Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розділ I. В таблице представлена следующая информация по ценам и количеству проданной молочной продукции: Наименование товара Единицы измерения

В таблице представлена следующая информация по ценам и количеству проданной молочной продукции:

Проведем расчет общего индекса цен по агрегатной формуле.
= = 1,121 или 112,1 %

По данным таблицы определим изменения объема продаж молочной продукции. Для этого рассчитаем общий индекс физического объема товарооборота:

=

По данным таблицы определим общий индекс товарооборота.

= = 1,163 или 116,3 %.

По данным таблицы рассчитаем средние индексы. Для этого необходимо определить индивидуальные индексы и объем товарооборота по каждому виду молочной продукции

Молочная продукция	Индивидуальные индексы цен	Индивидуальные индексы физического объема	Товарооборот, руб.
базисный период,	отчетный период,
Масло			60·2680 = = 160800	65·3110 = = 202150
Сметана		= 0,884	42·4502 = = 189084	46·3980 = = 183080
Цельное молоко	167

Исчислим средний гармонический индекс цен:

=

Исчислим средний арифметический индекс физического
объема:

=

14.

Некото­рые хромосомы во время клеточного деления выглядят конденси­рованными и интенсивно окрашенными. Такие различия были названы гетеропикнозом. Для обозначения районов хромосом, демонстрирующих положительный гетеропик­ноз на всех стадиях митотического цикла был предложен термин «гетерохроматин». Различают эухроматин — основную часть митотических хромосом, которая претерпевает обычный цикл компактизации декомпактизации во время ми­тоза, и гетерохроматин — участки хромосом, постоянно находящиеся в компактном состоя­нии.

У большинства видов эукариот хромосо­мы содержат как эу-, так и гетерохроматино­вые участки, причем последние составляют значительную часть генома. Гетерохроматин располагается в прицентромерных, иногда в прителомерных областях. Обнаружены гетерохроматиновые участки в эухроматиновых плечах хромосом. Они выглядят как вкрапления (интеркаляции) гетерохроматина в эухроматин. Такой гетеро­хроматин называют интеркалярным. Компактизация хроматина. Эухроматин и гетерохроматин различаются по циклам компактизации. Эухр. проходит полный цикл компактизации-декомпактизации от интерфазы до интерфазы, гетеро. сохраняет состояние от­носительной компактности. Дифференциальная окрашиваемость. Разные участки гетерохроматина окраши­ваются разными красителями, некоторые рай­оны — каким-то одним, другие — несколькими. Применяя различные красители и используя хромосомные перестройки, разры­вающие гетерохроматиновые районы, у дрозо­филы удалось охарактеризовать много неболь­ших районов, где сродство к окраскам отлично от соседних участках.

Классификация хроматина. Различают два вида хроматина:
1) эухроматин, локализующийся ближе к центру ядра, более светлый, более деспирилизованный, менее компакт-ный, более активен в функциональном отношении. Предполагается, что в нем сосредоточена та ДНК, которая в интерфазе генетически активна. Эухроматин соответствует сегментам хромосом, которые деспирализованы и от-крыты для транскрипции. Эти сегменты не окрашиваются и не видны в световой микроскоп.
2) гетерохроматин - плотно спирализованная часть хроматина. Гетерохроматин соответствует конденсированным, плотно скрученным сегментам хромосом (что делает их недоступными для транскрипции). Он интенсивно окра-шивается основными красителями, и в световом микроскопе имеет вид тёмных пятен, гранул. Гетерохроматин располагается ближе к оболочке ядра, более компактен, чем эухроматин и содержит “молчащие” гены, т. е. гены, которые в настоящий момент неактивны. Различают конститутивный и факультативный гетерохроматин. Консти-тутивный гетерохроматин никогда не переходит в эухроматин и является гетерохроматином во всех типах клеток. Факультативный гетерохроматин может превращаться в эухоматин в некоторых клетках или на разных стадиях онтогенеза организма. Примером скопления факультативного гетерохроматина является тельце Барра – инактиви-рованная Х-хромосома у самок млекопитающих, которая в интерфазе плотно скручена и неактивна. В большинст-ве клеток оно лежит у кариолеммы.
Таким образом, по морфологическим признакам ядра (по соотношению содержания эу- и гетерохромати-на) можно оценить активность процессов транскрипции, а, следовательно, синтетической функции клетки. При её повышении это соотношение изменяется в пользу эухроматина, при снижении – нарастает содержание гетеро-хроматина. При полном подавлении функций ядра (например, в поврежденных и гибнущих клетках, при орогове-нии эпителиальных клеток эпидермиса – кератиноцитов, при образовании ретикулоцитов крови) оно уменьшается в размерах, содержит только гетерохроматин и окрашивается основными красителями интенсивно и равномерно. Такое явление называется кариопикнозом (от греч. karyon – ядро и pyknosis – уплотнение).

15. Кариоти́п — совокупность признаков (число, размеры, форма и т. д.) полного набора хромосом, присущая клеткам данного биологического вида (видовой кариотип), данного организма (индивидуальный кариотип) или линии (клона) клеток. Кариотипом иногда также называют и визуальное представление полного хромосомного набора (кариограммы).

В норме кариотип человека содержит 46 хромосом. Такое диплоидное (удвоенное) число возникает в результате объединения родительских гамет, каждая из которых содержит половинное, гаплоидное число хромосом, равное 23. Таким образом, зародыш человека со стадии зиготы имеет 23 пары хромосом, 22 из которых являются аутосомами и 1 пара — половыми хромосомами, или гоносомами (Х и V). Наличие двух половых Х-хромосом (кариотип 46,ХХ) соответствует женскому полу, наличие Х- и У-хромосом (кариотип 46,ХУ) — мужскому.
Хромосомы отличаются между собой размерами, формой и строго индивидуальным для каждой пары хромосом рисунком дифференциальной исчерченности.
Форма хромосомы определяется локализацией центромеры (первичной перетяжки) — участка хромосомы, входящего в состав кине- тохора, к которому прикрепляются микротрубочки веретена деления (митотического или мейотического). В зависимости от центромерного индекса, то есть соотношения короткого плеча к длине всей хромосомы, хромосомы человека подразделяются на три группы — метацентрические (размеры короткого (р) и длинного (ф плеч практически одинаковы), субметацентрические (центромерный индекс 26-46 %) и акроцентрические (центромерный индекс 15-30 %). Особенностью коротких плеч всех акроцентрических аутосом человека является наличие спутничных нитей и спутников.

16. Классификация и номенклатура равномерно окрашенных хромосом (стандартное окрашивание) была разработана на международных совещаниях в Денвере (1960), Лондоне (1963) и Чикаго (1966). Согласно рекомендациям этих конференций, хромосомы располагаются в порядке уменьшения их длины от 1 до 23 хромосомы. Они разделены на 7 групп, которые обозначены буквами английского алфавита от А до G. Все пары хромосом предложено нумеровать арабскими цифрами: группа А 1-3, В 4-5, С 6-12 и Х-хромосома, D 13-15, Е 16-18, F 19- 20, G 21-22, Y-хромосома (табл. 13). При этом хромосомы различных групп хорошо отличаются друг от друга (критерии: размер и форма — метацентрические, субметацентрические, акроцентрические), в то время как внутри группы их сложно различить, за исключением хромосом группы А (рис. 64,65).
Важным параметром является центромерный индекс, который отражает в процентах длину короткого плеча к длине всей хромосомы, например, хромосома № 1 — 48,3%, хромосома № 22 — 22,1%.

На международном конгрессе генетики человека в Париже в 1971 г. (Парижская конференция по стандартизации и номенклатуре хромосом человека) была согласована система символов для более краткого и однозначного обозначения кариотипов.
При описании кариотипа:
• указывается общее число хромосом и набор половых хромосом, между ними ставится запятая (46, XX; 46, XY);
• отмечается какая хромосома лишняя или какой не хватает (это ука-зывается ее номером 5, 6 и др., или буквами данной группы А, В и др.); знаком «+» указывают на увеличение количества хромосом, знаком «-» указывают на отсутствие данной хромосомы 47, XY,+ 21;
• плечо хромосомы, в котором произошло изменение (удлинение короткого плеча указывается символом (р+); укорочение (р-); удлинение длинного плеча указывается символом (q+); укорочение (q-);
• символы перестроек (транслокация обозначается t, а делеция — del) помещают перед номерами вовлеченных хромосом, а перестроечные хромосомы заключают в скобки. Наличие двух структурно-аномальных хромосом обозначается точкой с запятой (;) или нормальной дробью (15/21).

Розділ I

НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття нотаріату. Органи і особи, які вчиняють
нотаріальні дії

{ Назва статті 1 в редакції Закону N 614-VI (614-17) від
01.10.2008 }

Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на
які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що
мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії,
передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної
вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на
нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах,
державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або
займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами,
мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії,
передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на
це посадовими особами органів місцевого самоврядування. { Частина
четверта статті 1 в редакції Закону N 614-VI (614-17) від
01.10.2008 }

Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на
консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним
законодавством, - на дипломатичні представництва України.

Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до
нотаріальних, може провадитись особами, вказаними у статті 40
цього Закону.

Стаття 2. Правова основа діяльності нотаріату

Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України
(254к/96-ВР), цей Закон, інші законодавчі акти України.

Стаття 2-1. Державне регулювання нотаріальної діяльності

Державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у
встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної
діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної
діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття
нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією
нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної
діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення
нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства;
визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії,
здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки
організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними
порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил
нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке
справляється державними нотаріусами; встановленні переліку
додаткових послуг правового і технічного характеру, які не
пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні
розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні
правил професійної етики нотаріусів (z1730-13).

Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації
нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку
вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального
діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним
управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній
Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах
Києві та Севастополі.

{ Закон доповнено статтею 2-1 згідно із Законом N 614-VI
(614-17) від 01.10.2008; в редакції Закону N 5208-VI (5208-17)
від 06.09.2012 }

Стаття 3. Нотаріус

Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка
здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі,
державному нотаріальному архіві або незалежну професійну
нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що
мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії,
передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу
юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері
права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або
консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три
роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на
зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа,
яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана
недієздатною за рішенням суду.

Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з
метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи
пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською
діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на
державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у
штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану
роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Реєстраційна справа приватного нотаріуса зберігається і
ведеться відповідно Головним управлінням юстиції Міністерства
юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними
управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

{ Стаття 3 в редакції Закону N 614-VI (614-17) від 01.10.2008;
із змінами, внесеними згідно із Законом N 4711-VI (4711-17) від
17.05.2012; в редакції Закону N 5208-VI (5208-17) від
06.09.2012 }

Стаття 4. Права нотаріуса

Нотаріус має право:

витребувати від підприємств, установ і організацій відомості
та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

одержувати плату за надання додаткових послуг правового та
технічного характеру, які не пов’язані із вчинюваними
нотаріальними діями, а також за вчинення приватними нотаріусами
нотаріальних дій; { Статтю 4 доповнено абзацом згідно із Законом
N 614-VI (614-17) від 01.10.2008; в редакції Закону N 5208-VI
(5208-17) від 06.09.2012 }

складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та
виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення
нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним
законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Стаття 5. Обов'язки нотаріуса

Нотаріус зобов'язаний:

здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього
Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної
етики (z1730-13); { Абзац другий статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5208-VI (5208-17) від 06.09.2012 }

сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у
здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати
права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних
нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла
бути використана їм на шкоду;

зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з
вчиненням нотаріальних дій;

відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її
невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;

вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно
до встановлених правил; { Статтю 5 доповнено абзацом шостим згідно
із Законом N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 }

дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та
архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;
{ Статтю 5 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом N 614-VI
(614-17) від 01.10.2008 }

надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу
Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією
діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального
діловодства; { Статтю 5 доповнено абзацом восьмим згідно із
Законом N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 }

постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках,
передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону,
проходити підвищення кваліфікації; { Статтю 5 доповнено абзацом
дев'ятим згідно із Законом N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 }

виконувати інші обов'язки, передбачені законом. { Статтю 5
доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 614-VI (614-17)
від 01.10.2008 }

Стаття 6. Присяга нотаріуса

Особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною
діяльністю, в Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції
України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції
в областях, містах Києві та Севастополі в урочистій обстановці
приносить присягу такого змісту:

"Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно і
сумлінно, згідно з законом і совістю, поважати права і законні
інтереси громадян і організацій, зберігати професійну таємницю,
скрізь і завжди берегти чистоту високого звання нотаріуса".

Стаття 7. Вчинення нотаріальних дій

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у
своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної
Ради України, указами і розпорядженнями Президента України,
постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на
території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки
Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами
обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій.

Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції
вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а
також укладених Україною міждержавних угод.

Стаття 8. Нотаріальна таємниця

Нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під
час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса
заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті
майнові та немайнові права і обов'язки тощо.

Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також
помічник нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю,
навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги
чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка
прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

{ Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5208-VI (5208-17) від 06.09.2012 }

Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також
на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з
виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб,
залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на
інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет
нотаріальної таємниці.

Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть
відповідальність у порядку, встановленому законом.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що
зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним
та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися
нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі
довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи
безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно
відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні
дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена
опіка.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи
надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану
письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють
оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування
у зв'язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими,
адміністративними справами, справами про адміністративні
правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з
обов'язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової
печатки відповідного органу.

{ Частина шоста статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4652-VI (4652-17) від 13.04.2012 }

Довідки про суму нотаріально посвідчених договорів, які
необхідні виключно для встановлення додержання законодавства з
питань оподаткування, надаються нотаріусом протягом 10 робочих
днів на обґрунтовану письмову вимогу органів доходів і зборів.

{ Частина сьома статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 406-VII (406-18) від 04.07.2013 }

Витяг зі Спадкового реєстру про наявність складеного
заповіту видається тільки заповідачу, а після смерті заповідача -
будь-якій особі, яка пред'явила свідоцтво про смерть або інший
документ, що підтверджує факт смерті заповідача (одного із
заповідачів).

{ Частина восьма статті 8 в редакції Закону N 2527-VI (2527-17)
від 21.09.2010 }

Нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо
відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків,
коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких
вчинялися нотаріальні дії.

На вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління
юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
з метою регулювання організації нотаріальної діяльності нотаріуси
видають підписані ними копії документів та витяги з них, а також
пояснення нотаріусів у строк, встановлений цими органами.

Нотаріус на письмовий запит органів доходів і зборів надає
інформацію про вступ фізичної особи у права спадкоємця з
обов’язковим зазначенням повних даних про таку особу та даних про
майно, отримане за правом успадкування.

{ Статтю 8 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом
N 406-VII (406-18) від 04.07.2013 }
{ Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV
(762-15) від 15.05.2003; в редакції Закону N 614-VI (614-17)
від 01.10.2008 }

Стаття 8-1. Гарантії нотаріальної діяльності

Держава гарантує і забезпечує рівні умови доступу громадянам
до зайняття нотаріальною діяльністю та рівні можливості нотаріусам
в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності.

Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою
перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків або спонукання до
вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього,
його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових
відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну
таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність
відповідно до законодавства.

{ Частина друга статті 8-1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5208-VI (5208-17) від 06.09.2012 }

Обшук, виїмка, огляд робочого місця (контори) провадяться на
підставі та в порядку, встановленому законом.

Вилучення (виїмка) реєстрів нотаріальних дій та документів,
що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому цим
Законом, а також печатки нотаріуса не допускається. Такі реєстри
нотаріальних дій, документи чи печатка нотаріуса можуть бути
надані суду за мотивованою постановою суду тільки для огляду і
повинні бути повернуті судом негайно після огляду.

{ Закон доповнено статтею 8-1 згідно із Законом N 614-VI
(614-17) від 01.10.2008 }

Стаття 9. Обмеження у праві вчинення нотаріальних дій

Нотаріус та посадова особа органу місцевого самоврядування,
які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на
своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи
своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків,
діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені
працівників даної нотаріальної контори, працівників, що
перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або
працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи органу
місцевого самоврядування не вправі вчиняти нотаріальні дії також
на ім'я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених
випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній
нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому
комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних
депутатів. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не
вправі посвідчувати заповіти та доручення на своє ім'я і від свого
імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його
(її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів,
сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням
встановлених цією статтею правил, є недійсними.

Стаття 10. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату та порядок
її роботи

Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які
мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення
питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття
нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України
утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату. Персональний
склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується
наказом Міністерства юстиції України.

Строк повноважень персонального складу Вищої кваліфікаційної
комісії нотаріату становить три роки, починаючи з дня його
затвердження.

Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату
затверджується Кабінетом Міністрів України (923-2011-п).

За наявності стажу роботи, визначеного у частині другій
статті 3 цього Закону, особи, які мають намір скласти
кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною
діяльністю, допускаються Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату
до його складання на підставі подання відповідно Головного
управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній
Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах
Києві та Севастополі.

{ Частина четверта статті 10 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5208-VI (5208-17) від 06.09.2012 }

Порядок допуску до складання кваліфікаційних іспитів та їх
проведення (z0926-11) встановлюється Міністерством
юстиції України.

На підставі результатів складеного іспиту Вища кваліфікаційна
комісія нотаріату приймає рішення про видачу (або відмову у
видачі) Міністерством юстиції України свідоцтва про право на
зайняття нотаріальною діяльністю.

Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються до
наступного його складання не раніш як через рік за поданням
відповідно Головного управління юстиції Міністерства юстиції
України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в
областях, містах Києві та Севастополі.

{ Частина сьома статті 10 в редакції Закону N 5208-VI (5208-17)
від 06.09.2012 }

Особа, приватна нотаріальна діяльність якої не здійснювалася
протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на
зайняття нотаріальною діяльністю і яка не працювала нотаріусом,
консультантом державної нотаріальної контори чи помічником
(консультантом) приватного нотаріуса, не була посадовою особою,
яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату, до
подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності повинна
підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання нового
кваліфікаційного іспиту в порядку, встановленому Міністерством
юстиції України.

Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття
нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною
комісією нотаріату за поданням відповідно Головного управління
юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим
Законом.

{ Частина дев'ята статті 10 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5208-VI (5208-17) від 06.09.2012 }

Порядок внесення відповідно Головним управлінням юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та
Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про
анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю
та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату
встановлюється Міністерством юстиції України.

{ Частина десята статті 10 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5208-VI (5208-17) від 06.09.2012 }

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату може бути
оскаржено до суду.

{ Стаття 10 в редакції Законів N 614-VI (614-17) від 01.10.2008,
N 3271-VI (3271-17) від 21.04.2011 }

Стаття 11. Свідоцтво про право на заняття
нотаріальною діяльністю

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю
(z1170-12) видається Міністерством юстиції України на підставі
рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

{ Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3271-VI (3271-17) від 21.04.2011 }