Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Облік ресурсних платежів

________________________________________

Група,прізвище, ім’я

ОБЛІК МАЙНОВИХ ТА РЕСУРСНИХ ПЛАТЕЖІВ

8.1. Облік ресурсних платежів

8.2.Облік майнових платежів

Облік ресурсних платежів

В Податковому кодексі України сформовано основні засади та принципи оподаткування ресурсними податками та зборами в Україні. На сьогодні сформовано розвинуту систему ресурсних платежів, яких налічується більше десятка. Нормативне забезпе­чення справляння цих платежів характеризується трьохрівневою структурою нормативно-правових актів: законами України, по­становами Кабінету міністрів України, інструкціями міністерств і відомств.

До переліку загальнодержавних ресурсних податків та зборів на сьогодні в Україні згідно ст.9 ПКУ включаються наступні:

• екологічний податок;

• плата за землю;

• збір за спеціальне використання води;

• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

• плата за користування надрами;

• рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами при­родного газу та аміаку територією України;

• рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на елек­тричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на при­родний газ для споживачів усіх форм власності

• збір за користування радіочастотним ресурсом України.

Ресурсні платежі передбачають еквівалентність відносин між платниками і державою, їх величина залежить від обсягу вико­ристаних ресурсів, а, відповідно, звільнення від їх сплати досить складно виправдати економічно оскільки:

• користування природними ресурсами в ринкових умовах не може бути безкоштовним - як мінімум, варто забезпечи­ти фінансове джерело їх відтворення та охорони;

• у такий спосіб досягається рівність умов господарювання - суб'єкти, які, користуються природними ресурсами, по­винні їх оплачувати, інакше отримують більше переваг, ніж суб'єкти, які цими ресурсами не користуються;

• за допомогою сплати ресурсних платежів держава матиме змогу контролювати процес використання ресурсів та здій­снювати належний їх облік.

Основне завдання ефективного функціонування механізму оподаткування ресурсними платежами полягає не просто в тім, щоб зібрати найбільше податків, а в тім, щоб розширюючи база податків, ефективно розвивалися підприємства у сфері виробни­цтва й обігу. Таким чином система ресурсного оподаткування в Україні повинна мати не лише фіскальний ефект, але також спри­яти й підвищенню якості продукції. Приміром, у низці держав опо­датковують збільшення вмісту свинцю в пальному, сірки в нафті, стягують податки за порушення норм використання пестицидів, міндобрив. Ці важелі змушують підприємства постійно дбати про виконання стандартів та екологічних обмежень у процесі вироб­ництва, фінансувати заходи із упровадження екологічних іннова­цій та заощаджувати на ресурсних податках та зборах.

8.1.1. Облік плати за землю

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справля­ється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ді­лянки державної і комунальної власності (ст. 14 ПК України).

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодав­цеві за користування земельною ділянкою.

Платники плати за землю є суб'єктами податкових правовід­носин, це фізичні та юридичні особи, які постійно користуються земельною ділянкою у зв'язку з набуттям права власності на неї або використовують на підставі укладеного договору оренди зе­мельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній формі власності.

Документами, що посвідчують право власності на земель­ну частку (пай), також є:

¾ свідоцтво про право на спадщину;

¾ засвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифі­кат на право на земельну частку (пай);

¾ рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на отримання земельної част­ки (паю) громадянами України, є трудова книжка члена колектив­ного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотарі­ально засвідчена виписка з неї.

Право користування землею - це право володіння і користу­вання земельною ділянкою. Право користування землею включає право постійного користування земельною ділянкою, право орен­ди та право концесії земельної ділянки. Користування наданою земельною ділянкою - не тільки право, а й обов'язок землекорис­тувача, який повинен забезпечувати використання землі за цільо­вим призначенням.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка (частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами), а також земельна частка (пай), що перебуває у влас­ності чи користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Розмір орендної плати, як і податку на землю, не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря, а обчислення розмі­ру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації норма­тивної грошової оцінки земель.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіта­лізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відпо­відно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Ставка податку - це законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки.

ПКУ встановлює два види ставок земельного податку залежно від типу сільського господарського угіддя: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1 % та для багаторічних насаджень - 0,03 %.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:

Розмір земельного податку = Об'єкт справляння (площа зе­мельної ділянки) • Грошову оцінку земельної ділянки (за 1 га) • Ставка земельного податку