Читайте также:
|
Арабська філософія досягла розквіту на арабському Заході – на території нинішньої Іспанії й північно-західної Африки (де у середні віки панувала ісламська культура).
Ібн-Рушд (1126-1198 н. е.) – знаменитий ісламський філософ, юрист і медик. Він вчив, що Бог не міг створити природу з нічого. Тому слід розуміти так: Бог і природа (матерія) – вічні. Матерія – основа буття, а Бог – джерело різноманіття природних речей і може розглядатися як розумна творча сила, що впорядковує матерію. Бог, за Ібн-Рушдом, не є особою. Він – безособовий світовий розум.
Ібн-Рушд – основоположник вчення про подвійність істини, яке стало потім популярним у середньовічній християнській думці. Є істини релігії й є істини філософії. Істини релігії навчають людину, як їй слід діяти, а філософія дає абсолютну істину. Не відкидаючи теологію, Ібн-Рушд вище її ставив філософську науку.
Середньоазіатська філософія представлена такими великими мислителями як: Фарабі, Біруні, Ібн-Сіна.
Аль-Фарабі (870-950 н. е.) – математик, лікар, філософ, написав коментарі до творів Аристотеля. Визнавав Бога першопричиною буття, але притім вчив, що світ слід розуміти і вивчати як такий, що існує самостійно.
Аль-Біруні (973-1048 н. е.) - багатосторонній вчений. У філософських працях стверджував, що природа перебуває у постійному розвитку, матерія сама змінює форму речей. Душа – властивість тіла.
Ібн-Сіна, який жив у 980-1037 рр., вчив, що світ не створений Богом, а виник із Бога природним шляхом так званої еманації – поступового і необхідного процесу сходження від Бога, що триває вічно. Отже Бог та світ мають між собою необхідний зв’язок й однаково вічні.
В усіх речах Ібн-Сіна розрізнював сутність та існування, які досягають повного ототожнення лише у Богові, бо сутністю Бога й є існування.
Значне місце Ібн-Сіна приділив логіці. Він багато дискутував з мусульманськими богословами з метою переконати їх, що поняття логіки повинні завжди відповідати тим чи іншим реальним речам. Інакше, без зв’язку із реальністю, вони стають беззмістовними фікціями.
Єврейська філософія розвивалася в тісному зв'язку з арабською думкою. У середні століття єврейські мислителі, як за правило, писали арабською мовою. Їхня філософія у її найбільш оригінальній формі була представлена так званою Кабалою - своєрідним містико-філософським вченням. Кабала розглядала Біблію як зовнішню оболонку, під якою ховаються священні божественні таємниці, у розкритті яких основоположну роль відіграють містика букв і чисел.
Арабська (арабомовна) філософія народів Близького й Середнього Сходу й Середньої Азії, маючи, без сумніву, самостійне культурне значення, у той же час є важливою в історичному плані ще й тим, що суттєво вплинула на середньовічну філософію Європи.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 28 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |