Завдання, шляхи та етапи формування граматичної будови мови

1. Формування практичних навичок засвоєння морфологічної системи рідної мови (зміна за родами, числами, особами, часом).

2. Надання знань про деякі норми утворення форм слів - словотворення, формування практичних навичок утворення слів суфіксально-префіксальним способом.

3. Формування синтаксичної будови мови: навчання правильного узгодження слів у реченні, побудові різних типів речень і поєднанню їх у зв'язному тексті.

Граматика тісно пов'язана з іншими сторонами мовної системи: її звуковою будовою, лексикою (у сфері використання слів і у сфері словосполучень), а також з фразеологією. Важливим є співвідношення мовних одиниць - слів, словосполучень, речень, що відіграє значну роль у формуванні та вираженні думки.

Морфологічна будова мови дітей із ПМР включає майже усі граматичні форми; вона ускладнюється з віком та за мірою підвищення рівня мовленнєвого розвитку. Найбільше місце займають іменники та дієслова, але у процесі мовленнєвого розвитку дітей зростає використання й інших частин мови: прикметників, займенників, прислівників, числівників, службових слів.

Під час навчання словотворення дітей підводять до умінь утворювати нове слово на базі іншого однокореневого, яким воно мотивоване за допомогою афіксів (закінчень, префіксів, суфіксів). У навчання включають такі вправи, які б показували зміни значення слова в залежності від словотворчих відтінків. Наприклад, у іменниках слова набувають відтінку зменшеності, пестливості, збільшеності засобом суфіксів суб'єктивної оцінки (дім - домік - доміще; рука -ручечка - ручище); у смислових відтінках дієслова основна увага звертається на включення у речення префіксальних дієслів протилежного значення (біг - перебіг - вибіг; грав - виграв - програв); виділення смислових відтінків прикметників, утворення за допомогою суфіксів та префіксів показує, як змінюється (доповнюється) значення твірного слова (розумний - розумненький - найрозумніший; поганий - поганенький).

Дітей із ПМР навчають синтаксису - способам поєднання слів у словосполучення і речення різних типів, прості і складні. Необхідно навчати дітей уміння обдумувати словосполучення, потім правильно пов'язувати слова у речення. (особливої уваги у навчанні правильної побудови речень надають вправам, які спрямовані на розвиток використанню правильного порядку слів, вилучення однотипних, надмір них, або недостатніх конструкцій, правильне узгодження слів у реченні.

У дітей необхідно сформувати елементарні уявлення про структуру речення і про правильне використання лексики у реченнях різних типів. Для цього вони повинні засвоїти різні способи поєднання слів у реченні, розуміти деякі смислові граматичні зв'язки між словами і вміти інтонаційно оформлювати речення, дотримуючись інтонації до його кінця Необхідно навчити дитину користуватися мовними засобам* (словами, словосполученнями, реченнями) під час переданню думки у відповідності із задумом, щоб у процесі формуванню граматичної будови мови забезпечити свідомий вибір необхідних засобів для побудови зв'язного монологічного висловлювання.

Шляхи формування граматично правильного мовленню дошкільників із ПМР визначаються на основі знання загальних закономірностей становлення мовлення, безпосереднього вивчення граматичних умінь цих дітей і аналізу причин їх аграматизмів. До них відносять:

- утворення сприятливого мовленнєвого середовища, яке надає зразки грамотного мовлення;

- спеціальне навчання дітей правильним граматичним формам (корекція та попередження аграматизмів);

- формування правильних граматичних навичок у практиці мовленнєвого спілкування.

Утворення сприятливого мовленнєвого середовища -одна з умов грамотного мовлення дитини. Мовлення оточення може мати як позитивний, так і негативний вплив. У наслідок великого наслідування дитина запозичує від дорослих не тільки правильні, але й помилкові форми слів, мовні звороти, стиль спілкування в цілому. У зв'язку з цим особливо важливим є приклад культурного, грамотного мовлення педагога, а також батьків. їх необхідно знайомити з аграматизмами у мовленні дитини та їх причинами, давати вправи на їх подолання. Необхідно також використовувати художню літературу, фольклор, яка дає зразки літературної та народної мови.

Крім цього, необхідно пам'ятати, що оволодіння граматичною будовою мови залежить також від навколишньої дійсності і потреб дитини. У неї виробляється мовленнєвий стереотип тільки при умові зв'язку слів, їх форм з фактами дійсності. Важливо організовувати діяльність дітей із предметами, знайомство з їх якостями та властивостями, спостереження за природними явищами. Встановлення і усвідомлення дитиною наявних у природі зв'язків і залежностей знаходять відображення у збільшенні обсягу речень, у побудові складних мовленнєвих конструкцій, у використанні сполучників підрядності.

Формування граматично правильного мовлення здійснюється двома шляхами: у корекційному навчанні на заняттях і у вихованні граматичних навичок у повсякденному спілкуванні.

Корекція граматично неправильних форм мови та попередження граматичних помилок нерозривно пов'язані між собою. Виправлення помилок у одних дітей є попередженням їх у інших. Крім корекції порушених граматичних форм, з метою попередження помилок, на заняттях поступово відпрацьовують і ті форми, які відсутні у мовленні дитини на даний час, а також уточнюють і закріплюють форми, що використовуються правильно. Особливої уваги надається нетиповим змінам слів (наприклад, наказовий спосіб дієслова: їдь, біжи, малюй; зміна іменника у родовому відмінку множини: квітів, качок, дерев, книг).

Важливою умовою засвоєння дитиною граматичної будови мови є формування орієнтування у звуковій формі слова, виховання у дітей уваги до звучання граматичних форм.

На заняттях діти навчаються змінювати слова (морфології), будувати речення (синтаксису) і утворювати форми, слів (словотворення). Ці завдання реалізуються в комплексі, у взаємозв'язку і взаємодії з вирішенням інших мовленнєвих завдань у процесі лексичної роботи, навчання зв'язного мовлення.

Під час корекції граматичної сторони мовлення (усіх її розділів) дотримуються послідовних етапів навчання:

1. Поширення обсягу розуміння окремих граматичних форм (у словосполученнях) і мовлення в цілому. Дітей навчають розуміти смисл того, що говорять, орієнтуючись на закінчення іменника, розрізнення одного та багатьох предметів тощо.

2. Засвоєння певних граматичних форм шляхом виконання різноманітних вправ та використання певних граматичних засобів у власному мовленні.

3. Самостійне утворення форми нового слова за аналогією зі знайомим.

4. Навчання оцінювати граматичну правильність власного та чужого мовлення, визначати, як можна, а як не можна говорити.

В залежності від рівня розвитку мовлення дітей на кожному занятті можна вирішувати різні завдання. Корекція та навчання новим граматичним формам відбувається на спеціальних заняттях з розвитку лексико-граматичних категорій мови, а їх уточнення, закріплення і використання продовжується і на інших видах занять (з розвитку звуковимови, підготовки до навчання грамоти, розвитку зв'язного мовлення).

Методи і прийоми формування граматичної будови мови.

До методів відносять дидактичні ігри («Кого, чого не стало?», «Що без чого?», «Що кому дамо?» «Хто чим працює?» тощо), ігри-драматизації («У ляльки Тані гості», «В овочевому магазині», «Мандрівники» тощо), словесні вправи («Додати слова», наприклад, іменники до дієслова «Чим можна...?» - писати, малювати, фарбувати тощо), розглядання наочно-дійових картинок та сюжетних картин, переказ коротких оповідань і казок, роботу з деформованими реченнями та коротким текстом. Ці методи можуть виступати і як прийоми під час використання інших методів.

Методичними прийомами є зразок, пояснення, вказівка, порівняння, повторення, створення проблемної ситуації, виправлення помилок, запитання, що мають характер підказки та оцінки, залучення дітей до контролю і виправлення помилок, нагадування про те, як сказати правильно тощо.

Для того, щоб граматичні форми засвоювалися, ставали звичними, їх необхідно використовувати у «живому» мовленні, під час вільного спілкування. Самостійне виправлення дитиною власних граматичних помилок свідчить про достатнє оволодіння нею тими чи іншим формами та граматичною будовою в цілому, про усвідомлення явищ мови у мовленні.