Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Фінансовий механізм — сукупність фінансових ме­тодів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Ринкова економіка ґрунтується на поєднанні як власної само­регулюючої дії, що становить саму її основу, так і системи дер­жавного регулювання ринкових відносин. Ринок на основі балан­су попиту і пропозиції через механізм вільного ціноутворення загалом самостійно регулює розвиток окремих галузей, регіонів і підприємств, виробництво певних товарів та сферу послуг. Разом з тим необхідна і система державного регулювання, однак не по­вного регулювання, а під регулювання, коригування, спрямування ринкових механізмів на досягнення певних цілей і реалізацію ви­значених завдань. Державне регулювання не замінює ринкового саморегулювання, а лише доповнює його.

Державне регулювання економіки може здійснюватися двома способами.

Перший — створення системи планового керівництва, в осно­ві якої лежать адміністративно-командні методи. Завдання збала­нсування економічного і соціального розвитку вирішуються на основі єдиного директивного централізованого планування. Що­правда, повного збалансування економіки так ніколи й не досяга­лося. Окрім того, те збалансування розвитку економіки, що за­безпечувалось плановими методами, досягалось на дуже низько­му, порівняно з розвиненими країнами, рівні забезпечення еко­номічних і соціальних потреб. Тобто планова економіка здатна певною мірою забезпечити керованість і збалансованість розвит­ку, однак на низькому життєвому рівні.

Другий спосіб державного регулювання економіки полягає у застосуванні економічних методів управління, серед яких прові­дна роль належить фінансам. Дія фінансового механізму на різні сторони соціально-економічного розвитку має кількісну й якісну визначеність. Кількісна визначеність виявляється в сумі коштів, що виділяються для досягнення тих чи інших цілей. Це первинна основа функціонування цього механізму. Без відповідних асигнувань і кредитів неможливе розв’язання жодного завдання суспільного розвитку. Але саме по собі виділення коштів ще не гаран­тує розв'язання того чи іншого конкретного завдання. Надзви­чайно важливо, яким чином здійснюється формування ресурсів, якими каналами і в яких формах вони рухаються, на яких умовах виділяються і використовуються. Усе це характеризує якісну ви­значеність дії фінансового механізму.

Зазначеним двом сторони функціонування фінансового ме­ханізму на основі руху грошових коштів відповідають два мето­ди фінансового впливу на соціально-економічний розвиток: фі­нансове забезпечення і фінансове регулювання. Оскільки ці два методи є глобальними й узагальнюючими і включають у себе окремі часткові методи, то їх можна виділити як структурні під­системи фінансового механізму, що характеризують зміст впли­ву фінансів на різні сторони розвитку суспільства. Установлен­ня пріоритетності того чи іншого методу лежить в основі визначення напрямів фінансової політики держави. Чим вищий рівень розвитку суспільства й економіки, тим більшою є роль фінансового регулювання.

Фінансове забезпечення переважає в умовах адміністративно-командної системи управління. Ресурси, які виділяються на осно­ві рішень відповідних адміністративних органів, є їх матеріаль­ним забезпеченням. Фінансове регулювання в цих умовах підпо­рядковане завданням створення відповідних грошових фондів, насамперед централізованого фонду — бюджету держави. На­впаки, в умовах ринкових відносин на перший план виступає під­система фінансового регулювання, бо саме вона робить ринок ре­гульованим, а не стихійним.

Підсистеми фінансового забезпечення і фінансового регулю­вання тісно взаємозв'язані. Встановлена в той чи іншій період система фінансового забезпечення потребує відповідного фінан­сового регулювання.

Структурна побудова фінансового механізму подана на рис. 1.

Фінансове забезпечення реалізується на основі відповідної системи фінансування, яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування. Різні форми фінансового забезпечення використовуються на практиці одночасно через установлення оптимального для даного етапу розвитку суспільства співвідношення між ними.

Самофінансування являє собою забезпечення потреб простого і розширеного відтворення виробництва за рахунок власних кош­тів юридичних і фізичних осіб. Це вихідна форма фінансового забезпечення. Без наявності певних власних коштів розпочати будь-яку діяльність неможливо. Але самофінансування зовсім не означає створення фінансової автаркії, бо дуже тісно пов'язане з використанням кредитів. Адже ці запозичені кошти потрібно по­вернути за рахунок власних доходів. У зв'язку з цим треба чітко розрізняти самофінансування як принцип організації і як форму фінансового забезпечення.