Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Оцінність в семантиці якісно-оцінних прикметників

Читайте также:
  1. Варіативність прикметників
  2. Етимологія прикметників смакоозначення в англійській мові
  3. Етимологія прикметників смакоозначення в англійській мові
  4. Загальнолюдський культурний компонент в мовній семантиці
  5. ЗМ 15. Прикметник як частина мови. Ступені порівняння якісних прикметників
  6. Семантичні особливості прикметників смакоозначення в британському варіанті англійської мови
  7. СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ЛЕКСИЧНА СПОЛУЧУВАНІСТЬ АНГЛОМОВНИХ ПРИКМЕТНИКІВ СМАКООЗНАЧЕННЯ В БРИТАНСЬКОМУ ТА АМЕРИКАНСЬКОМУ ВАРІАНТАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
  8. СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ЛЕКСИЧНА СПОЛУЧУВАНІСТЬ АНГЛОМОВНИХ ПРИКМЕТНИКІВ СМАКООЗНАЧЕННЯ В БРИТАНСЬКОМУ ТА АМЕРИКАНСЬКОМУ ВАРІАНТАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Оцінність – це семантична категорія, яка, ґрунтуючись на протиставленні часткових значень негативної, позитивної чи нейтральної оцінки, передає ставлення мовця до названого предмета, явища чи поняття.[5, 27] Оцінність вважають загальномовною категорією, яка характерна для всіх стилів мовлення. Вона охоплює весь лексичний склад мови, але по-різному

виявляється в його окремих групах. Оцінка включає в себе кваліфікацію предмета або його властивостей та ознак як «хороші» або «погані» стосовно соціальної норми. В семантиці якісно-оцінних прикметників оцінка є невід’ємною частиною значення, оскільки вираження зневаги, презирства, радості, задоволення тощо обов’язково передбачає й одночасне вираження оцінки. Факт нерозривності емоції та оцінки підтвердили експериментальні дослідження Мягкової Е.Ю., які показали, що емоція завжди оцінна, і що будь-яка оцінка супроводжується емоційним ставленням [3, 88]. Мисленнєво-комунікативна діяльність людини є унікальним засобом вираження оцінки, почуттів та емоцій, що забезпечують емоційне забарвлення висловлення. Оскільки оцінність як специфічний компонент пізнання відіграє значну роль у процесі комунікації, вивчення саме його в семантиці якісно-оцінних прикметників представляє особливий інтерес на сучасному етапі розвитку лінгвістики.

Тому цілком зрозумілим є інтерес багатьох учених до дослідження такої категорії, як оцінність. Мовні механізми оцінки, емотивності та експресивності (що йдуть в нерозривній зв’язці) вивчалися на різних рівнях структури мови (В.М. Адмоні, Ш. Баллі, О.М. Вольфа, Є.М. Галкіна-Федорук, В.О. Жеребкова, О.І. Москальської, В.І. Охріменко, О.О. Селіванової, В.М. Телії, В.І. Шаховського, О.Й. Шендельса).

Значення лексичної одиниці не можна зводити лише до розпізнавальних називних рис. Семантика слова повинна передавати способи розуміння мови і світу, внутрішнього стану адресанта, тому вона має показати усі текстові семантичні нюанси, що стає можливим за включення до спектру семантики слова. Важливо звернути увагу на те,що у смисловій структурі слова виділяють денотативні й конотативні компоненти (Ю.Д.Апресян, І.В.Арнольд, В.М. Телія,В.І.Говердовський.).

І.В.Арнольд зазначає: денотативний компонент – та частина значення слова, яка в узагальненій формі відображає предмети і явища позамовної дійсності. Конотація – це нові компоненти змісту мовних одиниць, які знаходять відображення в певному контексті [1]. Арнольд розглядає конотацію, як частину системного значення слова, що містить чотири головних компоненти: емоційний, оцінний, стилістичний та експресивний. Найбільш детально конотативні компоненти описано в дослідженнях І.А.Стерніна [4]. Точка зору Стерніна дещо відрізняється, оскільки він виключає стилістичний елемент із структури конотативного компоненти, стверджуючи, що він не характеризує предмет, тобто не включає номінативного аспекту, а лише несе інформацію про ситуацію, в якій протікає комунікативний акт [5]. Емоційний компонент – вираження словом

емоції або почуття. Експресивний компонент – вираження підсилення ознаки,що входить до складу денотативного компонента. Стилістичний компонент значення вказує на найпоширенішу сферу вживання слова. Оцінний компонент – це схвальна або несхвальна оцінка, яку містить значення слова. Із названих компонентів найтісніше пов’язані емоційний та оцінний, іноді їх важко розрізнити, тому що в словниках ці компоненти позначено однаково. У багатьох дослідженнях використовують термін “емоційно-оцінний компонент”. В.М.Телія вважає, що емоційний та оцінний компоненти суттєво різняться. “Змістом власне раціональної оцінки є думка суб’єкта про те, що певне явище сприймається ним як “гарне” (цікаве, корисне, красиве тощо) або “погане” з погляду норм буття (як у якісному, так і у кількісному їхньому аспекті). Змістом емотивності є позитивне чи негативне почуття (на зразок презирства, зневажливості, принизливості, схвалення або несхвалення тощо), яке зазнає суб’єкт по відношенню до того, що позначене; це знаходить відображення в словниках у вигляді певних позначок (зневажл., лайл., схвальн., несхвальн. тощо)” [5, 38]. Отже, емоційний компонент значення дає змогу конкретизувати, яке саме почуття викликає в адресанта предмет, який він оцінює позитивно чи негативно.

Ставлення до будь-якого об’єкту найпростіше передати за допомогою якісних прикметників. Частина прикметників належить до дескриптивних слів, які не містять жодної оцінки. Власне оцінні прикметники називають тільки оцінку зі знаком «+» («добре») або «-» («погано»). Та тільки частина прикметників має суто оцінне або суто дескриптивне значення, більшість прикметників їх поєднують.

В процесі мовлення перевага надається словам, що не тільки оцінюють предмет, а й характеризують його, дають змогу уявити забарвлення об’єкта, характеризують його за запахом, дотиком, смаком, ступінь його надійності, захищеності тощо. Такі прикметники належать частково до оцінних. Н.Д.Арутюнова поділяє їх на три групи. Перша група – це сенсорні оцінки, які поділяють на: 1) сенсорно-смакові, або гедоністичні оцінки – те, що подобається; 2) психологічні, серед яких розрізняють: а) інтелектуальні оцінки та б) емоційні. Друга група – сублімовані, або абсолютні оцінки: 1) естетичні оцінки, в основу яких покладено синтез сенсорних і психологічних; 2) етичні оцінки, що мають на увазі дотримання певних норм.

Третя група розподіляється на три розряди, а саме – раціоналістичні оцінки, що пов’язані з практичною діяльністю людини. Їх поділяють на: 1) утилітарний, що виражає користь або шкоду; 2) нормативний, що виражає правильність, нормальність, розум та ін..; 3) телеологічний, що виражає ефективність, непридатність, бездоганність тощо. [2]

Отже, підсумовуючи все вище сказане, можемо сказати наступне: оцінка наявна в різних мовних засобах. Вона може бути обмежена елементами меншими, ніж слово, а може характеризувати групу слів або ціле висловлювання. Категорію оцінності науковці визначать, як таку, що грутнується на протиставленні часткових значень негативної, позитивної чи нейтральної оцінки, передає ставлення мовця до названого предмета, явища чи поняття. Категорія оцінності включає в себе наступні компоненти: денотативний та конотативний. Додаткові компоненти до основного денотативного значення слова семантичні, стилістичні, емоційно-експресивні, оцінні та інші відтінки стали предметом наступних вчених-лінгвістів: В.М. Адмоні, Ш. Баллі, О.М. Вольфа, Є.М. Галкіна-Федорук, В.О. Жеребкова, О.І. Москальської, В.І. Охріменко, О.О. Селіванової, В.М. Телії, В.І. Шаховського, О.Й. Шендельса.

Різні експериментальні дослідження довели, що емоція та оцінка нерозривні між собою. Емоція завжди оцінна, а будь-яка оцінка супроводжується емоційним ставленням.

Ставлення до будь-якого об’єкту найпростіше передати за допомогою якісних прикметників. В процесі мовлення перевага надається якісно-оцінним прикметникам, що дають змогу уявити забарвлення об’єкта, характеризують його за запахом, дотиком, смаком, ступінь його надійності, захищеності. Н.Д.Арутюнова поділяє їх на три групи: перша група – це сенсорні оцінки, друга група - сублімовані, або абсолютні оцінки, а третя - раціоналістичні оцінки, що пов’язані з практичною діяльністю людини.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 74 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав