Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Příklad

Основні техніко – експлуатаційні особливості та переваги повітряного транспорту:

- Висока швидкість доставки пасажирів і вантажів;

- Маневреність і оперативність, особливо при організації нових маршрутів;

- Можливість швидкої передислокації рухомого складу при зміні потоків пасажирів;

- Велика відстань безпосадочних перельотів;

- Найкоротший шлях проходження;

- Економія суспільного часу завдяки прискоренню доставок.

- Необмежені провізні можливості;

- Відносно невеликі вкладення капіталів (на будівництво 1 км повітряного шляху потрібно в 30 раз менше коштів, ніж на побудову залізничної колії).

Недоліки повітряного транспорту:

1. Висока собівартість перевезень, тому в авіаційному транспорті дуже мало здійснюються перевезення вантажу;

2. Залежність від погодно – кліматичних умов.

Технологія роботи повітряного транспорту:

v Рух повітряних суден здійснюється строго за розкладом, що пов’язано із складністю організації злету та посадки на аеродроми;

v Кожному повітряному судну виділяється коридор руху, що залежить від швидкості і вантажопідйомності літака.

Коридор руху – це розрахункова висота польоту і система координат в горизонтальній та повздовжній площинах польоту.

Тенденції розвитку технологій роботи повітряного транспорту:

Ø Розвиток паралельних перевезень вантажів (дрібних партій).

Проблеми і тенденції розвитку повітряного транспорту:

§ Підвищення експлуатаційної швидкості руху: основним способом вирішення проблеми є підвищення пасажиромісткості і вантажопідйомності;

§ Створення літаків короткого та вертикального злету та посадки.

Сучасні форми суспільної організації виробництва і її особливості в транспортній галузі

Виробничий процес – це сукупність взаємопов’язаних дій людей засобів предметів праці, що потрібні для виготовлення продукції робіт та послуг.

Сукупність засобів праці становить техніко – технологічну базу виробничої сфери підприємства. В свою чергу техніко – технологічна база змінюється під впливом науково – технічного прогресу, що призводить до подальшого усуспільнення і суспільного поділу праці.

Ці процеси проявляються в еволюційному розвитку низки суспільних форм організації виробництва.

Для форм організації виробництва в транспортній галузі застосовують наступні методи:

· Концентрації;

· Спеціалізації;

· Кооперування;

· Комбінування;

· Конверсії;

· Диверсифікацій.

Концентрація – це зосередження виробництва на великих підприємствах (виробнича концентрація), та зосередження підприємства однієї галузі на обмеженій території (територіальна концентрація виробництва). Зростання концентрації виробництва відбувається за рахунок розширення діючих підприємств, будівництво нових великих підприємств або об’єдрозміру нання декількох малих.

Концентрація – це процес усуспільнення виробництва через збільшення обсягів випуску продукції. Але в сучасних умовах, концентрація не є простим збільшенням кількості основних фондів. На даному етапі процес концентрації відбувається під дією заміни техніки і технології на базі науково – технічного прогресу.

Економічний ефект при цій формі організаційно – виробничого забезпечення за рахунок зменшення витрат на одиницю продукції і збільшення маси прибутку підприємства.

Існують такі види концентрації виробництва:

ü Агрегатна – це збільшення одиничної потужності або продуктивності технологічних одиниць технологічного процесу (рухомого складу, установок, агрегатів при навантажувально – розвантажувальних роботах).

ü Технологічна – це укрупнення транспортно – експедиційних навантажувально – розвантажувальних виробничих одиниць (колони, відділення, перони, порти) підприємства.

ü Комбінована – це процес збільшення розміру самостійних підприємств (АТП, СТО, експедиційні контори, аеропорти, річкові та морські порти), що здійснюється на засадах агрегатної технології концентрації виробництва.

Розрізняють абсолютний і відносний рівень концентрації транспортного виробництва.

v Абсолютний – характеризується абсолютними цифрами середнього розміру підприємства тієї чи іншої галузі національної економіки;

v Відносний – характеризується часткою великих підприємств за певним показником.

Для оцінки рівня концентрації виробництва використовують наступні показники:

Де:

– рівень концентрації в галузі;

– об’єм випуску продукції;

Де:

– нормативний коефіцієнт економіки ефективності;

– питомі капіталовкладення на одне транспортування продукції.

Переваги концентрації:

Ø Більш економне використання ресурсів;

Ø Зниження собівартості одиниці продукту;

Ø Спрощення застосування фінансування циклу “ наука - виробництво”;

Ø Можливість застосування спеціальним і спеціалізованим устаткуванням;

Ø Можливість застосування найдосконаліших форм організації праці на виробництві.

6 ЛКЦІЯ

Недоліки концентрації виробництва:

- Збільшення транспортних витрат, при здійсненні транспортного процесу, за рахунок доїзду транспортних засобів до споживачів послуг.

- Збільшення потреби в інвестицій, на спорудження транспортних підприємств.

- Підвищення навантаження на природне середовище

- Можливе порушення принципу, рівномірного розміщення транспортного виробництва, щодо комплексного розвитку окремих регіонів країни.

Підвищення рівня концентрації виробництва, як правило призводить до зростання економічної ефективності транспортного виробництва, як правило поліпшуються всі техніко-економічні показники (фондовіддача, продуктивність, зростає рентабельність). Це обумовлюється тим, що темпи зростання вартості засобів виробництва, предметів виробництва більш повільне в порівнянні з економічною ефективністю і продуктивністю праці. Але будь-яка концентрація має верхню економічну межу і це спричиняє до появи малих і середніх підприємств. Відбувається зворотній процес – деконцентрація.

Створення функціонування дуже великих підприємств є часто недоцільним не лише з економічних а й з екологічних, соціальних міркувань. Світовий досвід свідчить, що навколо великих підприємств, доцільно розміщувати низку мали і середніх підприємств (так званих венчурних підприємств).

Розрізняють виробничу і територіальну концентрацію. Виробнича концентрація, дає економічний ефект, за рахунок зниження витрат в середині підприємства, а територіальна концентрація, дає ефективність за рахунок кращого використання інфраструктури території.

Спеціалізація виробництва – це процес зосередження надання певних видів послуг в окремих видах транспорту на окремих підприємствах та в їх підрозділах. Тобто це процес створення однорідних послуг, або виконання окремих технологічних операцій, на підприємствах, об’єднаннях, або транспортних галузях.

В основі спеціалізації лежить поділ праці. А суть поділу праці полягає в спеціалізації виробника будь-якої продукції, робіт, послуг, в обсягах що перевищує його власні потреби, при одночасній відмові від інших видів продукції, робіт, послуг.

Економічний сенс зазначеного процесу (спеціалізація) полягає в тому, що сумарні витрати усіх учасників транспортного процесу на даний обсяг всіх видів перевезень і робіт знижуються в порівнянні з варіантом «універсального» транспортного процесу окремого учасника.

Переваги спеціалізації:

- Перевагами спеціалізації є те, що знижуються продуктивні витрати кожного учасника транспортного процесу;

- За кожною територією закріплюються певні види виробництв що дозволяє спеціалізувати проживаюче тут населення;

Широке застосування механізації і автоматизації виробництва:

- Вища якість надання послуг;

- Застосування високопродуктивної техніки та технологій;

- Можливість застосування менш кваліфікованої робочої сили;

- Створення умов для стандартизації, уніфікації транспортного процесу і його сертифікацій.

Для оцінки ефективності спеціалізації, існують ряд показників:

С – загальний рівень територіальної спеціалізації.

Р_в – частина сукупного суспільного продукту регіону, що вивозиться за його межі.

Р – Сукупний суспільний продукт що створюється в районі

Коефіцієнт локалізації транспортного виробництва

П_пр – питома вага транспортної галузі в районі

П_пк – питома вага відповідної галузі району, в межах країни.

Коефіцієнт виробництва транспортної продукції на душу населення в районі

П_г – питома вага галузі району, що вивозиться за його межі.

П_н – загальна вартість транспортної продукції що виготовляється в районі.

Є шість видів територіальної спеціалізації транспортного виробництва:

- Генеральний – це спеціалізація між країнами і великими економічними районами;

- Внутрішньорайонна – це спеціалізація між промисловими вузлами, містами і поселеннями;

- Спеціалізація навколо економічного центру;

- По стадійна спеціалізація – це спеціалізація за стадіями виробничого транспортного процесу, які територіально роз’єднано (замовлення транспорту, визначення технічного стану транспорту, подача транспорту, навантаження, оформлення документів)

- Фазова – це спеціалізація, коли одна й та сама продукція (сільськогосподарська продукція) надходить до споживачів різними видами транспорту протягом року;

- Епізодична спеціалізація – коли райони або країни, здійснюють виробничий транспортний процес не на постійних умовах.

Виробнича спеціалізація включає в себе чотири різновиди:

- Предметна спеціалізація – це надання повної номенклатури транспортних послуг (від воріт до воріт);

- Видова спеціалізація – це надання транспортних послуг, певними видами транспорту (залізничний та автомобільний) і комплектування самостійно споживачем транспортних послуг;

- Технологічна спеціалізація – це спеціалізація за самостійними транспортними переділами (навантаження, розвантаження) транспортного виробництва з виконанням окремих стадій технологічного процесу;

- Функціональна – це спеціалізація, за видами користування транспортними засобами (міського, виробничого, загального користування).

Кооперування як суспільна форма організації виробництва – це тривалі виробничі взаємозв’язки підприємств що спільно надають транспортні послуги.

Форми кооперування:

- Детальна форма кооперування – підрозділи підприємства надають повний цикл транспортних послуг;

- Видова спеціалізація – це спеціалізовані (за видами транспорту) підприємства що надають певні послуги споживачам;

- Технологічна – це транспортні переділи. Надають споживачі свою частку транспортних послуг.

Кооперування буває: внутрішньогалузеве і міжгалузеве.

В територіальному розумінні: внутрішньорайонне і міжрайонне.

Оцінку ефективності кооперування робимо за формулами:

Е – економічна ефективність кооперування (спеціалізації).

S₁, S₂ – собівартість одиниці послуг до і після кооперування (спеціалізації).

V₂ – обсяг послуг після кооперування (спеціалізації).

– нормативна коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень.

К – додаткові капіталовкладення, необхідні для здійснення кооперування.

П – додатковий прибуток, що може бути отриманий за рахунок поліпшення в наслідок кооперування (спеціалізації).

– річний економічний ефект від кооперування (спеціалізації) за вибраним варіантом.

З₂, З₁ – зведені витрати кооперованого і звичайного підприємств.

V_ф – фактичний річний обсяг послуг, після кооперування (спеціалізації).

Příklad

} náhodný pokus

◦ hod mincí

◦ zasazení cibulky tulipánu

◦ hod kostkou

} náhodný jev

◦ padne panna

◦ tulipán vykvete

◦ padne šestka/sudé číslo

◦ množina všech výsledků hodu kostkou

U = {1, 2, 3, 4, 5, 6} = {E1, E2, E3, E4, E5, E6}

Sjednocení náhodných jevů A a B

} Náhodný jev, který nastane, nastane-li alespoň jeden z jevů A a B

} příklad: A – padne liché číslo

} A=E1∪E3 ∪E5

Průnik náhodných jevů A a B

} Současný nástup jevů A a B

} příklad: A – padne liché číslo

B – padne číslo menší než 3

} A∩B=E1

Další pojmy

} jev jistý … U

} jev nemožný … V

} jevy opačné …

} A a B neslučitelné, jestliže A∩B=V

Pravděpodobnost

} číslo, které vyjadřuje míru možné

realizace náhodného jevu A

} A → P(A)

} Klasická definice (Pierre Simon de Laplace)

} Může-li nějaký pokus vykázat konečný počet n různých, stejně možných výsledků a jestliže m z těchto výsledků má za následek nastoupení jevu A, kdežto zbývajících n-m výsledků nastoupení jevu A vylučuje, pak pravděpodobnost jevu A položíme rovnu