Все наше життя триває у процесі діалогу: вдома, на роботі, під час відпочинку, навіть із самим собою. Для того щоб діалог дав позитивні результати, запрошуємо ознайомитися з такими правилами.
Правила для того, хто говорить:
• доброзичливість, повага до партнера, з яким спілкуєтесь;
• ввічливість, відсутність категоричності;
• скромність у самооцінках, ненав'язливість;
• орієнтація на партнера, створення для нього психологічного комфорту;
• постійне стимулювання зацікавленості партнера до проблем спілкування;
• логічність у викладі своїх поглядів та пропозицій;
• підтримка уваги партнера, стимулювання його активності в сприйнятті;
• вибір такого стилю розмови, який був би сприятливим не тільки для ситуації спілкування, а й для сприйняття партнером.
• враховувати дистанцію в спілкуванні, систему жестикуляції і міміки тощо.
Правила для тих, хто слухає:
• не шкодуйте часу для того, щоб вислухати партнера;
• терпимо й шанобливо ставтесь до того, хто говорить;
• не перебивайте партнера, вислухайте його до кінця;
• дайте партнерові виявити себе в спілкуванні, стимулюйте його активність;
• використовуйте мовні, жестові, мімічні засоби емоційно-психологічної підтримки того, хто говорить.
Дотримання запропонованих правил сприятиме безконфліктному спілкуванню.
Філософ-стоїк Епіктет пояснював, що під час розмови треба більше слухати, ніж говорити: "Недарма Бог дав нам один язик і двоє вух". Уміння слухати має першочергове значення для людського
спілкування. За статистичними підрахунками, час, який ми витрачаємо для контактів на роботі і вдома, розподіляється таким чином: 9 % — пишемо, 16 % — читаємо, 30 % — розмовляємо і 45 % — слухаємо (точніше, повинні слухати). Слухати — це не просто мовчати, це вміти зосередити й утримувати увагу на предметі розмови протягом усієї розмови.
Досвідчені, тактовні люди кажуть, що треба вміти мовчати взагалі про все, що має значення лише для тебе. Тому важливо, як писав Цицерон: "Не слід заволодівати розмовою, як вотчиною, з якої маєш право вижити іншого. Навпаки, потрібно намагатися, щоб кожний мав у розмові свою чергу".
Українські прислів'я про спілкування.
• Треба знати, що і де казати.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Говорить п'яте через десяте.
• Хто каже до ладу, то вухо наставляй, а хто без ладу, то теж не затикай.
• Менше говори — більше вчуєш.
• Мовчанка гнів гасить.
Поради.
• Говоріть по суті й красиво.
• Говоріть лише тоді, коли є про що сказати.
• Говоріть коротко й точно.
• Говоріть, щоб вас чули.
• Не вживайте незрозумілих слів.
• Говоріть так, щоб вас цікаво було слухати.
• Менше жестикулюйте.
• Не читайте мораль у процесі діалогу.
• Прагніть тримати себе впевнено навіть у складній ситуації.
• Не піддавайтесь емоціям.
• Прагніть постійно контактувати з аудиторією чи опонентом.
3. Діалогічне красномовство
Діалогічне (полілогічне) красномовство формується не одним промовцем, а двома або кількома. Основні види такого красномовства: бесіда, дискусія, суперечка, диспут, нарада, прес-конференція, інтерв'ю, ділова гра, вечір запитань і відповідей, вікторина, «круглий стіл» тощо.
В умовах правової держави, коли авторитарний стиль змінюється демократичним, зростає роль конструктивного діалогу не тільки в. політиці та пропаганді, а й у інших сферах суспільного життя, зокрема в культурі, освіті. Невміння вести конструктивний діалог призводить до непотрібного протистояння і протидії сил, до гальмування демократичного розв'язання проблем.
Діалог як вид красномовства є дуже давнім. Великим майстром діалогічного ораторства був Сократ. У грецькій риториці мистецтво вести суперечку, полеміку називалось еристикою. Еристика є складнішим видом, ніж монологічне красномовство. Оскільки, як правило, учасникам діалогів і полілогів притаманні різні погляди, суперечливі думки й емоції, а це потребує неабиякої уваги співбесідників, підготовки, відповідного настрою, переконливих доказів, тактовності тощо.
У діалозі-полілозі може бути зіткнення учасників різних ідеологій, різних способів міркування, соціальних ролей, неоднакового життєвого досвіду, діаметрально протилежних душевних станів, різної міри вихованості, а в результаті все-таки треба дійти згоди і знайти прийнятне розв'язання проблеми. Тому оратори і педагоги, для яких також головною формою роботи з вихованцями є діалог-полілог, мають враховувати всі аспекти підготовки діалогу: мовний, логічний, психологічний, педагогічний, аксіологічний (оцінний), політологічний і соціологічний.
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |