Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ. Конструкції протезів, апаратів і шин виготовляють також методом точного лиття

Читайте также:
  1. БЕРДИЧІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ 1 страница
  2. БЕРДИЧІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ 2 страница
  3. БЕРДИЧІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ 3 страница
  4. БЕРДИЧІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ 4 страница
  5. БЕРДИЧІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ 5 страница
  6. БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  7. Виникнення перших європейських університетів як осередків освіти та науки
  8. Відкритий міжнародний університет розвитку людини
  9. ВПЦ "Київський університет", 2005
  10. ДВНЗ КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Конструкції протезів, апаратів і шин виготовляють також методом точного лиття. Суть методу полягає в тому, що матеріал (метал, пластмаса) у розплавленому або пластичному стані під тиском заповнює заздалегідь заготовлену пусту форму і в ній твердіє. Для цього воскову заготовку деталі спочатку покривають вогнетривкою оболонкою, що складається з відповідних матеріалів. Коли з цієї оболонки видалити віск (розтопивши його), утворюється порожнина — ливарна форма, яка точно відповідає восковій моделі. Цю порожнину пізніше заповнюють матеріалом виробу (метал, пластмаса та ін.).

Форма для лиття (опока) — це спеціально виготовлена посудина, внутрішні стінки якої за своїми обрисами відповідають обрисам відливка. Окрім основної порожнини, опока містить додаткові, так звані службові порожнини додаткових живильників, стояків та ін.

Процес виготовлення і підготовки форми до заливки розплавленим металом називається формуванням, а матеріали, що застосовуються для виготовлення форми, — формувальними матеріалами. Найчастіше такі матеріали являють собою суміш із кількох компонентів.

Формувальні матеріали повинні мати такі властивості:

1) виявляти високу термостійкість і міцність під час лиття;

2) твердіти протягом 7 —10 хв;

3) не містити речовин, що реагують із металом відливка і погіршують його властивості;

4) не зчіплюватися з відливком;

5) мати дрібнозернисту структуру, щоб відливок мав гладеньку поверхню і достатню газопроникність (для видалення газів, які утворюються під час лиття);

6) маси з вогнетривких матеріалів повинні мати добру текучість, здатність зволожувати воскові моделі, накладатися на них без утворення повітряних порожнин;

7) сумарна величина гігроскопічного і термічного розширення, а також розширення під час твердіння має бути достатньою для компенсації усадки відливка.

 

У стоматологічній практиці найчастіше застосовують одноразові форми для лиття. Залежно від того, який метал використовується для лиття і яка формувальна маса застосовується для виготовлення опоки, стінки останньої можуть бути одно- або двошарові. Одношарові опоки використовують, як правило, тоді, коли метал, який заливають, має не надто високу температуру плавлення (латунь, сплави золота та ін.) Двошарові й багатошарові опоки частіше застосовуються для відливки моделей із нержавіючих сталей, кобальтохромових, нікелехромових, титанових та інших сплавів із високою температурою плавлення.

Формувальні суміші для двошарових опок поділяють на основні (облицювальні) і допоміжні. Основні формувальні суміші складають основу формувальної оболонки, що безпосередньо контактує з матеріалом протеза, від властивостей якої залежать головні якісні показники опоки. Допоміжні формувальні суміші (наповнювачі) складають основну масу опоки.

Як основний компонент більшості вогнетривких сумішей використовують діоксид кремнію та його модифікації. Для утворення опоки порошкоподібний вогнетривкий матеріал змішують із рідким зв'язувальним компонентом різної хімічної природи. Залежно від зв'язувальної речовини всі формувальні матеріали поділяють на силікатні, сульфатні (гіпсові) і фосфатні.

Силікатні формувальні матеріали. Діоксид силіцію SіO2 — кварцовий пісок, основний компонент формувальних сумішей. Він надає формувальній масі вогнетривких властивостей і за певних температурних інтерн валів зумовлює розширення опоки, здатне компенсувати усадку відливка. Із трьох відомих алотропічних форм силіцію (кварц, тридиміт і кристобаліт) здатність до розширення мають кварц і кристобаліт. Ці дві форми і використовують у формувальних сумішах.

Чистота поверхні відливка залежить від величини часточок формувального матеріалу (його дисперсності). Чистоту поверхні визначають за висотою нерівностей на ній, вимірюваною в мікронах. Поверхня відливка буде чистою, якщо застосовувати кварцовий порошок, який повністю проходить крізь сито №140 з отворами діаметром 0,1 мм і крізь сито з отворами діаметром 0,05 мм (залишок порошку на ситі не повинен перевищувати 50%). Такий дрібнодисперсний (випалений за температури 900 °С протягом 2 год) порошок називають кварцовим борошном, або маршалітом. Чиста кварцова мука повинна містити не менше ніж 98% діоксиду силіцію. Вона є основним компонен­том облицювального, або внутрішнього, шару (вогнетривкої сорочки) опоки. Цей шар повинен бути завтовшки не менше ніж 1—2 мм. Він безпосередньо контактує з розплавленим металом.

Зовнішній (наповнювальний) шар форми лиття зміцнює внутрішній. Товщина його може бути від одного до кількох сантиметрів. За вогнетривкістю, міцністю і дисперсністю він може дещо поступатися матеріалу облицювального шару. Матеріали обох шарів форми повинні мати добру газопровідність, щоб запобігти газовій пористості відлитої деталі.

Останнім часом під час лиття високотемпературних сплавів часто застосовують маршаліт, пластифікований гідролізованим етилсилікатом (силікатні формувальні маси).

Етилсилікат — етиловий ефір ортосилікатної кислоти. Це прозора рідина жовто-зеленого кольору, з легким ефірним запахом. Вона містить від 21 до 41% діоксиду силіцію.

Для виготовлення облицювального шару опоки етилсилікат піддають гідролізу, унаслідок чого утворюються спирт і низка сполук силіцію (силоксанів), які під час випалювання форми переходять у чистий діоксид силіцію.

Для прискорення процесу гідролізу до води додають етиловий спирт і каталізатор (0,2—0,3% розчин хлоридної кислоти). Однак вода та етилсилікат не розчиняються один в одному, тому для утворення однофазового розчину беруть речовини в яких розчиняється і вода, і етилсилікат. Це може бути спирт або ацетон. Реакція зі спиртом відбувається повільніше, ніж з ацетоном. До того ж ацетон швидше випаровується і зумовлює швидке випаровування води, а зневоднений гель менш схильний до утворення тріщин. Однак ацетон є легкозаймистою речовиною. Кількість узятого розчинника має бути такою, щоб вміст кремнезему в готовому розчині не перевищував 22%.

До однієї частини гідролізованого етилсилікату додають 2 частини маршаліту, ретельно розмішують. Отриману облицювальну масу 2 — 3 рази нашаровують на знежирену воскову модель (волосяним пензликом або шляхом занурення воскової репродукції деталі з ливниками і конусом в облицювальну масу).

Ливарний блок покривають першим густо замішаним шаром облицювальної маси, сушать під вентилятором протягом 10 —15 хв, виймають і висушують під вентилятором протягом 7 — 10 хв. Після цього наносять другий шар облицювальної маси, замішаної не так густо (для заповнення тріщин у першому шарі), сушать його під вентилятором протягом 10—15 хв, поміщають в ексикатор з аміаком на 10—15 хв і висушують протягом 10—15 хв. Потім починають формування (утворення зовнішнього шару опоки). Для міцнішої фіксації облицювальної маси на восковій репродукції, затримки стікання маси з поверхні моделі та підвищення міцності вогнетривкої оболонки опоки кожен шар нанесеної на репродукцію маси посипають тонким рівномірним шаром випаленого дрібного кварцового піску.

Кварцовий пісок використовують і для наповнення опоки. Пісок ретельно очищають, промивають і випалюють за температури 900 °С протягом 2 год. Допустима кількість глинистих домішок у піску — не більше ніж 1,5%. Дисперсність (зернистість) піску повинна забезпечити хорошу газопроникність форми. Таку дисперсність мають піски, які просіюються крізь сито № 70 (0,25) і № 40 (0,44) (марка 40/70).

Глиноземний цемент — використовується для зв'язування кварцового піску в опоках і створення до­статньо міцної формувальної наповнюючої маси. Цемент містить 35-55% Аl2O3, 5-12% SіO2, 35-40% СаО і близько 15% Fе2O3. Твердіння цементу зумовлюють алюмінати кальцію. Воно відбувається протягом 1 год. Цемент вогнетривкий, міцність на стискання (цемент марки 500) становить 450 кгс/см2. Кварцовий пісок і глиноземний цемент змішують у співвідношенні 6:1 чи 7:1. Суміш змочують водою (4:1 чи 5:1) і заповнюють нею опоку. Зберігають цемент і суху формувальну суміш у сухому місці. У разі поглинання ними вологи здатність їх до твердіння значно погіршується.

Для лиття деталей із кобальтохромових сплавів, нержавіючої сталі та інших сплавів із температурою плавлення понад 1100 °С застосовують різноманітні формувальні маси.

 

"Сіоліт". Складається з порошку і рідини. Порошок — суміш кварцу, фосфатів і оксиду магнію. Рідина — силікагель. Призначений для виготовлення вогнетривкої форми лиття для відливки суцільнолитих протезів і каркасів металокерамічних протезів.

"Формаліт". До його складу входять маршаліт, кварцовий пісок, етилсилікат, ортоборатна кислота (або глиноземний цемент). Облицювальну масу готують шляхом змішування маршаліту з гідролізованим етилсилі-катом. Отриманою сметаноподібною масою утворюють вогнетривку оболонку. Застосовують "Формаліт" для лиття деталей із КХCнержавіючої сталі. Масу для наповнення опоки готують із кварцового піску і глинозему (у співвідношенні 6:1 чи 7:1) або піску з борною кислотою (10:1 чи 10:1,5).

П.С.Фліс, М.І. Пясецький і С.Й. Криштаб (1983) запропонували нову формувальну масу для лиття протезів із КХС. Склад маси такий: кварцовий пісок — 36,2%, порошок керамзиту — 7,9%, поліетаксилан — 5,3 — 8,3%, пилоподібний кварц — 37%. Маса компенсує усадку сплаву в межах 1,6—1,8%.

 

Сульфатні або гіпсові формувальні матеріали. Зв'язувальною частиною є гіпс. Основними їх компонентами можуть бути оксиди силіцію й алюмінію. Гіпсові формувальні матеріали застосовують під час лиття сплавів, які мають температуру плавлення до 1100 °С. Дія високої температури за дуже короткий час, протягом якого відбувається лиття, практично не призводить до руйнування оболонки опоки і на якості невеликого за масою відливка не позначається. Під час лиття сплавів із більш високою температурою плавлення користуватися такими сумішами не слід. У них за температури понад 400 — 500 °С відбувається початковий розпад гіпсу з утворенням сірчистого газу, сірководню та інших газоподібних речовин.

Слід ураховувати деякі особливості гіпсових формувальних матеріалів, які зумовлені властивостями гіпсу.

1. Під час твердіння формувальна маса розширюється (унаслідок зменпирня густини маси, зумовленої затримкою води між кристалами вогнетривкого наповнювача). Коли заповнену опоку в початковій стадії твердіння занурити у воду, то відбувається насичення формувальної маси водою, що призведе до ще більшого її розширення. Сумарна величина гігроскопічного розширення може досягати 1—2%.

2. Під час термічної обробки опоки, яку проводять із метою випалювання воску і вогнетривкого наповнювача, спостерігається дегідратація гіпсу, і він дає усадку (до 2%).

Термічне розширення формувальної маси здатне істотно компенсувати усадку металу. З цією метою застосовують кварц чи кристобаліт як вогнетривкий наповнювач. /Застосування кристобаліту дає можливість під час лиття в гарячу форму (температура близько 350 — 400°С) отримати її розширення до 1,85%, що компенсує усадку сплавів із відносно невеликою усадкою під час твердіння (сплави на основі золота, паладію та ін.).

З метою регулювання процесів термічного розширення і швидкості схоплювання у формувальні суміші вводять добавки в кількості до 2% (натрію хлорид, ортоборатна кислота, натрію тартрат та ін.). Так, добавка бури збільшує час схоплювання і зменшує термічне розширення. Додаючи порошок сирого гіпсу, можна зменшити час схоплювання і збільшити термічне розширення.

Формувальні маси на основі кристобаліту мають певні переваги порівняно з кварцовими. Кристобаліт розширюється більше, ніж кварц, і може повністю компенсувати усадку сплавів на основі золота. Для більш повної компенсації усадки відливка розплавлений метал заливають у форми до температури, за якої кристобаліт перебуває в β-формі. Таким чином, форма з кварцового піску повинна бути нагріта до 700 °С, а з кристобаліту — усього до 450 °С.

Методом змішування в різних пропорціях кварцу і кристобаліту отримують формувальні суміші з різною величиною термічного розширення (у межах від 0,9 до 1%). Кварц може надати формувальному матеріалу термічного розширення до 1,4%, а кристобаліт — до 1,6%. Формувальні суміші на основі кварцу мають найменшу мінність у температурному інтервалі 100 — 125 °С і 770 — 830 °С (перехід кварцу з α-форми в β-форму).

Матеріали з кристобалітом виявляють найменшу міцність за температури 210 — 260°С. Тому розплавлений метал треба заливати у форму, нагріту до температури, яка вища за температуру, коли міцність формувального матеріалу мінімальна.

Промисловість випускає різноманітні формувальні маси, призначені для певних конструкційних сплавів благородних і неблагородних металів.

 

"Аурит" — суміш порошку кристобаліту з гіпсом і добавками. Під час замішування з водою в пропорції 100 —36:40 г схоплюється і твердіє за 10 — 30 хв. Тверда маса "Аурит" має коефіцієнт термічного розширення не менше ніж 0,08, її міцність на стискання через 24 год після твердіння становить 20 кгс/см2.

Термостійка гіпсова суміш (ТГС) — механічна суміш кремнезему з напівгідратом кальцію сульфату (гіпсом). Міцність на стискання через 2 год після твердіння становить не менше ніж 60 кгс/см2, термічне лінійне розширення під час твердіння і нагрівання до 700 — 800 °С — 1,3—1,4%, що компенсує усадку сплаву.

"Аурит" і ТГС застосовують для виготовлення опок для відливки протезів із сплавів на основі золота.

"Силаур" — формувальна маса, що складається з 70% кремнезему (А1203) тонкого помолу і 25 — 30% автоклавованого міцного гіпсу. Випускають два види цієї маси.

"Силаур № 3-Б" містить автоклавований гіпс і кремнезем. Його застосовують для відливки дрібних де­талей підвищеної точності (вкладки, півкоронки). Вирізняється дрібнішою дисперсністю часточок наповнювача.

"Силаур № 9" містить кремнезем і формувальний гіпс. Призначений для відливки за розміром деталей із сплавів, що мають температуру плавлення не вищу ніж 1000 — 1100 °С. Як першу, так і другу маси застосовують для формування воскових моделей без облицювального шару. Маси замішують із водою до сметано-подібної консистенції і заливають у форму лиття. Час схоплювання — 10-30 хв.

 

Застосовують й інші формувальні маси на основі ді-оксиду кремнію (кристобаліту) і гіпсу, зокрема препарати "Експодент" (Чехія), "Дегувест Каліфорнія" (Німеччина).

Для виготовлення литих деталей (коли велика точність не потрібна) часто використовують формувальні маси на основі гіпсу: 1) 1 частина чистого азбесту, 2 частини гіпсу, 1 частина кремнезему в порошку; 2) 2 частини тонкого річкового піску, 1 частина гіпсу; 3) 1 частина гіпсу, 3 частини кремнезему в порошку; 4) 4 частини гіпсу, 2 частини тальку, 2 частини крейди, 1 частина піску. Масу замішують із водою в гумовій чашці до сметаноподібної консистенції, якою заповнюють опоку.

Описані вище формувальні маси застосовують і для лиття виробів із срібно-паладієвих сплавів.

 

Фосфатні формувальні маси. Фосфати, що містять ці маси, за своїм складом подібні до фосфат-цементів, які застосовують у стоматології. Під час змішування оксидів металів (алюмінію, магнію, цинку), які входять до складу порошку, з рідиною (ортофосфатна кислота) утворюються фосфати, які міцно зв'язують зерна наповнювача формувальної суміші (кварц, кристобаліт та ін.).

 

Унаслідок термічної обробки фосфати переходять з орто- в піроформу, яка виявляє велику термостійкість за температури 1200—1600 °С. Компенсаційне розширення форми при використанні цих формувальних мас можна отримати тільки за рахунок наповнювача (діоксиду силіцію).

Опоки з фосфатних матеріалів не мають гігроскопічного розширення. Випалювати воскову модель необхідно при поступовому підвищенні температури, щоб уникнути не тільки розтріскування форми, але й пошкодження її газовими пухирцями, які виникають при вигоранні воску. До фосфатних формувальних мас належать "Силамін" і "Кристосил".

Із зарубіжних фосфатних формувальних матеріалів найчастіше застосовують "Віровест" (твердість — 140 Н/мм2), "Віроплюс" (твердість - 190 Н/мм2), "Бегостал" (термічне розширення — 2,45%), "Беллавест Т" із рідиною для замішування "Бегостал" (універсальний формувальний матеріал для лиття зі сплавів благородних металів із високою температурою плавлення), а також замішувані на дистильованій воді "Ауровест Софт" і "Дегувест Софт" (термічне розширення — 2,15%), безграфітний "Ауровест Б" (термічне розширення — 2,15%). Усі ці матеріали німецького виробництва і призначені для лиття каркасів металокерамічних протезів зі сплавів благородних металів.

Формувальні маси "Динамік" (Німеччина) і "Фудживест" (Японія) після затвердіння можна поміщати в нагріту до температури 800 °С ± 50 °С пічку, при чому це не впливає на розширення та якість поверхні формувального матеріалу. Маса "Касторит супер Ц" рекомендована для лиття зі сплаву "Реманіум" (Німеччина). Зазначені вище маси застосовують для лиття зі сплавів із високою температурою плавлення.

 

Формувальні маси для виготовлення вогнетривких моделей. Останнім часом широко використовуються методи лиття металевих сплавів у вогнетривкі форми на вогнетривких моделях. Таким методом отримують найскладніші ортопедичні конструкції, які вирізняються великою точністю розмірів і високою чистотою (гладкістю) поверхні. Модель, на якій відливають деталь, повинна бути виготовлена з термостійких матеріалів, що мають відповідний коефіцієнт термічного розширення, який забезпечив би при відповідній термічній обробці компенсацію усадки металу відливка під час охолодження опоки. Поверхня вогнетривкої моделі повинна бути гладенькою.

При виготовленні вогнетривкої моделі спочатку знімають дублюючий відбиток із заздалегідь підготовленої моделі за допомогою дублюючої відбиткової маси ("Гелін"). За отриманим відбитком відливають термостійку керамічну модель.

Для відливки таких моделей запропоновано різні суміші. Найчастіше застосовують маси, які випускає промисловість.

 

"Бюгеліт" — комплект формувальних матеріалів, призначений для виготовлення гіпсових і дублюючих моделей, опок для бюгельних протезів, які виготовляють методом точного лиття з хромокобальтових сплавів. Комплект містить: 1) високоміцний автоклавований гіпс для виготовлення первинної моделі за відбитком; 2) дублюючу масу "Гелін" для виготовлення негативної форми первинної моделі (відбитка); 3) формувальну масу ОЛ (В.А. Озеров і Є.М. Любарський) — силікатно-формувальний матеріал, що містить пісок кристобаліту (30—40%), пилу кристобаліту (30 — 50%), пилоподібного кварцу (20 — 40%); зв'язувальну речовину — етилсилікат (гідролізований) і твердник. До складу су­міші також входить пексан (5—10% від загальної маси наповнювача), що забезпечує збереження розмірів моделі під час сушіння і запобігає адгезії вогнетривкої моделі з дублюючою масою.

Порошок і рідину для одержання моделі беруть у співвідношенні 4:1, старанно розмішують. Маса по­чинає тужавіти через 3 — 5 хв, повністю твердіє через 45 — 60 хв. Максимальне розширення (1,8 —1,9% досягається за температури понад 600 °С. Механічна міцність після твердіння на статичний згин становить 4,5— 5,5 кгс/см2, а після висушування — 23 — 30 кгс/см2.

 

"Кристосил-2" складається з наповнювача (порошку кристобаліту і фосфатної зв'язки). Під час замі­шування з водою одержують пластичну масу, яка починає твердіти через 5 —7 хв і остаточно твердіє через 45 — 50 хв. При цьому маса розширюється на 0,4 — 0,5%. Термічне розширення "Кристосилу-2" під час нагрівання до 700 °С становить 0,8—1%. Сумарне розширення може досягти 1,2 — 1,5%.

"Силамін" — фосфатна формувальна маса, яка містить кварцовий пісок, магнезитовий порошок і фос­фатну зв'язку. Беруть 100 — 120г порошку і відповідну кількість води, замішують до утворення рідкої консистенції і заповнюють відбиток моделі. Маса починає твердіти через 7 — 10 хв. Закінчується твердіння через 55—60 хв. Відлиту модель сушать за температури 180 — 200 °С протягом 30хв, потім її закріплюють зануренням у киплячий віск (температура 150°) на 1 —2 хв. Максимальне термічне розширення такої моделі становить 1,4%. Як закріплювач вогнетривких моделей можна використовувати суміш каніфолі і церезину.

Для виготовлення вогнетривких моделей можна застосовувати й інші формувальні маси з наповнювачами (дрібнозернистим кварцитом, кварцовим піском із зернами різної величини та ін.). Як зв'язувальний матеріал додають етилсилікат або фосфатну зв'язку.

Вогнетривкі маси "Бюгеліт", "Силамін", "Кристосил-2" термічно стійкі в температурному інтервалі 1400 — 1700° С, хімічно стійкі, але недостатньо міцні навіть після висушування і закріплення. Термічне розширення цих мас під час випарювання опоки здатне частково компенсувати усадку кобальтохромових та інших сплавів, які мають близькі величини усадки (1,5 — 1,8%).

Вогнетривка маса для лиття суцільнолитих протезів (П.С. Фліс і співавт.) містить (у вагових%):

кварцовий пісок — 36,2;

керамзит (у порошкоподібному стані) — 7,9;

оксид магнію — 3,7;

ацетоновий розчин триетаноламіну — 7,9;

поліетилсилоксан—8,3;

маршаліт — 37.

Маса має гладеньку поверхню на моделі, добру газопроникність, легко відділяється за допомогою піскоструминного апарата, не потребує закріплення, легко ріжеться корундовими дисками, компенсує усадку сплавів на 1,6—1,8%.

 

Застосовують також зарубіжні вогнетривкі матеріали для моделей: "Креско церевест-2" для сплаву "Реманіум-380", "Віроплюс Н" для сплаву "Вірокост" (Німеччина) та ін. Для закріплення поверхні вогнетривких моделей пропонується спеціальна рідина "Фурол". Модель нагрівають до 250 °С, витримують 30 хв і занурюють у рідину, поміщають у муфельну піч для повного висихання рідини. Потім модель охолоджують до кімнатної температури і розпочинають моделювання бюгеля.

Останнім часом фірми, що випускають зуботехнічні матеріали, рекомендують користуватись однією технологічною лінією виготовлення протеза із застосуванням тільки фірмових матеріалів: гіпсу, восків, формувальних мас, металу (сплаву).

КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УАНМ




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 48 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.015 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав