Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ігри на уроці історії

Кожний учитель хоче, щоб його уроки були цікавими, захоплюючими і такими, що запам'ятовуються. Молодим учителям часто здається, що для цього достатньо добре знати предмет і вміти цікаво розповідати. Однак робота в школі вже незабаром спростовує таке уявлення. Особливо в сьогоднішній школі, яка, звичайно ж, не залишається осторонь змін, що відбуваються у світі. Постійно розширюється предметно-інформаційне середовище. Телебачення, відео, радіо, комп'ютерні мережі останнім часом значно збільшили потік і роз­маїття інформації. Однак найчастіше всі ці джерела надають матеріал для па­сивного сприйняття. Актуальною задачею школи стає надання учням можли­востей дня активного оволодіння знаннями, розвитку навичок самостійного добору й оцінки отриманої інформації. Однією з форм навчання, що може розвинути подібні навички, є дидактична гра.

Гра для школяра є важливою, зрозумілою, злободенною, цс частина йо­го життєвого досвіду. Навчання у грі «відбувається непомітно для дитини, тому що вся її увага спрямована на гру, а не на засвоєння знань, як це буває! під час навчання на уроках у школі» (Дьячкова О. А. Игры школьников. М.: Учпедгиз, 1955,-С. 176).

Учитель, передаючи знання за допомогою гри, враховує не тільки май-1 бутні інтереси школяра, але й задовольняє сьогоднішні. Використовуючи гру, вчитель організує навчальну діяльність, виходячи із природних потреб) дитини, а не свого (дорослого) розуміння зручності й порядку.

Гра дозволяє зроби ти більш динамічним і цікавим процес сприйняття іс- торич них фактів, імен, дат, назвгеографічнихоб'єктів, зякими пов'язана та чи інша історична подія. Вона виключає небажане заучування. У грі знання за­своюються через практику. Учні не просто вивчають матеріал, але розглядають його з різних боків, розкладають на різноманітні логічні ряди.

Переваги пропонованих варіантів ігор — цікавість їх для школярів і простота виконання для вчителя. Ми пропонуємо використовувати їх під час вивчення нового матеріалу на комбінованому уроці історії. Цей етап комбінованого уроку в методичній літературі і педагогічній практиці як іг­ровий практично не розглядався. Водночас досвід вчителів з використання ігор досить багатий.

Пропоновані ігри наближені до тих, у які діти грають на вулиці, у літніх таборах відпочинку. Багато ігор не вимагають особливого реквізиту і досить прості у виконанні. За часом вони займають у середньому від 10 до 30 хи., тобто частину, а не весь урок. Таким чином, учитель може використовувати гру разом з іншими видами навчальної роботи.

Гра «Перекладач». Ця гра доцільна при роботі з термінами. Труднощі засвоєння різних дефініцій обумовлюються складністю наукової мови. І Іайчастіше школярі просто зазубрюють визначення, не розуміючи їхнього змісту. У процесі гри школярам пропонується перекласти історичну фразу і наукової мови доступною. Наприклад: «Різночинці — міжстанова кате­горія населення, що переважно займалися розумовою працею = люди різ­ного чина, що здобули вищу освіту = вихідці з різних станів, що поповнили ряди російської інтелігенції». Учитель пропонує всім бажаючим висловити різні варіанти. Найцікавіші, доступні і лаконічні фрази можуть записувати­ся у спеціальний історичний розмовник, що міститься, наприклад, на стен­ді історичної інформації в кабінеті.

Гра «Три речення». Учитель зачитує коротку розповідь або документ. Уч­ням необхідно уважно вислухати і передати зміст розповіді чи документа трьома простими реченнями. Перемагає той, у кого розповідь коротша і при цьому точно передає зміст. Інший варіант гри — робота з друкованим текстом. Це може бути уривок з підручника. Три простих пропозиції учні можуть записати в зошиті. У цьому випадку зручніше виявити переможця.

Ця гра допомагає розвивати дуже важливе вміння — виділяти головне, па якому грунтуються і навички роботи з пресою, й орієнтування в інфор­маційному потоці, а також уміння складати план, конспект, реферат.

Гра «Картина, що оживає». Учням дається завдання зобразити будь-яку історичну подію («Збір данини», «Продаж кріпаків», «Декабристи на Се­натській площі», «Військова рада у Хмельницького» і т. д.) чи якусь відому картину на історичну тему: «Перехід Суворова через Альпи», «Бояриня Морозова», «Ранок стрілецької страти», «Переяславська рада» тощо.

Учитель, пояснюючи новий матеріал, може «малювати живу картину» іа допомогою учнів, роздаючи їм відповідні ролі. Наприклад, при вивченні

теми «Ліберальні реформи 60—70-х рр. XIX століття в Росії», розкриваючи суть судової реформи, учитель «малює» картину пореформеного суду: учень, що сидить на першій парті середнього ряду, призначається суддею, 12 чоловік призначаються присяжними засідателями. З тих, які залишили­ся, вибираються відповідно до ситуації прокурор, захисник, підсудний.

Гра «Реставрація» («Зашифрований текст»). Ця гра формує одне з важ­ливих дидактичних умінь — уміння складати конспект. Як відомо, конс­пект— це короткий виклад матеріалу. По-перше, потрібно навчитися ско­рочувати слова, виділяти головне й уникати другорядного; по-друге, необхідно вміти розшифрувати конспект, тобто з короткого запису відно­вити повний текст, максимально наближений до вихідного матеріалу.

Для гри на дошці чи на картці пишеться короткий конспект зі скоро­ченнями, без крапок, з пропусками для загальновживаних слів. Школярам необхідно відновити текст. Наведемо кілька варіантів ігрової задачі:

«Уявіть собі, що ви працівники архіву і знайшли древні аркуші, що міс­цями почорніли від вологи, чорнило в багатьох місцях розмилося чи вицві­ло. Вам треба відновити текст».

Чи: «Перед вами зашифрований текст. Деякі слова скорочені. Деякі пропущені. Вам потрібно з мінімального тексту зробити максимальний».

Чи: «Уявіть собі, що ви на іспиті. У вас питання, яке ви недостатньо знаєте. Але нарешті вам потрапила рятівна шпаргалка. Ваша задача усе роз­шифрувати і зробити із.скороченого тексту зв'язну відповідь». Гра може проходити у групах чи індивідуально.

Коли гра проходить уперше, необхідно показати, що означає «розшиф­рувати текст».

При перевірці робіт учителю доцільно ознайомити школярів із цікави­ми варіантами різних пропозицій. Проведення цієї гри готує учнів до гри іншого типу: зашифрувати текст, скоротити слова і думки, наскільки це можливо, але так, щоб за ним можна було б відтворити первісний варіант, тобто, власне кажучи, організовується робота зі складання конспекту. Од­нак, виконуючи її у формі гри, школярі виявляють максимум зацікавле­ності, уваги, творчості, що сприяє більшій успішності не тільки в засвоєнні матеріалу, але й у розвитку умінь.

Гра «Знайди помилки». Ця гра зазвичай застосовувалася при закріпленні й повторенні матеріалу. Однак вона успішно може використовуватися при вивченні нового матеріалу, якщо, перш ніж шукати помилки, школярі по­знайомилися з цим самим текстом, але без помилок. Таким чином, пра­вильний текст є частиною гри.

Учитель заздалегідь готує кілька аркушів з текстом № 1 (без помилок) за темою, що досліджується, а також стільки ж аркушів з подібним текстом № 2, у якому навмисно припущено помилок. Учні можуть працювати з ни­ми як індивідуально, так і розбившись на пари чи на групи по 4 чоловіки (2 парти поєднуються). Учитель пояснює суть гри: «У кожного з вас (у кож-

ної групи) на парті лежить аркуш із текстом. Ви повинні уважно вивчити зміст розповіді. На цю роботу вам відводиться 10 хв. За цей час кожний по­винен уважно ознайомитися зі змістом. Дозволяється робити записи в зо­шиті. Рівно через 10 хв. цей текст у вас буде вилучений, і ви отримаєте інші аркуші зі схожим текстом. Тільки в ньому будуть помилки, які вам треба знайти. Переможе той (та група), хто правильно знайде найбільшу кількість помилок. Отже, час пішов».

Гра «З вуст в уста». Гру можна проводити з усім класом. Викликаються

• особи. Троє з них повинні ненадовго вийти з класу (припустімо, це дру­гий, третій і четвертий учасники гри). Той, хто залишився (перший учас­ник), разом з усім класом повинен уважно вислухати оповідання, що вчи­тель зачитує перед класом, і переказати його наступному учаснику. Розповідь повинна бути короткою, цікавою і містити максимум власних імен, дат, термінів. Як тільки розповідь зачитана, запрошується другий учасник гри. Його задача уважно вислухати переказ першого учасника, щоб потім передати інформацію третьому учаснику, що, нарешті, ділиться почутим з четвертим. Останній (четвертий) учасник розповідає класу про те, що він зрозумів з промови третього учасника (важливо, щоб гра прохо­дила дуже динамічно: переказувати потрібно у швидкому темпі і без пауз). Після цього вчитель повільно читає перший варіант розповіді, а потім до­помагає школярам розібрати те, що виявилося складним для переказу, ста­вить питання за змістом теми.

Гра «Аукціон імен». Цю гру доцільно проводити на уроках узагальнення. На аукціоні продається оцінка «9». Кожний з учнів може купити її, тобто, піднявши руку, назвати будь-яку історичну особу, що жила, скажімо, в епо­ху правління Івана IV. Учні навперебій називають відомі їм імена сучасни­ків Івана Грозного, що записуються на дошці (для цього призначається учень). При цьому маловідомі імена коментуються. У момент згасання ак­тивності учасників аукціону вчитель ударяє молотком повільно три рази. Виграє той, хто останнім, до третього удару молотка, зміг назвати ім'я ще одного героя. Він одержує оцінку «9» (чи приз).

Другий варіант гри полягає в наступному. Учням пропонується записа­ти в зошитах максимальну кількість історичних імен, що стосуються визна­ченої теми. На цю роботу виділяється час, припустімо, 5 хвилин. Через

• хвилин оголошується аукціон. Пропонується початкова ціна (скажімо,

• умовних одиниць). «Хто може запропонувати більше?»

Учасники називають свої цифри (за кількістю імен у списку). Перемо­жець одержує оцінку «9» (чи приз).

У такий же спосіб можна провести аукціон дат, подій.

Гра «Історичний ланцюг». Задається тема, наприклад, «Берестейська битва». Перший учасник гри називає ім'я будь-якого історичного героя, що пов'язаний з даною темою (наприклад, Богдан Хмельницький). На­ступний учасник повинен спочатку вимовити те, що сказав перший, а потім

додати нове ім'я, поняття, пов'язане за змістом з темою (наприклад, Бог­дан Хмельницький, Іван Богун). Новий учасник доповнює цей ряд. Зреш­тою, виходить довгий ряд імен і понять, що стосуються визначеної історич­ної теми.

Гра пройде більш організовано, якщо попросити всіх гравців вийти до дошки і стати в одну лінію. Той, хто помиляється чи робить занадто довгу паузу, виходить із гри і сідає на своє місце. Лінійка швидко рідіє. Один із учнів записує на дошці ланцюжок, що утворився, і визначає помилки. Грав­ці стоять обличчям до класу, тому записи на дошці помітні тільки вчителю і тим, хто вибув із гри. Гра завершується бесідою, у якій визначається взаємозв'язок слів, що утворили ланцюжок.

Гра «Історична абетка». Задається буква, припустімо, «П». Учням по од­ному, групою чи парами по 4 особи (2 парти поєднуються) пропонується за певний час написати список, що складається зі слів, які починаються па цю букву і тісно пов'язані з досліджуваною темою. Перемагає команда із найдовшим списком.

Гра «Відгадай героя». Один із учасників гри (ведучий) виходить із класу. Учні загітують імена історичних діячів. Ведучий повинен їх відгадати. Йому дозволяється ставити питання всім учасникам гри. Але відповіді на них можуть бути тільки такими: «так», «ні», «частково». Щоб гра проходила більш органі­зовано, можна поставити такі умови, щоб між відповіддю і новим питанням пройшло не більш хвилини, атакож обмежити кількість відповідей до 10 (тоб­то хто у відповідях на 10 питань не відгадав ім'я героя, поступається місцем іншому учаснику). Цю гру зручно проводити після «Аукціону імен», коли на дошці записаний великий список імен, що сприяє більшому розмаїттю і мен­шій стереотипизації при виборі героя як для тих, що відгадує, так і для тих, хто загадує. Виграє той, хто зумів відгадати героя, поставивши меншу кількість питань. Гра привчає учнів логічно мислити, правильно ставити питання, шу­кати правильні відповіді, робити висновки.

Гра «Відгадай термін». Ця гра проводиться так само, як і попередня, тільки замість героя клас загадує будь-яке поняття, що стосується заданої теми.

Гра «Турнір». У цій грі два учні (або дві команди) змагаються у своїх знаннях. Визначається тема. Гра починається з жеребкування, за допомо­гою якого визначається, кому першому починати. Далі перший учасник повинен поставити запитання стосовно даної теми, другий учасник від-' повідає. Якщо він відповів правильно, то сам задає питання, на яке відпові­дає перший учасник турніру. Бесіда йде доти, поки хто-небудь з учасників дасть неправильну відповідь чи не зможе поставити запитання. Перемож­цем є той, хто останнім дав правильну відповідь і поставив своє питання, що залишилося без відповіді.

Гра «Продовж розповідь». У цій грі двоє учнів по черзі, говорячи по од­ному реченню, повинні розповісти матеріал досліджуваної теми. Один по-

чинає, інший продовжує. Виграє той, хто скаже останнє речення, у той час як інший уже не зможе більше нічого додати.

У цій грі може брати участь і весь клас. При цьому вона втрачає елемент змагання, але підсилюється ігровий азарт.

Гра має свою історію. Аналогічний варіант проводився в Царськосіль- ському ліцеї. У грудні 1811 р. на квартирі гувернера Чирикова почалися так звані літературні зібрання.

Чириков жив у ліцеї. Квартира містилася на четвертому поверсі, де зна­ходилися кімнати ліцеїстів. Сюди увечері на «літературні зібрання» прихо­дили Пушкін, Дельвіг та інші вихованці. Учасники зборів сідали у вітальні біля круглого столу, на широкому дивані, що стояв біля стіни. Зручно роз­містившись, учасники влаштовували гру, що всім дуже подобалася. Суть гри полягала в тому, що будь-хто починав розповідати прочитану чи вига­дану історію, а інші по черзі продовжували. Траплялося, що тільки один розповідав усе від початку до кінця.

У зв'язку з цим О. С. Пушкін у своїх спогадах відзначав; «Одного разу спало на думку (Дельвігу) розповісти декільком своїм товаришам про похід 1807 p., видаючи себе очевидцем тодішніх подій. Його оповідай набуло та­ким жвавим і правдоподібним і так сильно вплинуло на уяву молодих слу­хачів, що кілька днів біля нього збирався гурт зацікавлених, що вимагали нових подробиць про похід. Чутки про це дійшли до нашого директора В. Ф. Махновського, що побажав почути від самого Дельвіга розповідь про його пригоди. Дельвіг не наважився зізнатися в неправді, настільки ж без­невинній, як 1 мудрій, і вирішив її підтримати, що і зробив із дивовижним успіхом, так що ніхто з нас не висловив сумніву у щирості його розповідей, доки він сам не зізнався, що все вигадав».

Гра «Герой, дата, подія». У грі бере участь увесь клас. Ведучий проходить повз учасників гри, що сидять, як звичайно, за партами, і просить одного з них назвати героя, іншого — дату, а третього — подію. Перший учень на­зиває ім'я героя, наступний учасник— дату, пов'язану з цим героєм, а третій — відповідну подію.

Гра «Словесний теніс». З метою закріплення пройденого матеріалу і пе­реходу до вивчення нового клас розбивається на пари, і всім роздається те­ма. Мета вправи — забезпечити якомога більшу активність учнів в обгово­ренні теми протягом визначеного часу. Перший учень висловлює свою думку, а його партнер — одразу ж свою. Це продовжується протягом 1—2 хвилин. Думки не повинні повторюватися. Відповіді треба давати негай­но. Запитання можуть бути такими: «Назвіть основні риси...», «Розкажіть про роботу, здійснену в...», «Назвіть людей, які брали участь у...», «Перера­хуйте причини того, що...» або «Перерахуйте країни, що брали участь у...».

Гра «Слово по вертикалі». У цій грі потрібно знати назви міст Месопота­мії (взято як приклад). Ліворуч написані незвичайні слова. Це назви міст давньої Месопотамії, у яких порушений порядоклітер (як в анаграмі). Крім

того, у кожному слові є зайва буква. Потрібно відновити порядок літер від­повідно до назв древніх міст, а зайву букву помістити в колонку праворуч. Правильно виконане завдання дозволить по вертикалі прочитати назву ще одного чудового міста давньої країни. КУВУР АШАГАЛ РЕВУДЕ ИРІАМ ШРУШАЛ ІНЕЯВІНО НУР

Відповідь: Урук, Лагаш, Ереду, Марі, Ашшур, Ніневия, Ур; по верти­калі — Вавилон.