Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Відмову у видачі свідоцтва може бути оскаржено до суду. 3 страница

Читайте также:
  1. B) созылмалыгастритте 1 страница
  2. B) созылмалыгастритте 1 страница
  3. B) созылмалыгастритте 2 страница
  4. B) созылмалыгастритте 2 страница
  5. B) созылмалыгастритте 3 страница
  6. B) созылмалыгастритте 3 страница
  7. B) созылмалыгастритте 4 страница
  8. B) созылмалыгастритте 4 страница
  9. CONTRATO DE LICENÇA E SERVIÇOS 2 страница
  10. CONTRATO DE LICENÇA E SERVIÇOS 3 страница

При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності
юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими
документами, інформацією про неї, що міститься в Єдиному
державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців
цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія,
яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та
дієздатності. { Частина четверта статті 44 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3205-VI (3205-17) від 07.04.2011, N 5410-VI
(5410-17) від 02.10.2012 }

У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів
він може витребувати від цієї юридичної особи, державного
реєстратора, органів доходів і зборів, інших органів, установ та
фізичних осіб додаткові відомості або документи. { Частина п’ята статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 406-VII (406-18) від 04.07.2013 }

Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших
нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює
його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також
перевіряє обсяг його повноважень.

Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає
повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється
нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган,
нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження
даного органу та розподіл обов'язків між його членами.

У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а
також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має
право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.

Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із
сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також
відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину
здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння
сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для
кожної із сторін.

Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може
бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою
виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.

Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін
однаково розуміє значення, умови правочину та його правові
наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. { Стаття 44 в редакції Закону N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 }

Стаття 45. Підписання нотаріально посвідчуваних правочинів,
заяв та інших документів

При посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій
у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється
справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які
звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші
документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи
інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка
звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто
підтвердити, що документ підписаний нею.

Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не
може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її
присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати
інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за
вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ,
зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не
може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за
участю якої його посвідчено. { Стаття 45 в редакції Закону N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 }

Стаття 46. Витребовування відомостей і документів, необхідних
для вчинення нотаріальної дії

Нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має
право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та
документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних
дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк
не може перевищувати одного місяця.

Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є
підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або
відмови у її вчиненні. { Стаття 46 в редакції Закону N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 }

Стаття 46-1. Повноваження нотаріусів у сфері державної
реєстрації речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень

Нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються
функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має
печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до
Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме
майно та їх обтяжень" (1952-15).

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим
майном, об’єктом незавершеного будівництва має доступ та
користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно,
здійснює пошук у ньому відомостей про зареєстровані речові права
на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, обтяження
таких прав та за його результатами формує витяг з Державного
реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі
державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме
майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє
відповідну нотаріальну дію. { Закон доповнено статтею 46-1 згідно із Законом N 5037-VI
(5037-17) від 04.07.2012; в редакції Закону N 1219-VII
(1219-18) від 16.04.2014 }

Стаття 47. Вимоги до документів, що подаються для вчинення
нотаріальної дії

Документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються
для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що
унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші
пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала
документ. Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв,
засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти
перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати,
що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути
позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх
ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру
юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - без скорочень із
зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові
фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за
даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім
уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані
повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням
дати їх народження.

Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які
не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що
принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або
ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки,
закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи,
тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також
документи, написані олівцем. { Стаття 47 в редакції Закону N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 }

Стаття 48. Вчинення посвідчувальних написів та видача
свідоцтв

При посвідченні угод, засвідченні вірності копій документів і
виписок з них, справжності підпису на документах, вірності
перекладу документів з однієї мови на іншу, а також при
посвідченні часу пред'явлення документа на відповідних документах
вчиняються посвідчувальні написи.

На підтвердження права на спадщину, права власності,
посвідчення фактів, що громадянин є живим, перебування його у
певному місці, про прийняття на збереження документів видаються
відповідні свідоцтва. { Частина друга статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5208-VI (5208-17) від 06.09.2012 }

Стаття 49. Відмова у вчиненні нотаріальних дій

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії,
відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні
для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою
особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за
вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові
наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась
особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або
уповноважений представник не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи,
суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або
виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення
нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення
нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі,
пов'язані з її вчиненням;

9) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не
приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не
відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або
містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього
Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії,
забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії,
нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії,
зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і
роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні
нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить
відповідну постанову. { Стаття 49 в редакції Закону N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 }

Стаття 50. Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх
вчиненні

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт
оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її
вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої
стосуються такі дії чи акти { Стаття 50 із змінами, внесеними згідно із Законами N 762-IV
(762-15) від 15.05.2003, N 3538-IV (3538-15) від 15.03.2006; в
редакції Закону N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 }

Стаття 51. Заходи, що вживаються нотаріусом або посадовою
особою, яка вчиняє нотаріальні дії, при виявленні
порушення законодавства

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, у
разі виявлення під час вчинення нотаріальних дій порушення
законодавства негайно повідомляє про це відповідні правоохоронні
органи для вжиття необхідних заходів.

Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус
або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, вправі залишити
цей документ і надіслати його до експертної установи (експерта)
для проведення експертизи, оплата якої здійснюється в
установленому законом порядку.

У разі виявлення нотаріусом або посадовою особою, які
вчиняють нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні
нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає
законодавству, нотаріус або посадова особа, які вчиняють
нотаріальні дії, зобов'язані повідомити про це сторони (осіб),
стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо
скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до
законодавства. { Стаття 51 в редакції Закону N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 }

Стаття 52. Реєстрація нотаріальних дій

Про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими
особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у
реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус
зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ,
що ним видається.

Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим
номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована,
зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в
посвідчувальному написі.

Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути
прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі
повинна бути засвідчена підписом посадової особи відповідного
органу юстиції та печаткою Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та
Севастополі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.

Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням
усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються
підчистки, дописки, інші незастережні виправлення та запис
олівцем.

Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

Порядок ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій та
їх форма встановлюються Міністерством юстиції України. { Стаття 52 в редакції Закону N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 }

Стаття 53. Видача дубліката нотаріально посвідченого
документа

У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або
виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого
самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому
реченні частини п'ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат
втраченого документа. { Частина перша статті 53 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 }

Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа
здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів
примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи
посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат
втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою
особою виконавчого комітету за місцем його зберігання. { Частина
друга статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
(614-17) від 01.10.2008 }

Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора
видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від
посадових осіб, зазначених у статті 40 цього Закону.

ГЛАВА 5. ПОСВІДЧЕННЯ УГОД

Стаття 54. Угоди, що посвідчуються у нотаріальному порядку

Нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування,
які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких
законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також
за бажанням сторін й інші угоди.

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії,
перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам
закону і дійсним намірам сторін.

Стаття 55. Посвідчення угод про відчуження та заставу майна

Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає
реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що
підтверджують право власності на майно, що відчужується або
заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення
забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу
надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття
такого майна у власність у майбутньому. (Частина перша статті 55
в редакції Закону N 1255-IV (1255-15) від 18.11.2003)

При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого
будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної
ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність
заборони відчуження або арешту майна.

В разі наявності заборони угода про відчуження майна,
обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і
набувача на переведення боргу на набувача.

Посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового
будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної
ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо
відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній
реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації)
цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із
сторін відповідного правочину. { Частина четверта статті 55 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV (3201-15) від
15.12.2005; в редакції Закону N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 }

Угоди про відчуження жилого будинку, стороною в яких є
фізична особа, та будівництво якого не закінчено і здійснюється з
використанням коштів місцевих бюджетів, посвідчуються за наявності
рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної
місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження.
(Частина п'ята статті 55 в редакції Закону N 980-IV (980-15)
від 19.06.2003)

Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість,
яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після
укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлення
встановленого законодавством документа про право власності
іпотекодавця на нерухомість. (Статтю 55 доповнено частиною шостою
згідно із Законом N 980-IV (980-15) від 19.06.2003)

Після оформлення встановленого законодавством документа про
право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом
іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку
обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором
передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є
предметом іпотеки, нотаріус накладає таку заборону за
повідомленням іпотекодержателя. (Статтю 55 доповнено частиною
сьомою згідно із Законом N 980-IV (980-15) від 19.06.2003; із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV (3201-15) від
15.12.2005)

Іпотечні договори, іпотекою за якими є майнові права на
нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчуються за умови
подання документів, які підтверджують майнові права на
нерухомість. (Статтю 55 доповнено частиною восьмою згідно із
Законом N 980-IV (980-15) від 19.06.2003)

Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує
бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У
цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право
власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав
власника на збудовану нерухомість. Якщо іпотечним договором
передбачено, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості,
яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя. У разі
зміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна
площі нерухомості, зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус на
підставі документа, який підтверджує право власності на
нерухомість, зобов'язаний зробити відмітку на примірнику
іпотечного договору, що належить іпотекодержателю. При цьому
нотаріус не має права вимагати додаткових документів та згоди
іпотекодавця. (Статтю 55 доповнено частиною дев'ятою згідно із
Законом N 980-IV (980-15) від 19.06.2003)

Стаття 56. Посвідчення заповітів

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії,
посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до
вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або
посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують
державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до
порядку (491-2011-п), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
{ Частина перша статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2527-VI (2527-17) від 21.09.2010 }

Посвідчення заповіту через представника, а також одного
заповіту від імені кількох осіб не допускається.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається
подання доказів, які підтверджують його право на майно, що
заповідається.

Стаття 57. Порядок зміни і скасування заповітів

Нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом, посадова
особа органу місцевого самоврядування при одержанні заяви про
скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового
заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт,
роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається в
державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в
державному нотаріальному архіві чи у виконавчому комітеті
сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, та в реєстрі
для реєстрації нотаріальних дій і забезпечують державну реєстрацію
нового заповіту, змін до заповіту, скасування заповіту у
Спадковому реєстрі відповідно до порядку (491-2011-п),
затвердженого Кабінетом Міністрів України. { Частина перша статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2527-VI (2527-17) від 21.09.2010 }

Справжність підпису на заяві про скасування чи зміну
заповіту повинна бути нотаріально засвідчена.

Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування,
яким в ході посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше
складеного заповіту, повідомляють про вчинену нотаріальну дію
державний нотаріальний архів чи нотаріуса, виконавчий комітет
сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, де
зберігається примірник раніше посвідченого заповіту. Викладене
стосується і державного нотаріуса, який одержав на зберігання
заповіт, посвідчений однією із посадових осіб, перелічених у
статті 40 цього Закону.

Стаття 58. Посвідчення доручень. Припинення дії доручень

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії,
посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох осіб,
на ім'я однієї особи або кількох осіб.

Строк, на який може бути видано доручення, визначається
цивільним законодавством України.

Доручення, видане в порядку передоручення, підлягає
нотаріальному посвідченню після подання основного документа, в
якому застережено право на передоручення, або після подання
доказів того, що представник за основним дорученням примушений до
цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала
доручення.

Доручення, видане в порядку передоручення, не може містити в
собі більше прав, ніж їх передано за основним дорученням. Строк
дії доручення, виданого за передорученням, не може перевищувати
строку дії основного доручення, на підставі якого воно видане.

Припинення дії доручення провадиться в порядку, передбаченому
чинним законодавством України.

Стаття 59. Кількість примірників документів, в яких
викладено зміст угод

Документи, в яких викладено зміст угод, що посвідчуються в
нотаріальному порядку, подаються нотаріусу або посадовій особі
органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, не
менш ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах
державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса, у
виконавчому комітеті сільської, селищної, міської Ради народних
депутатів.


ГЛАВА 6. ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА

Стаття 60. Охорона спадкового майна

Нотаріус за місцем відкриття спадщини за повідомленням
підприємств, установ, організацій, громадян або на підставі
рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю
ініціативою, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - посадова
особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії,
вживають заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в
інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави.
Ці заходи вживаються ними безпосередньо або шляхом доручення
нотаріусам чи посадовим особам органів місцевого самоврядування за
місцезнаходженням майна. (Частина перша статті 60 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2798-IV (2798-15) від 06.09.2005) Посадові особи органів місцевого самоврядування повідомляють
нотаріуса за місцем відкриття спадщини про вжиті заходи щодо
охорони спадкового майна. За повідомленням громадян, підприємств, установ, організацій
заходи щодо охорони спадкового майна можуть вживатися нотаріусами
або посадовими особами органів місцевого самоврядування, які
вчиняють нотаріальні дії, за місцезнаходженням цього майна з
повідомленням про вжиті заходи нотаріуса за місцем відкриття
спадщини. У разі одержання від суду рішення про оголошення фізичної
особи померлою державний нотаріальний архів передає це рішення
нотаріусу за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів з
охорони спадкового майна. Якщо у відповідному населеному пункті
немає нотаріуса, таке рішення передається державним нотаріальним
архівом до виконавчого комітету сільської, селищної чи міської
ради. (Статтю 60 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N
2798-IV (2798-15) від 06.09.2005) { Стаття 60 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
(614-17) від 01.10.2008 }

Стаття 61. Опис спадкового майна і передача його на
зберігання

Для охорони спадкового майна нотаріуси та посадові особи
органів місцевого самоврядування провадять опис майна і передають
його на зберігання спадкоємцям або іншим особам. Якщо у складі спадщини є майно, що потребує управління, а
також у разі подання позову кредиторами спадкодавця до прийняття
спадщини спадкоємцями нотаріус призначає хранителя майна. У
місцевості, де немає нотаріуса, посадова особа органу місцевого
самоврядування призначає у цих випадках над спадковим майном
опікуна. Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання
спадкове майно, попереджаються про відповідальність за розтрату
або приховування спадкового майна, а також про матеріальну
відповідальність за заподіяні збитки. { Стаття 61 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
(614-17) від 01.10.2008 }

Стаття 62. Винагорода за зберігання спадкового майна

Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання
спадкове майно, якщо вони не є спадкоємцями, мають право одержати
від спадкоємців винагороду за зберігання спадкового майна в
розмірі, передбаченому чинним законодавством України. Вказані особи також мають право на відшкодування необхідних
витрат по зберіганню і управлінню спадковим майном, за
вирахуванням фактично одержаної вигоди від використання цього
майна.

Стаття 63. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини

Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про
відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих
спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом
публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. { Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
(614-17) від 01.10.2008 }

Стаття 64. Видача грошових сум із спадкового майна

Нотаріус до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а
якщо спадщина переходить до держави, то до видачі державі
свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про видачу із
спадкового майна грошових сум на покриття витрат: по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на
його поховання; на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця; на задоволення претензій, зумовлених законодавством про
працю, та інших претензій, прирівняних до них; на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат,
пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини. За заявою громадської організації за місцем останньої роботи
або проживання спадкодавця, родичів чи інших близьких осіб
померлого, у якого не залишилось спадкоємців, про встановлення
йому надгробка нотаріус в разі наявності грошового вкладу на ім'я
померлого дає розпорядження банківській установі про переказ
підприємству або організації, що встановлює надгробок, його
вартості. В разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум
нотаріус дає розпорядження про видачу із спадкового майна речей,
вартість яких не повинна перевищувати суми фактично зроблених
витрат на потреби, зазначені у частинах першій та другій цієї
статті. { Стаття 64 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
(614-17) від 01.10.2008 }

Стаття 65. Припинення охорони спадкового майна

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма
спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку,
встановленого цивільним законодавством України для прийняття
спадщини. Про припинення охорони спадкового майна нотаріус за місцем
відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі
переходу майна за правом спадкоємства до держави - відповідні
фінансові органи. { Стаття 65 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI
(614-17) від 01.10.2008 }




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 28 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.015 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав