Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Міфологічний світогляд та його риси. Функції міфології. Міфотворчість у XX ст.

Читайте также:
  1. Визначте структуру світогляду, його аспекти та рівні
  2. Гроші: виникнення, суть та функції
  3. Дайте оцінку міфології та релігії як історичних типів світогляду.
  4. Завдання 16. Суттєві ознаки, функції свідомості. Ідеація.
  5. Завдання 38. Зміни у світогляді при переході від античності до середньовіччя.
  6. Закон вартості та його функції
  7. Історичні типи світогляду
  8. Історичні типи світогляду
  9. Міфологія та релігія як історичні типи світогляду

Першим дійшов висновку про те, що міф є стадією розвитку свідомості, яка відповідає певній історичній добі, французький культуролог Л. Леві-Брюль. Щоправда, він спирався на плідну думку німецького філософа Ф. Шелінга як продукт народної творчості. Під впливом цих мислителів у двадцятому столітті з’явилась значна кількість літератури, присвяченої дослідженню міфологічного світогляду. Найпомітнішими стали праці Д. Фрезера та К. Леві-Строса.. Щодо рис міфологічного світогляду то йому притаманні антропоморфізм, тобто ототожнення природних сил з людськими та одухотворення їх. Тому усвідомлення факту поділу світу на світ речей та світ антропоморфних істот означало початок розпаду міфу.

Міф є історичною першою формою самосвідомості, котра відокремилась від практики. Тому саме тут криються витоки його антропоморфізму.

Для міфологічного світогляду характерним є: 1. Усвідомлення роду як колективної особи, переконаної у наявності спільного предка – тотема. 2. Міфологічний світогляд значною мірою обернений у минуле, адже тотемний предок був (він був колись). 3. Оскільки міфологічний світогляд антропоморфний, то неминуче формування анімістичної картини буття, тобто одухотворення усього сущого.

Міфологічний світогляд – система образного знання про світ, що виражене сукупністю міфів. Міф – оповідь про життя та вчинки істот або героїв, пов’язаних з вищими силами й наділених надприродними здібностями та властивостями. Образи міфу несуть у собі закодовану модель сприйняття світу та поведінки.

Цей світ існує для людини як справжня дійсність, як єдиний світ мислення і речей. Поділ світу на духовний і тілесний для мислення міфологічного невластивий. Для творення міфу не потрібно якихось значних інтелектуальних зусиль. Його реальність постає із чуттєво-емоційного напруження й існує в символічній формі як реальність життєтворної чуттєвості. Міф є байдужим до логічної суперечності і критичності мислення.

Через специфічні дії у формі ритуалу переживається єдність “людина – світ”. Це переживання в архаїчному суспільстві має значення сенсу, мети життя.Найважливішою функцією міфологічного часу і самого міфу є створення прикладу, моделі, взірця. Залишаючи зразки для наслідування і відтворення, міфологічний час і міфологічні герої одночасно випромінюють магічні духовні сили, які продовжують підтримувати установлений порядок у природі і суспільстві; підтримання такого порядку також було важливою функцією міфу. Ця функція здійснюється з допомогою ритуалів і свят, які часто прямо інсценізують події міфічного часу. У ритуалах і святах міфологічний час і його герої не тільки зображаються, але і якби відроджуються з їх магічною силою, а події повторюються. Ритуали і свята забезпечують їх «вічне повернення» і магічний вплив, що гарантують безперервність природних і життєвих циклів, збереження колись встановленого порядку.

У ритуалі виразно проглядається містика й магічне ставлення до світу. Містика – це відчуття світу вищих сил, прагнення в нього ввійти та спосіб життя, що намагається його відтворити. Магія – це дія або сукупність дій, що базуються на залученні вищих сил для впливу на вчинки, поведінку людей у реальному світі. Магічні предмети наділяються у міфологічному світогляді значеннями, які виражають певні зразки сприйняття світу й набувають функції символів та вартостей культури. Під символами розуміють форму передачі духовного змісту за допомогою образу, знаку, фігури, предмета.

Вода є образом первісного хаосу, з якого твориться світ. Особливою магічною силою міфологічна свідомість наділяє вогонь.

Система світовпорядкування в міфологічному світогляді виражена фігурою світового дерева.

Отже, існування людини міфологічного світогляду сповнене значень, які мають покров магічної таємничості. До таємниць належить і започаткування роду чи племені. Тотемізмом – люди вважають засновником роду чи племені тварину.

Синкретизм – нерозривна єдність думки та дії, вони не розділені, як у сучасної людини, котра, зазвичай, подумає, а потім зробить. В мисленні сучасної людини домінує логічне мислення, то в людини міфологічного світогляду – асоціативне мислення та мислення за аналогіями.

У ХХ ст. спостерігаємо явище свідомої художньої міфотворчості, пов’язаної з іменами Джеймса Джойса («Дублінці» (1914), напівавтобіографічний роман Портрет митця замолоду (1916), а також найбільш загадковий та багатоплановий його твір Поминки за Фіннеганом (1939).

Ф. Кафки («Чума»), Т. Манна «Тоніо Креґер» і «Смерть у Венеції», а також п'ять романів: «Будденброки», «Чарівна гора», «Йосиф та його брати», «Лотта у Ваймарі», «Доктор Фаустус».

Х. М. Борхеса, Ж. Ануя, Ж. Кокто, Т. Уайдлера, Г. Г. Маркеса («Кохання під час холери»), М. Булгакова, А. Платонова, М. Куліша та інших.

Особливої уваги заслуговує соціально-гуманітарна міфотворчість, яка знайшла втілення в соціологічних і політичних концепціях: “науковий комунізм”, расизм, нацизм, антисемітизм, шовінізм тощо.

Спільні риси (традиційних і політичних міфів):

- не лише пояснюють те, що існує, але і створюють образ нової реальності, якою ще належить втілитися насправді.

- основним об'єктом міфологізації в обох випадках є минуле даного соціуму, яке зберігає свою актуальність для сьогодення.

- є дієвою силою, яка організовує поведінку індивіда і людських мас, реалізуються в суспільних ритуалах і укріплюють соціальні зв'язки. Виконують функції психологічної компенсації.

Відмінності:

- об'єктом традиц. міфологізації є боги, культурні герої або предки, в міфах ХХ ст - реальні люди і події справжнього і недавнього минулого.

- політичні міфи не успадковуються з глибини століть, але створюються певними людьми або групами людей. Наукоподібність.

- на відміну від міфів архаїчних, політ. Міфи поширюються не усним або рукописним шляхом, а головним чином через засоби масової інформації.

Можна намітити 4 групи сучасних міфів.

1. політичного і суспільного життя.

2. Міфи, пов'язані з етнічною і релігійною самоідентифікацією.

3. Міфи, пов'язані з позарелігійними віруваннями (НЛО, екстрасенсів).

4. Міфи масової культури (міф про Америку).

 




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 49 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Глобально-технократичний та локально-культурологічний підходи до інтерпретації цивілізації. | Давньогрецька філософія та її проблематика. Досократичні філософські школи. | Елліністична та римська філософія: стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм та неоплатонізм. | І.Франко: філософія української перспективи. | Класична | Класичні і сучасні аспекти співвідношення філософії і науки. | Концепція людини в екзистенціалізмі. Ж.-П. Сартр "Екзистенціалізм - це гуманізм". | Консервативні концепції суспільного розвитку України: П. Куліш, В. Липинський. | Кореспондентна та когерентна концепції істини; інструменталістська інтерпретація істини. | Культура і цивілізація. Філософські підходи до аналізу культури. |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав