Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Нейробіологічна концепція навчання

Читайте также:
  1. А) Словесні методи навчання
  2. Адаптація до шкільного навчання
  3. Альтернативні методики навчання
  4. Аналіз традиційного та інтегрованого навчання
  5. Асоціативна, біхевіристична гештальтпсихологічна теорії навчання
  6. Аудиторні засоби навчання
  7. Аудіо- та відеозасоби навчання історії
  8. Б) Наочні методи навчання
  9. Бінарні і полінарні класифікації методів навчання
  10. В) основна мета навчання лексичного і граматичного матеріалу

Наприкінці другого тисячоліття відбулися дві події, які мають епохальне значення для людства взагалі і для системи освіти зокрема. Перша – суспільного значення, друга – наукового.

Перша епохальна подія. Людство активно виступило проти диктаторських тенденцій у всіх сферах життя. Процес демократизації набув глобального характеру. Систему освіти України це стимулювало до негайного пошуку нових парадигм підготовки людини до життя, які б забезпечили не лише адаптивне ставлення її до дійсності, але й сприяло б розвитку самої дійсності відповідно до людських вимірів життя. В галузі освіти постало питання не лише про необхідність поліпшення процесу навчання, а про зміну самої стратегії мислення і створення принципово нових концептуальних засад навчання, спрямованих на забезпечення створення теоретичного і прагматичного клімату перетворення існуючого суспільства України у суспільство знання.

Чому система освіти опинилася в стані глобальної кризи? Чому керманичі філософії освіти (В. Андрущенко) вимушені закликати до пошуку нових освітніх парадигм? На нашу думку, таке становище є наслідком двох причин. Перша – емпіричний характер активного діяльного принципу сучасної теорії навчання, друга – надзвичайно слабкий розвиток наук про головний мозок, як органу психічної діяльності.

З того часу як, з легкої руки Френсіса Бекона, педагогіку визнано самостійною наукою, як таку, що має свій об’єкт дослідження – процес навчання і метод – спосіб навчання, почався активний пошук кращого методу навчання за умови побутового уявлення про мозкові механізми процесу навчання. Відбулася підміна понять – активність дії стала теоретичною основою педагогічної психології, а так і всієї педагогіки. Діяльнісна теорія навчання за теоретичного її обґрунтування на рівні «здорового глузду», породила маніпуляційний принцип практики навчання. Накопичено величезну кількість експериментальних даних (світовий досвід), які первісно виходили з помилкових позицій. Подальший пошук «найкращої» методики навчання веде в нікуди. Глухий кут!

Діяльнісна теорія навчання автоматично призводить до автоматизму, бо зрозуміло – «хто» повинен маніпулювати – чиновник з великими повноваженнями, «ким» маніпулювати – учнем, студентом. Така «традиційна стратегія мислення повинна бути визнана не тільки не демократичною, але й безнадійно застарілою і вже з цих причин повинна бути зміненою.

Друга епохальна подія. На підставі широкої міждисциплінарної інтеграції, що є вимогою часу. Даних різноманітних наук про мозок, утворилася нова галузь знань, яка отримала назву нейронауки (neuroscience). Ця наука розвивається за двома напрямами: психофізіологією і нейробіологією. Вони дуже близькі за своєю сутністю, але у кожної є свої пріоритети. Найважливішою особливістю нейронауки є прагнення створити загальну теорію нервової діяльності, яка б включала всю суму знань одержаних нейрофізіологією, нейроанатомією, нейрофармакологією, нейропсихологією, нейроетологією.

На підставі новітніх даних відбувся повний перегляд загальновизнаних фундаментальних принципів нейробіології, була показана їхня помилковість, або обмеженість, виникли нові парадигми, які визначають сучасні уявлення про діяльність мозку, психічну діяльність людини.

Досягнення в галузі нейробіології не тільки дозволяють, але й примушують зовсім по-іншому підійти до розуміння сутності процесу навчання. За діяльнісного до нього підходу, змінити акценти: на перше місце поставити принципи і закономірності роботи головного мозку, а вже потім, ураховуючи їхні вимоги, організувати діяльність процесу навчання.

Розробки теоретичних основ організації навчального процесу людини на підставі сучасних досягнень нейронауки є сутністю нейробіологічної концепції, яку пропоную і відстоюю.

Навчальний процес – це процес творчий, а не репродуктивний. Кожен вчитель. Незалежно від його рангу і статусу, працює відповідно до своєї власної теорії, власного світогляду. Тому вважаю за необхідне викласти підстави для формування у кожного педагога своєї власної, особистої теорії.




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Глава 24. Снова домой (часть 1). | Глава 25. Снова домой (часть 2). | Глава 26. Нечаянная передозировка. | Глава 27. Спасение. | Глава 28. “Oblivion partes” (часть 1). | Глава 29. “Oblivion partes” (часть 2). | Глава 30. “Oblivion partes” (часть 3). | Глава 32. Свидания и ссоры (часть 1). | Глава 33. Свидания и ссоры (часть 2). | Глава 34. Око за око. |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав