Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ефективність фінансового механізму залежить від цілеспрямованого вибору фінансових інструментів та дійовості їх впливу на окремі сторони соціально-економічного розвитку.

Характер і ступінь впливу через фінансові інструменти на со­ціально-економічний розвиток залежать як від методу розподіль­них відносин. так і від того, які функції надані цим інструментам і наскільки повно вони реалізуються на практиці. Дійовість фі­нансового механізму визначається дійовістю окремих інструмен­тів. Немає сенсу сподіватися на ефективність того механізму, окремі інструменти якого або зовсім не мають стимулюючих фу­нкцій, або вони недостатньо чітко виражені, або через певні при­чини не реалізуються.

Управління фінансовим механізмом. У будь-якому механізмі управління ґрунтується на використанні відповідних важелів. Самі по собі вони нічого не визначають і не вирішують. Вплив на дію фінансового механізму, а через нього на різні сторони соціа­льно-економічного розвитку, досягається встановленням і зміною положення того чи іншого важеля. Наприклад, якщо необхідно прискорити економічний розвиток, то для цього є випробувані заходи — зниження процентних ставок на кредит та ставок опо­даткування доходів, насамперед тих, що спрямовуються на на­громадження. Або, скажімо, треба стимулювати науково-тех­нічний прогрес. Як один із заходів, можна застосувати підвищен­ня норм амортизаційних відрахувань, установлення прискореного списання амортизації з урахуванням морального зносу устатку­вання. Іноді складається враження, що важелі діють самі по собі. Але це не так, вони тільки приводять в рух відповідні інструмен­ти, без яких вони нічого не значать.

Сукупність важелів становить систему управління фінансовим механізмом. За напрямом своєї дії вони поділяються на дві групи: стимули і санкції. Взагалі, у широкому розумінні стимули вклю­чають і санкції. Розмежування цих понять має на меті розрізнити напрями дії важелів. Стимули матеріалізують фінансове заохо­чення, а санкції— покарання. На практиці в ролі стимулів висту­пають різні пільги (в оподаткуванні, кредитуванні тощо), а санк­ції — це штрафи, пені та ін. Крім того, важелі керування фінан­совим механізмом поділяються на окремі види. Насамперед це принципи, умови і порядок формування доходів, нагромаджень і фондів, порядок здійснення витрат, умови і принципи фінансу­вання і кредитування.

Принципи — це основоположні елементи системи управління. З їх допомогою відбувається налагодження фінансового механіз­му, його орієнтування на розв'язання певних завдань. Принципи визначають характер дії як окремих підсистем та їх елементів, так і механізму в цілому. Зміна принципів може докорінно змі­нювати дію фінансового механізму, що наочно видно при пере­ході до принципу самофінансування в організації фінансових ре­сурсів підприємств замість бюджетного регулювання. Дуже важливо, щоб ті чи інші принципи не тільки декларувались, а й не­одмінно були життєздатними і щоб їх обов'язково дотримувались на практиці.

Умови формування доходів, нагромаджень і фондів, а також фінансування і кредитування визначаються відповідними зако­нодавчими й нормативними документами. Це порядок формування доходів, віднесення витрат, визначення розміру податків тощо. Умови фінансових відносин мають бути узгоджені з їх принципами, не суперечити їм. Це, по суті, техніка фінансових розрахунків. Однак не слід ні недооцінювати, ні переоцінюва­ти її значення. Без досконалої техніки не може нормально фу­нкціонувати будь-який механізм, але найдосконаліша техніка не допоможе, якщо механізм складено з незадовільних інстру­ментів.

Надзвичайно важливу роль у системі управління фінансо­вим механізмом відіграють норми і нормативи, особливо при застосуванні нормативного методу розподільних відносин. Не­обгрунтовані або не взаємопов'язані норми і нормативи мо­жуть розладнати роботу найдосконалішого механізму. Головна вимога до них полягає в тому, що їх встановлення та зміна ма­ють базуватись або на науково обґрунтованій методиці (ставки податків), або на основі ринкових відносин (процентні ставки на позички).

Функціонування фінансового механізму забезпечується через організаційні структури, які характеризують надбудову суспільст­ва. Це правове регламентування, планування, організація та кон­троль. Правове регламентування відображається в розробленні та прийнятті законодавчих актів з фінансів. Ця функція покладається на органи державної влади. Фінансове планування полягає в розроб­ленні фінансових планів, на основі яких ведеться оперативне управління. Основний фінансовий план — бюджет держави — за­тверджується законодавчо. Функції організації фінансової діяль­ності в країні покладаються на органи державного управління і безпосередньо на Міністерство фінансів та Центральний банк. Ефективність управління фінансовим механізмом залежить на­самперед від чітких, злагоджених та узгоджених дій цих органів. Фінансовий контроль дає можливість постійно стежити за рухом грошових потоків, він забезпечує перевірку законності здійснен­ня фінансових операцій і тим самим правильне спрямування дії фінансового механізму.

В управлінні фінансовим механізмом важливим є один ас­пект: На що має бути націлене його фінансування? На те щоб з його допомогою вирішувати ті чи інші проблеми, що пе­ріодично виникають у суспільстві, чи на те, щоб їх не виника­ло? Звичайно, фінансовий механізм має реагувати на існуючі проблеми і сприяти їх вирішенню. Та все ж головна його мета полягає в тому, щоб не допускати зародження, а тим більше, загострення проблем.