Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема: Проблеми методології в сучасній філософії

Читайте также:
  1. Актуальні проблеми шкільного підручника з історії
  2. Аналіз наукових підходів до вивчення проблеми тривожності
  3. Антропологічний принцип філософії Л. Фейербаха
  4. Антропологічний принцип філософії Л.Фейербаха
  5. Буття Бога, світу та людини у філософії доби Середньовіччя та Відродження
  6. Буття людини як центральна проблема філософії М. Ґайдеггера "Буття і час".
  7. В чому полягає відмінність підходів логіки, психології і філософії до вивчення мислення?
  8. ВАРІАНТИ БІЛЕТІВ З ФІЛОСОФІЇ ОСВІТИ.
  9. Визначення проблеми, формулювання ідеї проекту
  10. Визначте особливості духовних процесів та розвитку філософії в епоху Нового Часу.

В результаті вивчення теми студенти повинні:

знати: структури методу для пояснення особливостей окремих методів;

вміти: використовувати знання структури методу для пояснення особливостей окремих методів;

Для того, щоб отримати за вірно виконану самостійну роботу максимально 10 балів, необхідно в зошиті для домашніх самостійних робіт дати відповіді на питання у письмовій формі:

  1. Проблема методу та методології в сучасній філософії.
  2. Поняття науки та її суттєві ознаки. Методи і форми наукового пізнання.

Додатковий матеріал для виконання самостійної роботи:

Проблема методу та методології в сучасній філософії. Методологічна ситуація в сучасній філософії постає досить специфічною: філософія давно втратила статус "науки всіх наук", давно відмовилась від претензії на вироблення єдиного та універсального "методу здобування найперших істин всіма бажаючими". Але це вилилося в те, що вона опинилася відносно власного методу у певній, якщо не сказати - у повній невизначеності. До того ж, разом із відмовою від ролі єдиного проводиря у вирішенні людиною смисложиттєвих проблем у філософії (особливо - у філософії XX ст.) виник цілий, майже неосяжний спектр філософських напрямів, шкіл, традицій; їх кількість навіть важко охопити повною мірою.Методологічна ситуація поступово окреслилась як дифузна (розпилена) та поліфонічна: за умов існування численних напрямів філософії висловлювати претензію на володіння якимсь єдиним привілейованим методом філософського пізнання навряд чи виправдано.

Необхідність методу зумовлена, перш за все, тим, що філософське пізнання не може бути надійно підкріплене досвідом, емпіричними даними: сягаючи гранично широких життєвих та інтелектуальних орієнтирів, воно утримується силою "несучої себе думки".Тому людське мислення прагне виробити внутрішні нормативи, правила, принципи вибудовування процесу мислення, що спрямоване на вирішення певних проблем. Потреба у філософському методі зумовлена: неможливістю сперти філософські твердження на досвід, неможливістю дотримання предметної єдності певної філософської теорії, потребою у контролюванні ходу міркування, необхідністю вводити філософські міркування у зв'язок із соціальними процесами, намаганням філософії рухатись у своїх побудовах від очевидного до очевидного

Серед найбільш впливових парадигм сучасної філософії виділяються такі:

Сцієнтистська парадигма, згідно якої найпершим завданням філософії постає обслуговування науки і при тому та перш за все - саме методологічне обслуговування. На першому плані тут знаходяться аналітична філософія, неокантіанство, напрями різнобічних досліджень науки (наприклад, параметричний аналіз науки). В межах даної парадигми розроблені та використовуються: а) методи дослідження логіки та мови науки, тобто методи логічного аналізу, лінгвістичного аналізу, розроблення процедур філософської конвенціальності; б) методи операционального дослідження науки, інструменталізму, конструктивізму; в) методи системно-структурного аналізу.

Антропологічна парадигма (спрямування філософського пізнання на людину як на перший предмет дослідження в усіх її властивостях та проявах), в межах якої широко представлені методи, спрямовані на самопізнання: а) метод феноменологічного аналізу (інколи доповнений так званим "ейдетичним" аналізом); б) методи герменевтики та герменевтичного дискурсу; в) методи структуралізму та деконструкції; г) методи інтроспекції та дескрипції; д) інколи - методи семіотики, семантики та лінгвістики.

Онтологічна парадигма (намагання окреслювати явища людського буття з позиції їх найперших засад та як елементів цілісного універсуму): а) методи категоріального аналізу; б) методи феноменології; в) методи так званої трансцендентальної аналітики.

Культурологічна та соціологічна парадигми (осмислення дійсності крізь позицію, згідно якої всі феномени людського буття пов'язані виключно із соціальними та культурними процесами): а) метод системно-структурного аналізу; б) методи статистичного аналізу; в) методи структуралізму; г) методи феноменології; д) методи семіотики, психолінгвістики, дескрипції, герменевтики та ін.

Інтелектуалістська парадигма (філософському дослідженню підлягають перш за все та переважно процеси людської інтелектуальної діяльності, як-от - мислення, пізнання, обгрунтування, прояснення та ін.): а) методи логічного аналізу; б) методи категоріального аналізу; в) методи трансцендентальної аналітики; г) методи феноменології та ейдетики; д) методи герменевтики, структуралізму, лінгвістичного аналізу, семантики та семіотики; є) методи та принципи діалектико-логічного аналізу.

Парадигма релігійної філософії більш-менш послідовно слідує методологічним вирішенням середньовічної філософії і використовує: а) методи екзегетики; б) апофатики та катафатики; в) методи логічного аналізу. В наш час релігійна філософі використовує також і інші філософські методи структуралізму, трансцендентальної аналітики, герменевтики та ін.

Одне лише перерахування провідних парадигм сучасного філософствування та застосованих у їх межах методів свідчить, що деякі методи використовуються різними парадигмами, а тому їх можна вважати найбільш виправданими або авторитетними. Придивимося до цих методів уважніше.

Метод феноменології або ейдетичного аналізу. Засновник цього методу німецький філософ Е. Гуссерльне вважав феноменологію методом, але певним філософським світобаченням, проте найчастіше феноменологія розумілась і використовувалась саме як метод.

Найбільш авторитетні методи сучасної філософії: феноменології - логічного аналізу; категораільного аналізу – діалектики; системно- структурного аналізу; герменевтики; транцендентальної аналітики




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

По МДК 03.01. Организация расчетов с бюджетом и внебюджетными фондами | ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА | Тема: Метафізична сутність філософії | Філософія Відродження, Нового часу та її представники. | Антропологічний принцип філософії Л.Фейербаха | Філософія Геґеля як найвище досягнення німецької класичної філософії | Антропологічний принцип філософії Л. Фейербаха | Тема: Формування і розвиток філософської думки в Україні. | Університетська філософія в Україні XIX ст. Філософські ідеї в українській літературі | Самостійна робота №5 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав