Читайте также:
|
М. Костомаров у своїх соціологічних дослідженнях виходив з того, що припущення не можуть бути істиною якщо не вони не підтверджуються безсумнівними логічними зв’язками — самі факти розглядав як похідні від людських понять, як такі, що ґрунтуються на духовному світі людей.
Вчений виступав проти панівної на той час наукової думки, за якою вирішальною історичною силою є держава, а народ — матеріал для держави. На думку вченого, народ є не механічною силою держави, а її змістом, живою стихією. Держава є тільки формою, мертвим механізмом, який приводиться в дію народом. Тому, насамперед,потрібно вивчати народ, суспільство, а не державу.
Костомаров визнавав поступальний розвиток суспільства, неможливість повороту історії назад, а у зростанні свободи особи вбачав одну із закономірностей такого суспільного розвитку. Чим менш розвинуте суспільство тим менш в ньому можливостей для прояву моральних властивостей особи.
Важливе значення для становлення української соціологічної думки мали теоретичні розробки Костомарова народності (ментальності) яка трактується як сукупність ознак, що відрізняють один народ від іншого. Такими на думку вченого є — духовний склад, почуттєвий світ, склад розуму, спрямованість волі, погляд на духовне і суспільне життя того чи іншого народу.
Формування народності, як уважає М. Костомаров, залежить від декількох факторів:
· географічного положення, що відіграє важливу роль на початкових стадіях цивілізації;
· життєвих історичних обставин (взаємовідносин народів, їх зіткнення під час міграцій, вплив сусідів і прибульців тощо). Ступінь впливу цих обставин залежить від рівня розвитку цивілізації. Більш цивілізований, освічений народ наполегливіше відстоює і зберігає свою культуру, звичаї, традиції.
Основними особливостями української народності за Костомаровим є:
· перевага особистої свободи над общинністю;
· непостійність, недостатня ясність мети, поривчасність руху, прагнення до творення і якийсь розлад недотвореного (все, що випливає з перевагання особистого над колективним;
· відсутність прагнення до підкорення чужих, до асиміляції інородців, які проживають серед корінних жителів;
· переважання духовного над матеріальним;
· толерантність відсутність національної зверхності.
У поглядах на державу М. Костомаров виходив з того, що всяка влада походить від Бога й не може бути абсолютною. Слов'янські поняття про суспільний устрій визнавали єдиним джерелом загальної народної правди волю народу (віче).
У Києві й Новгороді князь вважався атрибутом держави, але він oбирався і міг бути вигнаний, якщо не задовольняв вимог народу або зловживав владою.
На Сході особиста свобода звужувалась і в кінцевому підсумку була знищена, поступившись місцем самодержавству. Становленню в Росії монархії сприяло прийняття християнства, яке передбачало освячення влади зверхутатаро-монгольське панування, яке створило сильний апарату та одну довірену особі для збору данини (московський князь).
За велич держави народ платив власним добробутом і втратою свободи, але республіканський устрій теж не дає гарантії захисту від свавілля влади "багатьох царків". В оптимальному республіканському устрою:
· влада є виборною
· змінною
· підзвітною народним зборам
· відносини між народами будуються на федеративних засадах
Федерація в поєднанні з республіканською формою правління була найдоцільнішою, традиційно слов'янською формою державного устрою, що має свої початки ще в Київській Русі. Очолювати окрему державу, так союз мали виборні особи: "...щоб у кожній Речі Посполитій був свій правитель, вибраний на года, і над цілим союзом був би правитель, вибраний на года".
В усіх суб'єктах федерації мали бути впроваджені
1) однакові основні закони; 2) система мір; 3) єдина грошова система; 4) свобода торгівлі; 5) ліквідація внутрішніх митниць.
Єдина центральна влада займалась управлінням збройними силами та зовнішніми зносинами при збереженні повної автономії кожного суб'єкта федерації щодо внутрішніх установ і управління, судочинства та народної освіти.
Передумовою перебудови існуючого ладу на нових засадах товариство вважало знищення абсолютизму, повалення царату. Провідне місце у слов´янському об´єднанні відводилось Україні. У книжці М. Костомарова "Закон Божий" говорилось:
"І встане Україна з своєї могили, і знову озветься до всіх братів своїх Слов´ян, і почують крик її, і встане Слов´янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа — ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні в Сербії, ні у Болгар. І Україна буде не підлеглою Речі Посполитої в союзі Слов´янським. Тоді скажуть всі язики, показуючи рукою на те місце, де на карті буде намальована Україна: "От камень, него же не берегошазіждущії, той бистьво главу угла!".
Висновки по 3 розділу
§
ВИСНОВКИ ПО РОБОТІ
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 30 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |