Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Спрос в рыночной системе. Закон спроса

Читайте также:
  1. b) соблюдение частными военными и охранными компаниями и их сотрудниками национальных законов стран происхождения, транзита и осуществления деятельности;
  2. B.Подзаконы
  3. E) законы, указы, имеющие силу закона, указы, распоряжения.
  4. E) законы, указы, имеющий силу закона, указы, распоряжения.
  5. E) экономические законы и развитие экономических систем
  6. E. закономерности психического развития, протекающего в неблагоприятных условиях, патогенная сила которых превышает компенсаторные возможности индивида
  7. Gl] Тема 9.Законность и правопорядок. Мировой правопорядок
  8. I. Понятие законности. Соотношение законности, права и власти.
  9. I. Понятие законности. Соотношение законности, права и власти.
  10. I. Поняття зворотної дії в часі закону про кримінальну відповідальність.

У методиці словникової роботи виділяють дві групи методів: методи накопичення змісту дитячого мовлення (методи ознайомлення з навколишнім світом і збагачення словника) і методи, спрямовані на уточнення, закріплення та активізацію словника, розвиток його смислової сторони.

До першої групи методів належать: а) безпосереднє ознайомлення з довкіллям, формування та збагачення словника: розгляд та обстеження предметів, спостереження, огляди, цільові прогулянки та екскурсії; б) опосередковане ознайомлення з довкіллям, формування та збагачення словника: розгляд картин із малознайомим змістом у супроводі бесіди, читання художніх творів, показ діа-, кіно-, відео-фільмів, перегляд телепередач, показ різного роду театрів, дидактичні ігри з іграшками, предметами, картинками. В основі цих методів лежить чуттєвий досвід дитини. Всі вони обов'язково супроводжуються наочністю. Дитина має можливість сама побачити, доторкнутись, понюхати, обстежити предмет чи явище. Наявність наочного образу стимулює мовленнєву активність дітей.

Першочергове місце в ознайомленні дітей із ПМР з навколишнім оточенням та збагаченні словника належить безпосереднім методам навчання. Розглянемо деякі з них.

Розгляд і обстеження предметів, спостереження за тваринами, діяльністю людей, природою, огляди приміщень дошкільного закладу проводяться в усіх вікових логопедичних групах. Вони мають на меті дати уявлення про предмети, взаємозв'язки між ними, уточнити та поглибити знання про них. Насамперед це ті предмети, з якими дитина часто и у стрічається у повсякденному житті. При цьому використовують прийоми обстеження, порівняння, що дозволяє виділити відмінність та подібність між предметами, узагальнювати, класифікувати. Діти поступово засвоюють слова ріпного ступеня узагальнення, які виражають видові та родові поняття.

Спостереження визначають як цілеспрямований і організований процес, спрямований на пізнання, уточнення і закріплення знань про навколишнє. В основі спостереження лежать безпосередні відчуття і сприймання предметів, явищ об'єктивної дійсності та їх властивостей. У цьому процесі беруть участь усі аналізатори дитини (зоровий, слуховий, дотиковий, кінестетичний, нюховий). Це допомагає пізнати предмет з різних сторін, краще запам'ятати його назву.

Спостережливість - це особливість психічної діяльності людини, її підмічати в предметах і явищах те, що є істотним, але малопомітним у них. Це вміння дитини вдивлятися і бачити, помічати ознаки, якості, зміни, робити елементарні висновки зі спостережень. Спостереження можуть бути нетривалі (наприклад, за працею водія) і тривалі (за будівництвом; за сезонними змінами). Спостереження проводять як заняття переважно у молодшій та середній групах. У старшому дошкільному віці спостереження проводять у повсякденному житті.

До спостережень готуються заздалегідь: оглядають об'єкт спостереження, продумують розташування дітей, продумують запитання (констатуючі, причинкові, допоміжні), підбирають загадки, вірші, прислів'я. Необхідно продумати, які слова потребують пояснення, визначити конкретно, якими словами слід збагатити словник, якими активізувати, а які вимагають лише уточнення.

Важливим методичним прийомом є поєднання безпосереднього сприймання об'єктів, слова педагога та мовлення дітей. Якщо діти уперше знайомляться із будь-яким явищем, то потрібне майже повне поєднання у часі сприймання предметів, дій і слів, які їх позначають. У випадках повторного спостереження доцільно спочатку запропонувати дітям згадати відповідне слово, а потім педагогу його уточнити. Під час спостереження кожна дитина повинна мати можливість висловитися, закріпити нові слова.

Особливе значення має зразок мовлення (називання) педагога. Нові слова повинні вимовлятися чітко, зрозуміло. Використовують спеціальні прийоми привернення уваги дітей до слова: інтонаційне виділення слова, дещо посилене його артикулювання, повторне проговорювання слів і словосполучень дітьми. Це сприяє запам'ятовуванню слова, збереженню у пам'яті його звукового образу, утворенню кінестетичних відчуттів, що утворюються під час його багаторазового повторення. Мовленнєвий зразок супроводжується поясненням слів, уточненням їхнього смислу.

Серед методів опосередкованого ознайомлення з навколишнім світом та збагачення словника значне місце займає показ предметних картинок та сюжетних картин із малознайомим змістом. Вони дають дітям знання про ті об'єкти, які вони не можуть спостерігати безпосередньо (диких тварин, окремі види праці, засоби пересування, життя народів у інших країнах тощо). З фізіологічної точки зору картина забезпечує зв'язок другої сигнальної системи з першою, швидке засвоєння слів. Великого значення картині у розвитку словника надавав ще К.Д.Ушинський. За його думкою, вона спрямовує формування дару слова. Картина несе дитині разом з уявленням і слово, її розгляд супроводжується мовленнєвим зразком, поясненням і розповіддю педагога, читанням віршів, загадуванням і відгадуванням загадок, поясненням нових слів, співставлення їх із уже відомими, постановкою запитань, багаторазовим проговорюванням слів у різних контекстах.

Одним із засобів збагачення словникового запасу є художня література. Словникова робота є важливою ланкою н роботі над текстом. Якість сприймання тексту перебуває у прямій залежності від розуміння мовних засобів, особливо значень слів. Робота над лексичним значенням слів поглиблює розуміння задуму автора. Це може бути не тільки лексика, яка використовується автором, але й словник, необхідний для характеристики героїв, їх вчинків.

Особлива роль художнього твору полягає у збагаченні мовлення образними словами та виразами («Зимонько-снігуронько, наша білогрудонько, не верти хвостом...», Глібов). Великого значення у цьому процесі надають загадкам, приймакам, прислів'ям.

У зв'язку з читанням і розповіданням використовують ти к і прийоми роботи над словом:

- накопичення змісту мовлення у попередній роботі, збагачення знань дітей про довкілля з метою підготовки до сприймання твору;

- акцентування на словах, які мають основне смислове навантаження;

- виявлення значень незнайомих слів і виразів, уточнення відтінків значень слів, які використовують у переносному смислі;

- пояснення педагогом значень слів;

- проговорювання слів дітьми;

- заміна авторських слів словами, близькими за значенням;

- підбір слів для характеристики героїв;

- використання слів у різному контексті в зв'язку з бесідою за змістом твору.

До другої групи методів відносять: розгляд та опис знайомих предметів, іграшок, розгляд картин зі знайомим змістом, читання віршів та оповідань пізнавального змісту, усна народна творчість, дидактичні ігри і, особливо, словесні дидактичні ігри та вправи.

Розглядання іграшок використовують як метод уточнення, закріплення і активізації словника. Для розвитку словника використовують різні категорії іграшок: фігурки людей, житло людей, їх оточення, засоби пересування, тварини, птахи, фрукти, овочі, знаряддя праці. Під час розглядання іграшок використовують ігрові прийоми, ігрові дії, але немає суворих правил. Але іграшки можна використовувати і в дидактичних іграх, де є ігрові завдання, ігрові правила, ігрові дії.

Розглядання картин зі знайомим змістом спрямоване на уточнення дитячих уявлень і словника. Воно завжди супроводжується бесідою, яка активізує раніше засвоєний словник. Словникова робота при цьому пов'язана з розвитком діалогічного мовлення. Запитання є основним прийомом роботи над словом.

Дидактичні ігри - досить поширений метод словникової роботи. Словникові ігри проводяться з іграшками, предметами, картинками і на вербальній основі. Вони дають можливість педагогу в емоційній формі організувати вправляння дітей у вживанні раніше набутих слів, виразів, уточнювати і активізувати їх словник. Нові слова під час гри не використовують, оскільки вони відволікають дітей, порушують гру. У словникових дидактичних іграх дитина опиняється в ситуації, коли вона вимушена використовувати раніше набуті знання і словник у нових умовах. Підбір матеріалу для дидактичних ігор повинен визначатися завданнями словникової роботи (ігри «Магазин», «Кому що потрібно?», «Чарівна торбинка» тощо).

Дидактичні вправи не мають ігрових правил. Ігрове завдання полягає у швидкому підборі відповідного слова («Назви одним словом», «Назви частини предмета» тощо). Це являє для дітей певні труднощі. Тому особливу увагу потрібно приділяти підбору мовленнєвого матеріалу, поступовості в ускладненні завдань, їх зв'язкам з попередніми етапами роботи над словом. Вправи сприяють формуванню умінь вільно користуватися лексичними засобами мови, створюють умови для активного відбору слів.

Одне з головних правил введення нових слів у словник дитини - ознайомлення зі словом у певному контексті (мінімальний контекст - словосполучення, або речення), відпрацювання навичок усвідомленого і доречного використання слів у відповідності з контекстом висловлювання.

Особлива увага приділяється семантизацїї лексики. Для пояснення значень слів застосовують такі прийоми:

а) пояснення значень слів шляхом показу картинки;

б) співставлення слів з іншими словами (сміятися – з якого приводу?, насміхатися - над ким?);

в) пояснення етимології слова (чапля-болотниця; лисиця взимку мишкує...);

г) складання словосполучень і речень зі словом, яке пояснюють;

д) пояснення слова іншим, близьким за значенням (мужній - хоробрий);

ж) пояснення значення слова через його визначення (герой - людина, яка відрізняється хоробрістю);

з) порівняння слів за звучанням і значенням, підбір римованих слів.

Смислова сторона мовлення розвивається в процесі роботи над антонімами. Спочатку використовують прийоми роботи з ізольованими словами (словосполученнями), потім

- з такими ж словами у реченнях і зв'язних висловлюваннях:

а) підбір антоніма до заданого слова (через картинки і на вербальному матеріалі: високий - низький; тихо – голосно тощо);

б) відшукування слів-антонімів в оповіданнях, прислів'ях тощо;

в) договорювання речень зі словами-антонімами (влітку жарко, а взимку -....);

г) складання речень із заданою парою антонімів (весело - сумно).

В роботі над синонімами використовують такі прийоми:

а) підбір синонімів до ізольованих слів;

б) пояснення відбору слів у синонімічному ряду;

в) заміна синоніма у реченні, обговорення варіантів значень (біжить струмок - тече, ллється, журчить);

г) складання речень зі словами синонімічного ряду;

д) складання розповіді зі словами синонімічного ряду.

Розкриття значень багатозначних слів відбувається за

допомогою таких прийомів:

а) визначення багатозначності слів у конкретних ситуаціях (іде: годинник; дощ; тролейбус);

б) пояснення і порівняння значень багатозначних слів (ручка у дитини, ручка у дверцят);

в) підбір близьких за смислом слів до кожного значення багатозначного слова: гострий перець - гіркий, жагучий; гостра голка - колюча, гострокінцева;

г) підбір антонімів до кожного значення багатозначного слова: гострий - солодкий, гостра - тупа;

д) складання речень із багатозначними словами;

ж) знаходження багатозначних слів у прислів'ях, скоромовках, літературних творах.

Словникова робота на заняттях поєднується з активізацією слів у різних видах діяльності.

.

 

Спрос в рыночной системе. Закон спроса

 

Основными элементами рыночного механизма являются спрос, предложение, цена.

Спрос D (от англ. Demand – спрос) – это форма выражения потребности, представленной на рынке и обеспеченной соответствующими денежными средствами, т.е. желание и возможность приобрести тот или иной товар или услугу в данном месте и в данное время.

Объем спроса, или количество товаров, на которое предъявлен спрос, определяется множеством факторов, которые подразделяют на две группы: ценовые и неценовые факторы.

Одним из важнейших факторов, определяющих величину спроса, является цена товара или услуги. Чтобы раскрыть характер взаимосвязи этих величин, рассмотрим условный пример.

Таблица 3.1

Спрос индивидуального покупателя на масло

Цена за 1 кг, у.е.        
Величина спроса в неделю, кг        

 

В табл.3.1 представлены 4 различных варианта соотношения цены и величины спроса. На рынке продавцы и покупатели преследуют свои цели: первые стремятся продать товар подороже, вторые – купить его подешевле. Покупатели предлагают за товар так называемую цену спроса, или максимальную цену, за которую они готовы купить единицу товара в данный момент. Между ценой спроса и количеством покупаемых единиц товара существует определенная взаимосвязь. Во-первых, чем меньшее количество товара предложено для продажи, тем выше покупатель оценивает его полезность, следовательно, тем большую цену он готов за нее заплатить и наоборот. Во-вторых, с повышением цены спроса сужается круг покупателей, готовых приобрести данный товар. По мере снижения цены спроса круг покупателей расширяется. Отсюда следует вывод: при прочих равных условиях снижение цены единицы товара ведет к соответствующему возрастанию величины спроса, т.е. существует обратная связь между ценой и величиной спроса. В этом суть закона спроса.

Перенесем данные табл.3.1 на график. На оси ординат отложим соответствующие уровни цен, на оси абсцисс величины спроса.

 
 

 


Каждая точка на кривой спроса показывает то количество масла, которое потребители хотят купить по соответствующей цене в данный момент. Таким образом, изменение ценового фактора не приводит к изменению положения кривой спроса D, а характеризуется движением точки на кривой. Это означает, что спрос не изменился, а изменился лишь объем продаж.

Закономерности спроса можно объяснить с помощью эффектов дохода и замещения.

Эффект дохода показывает изменение реального дохода и величины спроса на товар со стороны потребителя при изменении на него цены. Так, уменьшение цены на яблоки будет равносильно росту реального дохода, так как при том же доходе потребитель сможет приобрести большее количество яблок.

Эффект замещения отражает взаимосвязь между относительными ценами товаров и объемом спроса потребителя. Снижение цен на яблоки означает, что они станут дешевле относительно других фруктов. Потребители будут замещать покупку более дорогих груш, мандаринов покупкой более дешевых яблок, и спрос на них возрастет.

Однако закон спроса не носит абсолютного характера. Из этого закона существуют исключения:

1) низкокачественные товары, потребительские свойства которых невысоки (низкокачественные сорта продуктов и др.). Если доля дохода, расходуемого на эти товары, высока, то при повышении цен спрос на них может тоже возрасти, а при снижении может привести к его падению. Такие товары называются товарами Гиффена (по имени англ. экономиста Р.Гиффена, описавшего данный эффект);

2) дорогостоящие, престижные товары, которые покупаются с целью подчеркнуть социальный статус их владельца. Снижение цен на эти товары уменьшает их привлекательность для особой категории потребителей. Данное явление получило название эффекта Веблена (по имени амер. социолога и экономиста Т.Веблена, занимающегося его анализом);

3) рост объема спроса при повышении цен, вызванный ожиданиями потребителей.

Часто возникает ситуация, когда при неизменной цене величина спроса становится иной. В таких случаях речь идет о неценовых факторах спроса. Воздействие неценовых факторов приводит к параллельному сдвигу кривой спроса вправо, если спрос увеличивается, и влево – если снижается.

К неценовым факторам можно отнести:

1) доходы потребителей. При повышении доходов спрос на большинство товаров растет.

2) вкусы покупателей. Они могут изменяться под воздействием рекламы, модификации моды и других факторов. Благоприятное для данного товара изменение вкусов вызовет рост спроса на него и наоборот.

3) рост общего числа покупателей. Он также вызывает увеличение спроса.

4) цены на сопряженные товары. Есть товары взаимозаменяемые (субституты) и взаимодополняемые (комплементы). Между ценой на один из товаров-субститутов и спросом на другой существует прямая зависимость. Между ценой на один из товаров-комплементов и спросом на другой обратная связь. Существуют так называемые независимые товары. Как правило, изменение цены одного из них почти не влияет на динамику спроса на другой.

5) потребительские ожидания. Ожидание увеличения цены побуждает покупателя проявлять повышенный спрос на данный товар, ожидание увеличения дохода будет побуждать его меньше ограничивать свои текущие расходы.

Кроме того, к неценовым факторам следует отнести возрастную структуру населения, распределение дохода среди демографических групп населения, размер домашнего хозяйства. Н-р, старение населения будет способствовать падению спроса на жилье, товары и услуги, связанные с образованием. Рост доходов молодых семей при неизменных доходах в целом приведет к увеличению спроса на товары длительного пользования.

На потребительский выбор влияют реклама и другие формы стимулирования сбыта, а также неэкономические факторы, н-р погода.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.012 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав