Читайте также:
|
|
План лекції:
1. Абсолютні величини, їх види, одиниці вимірювання.
2. Відносні величини, їх значення.
3. Види та способи обрахування відносних величин.
І. Абсолютні величини, їх види, одиниці вимірювання.
Абсолютні статистичні величини виражають розміри, обсяги та рівні процесів та явищ. За способом вираження вони поділяються на індивідуальні та сумарні. (схема 1.2.)
Абсолютні величини є джерелом формування статистичної інформації, за допомогою їх оцінюють усі боки суспільного життя. В умовах формування ринкових відносин треба мати точну інформацію про ступінь збалансованості попиту покупців на конкретні товари з можливостями їх виробництва.
За способом вираження розмірів досліджуваних явищ абсолютні величини поділяються на індивідуальні і загальні (підсумкові).
Індивідуальні виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності. Вони отримуються безпосередньо під час статистичного спостереження. (Наприклад, рівень виробітку окремого робітника за конкретний період.) (схема 1.1.)
Сумарні характеризують величину тієї чи іншої ознаки усіх одиниць сукупності або окремих її груп.
Підсумовування посівної площі сільськогосподарських підприємств за даними річної звітності дає змогу знайти показник абсолютного її розміру в межах району, області. Отже, внаслідок зведення звітних даних промислових підприємств дістають сумарні абсолютні дані про чисельність робітників, суми виплаченої заробітної плати, про кількість і вартість виробленої продукції в розрізі окремих галузей і разом по народному господарству.
Абсолютні статистичні величини завжди є іменованими числами і виражаються в певних одиницях виміру.
Розрізняють за одиницею виміру такі абсолютні статистичні величини:
- натуральні одиниці- (т, км) відповідають природним або споживчим властивостям предмета і виражаються у фізичних одиницях ваги, довжини. (Наприклад, виробництво цукру в тоннах, рідких продуктів — у літрах, в декалітрах, взуття — у парах.)
Коли облік за однією з одиниць не дає достатньої уяви про явище, його можна обліковувати у двох одиницях. (Наприклад, шкіра обліковується в квадратних дециметрах і вагових одиницях, скло — у квадратних метрах і за вагою).
Одиницю величини можна виражати і сумою добутків двох різних вимірників. (Наприклад, робота вантажного транспорту обліковується У тонно-кілометрах, які є добутком маси перевезених тонн вантажів на відстань у кілометрах.)
- умовно-натуральні (умов, банки, умовне паливо) - суть цього полягає в тому, що один з продуктів приймають за одиницю, рештуприрівнюють до нього на підставі обчислених коефіцієнтів. (Наприклад, якщо вагонобудівний завод виготовив 2000 чотиривісних вагонів і 4000 двовісних, то загальну кількість вагонів потрібно перерахувати у двовісні (200 * 2 + 4000 = 8000), оскільки один чотиривісний вагон дорівнює за своєю місткістю двом двовісним.)
Однак умовно-натуральні одиниці мають обмежене застосування, оскільки дають змогу лише підсумовувати однорідну продукцію. Для різнойменної продукції загальний обсяг виробництва (реалізації) визначають у вартісному (грошовому) вираженні (грн., тис.грн.). Облік продукції в такий спосіб застосовують для обчислення наслідків виробництва і для вимірювання вартості продукції. Це необхідно, оскільки сукупний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт і валовий національний продукт визначають у вартісному вираженні.
- трудові - чол.-годин, чол.-днів;
- комплексні - т/км;
ІІ. Відносні величини, їх значення.
В аналізі статистичної інформації важливе місце посідають відносні величини, які доповнюють абсолютні.
Відносні величини - показники, які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільно-економічного життя. Їх дістають як частку від ділення двох абсолютних величин.
При обчисленні відносних величин чисельник — це показник, який вивчається. Його називають звітною величиною. Величину, з якою зіставляються інші величини (знаменник), називають основою, або базою порівняння, базисною величиною. База порівняння править за своєрідний вимірювач. Зіставляючи звітну величину з базисною, визначають, у скільки разів порівнювана величина є більшою чи меншою від базисної.
Відносні величини мають велике значення під час аналізу соціально-економічних явищ, оскільки абсолютні величини не завжди дають змогу правильно оцінити явища з огляду на їхню динаміку, склад, інтенсивність поширення. Лише в зіставленні з іншою величиною дана абсолютна величина проявляє свою істинну сутність. (Наприклад, відомо, що в певній державі за рік померло три мільйони чоловік, то це ще не дає підстав для висновку про рівень смертності населення в цій державі. Лише зіставивши це значення з середньорічною чисельністю населення держави, можна дійти правильних висновків щодо рівня смертності в даній державі.)
Відносні величини утворюються внаслідок зіставлення двох однойменних чи різнойменних величин.
Залежно від того, до якого значення прирівнюється база порівняння, частку від ділення можна виразити або у вигляді коефіцієнта чи відсотка, або як проміле чи продециміле. Крім того, в статистиці широко використовують іменовані відносні величини.
Одиниці виміру відносних величин.
Форма вираження відносних величин залежить від кількісного співвідношення порівнюваних величин, а також від суті отриманого результату порівняння.
Коли порівнювана величина є більшою від бази порівняння, відносну величину можна виразити або в коефіцієнтній, або у відсотковій формі. Якщо порівнювана величина є меншою від бази порівняння, відносну величину доцільніше виражати у відсотках. Якщо ж числові значення порівнюваної величини відносно малі, то відносні величини виражають у проміле. Так, у проміле обчислюють показники природного руху населення: народжуваності, смертності, приросту, одруження, розлучення.
У кожному окремому випадку слід добирати таку форму вираження відносних величин, яка забезпечує більшу наочність та сприйняття. (Наприклад, краще сказати, що продуктивність праці за звітний період зросла майже в 1,5 (півтора) рази, ніж те, що продуктивність праці проти базисного періоду становить 149,7 %.)
Аби відносні величини були правильними, потрібно, щоб порівнювана величина і база (основа) були зіставними.
ІІІ. Види та способи обрахування відносних величин.
1) Відносна величина виконання плану - аналіз виконання плану (відношення фактично досягнутого рівня до запланованого рівня).
2) Відносна величина планового завдання - оцінка планової швидкості розвитку (відношення запланованого рівня до базового).
3) Відносна величина динаміки - аналіз інтенсивності розвитку (відношення фактично досягнутого рівня до базового рівня).
Відносні величини динаміки дуже важливі, їх широко застосовують у статистиці та соціально-економічних дослідженнях, оскільки вивчення розвитку явищ у часі, зокрема, розвитку народного господарства держави, — важливе теоретичне і практичне завдання.
Відносну величину динаміки визначають відношенням показників за звітний період (рік, квартал, місяць) та за минулий період. Аби обчислити відносну величину динаміки, потрібно мати дані щонайменше за два періоди або моменти часу.
4) Відносна величина структури - аналіз структури сукупності.
Їх розраховують як відношення абсолютної величини кожного складового елемента до абсолютної величини всієї сукупності, тобто як відношення частини до цілого.
Відносні величини структури виражають у відсотках (базу порівняння приймають за 100). Показники структури можна виражати в коефіцієнтній формі (базу порівняння приймають за одиницю).
Зіставляючи структуру однієї й тієї самої сукупності за різні періоди часу, можна простежити структурні зміни.
Відносні величини структури широко використовують для аналізу підприємницької діяльності: структури випущеної продукції та витрат на її виробництво, а також складу робітників підприємства за різними ознаками (стать, вік, стаж роботи).
5) Відносна величина координації - аналіз структури сукупності (характеризують співвідношення окремих частин цілого, одна з яких приймається за базу порівняння в межах однієї сукупності). Наприклад, співвідношення між чисельністю міського і сільського населення, чоловіків і жінок, робітників і службовців, основними і оборотними фондами, силовими ф робочими машинами.
Відносні показники координації найчастіше виражаються числом одиниць однієї частини на 100 або 1000 одиниць другої частини.
6) Відносна величина порівняння в просторі - просторові, територіальні порівняння, які характеризують співвідношення однойменних показників, які відносяться до різних об'єктів або територій. (Наприклад, порівняння урожайності хмелю в двох господарствах за звітний період, продуктивності свиней в господарствах двох областей за п’ять років).
7) Відносна величина інтенсивності - аналіз інтенсивності розвитку (які показують ступінь поширеності досліджуваного явища в певному середовищі, наприклад, рівень виробництва м’яса на душу населення, фондомісткість, фондовіддача).
Розраховується шляхом ділення абсолютної величини досліджуваного явища на абсолютну величину, яка характеризує обсяг середовища, в якому здійснюється розвиток і розповсюдження явища.
Однією з важливих умов правильного обчислення, порівняння і аналізу відносних показників є забезпечення порівнянності даних.
Взяті для розрахунків, порівнянь та аналізу абсолютні і відносні показники повинні:
1) відноситись до одного й того самого кола об'єктів і одиниць спостереження або тієї самої сукупності;
2) визначатися за єдиною методикою, що забезпечує порівняння їх за змістом;
3) відноситись до однієї території;
4) характеризувати дані за той самий період або момент часу;
5) мати однакові одиниці вимірювання.
РАЗДЕЛ 4 АВТОМАТИЗАЦИЯ ПРОИЗВОДСТВА
Развитие современного производства характеризуется непрерывным увеличением мощности оборудования, сокращением продолжительности технологических процессов, повышением качества выпускаемой продукции, созданием комплекса оборудования, связанного в единое целое для выполнения производственных процессов от самой начальной стадии до получения готового изделия.
В этих условиях к человеку предъявляются требования, превышающие его физиологические возможности. Для преодоления этого противоречия применяется автоматизация производственных процессов.
Все более широкому распространению автоматизации основных и вспомогательных процессов и операций винодельческого производства способствуют следующие факторы:
- появление отечественных и импортных надежных систем средств автоматизации, обеспечивающих высокую технико-экономическую эффективность;
- широкое внедрение непрерывно-поточных технологических
процессов, основанных на прогрессивной технологии; непрерывно-поточное производство позволяет установить взаимосвязь между последовательно протекающими технологическими процессами;
- объединение отдельных производств в крупные комбинаты;
- специализация производств;
- увеличение производительности производств путем их расширения и реконструкции, замены устаревшего оборудования современным высокопроизводительным, повышением уровня механизации.
Экономическая эффективность внедрения автоматизации на производстве огромна: во-первых, достигается значительная экономия сырья и топлива; во-вторых, увеличиваются производительность и срок службы технологического оборудования, снижаются затраты на его содержание; в-третьих, резко улучшаются условия труда, повышается производительность труда, сокращается численность обслуживающего персонала; в-четвертых, уменьшаются потери и улучшается качество продукции.
В винодельческой отрасли, в настоящее время, успешно решаются задачи по осуществлению автоматизации отдельных участков и стадий переработки винограда и производства винопродукции.
В данном проекте показана принципиальная схема кондиционирования воздуха в????. Данные установки кондиционирования воздуха применяются на предприятиях пищевой промышленности для создания нормативных условий работы людей и техники в производственных помещениях, проведения технологических процессов, хранения сырья и готовой продукции.
Наибольшее применение на предприятиях пищевой промышленности нашли кондиционеры серии КН, схема которого представлена на чертеже. Наружный воздух всасывается через входной патрубок в смесительную камеру, где в зимнее время смешивается с циркуляционным воздухом из помещения. Соотношение между расходами наружного и циркулирующего воздуха определяется положением заслонок на патрубках. Далее воздух очищается фильтром от пыли, нагревается калорифером первого подогрева и попадает в форсуночную камеру, в которой разбрызгивается вода. Здесь воздух в зимнее время увлажняется, а в летнее время охлаждается.
Вода к форсункам подается насосом из поддона форсуночной камеры. Температура в поддоне поддерживается путем циркуляции воды через холодильный агрегат. Влажный воздух, состояние которого характеризуется «точкой росы», пройдя через брызгоотделитель, подогревается в зимнее время калорифером второго подогрева, где приобретает заданные температуру и влажность. Из расположенной за калорифером второй смесительной камеры вместе с добавкой второй рециркуляции воздух всасывается вентилятором и подается в помещение. Добавка воздуха второй рециркуляции применяется, как правило, в летнее время.
Эффективность работы установки кондиционирования воздуха определяется точностью поддержания выходных параметров — температуры и влажности воздуха в помещении, а также расходом энергии на нагревание и увлажнение или охлаждение воздуха. Эти показатели зависят от многих входных и промежуточных величин, таких, как температура и влажность наружного воздуха, температура воды в поддоне форсуночной камеры, краткость воздухообмена, температура насыщенного воздуха после брызгоотделителя и других факторов.
Для обеспечения наилучших условий протекания процесса кондиционирования воздуха в помещении необходимо поддерживать влагосодержание воздуха после брызгоотделителя на заданном уровне, стабилизировать температуру воздуха, подаваемого в помещение. Насыщение воздуха влагой обеспечивается мелким разбрызгиванием воды в форсуночной камере. В зимнее время при недостаточной температуре насыщенного воздуха его низкое влагосодержание не позволит достичь необходимой относительной влажности воздуха в помещении, а повышенная температура после брызгоотделителя вызовет переувлажнение воздуха.
В летнее время при отклонениях температуры насыщенного воздуха от заданного значения затрудняется поддержание температуры воздуха в помещении за счет 2-й рециркуляции. Необходимость стабилизации температуры воздуха во второй смесительной камере обусловлена распределенностью параметров объекта — кондиционируемого помещения, в результате чего параметры воздуха в помещении вблизи точек введения регулирующего воздействия могут выйти за границу области допустимых значений.
Рассмотрение особенностей работы установки кондиционирования воздуха во взаимодействии с кондиционируемым помещением позволяет сформулировать основные требования к ее автоматизации: стабилизация температуры насыщенного воздуха после брызгоотделителя, стабилизация температуры воздуха в кондиционируемом помещении с учетом температуры воздуха во второй смесительной камере.
Система кондиционирования воздуха, в состав которой входят кондиционер и помещение, как объект автоматизации обладает рядом свойств, осложняющих задачу построения автоматических систем регулирования: распределенность параметров помещения и кондиционера, значительные постоянная времени и чистое запаздывание помещения по каналам регулирования температуры, обусловленные большими размерами помещения; взаимосвязанность большинства параметров кондиционера, в результате чего изменения одной из входных величин вызывают изменения сразу нескольких промежуточных и выходных параметров; значительные сезонные изменения параметров наружного воздуха, требующие различных способов введения регулирующих воздействий: зимой наружный воздух необходимо нагревать и увлажнять, летом охлаждать и осушать.
В связи с противоречивостью требований регулирования необходимо предусматривать возможность изменения схемы автоматического регулирования в соответствии с сезонными изменениями технологического процесса кондиционирования. В летнее время поддержание относительной влажности воздуха в помещении достигается охлаждением наружного воздуха путем разбрызгивания холодной воды в форсуночной камере. Температура воды в поддоне форсуночной камеры поддерживается с помощью холодильной установки. Первая циркуляция и калориферы в летнее время отключены, поэтому нагрев воздуха до заданной температуры осуществляется путем добавления к наружному воздуху во второй смесительной камере теплого воздуха 2-й рециркуляции из помещения. В зимнее время 2-я рециркуляция отключается, а температура воздуха поддерживается путем воздействия на подачу теплоносителя к калориферам.
Принятый способ косвенного регулирования относительной влажности воздуха в помещении предполагает высокую точность поддержания состояния «точки росы» после брызгоотделителя. Для обеспечения желаемой точности стабилизации температуры в таком сложном объекте с несколькими возмущающими воздействиями следует применять многоконтурные АСР с использованием дополнительной информации об изменении промежуточных величин.
Рассмотрим систему автоматизации процесса кондиционирования воздуха в помещении, приведенную на чертеже.
Автоматическое регулирование температуры насыщенного воздуха после брызгоотделителя осуществляется с целью поддержания влагосодержания воздуха в помещении путем изменения подачи воды к форсункам. В зимнее время одновременно вводится воздействие по расходу теплоносителя в калорифер первого подогрева и соотношению расходов воздуха, проходящего через калорифер и по обводному патрубку. Для обеспечения необходимого качества регулирования применена двухконтурная структура АСР с использованием в качестве дополнительного сигнала изменения температуры воздуха после калорифера первого подогрева. Регулирующий блок ПР3.34 (Зд) воспринимает сигнал об изменении температуры после калорифера и вырабатывает регулирующий сигнал, направленный на компенсацию возникающего изменения входных и промежуточных параметров. Если этого воздействия оказывается недостаточно для стабилизации выходной величины, регулирующий блок (Зд) вырабатывает добавочный корректирующий сигнал для доводки выходного параметра до заданного значения. Температура воздуха после калорифера и после брызгоотделителя измеряется газовыми манометрическими термометрами (За) и (2б) типа ТПГ-4 с пневматической дистанционной передачей. Регулирующий блок (Зд), установленный на вторичном приборе ПВ10.1Э, формирует пневматический регулирующий сигнал, который через панели управления МБПДУ (Зе), (Зж) и (Зз) поступает к мембранным исполнительным механизмам (Зм) и (Зн).
Регулирующие воздействия вводятся одновременно секционной заслонкой с помощью мембранного исполнительного механизма (Зл) типа МИМ и регулирующими клапанами 25ч30нж (Зм) и 25ч32нж (ВО) (Зп). В летнее время исполнительные механизмы (Зл) и (Зм) отключаются с помощью панелей (Зж) и (Зз).
Автоматическое регулирование температуры воздуха в кондиционируемом помещении осуществляется в зимнее время путем изменения подачи теплоносителя к калориферу второго подогрева и соотношения расходов воздуха, проходящего через калорифер и по обводному патрубку. В летнее время регулирование осуществляется путем изменения подачи воздуха 2-й рециркуляции из помещения в смесительную камеру № 2. Для обеспечения требуемого качества поддержания температуры, а следовательно, и влажности воздуха в помещении применена двухконтурная система регулирования с использованием в качестве дополнительного сигнала в зимнее время изменения температуры воздуха в смесительной камере № 2 после калорифера второго подогрева, а в летнее время — температуры воздуха после брызгоотделителя.
Температура воздуха измеряется манометрическими термометрами (3б), (5а) и (5б) типа ПТГ-4 с пневматической передачей. В зимнее время регулирующий блок (5д) типа ПР3.34, установленный на вторичном приборе ПВ10.1Э, воспринимает пневматические сигналы изменения температуры воздуха в смесительной камере № 2 и в кондиционируемом помещении, вырабатывает стабилизирующее воздействие в зависимости от второго сигнала. Полученный таким образом выходной сигнал регулирующего блока (5д) передается мембранному исполнительному механизму (5ж), переставляющему секционную заслонку перед калорифером второго подогрева, и регулирующему клапану (5з) типа 25ч30нж на подаче теплоносителя в калорифер.
В летнее время регулирующий блок (5д) отключают, а поддержание температуры в помещении осуществляют с помощью регулятора, состоящего из датчиков температуры (Зг) и (5в) типа ТПГ-4, регулирующего блока (4а) типа ПР3.34, установленного на вторичном приборе ПВ10.1Э, усилительного элемента-позиционера (4б) типа ПР10.100 и исполнительного механизма (4в), переставляющего секционную заслонку на трубопроводе подачи в смесительную камеру воздуха 2-й рециркуляции. Работает описанный регулятор так же, как и регулятор зимнего режима.
Автоматический контроль параметров процесса кондиционирования и дистанционное управление исполнительными механизмами осуществляются с помощью приборов, примененных в автоматических системах: приборов ПВ10.1Э, панелей дистанционного управления (Зе), (Зж) и (Зз) типа МБПДУ-А предназначенных для отключения исполнительных механизмов при переходе от одного сезонного режима работы к другому.
Управление мембранными исполнительными механизмами (1б) и (2б), переставляющими секционные заслонки на патрубках 1-й рециркуляции и поступления наружного воздуха, осуществляется с помощью панелей дистанционного управления ПДУ-А (1а) и (2а).
Работа вентилятора сигнализируется сигнальной лампой (1л)– с помощью блокировочных контактов магнитного пускателя электродвигателя привода вентилятора.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 18 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
<== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
Тема 2. Абсолютні та відносні величини. | | | Мероприятия по охране труда и безопасности жизнедеятельности |