Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі

Зарубіжна школа і педагогіка прагнуть удосконалити існуючу класно-урочну систему навчання різними шляхами. Один із них — навчання учнів групою вчителів за певного розподілу обов'язків між ними. Провідний педагог пояснює новий матеріал кільком класам-паралелям, а закріплення здійснюють по класах інші вчителі-помічники. Така система поширена у школах США, Швеції та інших країн.

До новацій у розвитку форм навчання належать неградуйовані школи і школи з різновіковими об'єднаннями учнів за інтересами. У неградуйованих школах заняття організовують так, щоб учень, виконуючи самостійну роботу під керівництвом учителя-консультанта, міг досягати вищих результатів власним темпом. Практикують і так зване відкрите навчання, за якого у школі учень навчається обмежений час, отримуючи від учителя загальні вказівки і завдання. Для їх виконання він повинен звертатися до спеціального навчального центру, де його забезпечать необхідною інформацією і матеріалами для самостійної роботи з опорою на технічні засоби навчання.

В індивідуалізації навчання учнів використовують контрактну форму — укладання угоди між учнем і педагогом, яка передбачає основні напрями самостійної роботи учня. Ця форма навчання дає змогу учням індивідуально планувати свою навчальну діяльність і оволодівати матеріалом відповідно до власних здібностей та інтересів. Контракт не звільняє від щоденних занять у школі, а є доповненням до них, оскільки складений з метою поглиблення знань з окремого предмета. За такої форми навчання вчитель є лише організатором пізнавальної діяльності учня і консультантом.

У багатьох школах запроваджено такі форми організації навчання, як навчальні центри і центри за інтересами. Навчальний центр може бути організовано у класі, він забезпечує учнів, що цікавляться певною галуззю знань, необхідним обладнанням і матеріалами, науковою і популярною літературою. Центри за інтересами дають учням змогу розширити знання з конкретної соціальної пробле­ми. Результати роботи учнів над проектами у навчальному центрі або центрі за інтересами репрезентують на шкільних виставках, у наукових доповідях тощо.

Новою формою організації навчання є «школа без стін». Вона не має свого приміщення, постійних класів. Діти збираються з учителем у різних місцях, планують свою роботу, відвідують заводи, музеї, бібліотеки, пізна­ють передусім практичний бік життя.

У сучасних школах США використовують також проекти — індивідуальну або групову форму дослідження (учні збирають інформацію, аналізують її, роблять висновки). Учитель надає допомогу їм, спрямовує процес навчання загалом. Час від часу він перевіряє результати виконання проекту.

Якщо для шкіл Західної Європи і США характерний поділ дітей на здібних, малоздібних та нездібних, то у школах Японії такого поділу не існує. Процес навчання і вільний час учнів тут підпорядковано груповому спілкуванню. Зокрема, дітей залучають до розроблення різних групових проектів, організації та проведення спільних туристичних походів, виховуючи завдяки цьому повагу один до одного і відданість своїй групі.

Спеціальна інструкція Міністерства освіти Японії спрямовує на виховання «активної людини», формування в учнів інтересу до власної діяльності, готовності та вміння долати труднощі, ставлення до своєї праці як до внеску в загальну велику справу. У дитини завжди стимулюється активне, зацікавлене, творче ставлення до власної діяльності, її привчають сприймати суспільні норми поведінки і діяльності як внутрішньо необхідні.

Японські вчителі спрямовують свої зусилля на формування в дітей здатності до самостійної діяльності, «практичної волі», уміння обирати рішення та реалізовувати його (ставити перед собою мету, складати програму дій, уявляти етапи її реалізації, досягати конкретних результатів). Це передбачає мобілізацію волі, творче використання в досягненні мети внутрішніх (здібності, інтелект, інтуїція, емоції тощо) та зовнішніх (поради, допомога інших людей) можливостей особистості.

Здатність до самостійних дій, орієнтація на дотримання встановлених соціальних норм, виховується у японців з раннього віку, вона є своєрідною якістю національного менталітету.