Усі патологічні зміни, що спостерігаються на шкірі (шкірні висипання) або стосуються її придатків умовно можна розподілити на ті, що спостерігаються при соматичних захворюваннях та інтоксикаціях (геморагічні висипання, порушення пігментації, телеангіоектазії, місцеве та тотальне облисіння або алопеція та інші); при інфекційних захворюваннях; при алергічних та псевдоалергічних реакціях (атопічний діатез, алергодерматози); власне при захворюваннях шкіри та її придатків, які розглядатимуться в курсі дерматовенерології.
Найбільш частим симптомом, що виявляється при обстеженні дитини є блідість. Фізіологічна блідість пов’язана із індивідуально зумовленим глибоким розташуванням капілярів у дермі, хвилюванням або іншими факторами. Патологічна блідість зустрічається при різноманітних захворюваннях, що супроводжуються інтоксикаційним синдромом, гіпоксією та анемією, розладами мікроциркуляції.
Існують терміни “справжня” та “несправжня” блідість. “Справжня” блідість завжди пов’язана з анемією, про що свідчить блідість не тільки шкіри а й слизових оболонок. При “несправжній” блідості колір слизових оболонок патологічно не змінений, анемія не спостерігається. Гіперемія - почервоніння шкіри. Може розглядатися як фізіологічний стан, наприклад під дією температурних чинників, при фізичному навантаженні, хвилюванні. Патологічна гіперемія шкіри спостерігається при лихоманці внаслідок інфекційних захворювань, при опіках, іритації шкіри; місцева гіперемія супроводжує вогнища запалення шарів шкіри.
Жовтяниця. Може бути фізіологічною (жовтяниця новонароджених) та патологічною – гемолітичною (надпечінковою), паренхіматозною (печінковою), механічною (підпечінковою) та змішаною за механізмом виникнення. Ціаноз. Може бути тотальним (генералізованим) та місцевим (регіональний), центральним та периферійним. Центральний ціаноз зумовлений зниженням pO2 в крові внаслідок вад серця та судин, захворюванням легенів; периферійний ціаноз не супроводжується зниженням pO2 в крові, виникає внаслідок розладів мікроциркуляції при шоку, колаптоїдних станах, зневодненні, стресі, гіпертензивних кризах, при вегетативних дисфункціях та інших станах. Пігментації. Монголоїдні плями – плями в ділянці сідниць, спини. Вони мають синюшний колір, чітко окреслені, зникають безслідно до 5 років, не мають симптоматичного значення. Гіперпігментні плями часто називають невусами, при їхньому помітному зростанні потрібна консультація онколога. До гіпопігментних плям належить вітиліго. Тотальна зміна кольору шкіри у дитини має виключення й ендокринологічних захворювань (хвороба Адісона). Судинні зміни полягають у збільшенні інтенсивності судинного малюнку шкіри – розширення капілярів в зоні C7 (симптом Франка) при збільшенні бронхопульмональних лімфатичних вузлів, тимомегалії; телеангіоектазії - судинні зірочки, що ледь виступають понад поверхнею шкіри) при печінкових захворюваннях, гіперестрогенемії; мармуровість шкірного малюнку спостерігається при мікроциркуляторних розладах). Алопеція – локальне або тотальне випадіння волосся, що не пов’язано з віковим, статевим та мікробно-мікотичним факторами. Часто має нез’ясовану (криптогенну) природу, спостерігається при захворюваннях, що супроводжуються інтоксикаційним синдромом, часто алопеція є єдиним проявом ендогенної або екзогенної інтоксикації дитини. Зміни нігтьової пластинки -її форми, фактури, кольору, щільності спостерігаються при гіповітамінозах, анемії, тривалих мікроциркуляторних розладах (“симптом годинникового скла”), мікотичних ураженнях.
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 12 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |