|
Севастопольский інститут банківської справи
Української академії банківської справи
Національного банку України
Кафедра обліку та аудиту
Методичні вказівки до практичних занять із дисципліни «Система технологій (АПК України)»
Для напряму підготовки: 6.030508 «Фінанси і кредит»,
6.030509 «Облік і аудит», 6.030502 «Економічна кібернетика»,
6.030503 «Міжнародна економіка»
Севастополь – 2012
Вступ
Агропромисловий комплекс (АПК) – один з найбільших і найважливіших секторів національної економіки України. Від рівня його розвитку, стабільності функціонування, особливо сільського господарства, залежить стан економіки і продовольча безпека держави, розвиток внутрішнього і зовнішнього ринків, рівень життя населення. Зараз в АПК виробляється понад 30% валового продукту, працює близько 25% населення, зайнятого у національній економіці.
АПК України виробляє 95% продовольчих ресурсів, за рахунок його продукції формується понад 2/3 фонду споживання. Продукція АПК в експортному потенціалі країни становить 26%, в тому числі сільського господарства – 14%, харчової і переробної промисловості – 12%.
У світовому масштабі Україна виділяється виробництвом зернових культур, цукрових буряків, соняшнику, картоплі. Протягом останніх років в Україні відбуваються великі політичні, соціальні й економічні перетворення, реформуються відносини власності, створюються нові форми господарювання на селі та незалежні товаровиробники. Проте трансформація суспільства в ринкові відносини супроводжується кризовими процесами в усіх галузях національної економіки, спадом виробництва різноманітних видів продукції АПК.
Без перебільшення можна сказати, що криза в АПК України – це насамперед криза менеджменту, тому що, виробництво функціонує так, як ним управляють. Сучасний професійний керівник і спеціаліст має забезпечувати найефективніше використання обмежених матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, здійснювати постійний пошук сучасних енергозберігаючих технологій, орієнтованих на випуск продукції, яка може бути реалізована за вигідними цінами, з найменшими витратами і найкращими фінансовими результатами. Перехід до нових форм власності та господарювання, які б максимально відповідали ринковим умовам, потребує високої підготовки випускників вузів усіх спеціальностей, особливо економічного профілю.
На сучасному етапі розвитку продуктивних сил сільського господарства велике значення у підвищенні його економічної ефективності та збільшенні виробництва продукції землеробства і тваринництва надається менеджменту, максимальному використанню досягнень науково-технічного прогресу, розробці і впровадженню високоефективних та екологічно надійних і науково обґрунтованих систем ведення сільського господарства. Важливе значення має правильне розміщення галузей і сільськогосподарських культур, доцільне їх поєднання у природно-економічних зонах, спеціалізації господарств на тих видах продукції, для яких вони мають найкращі умови.
Зміцнення матеріально-технічної бази, комплексна механізація, автоматизація і комп’ютеризація виробництва, підвищення ефективності використання основних і оборотних фондів, широка інтенсифікація виробництва, впровадження новітніх технологій, докорінне поліпшення земель та заходи щодо забезпечення раціонального використання ресурсів також сприятимуть підвищенню ефективності функціонування агропромислового комплексу та нарощуванню виробництва його продукції.
Перед агропромисловим комплексом ставиться два завдання: перше – забезпечити внутрішні потреби країни в екологічно чистих продуктах харчування на рівні рекомендованих фізіологічних норм, а промисловість – в необхідній сировині; друге – створення умов для розширення експорту продукції АПК.
Важливими заходами, спрямованими на поліпшення економічних умов господарювання і забезпечення високої результативності та економічної ефективності технології виробництва є вдосконалення системи кредитування банками підприємств АПК.
Дисципліна «Система технологій» відноситься до вибіркових дисциплін циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки у складі навчального плану підготовки студентів ОКР «Бакалавр» за напрямом підготовки: 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030509 «Облік і аудит», 6.030502 «Економічна кібернетика», 6.030503 «Міжнародна економіка».
Мета даної дисципліни – формування у студентів економіко-технологічного світогляду, отримання комплексу теоретичних знань і практичних навичок з із систем технологій та економічних основ технологічного розвитку агропромислового комплексу, аналізу технологічних процесів виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, необхідних для прийняття правильних рішень і здійснення виробничої та фінансово-кредитної діяльності в ринкових умовах та умовах світової організації торгівлі.
Основні завдання дисципліни:
§ теоретична та практична підготовка студентів із систем технологій та економічних основ технологічного розвитку агропромислового комплексу;
§ ознайомлення студентів з галузевими особливостями систем технологій матеріальної і нематеріальної сфер виробництва та економіко-технологічними показниками агропромислового комплексу;
§ вивчення різних систем технологій виробництва і переробки продукції рослинництва та тваринництва;
§ вивчення загальних закономірностей розвитку і взаємодії в різних системах технологій АПК;
§ систематизація і розширення знань про впровадження новітніх систем технологій АПК;
§ аналіз та оцінка техніко-економічної й екологічної ефективності систем технологій агропромислового комплексу, якості технологічних рішень на підприємстві;
§ вивчення економічної ефективності різних технологічних систем виробництва продукції АПК та шляхів її підвищення;
§ визначення доцільності кредитування і фінансування підприємств АПК фінансово-кредитними установами.
Предметом вивчення даної навчальної дисципліни є сучасні технологічні системи агропромислового комплексу як економічні об’єкти, галузеві особливості та економічні основи технологічного розвитку сільського господарства і переробних галузей агропромислового комплексу.
Міжпредметні зв’язки. Дисципліна «Система технологій» є інтегрованою наукою, має теоретичні та прикладні аспекти і являє собою міждисциплінарну систему знання, яка базується, крім біологічних, на економічних, технічних та соціальних науках.
Дисципліна «Система технологій» вивчається після дисциплін «Основи економічної теорії», «Статистика», «Макроекономіка», «Дослідження операцій», «Безпека життєдіяльності»; передує вивченню дисциплін «Економіка підприємства», «Основи менеджменту».
В результаті вивчення і засвоєння програми дисципліни «Система технологій» студент повинензнати:
- основні поняття курсу: технології, системи технології, системи технологій сільськогосподарського виробництва тощо;
- предмет, об’єкт, методи, склад та завдання дисципліни;
- показники економічної ефективності сільського господарства та переробних галузей АПК;
- земельні ресурси та економічну оцінку земель;
- сучасні системи технологій та методи інтенсифікації сільського господарства;
- економіко-технологічні основи виробництва продукції рослинництва і тваринництва;
- економіко-технологічні основи переробки продукції сільського господарства;
- досвід сучасних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки та практики у виробництві конкурентноспроможної продукції АПК;
- методи впровадження новітніх систем технологій АПК у виробництво та їх економічну ефективність;
- сучасні методи управління розвитком АПК.
На основі отриманих знань студент повинен вміти:
- дати обґрунтовану економічну оцінку різних типів і систем технологічного розвитку АПК;
- визначати економічну оцінку ґрунту в умовах природної, штучної та економічної родючості, систем ведення сільського господарства;
- аналізувати сучасний стан розвитку сільського господарства та переробних галузей АПК;
- прогнозувати параметри технологічного розвитку провідних галузей АПК;
- оптимізувати виробництво сільськогосподарської продукції в господарстві певної спеціалізації;
- визначати економічну ефективність виробництва рослинницької і тваринницької продукції, переробних галузей АПК;
- дати економічну оцінку реформуванню відносин в АПК, уміти визначити вибір найбільш ефективної системи технології;
- уміти визначати доцільність кредитування і фінансування при виборі ефективних технологій АПК;
- здійснювати розрахунки економічної ефективності окремих складових впровадження технологій АПК;
- програмувати виробництво провідної продукції сільського господарства;
- вміти володіти економічними розрахунками при обґрунтуванні різних систем технологій АПК.
Форма проведення занять – лекції, практичні (семінарські) заняття та самостійна робота студентів.
Для оцінки рівня знань студентів використовується поточний контроль та підсумковий контроль у формі поточного модульного контролю (ПМК).
Тема 1. АПК ЯК ГАЛУЗЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
ПЗ-01. Особливості агропромислового комплексу як галузі економіки
План заняття
1. Структура, сфери та підкомплекси АПК України.
2. Стан агропромислового виробництва.
3. Матеріально-технічна база АПК.
4. Види підприємств та їх об’єднань в АПК.
5. Основні та оборотні фонди сільського господарства.
6. Земельні ресурси та економічна ефективність їх використання.
7. Економічні основи технологічного розвитку АПК.
8. Технологічні особливості виробництва сільськогосподарської продукції.
9. Основні економічні показники виробничої діяльності підприємств АПК. Види і елементи витрат в АПК.
10. Ринок продукції АПК та його формування.
11. Економічні основи виробничої діяльності підприємств АПК.
Ресурсний потенціал аграрного підприємства
Для успішного розвитку сільського господарства необхідно забезпечити його відповідними ресурсами і створити умови для їх раціонального використання на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Сільськогосподарські підприємства сьогодні не повністю використовують свої можливості для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості. При цьому виробничі ресурси в багатьох господарствах використовуються не досить ефективно.
Отже, можливості сільськогосподарських підприємств щодо збільшення виробництва продукції тісно пов'язані з наявністю в них відповідних виробничих ресурсів. У зв'язку з цим забезпеченість господарства виробничими ресурсами характеризує його ресурсний потенціал.
Важливим питанням є визначення складу виробничих ресурсів і структури ресурсного потенціалу сільського господарства.
У сільському господарстві земля є головним засобом виробництва і важливим чинником його розвитку. Земельні ресурси є матеріальною основою сільськогосподарського виробництва, базою для органічного поєднання інших ресурсів у виробничому процесі. Тому важливою складовою ресурсного потенціалу сільського господарства є земельні ресурси, що представлені площею сільськогосподарських угідь.
При цьому необхідно відзначити, що ресурсний потенціал сільського господарства залежить не тільки від площі і структури сільськогосподарських угідь, а також від рівня їхньої економічної родючості. Якість земельних ресурсів зумовлює умови і рівень господарювання, а також ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів.
Процес виробництва сільськогосподарської продукції можливий тільки за наявності і органічній єдності таких елементів продуктивних сил, як засоби і предмети праці та трудові ресурси. У зв'язку з цим важливими складовими ресурсного потенціалу сільського господарства є матеріальні і трудові ресурси. В процесі сільськогосподарського виробництва трудові ресурси поєднують матеріальні і земельні ресурси, а також забезпечують їх раціональне використання.
Ресурсний потенціал сільського господарства включає сільськогосподарські угіддя, матеріальні і трудові ресурси. Матеріальні ресурси поділяються на основні та оборотні фонди. Сукупність цих ресурсів є основою сільськогосподарського виробництва і визначає його ресурсний потенціал.
Ресурсний потенціал сільського господарства - це сукупність взаємопов'язаних ресурсів, які використовують в сільськогосподарському виробництві.
Склад і структура ресурсного потенціалу, а також співвідношення окремих видів виробничих ресурсів залежить від характеру і особливостей відповідних галузей сільського господарства. Так, у рослинництві основними виробничими ресурсами є земля, машинно-тракторний парк, насіння, добрива, трудові ресурси та ін.
Ресурсний потенціал тваринництва включає такі важливі матеріальні ресурси, як поголів'я продуктивної і робочої худоби, спеціалізовані виробничі приміщення ферм та їхнє обладнання, корми, лікарські препарати, трудові ресурси та ін.
Ресурсний потенціал сільського господарства є матеріально-речовою основою виробничого потенціалу, що характеризує можливості підприємства виробляти певний обсяг сільськогосподарської продукції. Як економічна категорія виробничий потенціал відображає не фактично одержані результати виробництва сільськогосподарського підприємства, а його потенціальні можливості в досягненні цих результатів. Тому виробничий потенціал характеризується можливим рівнем сільськогосподарської продукції при раціональному використанні сукупних ресурсів.
Отже, виробничий потенціал сільського господарства - це об 'єктивно зумовлений рівень господарських результатів, що забезпечується раціональним використанням виробничих ресурсів. При цьому виробничий потенціал господарства визначається можливим обсягом виробництва валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.
Ефективність використання ресурсного потенціалу залежить від комплексу взаємопов'язаних чинників, які формують його рівень і структуру, а також визначають тенденції розвитку. При оцінці економічної ефективності використання ресурсного потенціалу сільського господарства необхідно правильно визначити систему показників, які повинні об'єктивно відображувати її рівень. В умовах ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які сприяють зміцненню товарної форми економічних зв'язків.
Для одержання порівнянних величин витрат ресурсів і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливішими показниками, що характеризують результати сільськогосподарського виробництва, є вартість валової і товарної продукції, валовий і чистий дохід та прибуток господарства.
Показники ефективності використання ресурсного потенціалу сільського господарства повинні насамперед характеризувати ефективність використання окремих видів виробничих ресурсів.
Таблиця 1 – Система показників ефективності діяльності аграрного підприємства
Узагальнюючі показники | Показники ефективності використання | ||||
земельних ресурсів | трудових ресурсів | виробничих фондів | фінансових коштів | ||
Рівень задоволення потреб ринку | Вартість валової продукції на 1 га сільхозугідь | Темпи зростання продуктивності праці | Загальна фондовіддача (за обсягом продукції) | Оборотність оборотних коштів | |
Виробництво продукції на одиницю витрат ресурсів | Вартість товарної продукції на 1 га сільхозугідь | Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці | Фондовіддача активної частини основних фондів | Рентабельність оборотних коштів | |
Прибуток на одиницю загальних витрат | урожайність культур, ц/га | Відносне вивільнення працівників | Рентабельність основних фондів | Відносне вивільнення оборотних коштів | |
Рентабельність виробництва | Виробництво молока, м’яса на 100 га с/г угідь | Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу | Фондомісткість одиниці продукції | Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції) | |
Витрати на одиницю товарної продукції | |||||
Матеріаломісткість одиниці продукції | |||||
Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва | Виробництво м’ясв птиці, яєць на 1 га зернових культур | Трудомісткість одиниці продукції | |||
Зарплатомісткість одиниці продукції | Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини і матеріалів | Рентабельність інвестицій | |||
Народногосподарський ефект використання одиниці продукції | Прибуток в розрахунку на 1 га с/г угідь | Строк окупності вкладених інвестицій |
Для визначення економічної ефективності сукупного ресурсного потенціалу сільського господарства використовують такі показники: вартість валової продукції, валового і чистого доходу та прибутку з розрахунку на 1000 грн сукупного ресурсного потенціалу. Ці показники є узагальненими і в цілому характеризують ефективність використання ресурсного потенціалу господарства.
Ефективність сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від структури ресурсного потенціалу. В господарствах з високим рівнем ефективності виробництва структура ресурсного потенціалу відзначається порівняно більшою часткою основних і оборотних виробничих фондів та меншою - земельних ресурсів. При однаковій якості землі в господарствах вища питома вага виробничих фондів у складі ресурсного потенціалу зумовлює збільшення виробництва валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь і на 1000 грн сукупного потенціалу.
Рішення задач
Задача 1. Проаналізувати зміни врожайності зернових культур, що відбулися за рахунок змін посівних площ та валового збору.
За планом | Фактично | |
Посівна площа, га: озимих ярових | 500 1000 | 400 1150 |
Валовий збір, ц: озимих ярових | 20 000 30 000 | 15 600 36 800 |
Задача 2. Проаналізувати урожайність сільськогосподарських культур підприємства за наступними показниками.
Культура | У середньому за 5 років | Минулий рік | Звітний рік | Відхилення (+; –) | |||
за планом | фактично | від плану | від минулого року | від середнього рівня | |||
Озима пшениця | 24,5 | 26,5 | |||||
Озиме жито | 23,7 | 24,5 | |||||
Ячмінь | 35,3 | 36,3 | |||||
Овес | 17,0 | 19,7 | 20,6 | 18,7 | |||
Картопля | 179,6 | 174,3 |
Задача 3. Оцінити ефективність використання основних фондів сільськогосподарського підприємства
Показники | Минулий рік | Звітний рік | Зміни за рік | |
абсолютні | % | |||
Вартість валової сільськогосподарської продукції у порівняльних цінах, тис. грн | 10 870 | |||
Середньорічна вартість виробничих основних фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн | 24 000 | 22 000 | ||
Площа рілля, га | ||||
Середньорічна кількість робітників, чел | ||||
Із них – робітники, зайняті у основному виробництві, % | ||||
Фондовіддача на одиницю вартості основних засобів, коп. | ||||
Фондомісткість продукції, грн | ||||
Фондозабезпеченість виробництва на 1 га ріллі, тис. грн | ||||
Фондоозброєність одного працівника, тис. грн |
Задача 4. Проаналізувати виконання виробничої програми рослинництва. Дати оцінку досягнутого рівня і виконання плану врожайності культур.
Культури | Посівна площа, га | Урожайність, ц/га | Валовий збір, ц | Відхилення (+, –) від плану по валовому збору продукції | ||||||
За планом | Фактично | За планом | Фактично | За планом | Фактично | ц | Ціна 1 ц, грн. | На суму, грн. | ||
Озима пшениця | 20,00 | |||||||||
Озиме жито | 17,12 | |||||||||
Ячмінь | 10,86 | |||||||||
Овес | 10,76 | |||||||||
Картопля | 25,27 | |||||||||
Кормові культури, ц к.од. | 10,76 | |||||||||
Разом | - | - | - | - | - |
Навчальні завдання:
1. Що являє собою продовольча проблема (продовольча безпека) і чи спроможне сільське господарство самотужки її вирішити? Чому виникла необхідність поєднання зусиль аграрного сектору і промисловості для задоволення потреб суспільства у продовольстві? Вказати причини і фактори, що зумовлюють необхідність інтеграції сільського господарства і промисловості.
2. Викласти власне розуміння суті технологічного процесу одержання кінцевої продукції агропромислового виробництва, необхідності його розмежування на складові ланки та дотримання механізму зворотного зв’язку.
3. Обґрунтувати необхідність і механізм реалізації міжгалузевих зв’язків відповідно до ланок технологічного процесу. Можна обійтись якимсь одним видом зв’язків чи потрібна їх система? Які показники можуть характеризувати ступінь розвитку та імплементації міжгалузевих зв’язків?
4. Чому виникає необхідність інтеграції промисловості і сільського господарства; що цьому сприяє, а що стримує цей процес?
5. Що слід уважати логічним завершенням, продуктом агропромислової інтеграції? Чим характеризується агропромислове виробництво і в чому полягають його особливості?
6. Форми інтеграції: горизонтальна і вертикальна. Що вони собою являють, які їхні спільні риси і принципові відмінності?
7. У межах певної території є такі виробничі структури:
Сільськогосподарська ланка | Післясільськогосподарська ланка |
Садівництво Лікарські культури Скотарство Свинарство Вівчарство Птахівництво | Молокозавод Сирзавод Забійний цех Крупорушка Млин Холодильні камери Цех обробки шкір Цех утилізації побічної продукції |
Сформувати відповідні агропереробні тандеми продуктового спрямування.
8. У практиці склалися такі форми агропромислової інтеграції:
— укладання договорів;
— створення власних чи кооперативних пунктів промислової переробки сировини і реалізації кінцевої продукції;
— придбання аграрними підприємствами акцій сервісних і переробних підприємств;
— створення агропромислових формувань.
Яка із цих форм є найбільш ефективною і які умови потрібні для її застосування?
9. Агропромислова інтеграція забезпечує відповідний соціально-економічний ефект. Серед економічних переваг слід особливо виділити вирівнювання економічних умов усіх підприємств-учасників, а також зниження податкового навантаження на 1 грн продукції і на одного працівника. Які ще економічні переваги Ви можете визначити. У чому полягають переваги соціального характеру, які забезпечує агропромислова інтеграція?
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 84 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |