная проблема теории познания // Вопросы философии. – 2009. – № 7. – C. 123-134.

Кірюхін Д. Наука і релігія: нові принципи взаємовідносин // Людина і світ. – 2002. – № 4. – С.10-15.

Норманн Г.Э. Карл Поппер о ключевых проблемах науки ХХ века // Вопр. философии. – 2003. – № 5. – С.96-102.

Петрушенко В.Л. Межі знання і знання меж // Філософ. думка. – 2005. – № 3. – С. 3-17.

Пироженко В.О. Поняття істини в суспільствознавстві у контексті ситуаційного аналізу // Вісн. НАН України. – 2005. – № 11. – С. 19-31.

Т е м а 12. Філософське розуміння суспільства

П л а н

1. Соціальна філософія: основні підходи до розуміння суспільства.

2. Суспільство як система, що самоорганізується й саморозвивається.

3. Соціальна структура суспільства. Характеристика складових соціальної структури.

4. Суспільні закони, їх особливості, класифікація та механізм дії.

5. Сучасні концепції суспільного розвитку: інформаційного суспільства, індивідуалізованого суспільства, неопатримоніального суспільства.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Васильчук Ю.А. Социальное развитие человека. Фактор социума // Обществ. науки и современность. – 2003. – № 6. – С. 28-40.

Емелин В.А., Тхостов А.Ш. Технологические соблазны информационного общества: предел внешних расширений человека // Вопросы философии. – 2010. – № 5. – C. 84-90.

Ефременко Д.В. Концепция общества знания как теория социальных трансформаций: достижения и проблемы // Вопросы философии. – 2010. – № 1. –C. 49-61.

Лекторский В.А. Философия, общество знания и перспективы человека // Вопросы философии. – 2010. – № 8. – C. 30-34.

Філософський словник соціальних термінів. – Х.: ТОВ “Р.И.Ф.”, 2005. – С. 571-574.

Т е м а 13. Людина як предмет філософського аналізу.

Особистість і суспільство

П л а н

1. Проблема людини у філософії. Основні концепції походження людини.

2. Антропосоціогенез та його основні фактори.

3. Сутність людини. Взаємозв’язок біологічного й соціального в людині.

4. Історичні типи взаємовідносин людини і суспільства. Соціальне буття людини як єдність індивідуального й суспільного.

5. Сенс життя людини. Проблема життя і смерті у філософії. Дискусія про “право на смерть”.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Гуревич П.С. Феномен деантропологизации человека // Вопросы философии. – 2009. – № 3. – C. 19-31.

Даренська В. Евристичність концепту Homo Universalis // Філософська думка. – 2008. – № 3. –C. 31-46.

Нариньяни А.С. Между эволюцией и сверхвысокими технологиями: новый человек ближайшего будущего // Вопросы философии. – 2008. – № 4. – C. 3-17.

Семенов В.С. О перспективах человека в ХХІ столетии // Вопр. философии. – 2005. – № 9. – С. 26-37.

Соболь О. Свобода особистості в інформаційному соціумі // Філософ. думка. – 2002. – № 5. – С. 40-58.

Труфанова Е.О. Человек в лабиринте идентичностей // Вопросы философии. – 2010. – № 2. – C. 13-22.

Тульчинский Г.Л. Новая антропология: личность в перспективе постчеловечности // Вопросы философии. – 2009. – № 4. – C. 41-56.

Фейгенберг И.М. Человек Достроенный и биосфера // Вопр. философии. – 2006. – № 2. – С. 151-161.

Т е м а 14. Духовне життя суспільства

П л а н

1. Духовне життя суспільства та його структура.

2. Суспільна свідомість, її структура. Суспільна свідомість й індивідуальна свідомість.

3. Форми суспільної свідомості та їх взаємозв’язок.

4. Культура як специфічна соціально-духовна реальність. Функції культури. Сучасні субкультури.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Богданова Н. Проблема формування духовної культури студентської молоді сучасної України // Філософські обрії. Вип. 22. – К.: Б. в., 2009. – C. 97-105.

Лозинська С.І. Духовність як основа людського буття // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 2. – C. 80-84.

Мацейна А. Бог и свобода (глава из книги) // Вопросы философии. – 2008. – № 4. –C. 125-137.

Носачев П.Г. Постмодернистсткая философия религии У.Эко и Дж.Ваттимо о месте религии в современном мире // Вопросы философии. – 2009. – № 1. – C. 166-177.

Тойнбі А. Дослідження історії. – К.,1995. – С. 418-512.

Українська культура: історія і сучасність. – К., 1994. – С. 288 – 412.

Т е м а 15. Сенс і спрямованість історії

П л а н

1. Філософія історії, її предмет, функції та особливості.

2. Концепції та напрямки філософії історії: формаційна, цивілізаційна, теологічна, технократична.

3. Сенс історії та ідея історичного прогресу (К.Ясперс, Ф.Фукуяма, І.Валлерстайн).

4. Глобалістичні та антиглобалістські тенденції сучасної цивілізації.

С п и с о к д о д а т к о в о ї л і т е р а т у р и

Антипов Г.А. Как возможна научная история? // Alma mater: Вестник высшей школы. – 2010. – № 7. – C. 14-21.

Бранский В.П., Пожарский С.Л. Глобализация и синергетическая философия истории // Обществ. науки и современность. – 2006. – № 1. – С. 109-120.

Вощенко В.Ю. Інноваційні потреби адаптації схематичних конструктів історії К. Маркса і А. Тойнбі // Філософські обрії: Наук.-теорет. журнал. – К.-Полтава, 2010. – Вип. 24. – С. 121-131.

Мельник А.І. Поняття історії та його інтерпретація в європейській і українській соціально-філософській думці // Філософські обрії: Наук.-теорет. журнал. – К.-Полтава, 2010. – Вип. 24. – С. 80-96.

Хантингтон С. Зіткнення цивілізацій // Філософ. і соціол. думка. – 1996. – № 1-2. – С. 9-29.

Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М.: Политиздат, 1991. – С.141-165.

Философский энциклопедический словарь. – М.: Сов. энциклопедия. – 1989. – С. 700.

5. Поточний (модульний) та підсумковий

контроль знань студентів