Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття громадянського суспільства, його структура та проблеми становлення в Україні.

Читайте также:
  1. I. Визначення поняття орнамент.
  2. II. СТРУКТУРА СОРЕВНОВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СПОРТСМЕНА
  3. IV. ОРГАНИЗАЦИОННАЯ СТРУКТУРА И ОРГАНЫ УПРАВЛЕНИЯ ОРГАНИЗАЦИИ.
  4. VI. Графическая структура темы занятия
  5. VI. Организационная структура системы
  6. Web-контейнер, Servlet, JSP. Структура, назначение и пример сервлета или JSP.
  7. А. Борьба на уровне «низового» противодействия либеральным метастазам во властных структурах
  8. Автономія: поняття та види. Автономія в Україні.
  9. Актуальні проблеми шкільного підручника з історії
  10. Аналіз наукових підходів до вивчення проблеми тривожності

У найбільш загальній формі громадянське суспільство визначається як суспільство, відокремлене від держави, сфера недержавних суспільних інститутів і відносин. Відокремленість громадянського суспільства від держави зовсім не означає, що воно перебуває поза сферою державного впливу. Так чи інакше держава регулює усі суспільні відносини. Однак це регулювання може здійснюватися як на основі закону, який у демократичних державах є результатом суспільного консесусу, так і шляхом довільної регламентації з боку різних державних структур і посадових осіб, нерідко всупереч суспільним інтересам. Ідея громадянського суспільства якраз і покликана обмежити таку довільну регламентацію. Отже, громадянське суспільство – це комплексний соціокультурний та суспільно-політичний феномен, який включає в себе наявність та розвиненість:

соціальних інститутів (незалежні медіа, громадська думка, добровільні асоціації та об'єднання громадян, структурована та інституалізована політична опозиція, системи зовнішнього громадського контролю за владою на всіх рівнях, правозахисні організації.)

соціальних практик (суспільна активність громадян, що не обмежується участю у виборах, громадські рухи, ініціативні групи, поінформованість, правова культура та лобіювання суспільно-значимих ініціатив)

суспільних цінностей та чеснот (плюралізм, толерантність, довіра до співвітчизників, громадська солідарність, взаємодопомога)

Громадянське суспільство формується в процесі перетворення підданих у громадян, а мешканців країни, що входять до певного етнічного союзу, в суверенний народ – націю, чия правова свідомість піднімається до розуміння необхідности визначення і здійснення природних і невід’ємних прав особи і громадянина., з одного боку, і підпорядкування собі всіх державних органів, з іншого. Г. с. – це своєрідний соціяльний простір, який доповнює державний простір суспільного життя.

Г. с. можна визначити так:**вища і найбільш досконала форма людської спільности, структурними елементами якої є добровільно сформовані первинні спільності людей: сім’ї, асоціації, громадські орг., спілки, недерж. політ. структури.;**сукупність недерж. неполіт. відносин в сусп.: економ., соціяльних, сімейних, національних, духовних; виробниче і приватне життя людей, їх традиції, звичаї.;**сфера самопрояву і самоорг. вільних індивідів, захищена законами від прямого втручання і реґламентації з боку державної влади.

В реальному житті держава і г.с. доповнюють одне одного Без правової д. нема г.с., а є хаос і дезорганізація. І навпаки, без розвинутого г.с. нема демокр., прав. д., а є насильство і тиранія. Проте їх внутр орг. є цілком різною. Для д. характерні вертикальні звязки та ієрархія, а для г.с. горизонтальні невладні зв’язки. Це виробничі, соціокультурні, політичні відносини.

Відсутність тривалий період умов для формування громадянського суспільства в Україні, в Російській Федерації, Білорусії та інших країнах колишнього Радянського Союзу привело до того, що держава заповнила собою весь суспільний простір. Одержавлення суспільства, насамперед, торкнулось економіки: сталось зрощування влади та власності. Етатизація (одержавлення) суспільства, тобто активне втручання держави в життя суспільства, привела до негативних наслідків у політичній сфері. Сталося одержавлення практично всіх механізмів, що відкривають доступи масам до управління суспільством, зрощування партійного апарату з державним. В духовній сфері сформувався певний тип масової свідомості, що характеризується, як етатична. Свідомість пронизана страхом перед державою, а страх породжував пасивність громадян та ін. В Україні суспільство в цілому і кожен громадянин зокрема поки що залежать від держави у всіх відношеннях, не маючи на неї дієвих засобів впливу. Однією з головних проблем розвитку громадянського суспільства в Україні є традиційно авторитарний спосіб функціонування владних структур у суспільстві, а відтак критично низький вотум довіри до владних інститутцій з боку суспільства. Актуальні питання: громадянський контроль за діяльністю всіх гілок влади, її підзвітність громадськості, усунення законодавчих перешкод для існування громадських організацій Неабияке значення має також економічна незалежність громадян - основа нормального функціонування громадянського суспільства.

 




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 40 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Культура і цивілізація. Філософські підходи до аналізу культури. | Л. Вітгенштайн та його місце у філософії XX ст. | Міфологічний світогляд та його риси. Функції міфології. Міфотворчість у XX ст. | Наука як соціальний інститут і чинник розвитку суспільства. | Некласична парадигма науки. Критичний раціоналізм К. Поппера. | Обґрунтування експериментально-досвідного походження знання у гносеології Нового часу. Ф. Бекон "Новий Органон". | Онтологічна проблематика схоластичної філософії: дискусії про універсалії. | Онтологія як галузь філософського знання. Буття та його структура. | Основні ідеї християнського світогляду і середньовічна філософія. Теоцентризм філософії А. Августина. | Основні підходи до тлумачення культури в новітній філософії: натуралізм, соціологізм, аксіологізм, семіотика. |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав