Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Підготовка до самостійного життя після виходу з прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу

Забезпечення самостійного життя вихованця передбачає розв’язання двох життєво необхідних потреб:

- профорієнтація та набуття професії;

- вирішення питання місця проживання після виходу із сім’ї.

Для підлітків і прийомних батьків/батьків-вихователів вона є найбільш актуальною, оскільки забезпечує безболісний вихід дитини із сім’ї у доросле самостійне життя. На сьогодні не існує реальних гарантії для вихованців прийомних сімей і ДБСТ на отримання житла, працевлаштування з гідним рівнем заробітку. Тому питання професійної орієнтації та житлового забезпечення мають розглядатися на рівні оцінки потреб дитини з огляду її інтересів, здібностей як основи професійної орієнтації.

Безпосереднє вирішення питань професійної орієнтації та подальшого забезпечення житлом має стати одним із пунктів плану соціального супроводу вихованця-підлітка.

Оцінка потреб дитини оформлюється у вигляді таблиці.

Таблиця 1

Оцінка потреб розвитку, виховання дитини, утримання дитини

Розглянуті вище показники оцінки потреб дитини визначають пункти планів соціального супроводження дитини на перші півроку-рік проживання у сім’ї. Окремі позиції – зокрема розвиток здібностей, підтримка контактів з біологічними родичами – можуть потребувати більшого терміну, тому будуть складовими планування значний проміжок часу.

Аналіз потреб прийомної сім’ї/ДБСТ

Соціальне супроводження прийомної сім’ї/ДБСТ передбачає надання соціальної допомоги не тільки дитині, але й забезпечення соціальної підтримки родині, проведення соціальної роботи з членами сім’ї. Проте надання соціальних послуг сім’ї в першу спрямоване на створення сприятливих умов щодо розвитку, виховання, утримання дитини. Тобто завданням соціального супроводження не є створення «оазису щастя» в окремої сім’ї, а створення необхідних умов для розвитку прийомної дитини.

Вивчення потреб прийомної сім’ї/ДБСТ передбачає здійснення детального аналізу її функціонування, що передбачає визначення сильних та слабких сторін родини, ресурсів самої сім’ї та її найближчого оточення, найбільш ефективних для даної сім’ї форм і методів виховання, надання соціальних послуг.

Щоб оцінити наскільки сім’я є здатною, спроможною на реагування в ситуації змін (зовнішніх чи внутрішньо-сімейних), доцільно проаналізувати її функції. Розуміння соціальної та внутрішньосімейної спрямованості функціонування сім’ї є базовим поняттям сильних та слабких сторін її функціонування за умови виховання прийомної дитини.

Таблиця 2.

Характеристики функціонування сім’ї

Функції сім’ї спрямовані як на задоволення потреб своїх членів, так і на виконання замовлення соціального оточення, а отже вони можуть бути соціальними (щодо запитів соціуму) і індивідуальними (стосовно задоволення потреб особистості).

Сім’я, яка гармонійно реалізує свої внутрішньо сімейні та соціальні функції має високу самооцінку, безпосередню та ясну комунікацію, гнучкі та зрозумілі правила поведінки. Члени таких сімей зорієнтовані 1) на соціальний ріст, 2) їхні соціальні зв’язки тяжіють до відкритості, 3) на позитивні установки та надії, незалежно від етнічного чи соціального положення.

Сім’я здатна адекватно реалізувати історично та традиційно закріплені за нею функції та змінювати їх наповнення за потребою. Суспільна та сімейна динаміка функцій проявляється в тому, що їхній перерозподіл відбувається між членами сім’ї відповідного до компетенції останніх та можливостей задоволення їхніх потреб в сім’ї, громаді та суспільстві.

Таблиця 4

Функції сім’ї

Набуття сім’єю статусу «прийомної» або «дитячого будинку сімейного типу», влаштування на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дещо змінюють звично діючі в сім’ї функції, надаючи їм іншого забарвлення та розширюючи їхнє соціальне значення. Прийомна сім’я має

· вести більш відкритий спосіб життя, ніж раніше,

· мати трішки більший внутрішньо-сімейний запас стресостійкості,

· дещо по-іншому організовувати взаємостосунки в своїй родині та планувати проведення свого вільного часу тощо.

Зміни у виконанні сімейних функцій пов’язані із включенням в життя сім’ї таких чинників, як:

· цільове матеріальне утримання прийомної дитини;

· повноваження батьків та членів сім’ї стосовно прийомної дитини;

· розширення своїх контактів за рахунок родичів прийомної дитини;

· внесення відповідної регламентації життя, зумовленої розширенням соціального компоненту.

Влаштування на виховання двох і більше дітей значно розширює коло соціальних функцій сім’ї. У випадку створення дитячого будинку сімейного типу відбувається перерозподіл не лише соціальних функцій, а й внутрішньо сімейних установок – родина є більш орієнтованою на виховній та соціалізуючий функціях, що певним чином деформує родинні стосунки.

Зміна звичного способу у виконанні своїх функцій членами родини за рахунок розширення їхнього соціального значення може привести до неочікуваних і небажаних змін, різних викривлень, як-то: гіпертрофічного сприймання нової своєї ролі, чи її недооцінки тощо. Така ситуація буде стресогенною для сім’ї, може ініціювати включення механізмів психологічного захисту, і тим самим, призвести до деформації сімейних стосунків, що негативно впливатиме на розвиток та виховання дитини/дітей.

Перерахуємо ситуації, коли у функціонуванні сімейної системи можуть виникати порушення, що можуть провокуватися влаштуванням на виховання нового члена родини:

1) функціональна цінність члена сім’ї по-різному трактується її членами;

2) функція виконується спотворено чи частково;

3) ігнорується поведінка одного із членів сім’ї;

4) функція нав’язується члену сім’ї і не відповідає його індивідуальним або віковим особливостям;

5) зміни в ситуації зумовлені необхідністю різкої переміни сімейного життя: переїзд, зміна виду діяльності тощо;

6) розуміння внутрішньосімейних функцій вступає в протиріччя із їхнім загально соціальним тлумаченням, релігією, територіально діючими традиціями тощо.

Сім’я може протидіяти своїм труднощам як еволюційним (що переводить сім’ю на новий етап розвитку), так і стагнаційним способом (що утримує сім’ю на межі її попередніх досягнень). Останній проявляється через надмірне включення сімейних міфів, посилення або послаблення правил та традицій; формування у членів сім’ї різних залежностей (психічна, алкогольна, наркотична) та сімейних «хвороб», посилення жорсткості в розподілі сімейних ролей та включення в сімейне життя родичів; створення сімейних тайн та коаліцій тощо. В різних ситуаціях, залежно від ставлення до них членів сім’ї будуть обиратися ті чи інші засоби вирішення та шляхи задоволення потреб членів сім’ї.

Створення прийомною сім’ю/дитячого будинку сімейного типу розширює соціальну сторону всіх сфер функціонування родини, висуває підвищені вимоги до її внутрісімейного життя. Одним із завдань соціального працівника є оцінка потреб прийомної сім’ї/дитячого будинку сімейного типу, що складає основу планування соціальної підтримки родини в процесі реалізації соціального супроводження.

Процес вивчення потреб родини є аналогічним вивченню потреб дитини. Першим кроком вивчення ситуації в прийомної родині чи ДБСТ є аналіз різних характеристик сім’ї, ознайомлення з сімейними традиціями, визначення ресурсів її та її найближчого оточення шляхом будь якого з наведених вище способів. Це дозволить розуміти існуючі й потенційні зміни в сім’ї.

Таблиця 5

Оцінка потреб прийомної сім’ї (ДБСТ) щодо створення сприятливих умов щодо розвитку, виховання і утримання дитини

Стан здоров’я членів сім’ї багато в чому є результат способу життя родини, в першу чергу, відношенням до свого здоров’я. Далі буде описано як впливає влаштування прийомної дитини, дитини-вихованця на членів сім’ї. Тому в плані соціального супроводу (в частині допомоги сім’ї) важливим буде не тільки звернення до лікарів, а й формування здорового способу життя в сім’ї.

Адаптація сім’ї до прийомної дитини/вихованця,взаємостосунки між членами сім’ї (наявність конфліктів, проблем та ін.), готовність членів сім’ї до контактів дитини з біологічними батьками, родичами, створення умови для проживання дитини, взаємостосунки біологічних і прийомних дітей/вихованців, вміння батьків вирішувати проблеми дітей, орієнтованість батьків на підготовку дитини до самостійного життя більш детально буде наведено в наступних розділах і висновки відносно позицій оцінки потреб прийомної сім’ї/ДСБТ будуть сформульовані нижче.

Готовність батьків до виховання прийомних дітей передбачає достатній рівень розуміння власного життя та його усвідомлення, наявність у них певних особистісних якостей[1] та рівень їх розвитку. Оцінити рівень готовності батьків до виконання нових соціальних функцій – вихователів дітей, позбавлених батьківського піклування, можливо за використання таких методик як сімейне інтерв’ю; сімейна генограма; сімейна соціограма; лінія часу; сімейна групова нарада; рольова карта сім’ї; метод застосування анкерних критеріїв; методи для уточнення окремих характеристик (див. додаток 2).

[1] Бевз Г. М. Складові психологічної готовності прийомних батьків до заміщувальної опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсьвого піклування //Збірник наукових праць Інституту психології ім Г. С. Костюка АПН України. /За ред.Максименко С. Д. – К.: 2003. – Т.V, ч.4. – С.23–31.