Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ. Технологія пластмасового базиса протеза визначає peaлізацію фізико-механічних, хімічних і ін

Читайте также:
  1. БЕРДИЧІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ 1 страница
  2. БЕРДИЧІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ 2 страница
  3. БЕРДИЧІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ 3 страница
  4. БЕРДИЧІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ 4 страница
  5. БЕРДИЧІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ 5 страница
  6. БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  7. Виникнення перших європейських університетів як осередків освіти та науки
  8. Відкритий міжнародний університет розвитку людини
  9. ВПЦ "Київський університет", 2005
  10. ДВНЗ КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Технологія пластмасового базиса протеза визначає peaлізацію фізико-механічних, хімічних і ін. властивостей пластмаси, закладених у її рецептурі.

Із пластмасами, з яких створюється базису знімного протеза, працює переважно зубний технік у спеціально обладнаному виробничому приміщенні зуботехнічної лабораторії - полимеризаційній кімнаті. Процесу виробництва пластмасового базису передує ряд послідовних дій, виконувана лікарем-ортопедом і зубним техніком, про що докладно говориться у відповідних підручниках.

Технологія пластмасового базису знімного протеза включає наступні обов'язкові маніпуляції:

— підготовку гіпсової моделі з восковим базисом, штучними зубами (і кламмерами) до гіпсовки в кювету;

— одержання гіпсової прес-форми;

видалення воскового базису з гіпсової прес-форми з наступним заповненням її заздалегідь приготованою полімер-мономерною композицією базисної пластмаси;

проведення полімеризації базисної пластмаси й наступною механічною обробкою базису протеза, шліфування й полірування.

Одержання гіпсової прес-форми. На сьогодні відомі 2 основних варіанта одержання гіпсової прес-форми, у якій проводиться полімеризація базисної пластмаси — рознімна і нероз'ємна гіпсові прес-форми.

Отримання рознімної гіпсової прес-форми варто віднести до класичного методу, при якому необхідно використовувати 2 замішування гіпсу з необхідним інтервалом часу між ними. Таким чином, отримана гіпсова прес-форма складається із двох частин, що дозволяє після видалення воскового базису, розкрити кювету (гіпсову прес-форму), провести візуальну оцінку якості видалення воску й надалі заповнення (формування) заздалегідь приготовленої полімер-мономерною композицією.

Для заповнення рознімної гіпсової прес-форми кювети тістоподібною масою останню поміщають в одну з половинок кювети, закривають другою частиною й під тиском у спеціальному пресі роблять формування. Такий метод заміни воску на пластмасу одержав у спеціальній літературі назву компресійного пресування. До принципових недоліків даного методу варто віднести те, що в процесі формування надлишки полімер-мономерної композиції віддаляються (видавлюються) по лінії рознімання половинок кювети, тобто створюються передумови до збільшення товщини базиса протеза.

Ступінь цього збільшення дорівнює товщині шару пластмаси між половинками гіпсової прес-форми. Крім того, на цю же величину відбувається вертикальне переміщення штучних зубів відносно протетичної площини.

♦ Оклюзійна площина — уявлювана площина, що проводится двома способами. При першому вона проходить через середину перекриття центральних різців і середину перекриття мезіальних горбів перших (при їхній відсутності — других) молярів. При другому варіанті вона проводиться через вершини щічного горбка другого верхнього премоляра й мезіального щічного горбка першого вір його моляра, Формована при протезуванні на оклюзійних (прикусних) валиках площина йменується ще протетичною.

Отримання нероз'ємної гіпсової прес-форми вимагає застосування спеціальної (нестандартної) кювети. Для цього на гіпсовій чи моделі з восковим базисом і штучними зубами створюється литниково-живильна система зі спеціальних сортів воску. а гіпсовка в кювету проводиться одним замішуванням гіпсу або з силіконової маси.

Після видалення воску така прес-форма не може бути візуально перевірена на предмет повного і якісного видалення воску. Формування полімер-мономерной композиції проводиться при більш текучому стані маси через систему літників під тиском, створюваним спеціальним поршнем (принцип «шприца»). Так метод заміни воску на пластмасу одержав назву методу інжекційно-ливарного пресування.

Поршень інжектора під час полімеризації перебуває під дією пружини, тому з нього в порожнину гіпсової прес-форми через литник надходить додаткова кількість формувальної маси, що компенсує полимеризаційну усадку. При цьому методі пресування (формування) немає линійно-объемних вертикальних змін базису, які мають місце при компресійному пресуванні, вміст залишкового мономера не перевищує 0,2-0,5%, дуже незначні пружні внутрішні напружения, фактично виключене короблення базису, що точно відповідає рельєфу протезного ложа.

Проте багато дослідників відзначають наступні недоліки даного методу: відсутність візуального контролю повноти видалення воску з гіпсової прес-форми, досить проблематичне нанесення ізоляції на стінки гіпсової прес-форми, що проявляється або в недостатньо міцній хімічній сполуці штучних зубів і пластмаси базису, або в перекручуванні рельєфу базису.

Варто пам'ятати, що гіпс, маючи пористу структуру, не перешкоджає проникненню мономера в його товщу. Якщо поверхню гіпсу при виробництві протеза не ізолювати від набряклої пластмаси, то частина мономера проникає в поверхневий шар гіпсу

і полимеризуется там. Механічне видалення цього шару із внутрішньої поверхні базису протеза веде до перекручування його рельєфу, погіршує фіксацію протеза й адаптацію до нього [Разуменко Г. П., 1987].

По даним 3. С. Василенко (1975), груба шорсткість у вигляді пор різної величини, бугрів, шипів, гострих гребенів, нерівностей зустрічається на внутрішній поверхні 25% пластинкових протезів.

Виникнення дрібних поверхневих пор пов'язане з гігроскопічністю гіпсових моделей, великих пор - з випарюванням мономера при швидкому підйомі температури під час полімеризації, ерозій на поверхні базисів протезів - з випарюванням води, а горбки, гребінці, нерівності, шипи утворяться внаслідок вдавления пластмасового тіста в пори гіпсових моделей [Василенко 3. З, 1980]. За іншими відомостями, шорсткість внутрішньої поверхні протезів спостерігається в 74% базисів протезів.

Для готування формувальної маси проводять замішування, використовуючи для цього полімер (порошок) і мономер (рідина) того або іншого базисного матеріалу. Властивості полімер-мономерної композиції пластмас гарячої полімеризації залежать від розміру й однорідності гранул. Оптимальний розмір гранул забезпечує високі фізико-механічні властивості полімеру, а також необхідну розчинність у мономері гомо- і сополимерів.

Усадка мономера в процесі полімеризації дорівнює 20-21%, а усадка полімер-мономерной композиції становить 6% і залежить від співвідношення мономера й полімеру. Оптимальним є співвідношення мономера й полімеру рівне 1:3 по об'єму або 1:2 по масі

Змішування мономера з полімером проводять у посудині із кришкою. При цьому в мономер насипають відміряну кількість порошку й відразу ж перемішують (нормативна витрата пластмаси на базис знімного протеза становить 1 г на 1 штучний зуб). Посуд з масою накривають кришкою й залишають для набрякання на 15-30 хв (залежно від температури навколишнього середовища). На протязі цього часу консистенція маси змінюється від піску до тістоподібної. При одержанні мономер-полімерної маси виділяють наступні стадії її дозрівання:

Пісочна стадія з'являється відразу після змішування порошку рідиною й триває до 5 хв (залежно від температур: навколишнього середовища). Суміш на цій стадії не використовується.

Стадія ниток, що тягнуться (в’язка) характеризується липкістю пластмаси, появою ниток, що тягнуться, високою плинністю й пластичністю. На цій стадії готовності матеріалу він використовується в ситуаціях, що вимагає адгезії.

Тістоподібна стадія характеризується втратою липкості маси, гарною пластичністю й меншою плинністю (у порівнянні зі стадією ниток, що тягнуться). У такому стані масу зручно формувати на гіпсових моделях (одержання індивідуальних ложок, ортопедичних апаратів і ін.).

Резиноподібна стадія характеризується тим, що форма, придана матеріалу на попередній стадії, майже повністю зберігається й матеріал не підлягає подальшому формуванню.

На початку в мономері розчиняються зовнішні шари полімерних кульок (відбувається набрякання), і тільки через якийсь час мономер, проникаючи в глиб полімеру, надає однорідність масі. Мономер-полімерна суміш може затвердіти при кімнатній температурі, але для цього буде потрібно значний час.

Швидкість набрякання можна регулювати зміною температури. При її підвищенні процес полімеризації прискорюється, при зниженні - уповільнюється. Масу вважають готової до формування, коли вона втрачає липкість. Критеріями повноти реакції полімеризації базисної пластмаси є, як мінімум, три основних фактори: тиск, час та зовнішня енергія (температура).

Полімеризація в умовах вологого середовища, тобто відкрита або закрита водяна лазня (коли кришка ємності з водою дозволяє створити в ній додатковий тиск), уважається традиційним (класичним) способом полімеризації. Джерелом зовнішньої енергії є газовий пальник або електроплита, на яку міститься ємність із водою й гіпсовою прес-формою, що перебуває в ній (кюветі) після формування полімер-мономерної композиції.

При використанні традиційного методу твердіння температур, ное вплив на цей процес здійснюється зануренням кювети, у якій перебуває маса, у ємність із водою при поступово нагріванні. Слід особливо зазначити той факт, що температурні зміни води при її нагріванні не відповідають по часу таким в тверднучі полімер-мономерной композиції.

Порушення режиму полімеризації приводить до дефектів готових виробів (пухирці, пористість, розлучення, ділянки з підвищеним внутрішнім напруженням), до розтріскування, короблення й поломок протеза.

Розрізняють 3 види пористості пластмас: газову, стиску, гранулярну.

Газова пористість обумовлена випаром мономера усередині полімеризуючоїся пластичної маси. Вона виникає при опусканні кювети із пластмасовим тестом у гіпсовій прес-формі в киплячу воду. Даний вид пористості може також виникати при нагріванні форми з більшою кількістю маси внаслідок складності відводу з її надлишків тепла, що розвивається в результаті екзотермічності процесу полімеризації.

До пористості стиску приводить недостатній тиск або недолік пластичної маси, внаслідок чого утворяться порожнечі. На відміну від газової пористості вона може виникнути в будь-якій області виробу (базису протеза). На наш погляд, правомірніше називати її пористістю від недоліку стиску.

Гранулярна пористість виникає через дефіцит мономеру у тих ділянках, де він може випарюватись. Таке явище спостерігається при набряканні мономер-полімерної маси у відкритому ссу Поверхневі шари при цьому погано структуруються, ставши-ют собою конгломерат глибок або гранул матеріалу.

У пластмасових виробах завжди є значні внутрішні залишкові напруги, що приводить до розтріскування і короблення. Вони з'являються в місцях зіткнення шару пластмаси зі сторонніми матеріалами (порцеляновими зубами, крампонами, металевим каркасом, відростками кламерів). Це є результатом різних коефіцієнтів лінійної й об'ємної рас ренію пластмаси, порцеляни, сплавів металів.

Так, наприклад, в акрилового базису коефіцієнт термичного розширення в 20 разів вище, ніж у порцелянових зубів. Це приводить до виникнення значних локальних внутрішніх напружень і появі мікротріщин у місцях контакту пластмаси і порцеляни.

У місцях різкого переходу масивних ділянок пластмасового виробу в тонкі також виникають залишкові напруги. Справа в тім, що в товстих ділянках базису усадка пластмаси має більшу величину, ніж у тонких. Крім того, різкі перепади температур при полімеризації викликають або підсилюють пружні деформації - це, зокрема, викликане випередженням затвердіння зовнішнього шару. Потім твердіння внутрішніх шарів викликає зменшення їхнього об'єму, і вони виявляються під впливом розтягуваних напруг, оскільки зовнішні шари при цьому вже придбали твердість.

Порушення процесів полімеризації приводить також до тому, що мономер повністю не вступає в реакцію й частину його залишається у вільному (залишковому) стані. Полімеризат завжди містить остаточний мономер. Частина мономера, що залишився в пластмасі, зв’язаний силами Ван-дер-Ваальса з макромолекулами (зв'язаний мономер), інша частина перебуває у вільному стані (вільний мономер) Останній, переміщаючись до поверхні протеза, дифундує в ротову рідину й розчиняється в ній, викликаючи при цьому різні токсично-алергійні реакції організму. Базисні пластмаси при правильному режимі полімеризації містять 0,2-0,5%, швидкотвердіючі - 3-5% і більше залишкового мономера.

 

Вітчизняною промисловістю випускається базисний матеріал Етакрил(АКР-15) являє собою статичний потрійний сополімер ММА, етилового ефіру метакрилової кислоти, метилового ефіру акрилової кислоти. Склад порошку: метилметакрилат –89%, етилметакрилат 8%, метилакрилат 2%, дибутилфталат-пластифікатор 1%. Склад рідини: метилметакрилат –89%, етилметакрилат 8%, метилакрилат 2%, гідрохінон (сліди-0,005), пластифікатор-дибутилфталат 1%.

 

У вітчизняному базисному матеріалі Акрел рідка складова частина містить у якості агента метилолметакриламід, що зшиває, змішаний із ММА. У процесі твердіння матеріалу відбувається сополімеризація ММА з метилолметакриламідом з одночасною зшивкою сусідніх сополімерних ланцюгів.

 

Фторакс – фтормісткий каучук, акриловий сополімер. Випускається промисловістю і складається з порошку і рідини. Для одержання формувальної маси порошок і рідину змішують у співвідношенні 2:1, після чого вона повинна пройти дозрівання (набухання) протягом 10-12 хв. Пластмаса фторакс має хороші фізико-хімічні властивості: підвищена міцність, хімічна стійкість. Вона напівпрозора і за кольором відповідає м’яким тканинам порожнини рота.

 

Основними недоліками цих базисних матеріалів є низькіі показники на міцність і достатньо високе утримання залишкових мономерів,, що не пепрореагували.

 

Бакрил -высокоміцна акриловая пластмаса для базисів знімних протезів, що має, у порівнянні з іншими, підвищену стійкість до розтріскування, стертостіі, велику ударну грузькість і високу тривкість на вигин. Порошок Бакрила являє собою поліметилметакрилат, модифікований еластомерами (низькомолекулярні сополімери бутилакрилатного каучуку, алкілметакрилата і ММА). Пластмаса має гарну технологічність.

 

Акроніл-базисна пластмаса, використовувана для виготовлення щелепно-лицьових і ортодонтичних апаратів) знімних шин і т.д. Порошок Акроніла - привитий сополімер ММА до полівінілетилалю. Рідина - ММА зшивагент діметакрилат триетиленгліколя. В рідину введені інгібітор і речовина, що уповільнює старіння пластмаси. Акроніл володіє тривкістю, близькою до тривкості фторакса, меншою водопоглинанням, гарними технологічними показниками.

 

Пластмаса безбарвна базисна. Пластмаса на основі очищеного від стабілізатора поліметилметакрилата, що містить тінувін, який запобігає старінню пластмаси під дією агресивного середовища. Складається з порошку і рідини. Порошок -. суспензований поліметилметакрилат, що містить - тінувін.. Тінувін сприяє також підвищенню тривкості пластмаси. Рідина являє собою стабілізований ММА.

 

Безбарвна базисна пластмаса застосовується для виготовлення базисів зубних протезів у тих випадках, коли протипоказаний пофарбований базис, а також для інших цілей ортопедичної стоматології, коли необхідний прозорий базисний матеріал. На відміну від подібних матеріалів має підвищену тривкість і прозорість. Під час приготування тіста, порошок і рідину старанно змішують у співвідношенні 2: 1 або 0,9 частини рідини по масі. Час "дозрівання" маси залежить від температури навколишнього середовища. Масу вважають готовою, коли вона втрачає липкість.

 

При поломці повних і часткових знімних пластинкових протезів для ремонту їхніх базисів застосовують так названі сополімерні композиції, що по складу подібні базисним матеріалам. Основна відмінність цих композицій складається в тому, що вони є матеріалами холодного твердіння. Низькотемпературна сополімеризація цих структур досягається використанням звичайних ініціаторів холодного твердіння - редокс-систем: пероксид бензоіла + заміщений анілін. "Ремонтні" композиції застосовуються широко, тому що процес ремонту дуже простий, а зміна розмірів і форми протезів, відремонтованих композицією холодного твердіння незначна.

 

Вітчизняною промисловістю випускаються Редонт і Протакрил. Протакрил включає порошкоподібну фракцію, що являє слобою суспензований поліметилметакрилат, який містить ініціатор - пероксид бензоіла й активатор - дісульфанілін, а також рідкий ММА з активатором полімеризації - діметил-паратолуідіном. Протакрил призначений для лагоджень і виправлень знімних зубних протезів і виготовлення ортодонтичних апаратів.

 

Редонт має дві складові частини: порошок, що містить сополімер ММА, етилметакрилат, пероксид бонзоіла та барвник, а також рідину – ефір метакрилової кислоти з активатором діметил-паратолуідіном й інгібітором гідрохіноном. Редонт використовують для лагодження знімних пластинкових протезів при недостатньому приляганні їх до протезного ложа або недостатній фіксації та стабілізації протезів.

 

Для виготовлення базисів протезів предназначені пластмаси Палавіт 55 (Palavit55) ф. Kulzer(Німеччина), Кронзін (Cronsin) ф. Merz(Німеччина).

 

ЕЛАСТИЧНІ ПІДКЛАДКОВІ МАТЕРІАЛИ

 

Для підвищення адгезії протеза до слизової оболонки порожнини рота, а також виготовлення комбінованих зубних протезів обумовило появу м'яких еластичних підкладкових матеріалів для базису протеза. Ці матеріали використовують також для виготовлення обтураторів, щелепно-лицьових протезів, еластичних пелотів і т.д.

 

Еластичні підкладкові матеріали для базисів протезів у залежності від природи матеріалу підрозділяють на 4 типи: акрилові, поліхлорвінілові, силіконові і на основі фторкаучуків.

 

Акрилові матеріали можуть бути двох видів: порошок- рідина й еластичні пластини. Матеріали типу порошок- рідина можуть бути гарячого і холодного твердіння.

 

Порошки являють собою сополімери акрилових мономерів-ММА, етилметакрилат, бутилакрилат, гидроксіефіри метакрилової кислоти й ін.

 

Рідини для готування формувальної маси бувають 2 складів: а) суміші акрилових мономерів або ММА, що містять пластифікатор (діоктилфталат і ін.), а також деякі органічні розчинники; б) суміші акрилових мономерів, що містять рідину для самотвердіючих пластмас.

 

На основі цього сополимера ф. "Нуdгоп Dental Ргоduct Ini New Вгunswick" (Німеччина) випускає матеріал типу порошок-рідина гарячого отверждения під торговою назвою Гідрокріл (Нуdroсгуl). Формувальна маса готується при співвідношенні порошок:рідина, рівному 3:1, і полімеризується при температурі 73°С протягом 90 хв. із наступною півгодинною витримкою при 100°С. З метою зменшення шпаристості рекомендується "сухе” нагрівання.

 

Еластичні пластини для базису поставляються у виглядібезбарвних або пофарбованих у рожевий колір пластинок розміром 100х65х1 мм для протезів верхньої щелепи і 100х65х2 мм, протезів нижньої щелепи. Їх використовують для покриття всієї прилягаючої до слизової оболонки поверхні протеза або визначеної ділянки. Оптимальної еластичності матеріал досягає в порожнині рота при температурі 37°С.

 

Для базисів знімних протезів ф. Kulzer(Німеччина) випускає еластичну пластмасу Дентанол плюс (Dentanolplus).

Поліхлорвінілові матеріали для базисних підкладок

 

Матеріали цього типу можуть бути двох видів: а) порошок - рідина і б) гель у виді тонкого коржа, лакованого з 2 сторін поліетиленовою плівкою. Вони являють собою сополімери вінілхлорида з іншими мономерами. У якості сополімерів можуть використовуватися акрилати, вінілацетат і ін. Еластичність досягається за рахунок зовнішньої пластификації.

Еладент-190 - вітчизняний матеріал типу порошок— рідина має гарну еластичність, довгостроково стійкий до впливу ротової рідини, відмінно з’єднуєтьсяз матеріалом базису.

 

Підкладка з формувальної маси може бути нашарована на базис у процесі виготовлення протеза або на протез, уже бувший в експлуатації.

 

Еластичні матеріали краще протистоять стиранню, ніж акрилові, міцніше з’єднуються з базисом. Проте наявність у складі поліхлорвініилових композицій пластифікатора обумовлює недоліки (міграція пластифікатора, старіння).

 

Фірма Kulzer(Німеччина) випускає поліхлорвініловий матеріал Паладур (Paladur).

 

Силіконові матеріали для базисних підкладок

 

Силіконові матеріали холодної вулканізації наповнені силіконовими компаундами. Поставляються в металевих тубах типу паста-рідина.

 

У комплект матеріалу може входити одна, дві або три рідини. Перші дві рідини - каталізатори вулканизації, третя - праймер (підшар). Кращими наповнювачами вважають органокремнеземи. Паста містить такі основні інгредієнти: силіконовий каучук СКТ-Н, наповнювач, барвник. У якості каталізаторів використовуються три(метилацетоксі)силан, який одночасно є зшивагентом, хелатні сполучення титана або алюмінію, аміносилани.

 

Ортосил може тверднути безпосередньо в порожнині за короткий проміжок часу (4-5 хв.). Формовочну масу наносять на попередньо оброблену праймером поверхню протеза. Протез із нанесеною на нього пастою вводять у порожнину рота і через 4-5 хв. витягають із уже готовою підкладкою. Підкладка добре оформляється, точно співпадає з рельєфом слизової оболонки порожнини рота і має достатньо високі експлуатаційні властивості.

 

Силіконова пластмаса Моллопласт-Б (Німеччина) добре змочується слиною, щільно прилягає до слизової оболонки і, таким чином, сприяє високої адгезии протеза до протезного ложа і поліпшення його фіксації. Матеріал інертний і не набухає в ротовій рідині. Він не піддається впливу флори порожнини рота, не містить пластифікаторів, що, як правило, вимиваються, тому зберігає еластичність протягом ряду років.

 

Моллопласт-Б застосовується для виготовлення боксерських шин і капп для лікування бруксизма, може наноситися на зовнішню поверхню протеза верхньої щелепи, імітуючи поперечні піднебінні складки. Іншими показаннями до його застосування служать: наявність гострих кісткових виступів, покритих тонкою слизовою оболонкою, значна або повна атрофія альвеолярної частини (відростка), необхідність профілактики странгуляційних смуг по периметрі протеза, створення м'якої "подушки" у проекції підборідного отвору, лінії "А", щелепно-під'язичної лінії, позадумолярних відділів, піднебінного валика, у резекційних протезах, а також при грушоподібній формі (рельсовий профіль) перетину альвеолярного гребеня.

 

Існує варіант підкладкового матеріалу, що твердіє при кімнатній температурі -Моллосил (Німеччина).

Базисні підкладки на основі фторкаучуків

Базисні еластичні підкладки на основі фторкаучуківі сополімерів добре з’єднуються з акрилатами і сополімерами, відрізняються високою стійкістю до органічних розчинників, добре протистоять стиранню й володіють високими фізико-механічними показниками. застосовують-матеріиали типу порошок-рідина. Порошок - сополімер вінілфторида і гексафторпропілена. Рідина – етилакрилат. Порошок містить 0,05% пероксида бензоіла і 0,05% гідропероксида кумола. Формувальна маса готується змішуванням 10% рідини і 90% порошку. Розкочуванням "тіста" отримують пластинку товщиною до 2 мм і відразу ж плакують їх із обох сторін металевою фольгою. Пластинки можуть зберігатися протягом декількох місяців.

Пластмаса Новус-тм (США) є полифосфазеновим флюореластомером. Випускається у виді пластин, ламінованих у поліетилен, необхідно зберігання в холодильнику. Технологія застосування підкладки в принципі не відрізняється від більшості еластичних матеріалів. Обов'язкові є виготовлення прокладок, що створюють простір для Новус-тм. Їх готують на зразок індивідуальних ложок із базисного воску, силікана, спеціального паперу, олов'яної фольги, полістирола. Крім того, необхідно між базисом протеза і пластинкою Новус-тм прокласти прошарок свіжого акрилового тіста базисної пластмаси гарячої полімеризації. Відповідно базису протеза зішліфовується прошарок пластмаси. При цьому жорсткий прошарок, що залишається, не повинний бути тонше 1 мм. Самапрокладка має товщину 1,5 мм (на рівні гребеня - 2,5-3 мм) Сторона пластинки Новус-тм, що буде укладатися на базисі протеза, змочується мономером.

 

Полімеризацію необхідно проводити, помістивши кювету у воду при температурі 74°С на 8 год. Можна витримати кювету при цій температурі 2,5 години, потім довести воду до кипіння і кип'ятити 30 хв. Але першому засобу необхідгно надати перевагу, при ньому еластичність Новус-тм довше зберігається. Слід зазначити, що Новус-тм є роздрібнювачем жувального навантаженняї і за цими показниками перевершує акрилові і силіконові матеріали для підкладок.

 

ПЛАСТМАСИ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ НЕЗНІМНИХ ПРОТЕЗІВ

 

В ортопедичній стоматології використовують пластмаси для виготовлення коронок і облицювання незнімних зубних протезів (штамповано-паяних і суцільнолитих). Найчпчастіше застосовують пластмаси Синма-М і Синма-74. Це акрилові пластмаси горячого твердіння типу порошок-рідина. Порошок - суспензійний сополімер, до складу якого входить фтор; рідина суміш акрилових мономерів і олігомерів. Рідина Синми-74 не містить олигомерів, тому її не можна застосовувати для прямого моделювання. Завдяки наявності олігомера в Синма-М збільшений час життєздатності маси в пластичному стані, що дозволяє моделювати облицювання безпосередньо з пластмаси, рівномірно її завдавати і розподіляти.

 

Використовувати Синму-М для облицювання протезів можна двома методами:

 

1) моделюванням облицювання безпосередньо на каркасі зубного протеза;

 

2) пакуванням пластмаси в кювету.

 

Перевага моделювання безпосередньо на каркасі протеза полягає в тому, що можна обійтися без трудомістких етапів, як моделювання з воску, гіпсування в кювету, виварювання воску, витяг готової конструкції з кювети.

 

Тривалий час перебування пластмаси в пластичному стані (до 30 хв.) дозволяє моделювати облицювання масами різного відтінку безпосередньо на каркасі зубного протеза, що забезпечує високі эстетичні характеристики протезів.

 

Для полімеризації використовують аппарат-пневмолімеризатор стоматологічний ПС-1, що випускається Київським заводом автоматики ім. Петровського, або закордонний аналог "Ивомат" ф. Ивоклар (Німеччина). У цих апаратах Синма-М полімеризується протягом 10 хв. при температурі 120°С і тиску 5 атм. Якщо виникає необхідність у корекції протеза, проводиться друга полімеризація при температурі 100°С. Це попереджає утворення тріщин між металом і пластмасою.

 

Для поступової полімеризації облицювання мостоподібних протезів великої протяжності проводять першу, другу і такі інші полімеризації при температурі 100°С, а останню - при 120°С.

 

Перед тим, як установити каркас, готовий для облицювання, на модель, потрібно ізолювати всі ділянки гіпсу, що можуть стикатися з пластмасою. Каркас обезжирюють мономером (АКР-7), висушують на повітрі і наносять щіточкою тонкий прошарок грунту. Грунт готують змішуванням порошку і рідини ЭДА-02 до сметаноподібної консистенції. Загрунтований каркас підсушують на повітрі протягом 15 хв., потім поміщають у полімеризатор і витримують 10 хв. при 120°С і тиску 5 атм. Щоб уникнути зміни кольору облицювання грунтове покриття перед нанесенням пластмаси повинно бути сухим і твердим.

 

Потім роблять добір порошків дентину й емалі. Кожний порошок дентину з комплекту Синма-М по кольору відповідає одному з номерів єдиної шкали стоматологічної расцветки. При необхідності одержання кольору з більш інтенсивним відтінком до основного порошку добавляють невеличку кількісті концентрату барвника потрібного кольору і старанно перемішують. Для обраного кольору дентину підбирають відповідний колір порошку емалі.

 

Емаль кольору № 1 застосовується зі світлими кольорами порошку дентину номерів 6, 10, 12 і 14, а емаль кольору № 2 із кольорами номерів 16, 19, 20 і 24.

 

Процес готування пластмаси такий. Порошок дентину і рідину змішують в об'ємному (3:1), або масовому (2:1) співвідношеннях у порцеляновому або скляному судинах. Закриту судину з масою лишають для набухання протягом 6 хв., якщо технік працює шпателем. За цей час масу 1-2 рази перемішують. У закритій судині маса зберігає робочу консистенцію протягом 20-25 хв., у відкритому - протягом 15 хв.

 

Для того, щоб маса не прилипала до шпателя, її легенько змочують рідиною Синма-М. Масу наносять на каркас невеличкими порціями, надаючи облицюванню форму потрібного зуба. Не варто наносити багато маси, товщина прошарку не повинна перевищувати 3мм, тому що при більшій товщині пластмаса може давати тріщини в процесі полімеризації.

 

Якщо каркас має велику протяжність, облицювання необхідно моделювати або швидко, або послідовно по 3-4 одиниці, щоб уникнути пересихання маси на змодельованих ділянках. Моделювання починають із дентинової маси, яку наносять клиноподібно, залишаючи вільними медіальну і дистальну сторони, а також ріжучий край коронки.

 

При поломці незнімних пластмасових протезів для ремонту їх застосовують так названі сополімерні композиції, що по складу подібні їм. Основна відмінність цих композицій складається в тому, що вони є матеріалами холодного твердіння. Низькотемпературна сополімеризація цих структур досягається використанням звичайних ініціаторів холодного твердіння - редокс-систем: пероксид бензоіла + заміщений анілін.

 

Найпоширенішими вітчизняними пластмасами, що самі затвердівають,є норакрил та акрилоксид.

КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УАНМ




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 47 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.022 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав