Читайте также:
|
|
Для.школи це відносно новий тип технології, хоча для вузівської системи навчання він є традиційним. Оскільки старша школа орієнтована певною мірою на підготовку випускників до вступу до ВНЗ, у ній реалізується профільне навчання, тому старшокласників варто заздалегідь готувати до нового освітнього середовища. Оволодіння цією технологією для вчителя історії не є складним, адже окремі її елементи давно широко застосовуються в школі. Проте вчителеві варто опанувати такі технології:
підготовки до лекції, семінару, заліку, дискусії, консультації, колоквіуму;
організації навчальної діяльності; керування навчальною діяльністю учнів; - самоаналізу результатів навчання і т. ін.
Поряд з цим пропонована технологія передбачає ряд універсальних дій учителя: планування уроку (системи); технологію добору форм навчання; доцільність зміни видів діяльності та ін.
Лекційно-семінарсько-залікова технологія — це системний комплекс дидактичних умов, що включає оптимальні форми, методи й засоби, які забезпечують раціональні шляхи навчання й розвитку школярів. Цс модульна технологія — лекція, семінар, залік, які в комплексі вирішують задачі навчання й розвитку. Застосування даної технології дозволяє швидкими темпами, якісно, на рівні осмислення засвоїти великі блоки навчального матеріалу. Як показує досвід, тривалість лекції не має перевищувати 1—2 уроків.
Шкільна лекція — це форма організації навчального процесу, що орієнтує учнів на вивчення конкретної теми, на засвоєння основних подій, зв'язків, закономірностей, головних ідей (усіх видів історичних знань, що будуть наведені пізніше). Вона надає можливість продемонструвати вчителю й учням власне ставлення до навчального матеріалу. Викладається матеріал великими блоками в узагальненому вигляді з відповідними для кожного класу акцентами. Під час лекції вчитель звертає увагу учнів на основні
думки, закономірності, ідеї теми (блоку тем). Шкільна лекція дозволяє показати учням у більш узагальненому вигляді ті явища, в основі яких лежать конкретні події, докладно описані в тексті підручника. Особливість шкільної лекції полягає у використанні елементів бесіди, проблемних і розви- вальних ситуацій, відпрацьовуванні понять з метою активізації пізнавальної діяльності учнів, залученні їх до співробітництва.
Після шкільної лекції вчителем планується семінар як форма творчого пошуку знань, їхнє осмислення й закріплення. Питання до семінару вчитель пропонує наприкінці лекції, призначає його терміни (від 3 до 10 днів), рекомендує додаткову літературу. Якщо треба, призначаються доповідачі і співдоповідачі.
Шкільний семінар — форма заняття, що являє собою групове співробітництво учнів і вчителя з обговорення проблеми, теми під безпосереднім керівництвом педагога. Це^не засіб перевірки й оцінки навчальних досягнень учнів, а специфічна форма організації навчально-пізнавальної діяльності, що передбачає творче вивчення програмного матеріалу. Семінар надає можливість учням усвідомити інформацію, здійснити контроль знань, отриманих самостійно. Виступи на семінарах вимагають ретельної домашньої підготовки від учнів, роботи з першоджерелами, схемами, таблицями, картами. Під час проведення заняття можуть народжуватися нові ідеї, змінюватися точки зору, переоцінюватися судження й висновки. Методична цінність семінару для школи полягає в тому, що в ході його підготовки й безпосередньо в процесі діяльності забезпечується розвиток самостійного мислення в учнів, формуються загальнонавчальні інтелектуальні уміння (у процесі групування інформації, її аналізу, узагальнення і т. ін.). Неприпустиме перетворення семінарів у механічне заслуховування підготовлених доповідей, тому що створюється фрагментарність сприйняття інформації, культивується пасивність аудиторії. Доцільно, поряд із семінаром, включати в дану технологію практичні заняття. Удидактиці немає єдиної класифікації семінарів. Проте їх можна систематизувати таким чином: вивчення нового матеріалу; інтегрований; комбінований;
повторювально-узагальнюючий; контролюючий.
Учителеві важливо зрозуміти місце й роль запланованого семінару в досліджуваній темі, у розвитку учнів і відповідно до цього визначати його тип і зміст.
Перевірка якості знань учнів при лекційно-семінарській системі занять здійснюється на залікових уроках. Залік — форма перевірки знань і навичок, отриманих на семінарських і практичних заняттях. Це один із рівнозначних компонентів лекційно-семінарсько-залікової технології.
Залік - форма розвитку учнів, їхньої самоосвіти і самонавчання, перевірки
й контролю знань і умінь, передбачених програмою. На жаль, дані форми
засвоєння матеріалу не здобули ще належного застосування в практиці
викладання суспільствознавчих дисциплін старшої школи. Тим часом до-
свід педагогічної практики багатьох учителів засвідчує їхню надзвичайну
ефективність і раціональність використання.
За змістом заліки класифікуються на:
• розвивальні (різноманітні питання і завдання дослідницького характеру);
• коригувальні;
• контролюючі.
Залежно від педагогічних задач визначається тип заліку. За формою ор-
ганізації заліки поділяються на: усні, письмові, письмово-усні, ком-
п'ютерні, диференційовані.
У результаті застосування лекційно-семінарської системи занять у за-
гальноосвітній школі в учнів формуються основні організаційно-практич-
ні уміння і навички, у практику навчання вводяться колоквіуми, залікові
уроки, які передбачають перевірку уміння вільно орієнтуватися в засвоєно-
му матеріалі, системно викладати його, висловлювати свою думку на ос-
нові аналізу різнопланової інформації.
Як зазначалося вище, дана технологія може включати підготовку учня-
ми коротких доповідей, рефератів, біографічних довідок, організацію дис-
кусій і попередніх консультацій. Значущість, функціональність тих чи ін-
ших наведених дидактичних елементів визначається безпосередньо
учителем відповідно до теми, рівня підготовки учнів, їхніх інтересів, за-
гального плану.
Таким чином, у старшій школі варто здійснювати продуману науково
обгрунтовану роботу з удосконалення навчальної діяльності школярів.
Особливо це важливо в умовах експерименту; коли цьому сприяє низка
факторів. Багато із чому чистота експерименту, його результативність зале-
жать від творчої ініціативи і сміливості, уміння і знання сучасних тенденцій
в галузі педагогічної психології і технологізації навчальної діяльності. Тре-
ба визнати, шо викладати учням готовий матеріал за підручником набагато
простіше, ніж організувати клас й окремо кожного учня працювати творчо.
Найбільш оптимальним варіантом реалізації лекційно-семінарської
системи у старших класах є модульне вивчення матеріалу (лекція — семі-
нар— консультація — залік), шо дозволяє поглибити роботу над змістом
навчальних курсів, формуючи науковий потенціал особистості.
Консультація
Консультація (у перекладі з латини «нарада») —додаткова допомога викла-
дача в засвоєнні предмета. Уроки, позаурочні заняття даного типу необхідно
проводити перед підсумковим (колоквіумом, заліком, «контрольним зрізом»,
самостійною роботою) з метою пояснення найбільш складних питань на-
вчальної теми. Консультація може бути елементом будь-якої модульної технології, але на її основі можна створити самостійну педагогічну технологію.
Як показує практика, консультацій потребують як окремі учні, так і цілі класи. Ці уроки сприяють розвитку самооцінки учнів, аналізу глибини й міцності засвоєння знань. Консультацію варто розглядати як методичну технологію, яка використовує методи і засоби, що сприяють засвоєнню конкретного навчального змісту, визначеного контингентом учнів. Теми консультацій визначаються вчителем відповідно до інтересів і потреб учнів. Разом з тим консультації можуть бути як змістовного плану, так і за способами формування загальнонавчальних інтелектуальних умінь (спостереження, слухання, читання, класифікація самоконтролю).
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 155 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |