Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Організація здійснення фінансової політики

Організація здійснення фінансової політики полягає у ство­ренні відповідної системи фінансових органів та інституцій, наданні їм достатніх функцій і повноважень для реалізації тієї чи іншої політики, чіткому розмежуванні функцій з ме­тою забезпечення повноти здійснення фінансової політики та досягнення скоординованості дій усіх суб'єктів. Система управління фінансами охоплює досить розгалужену сукупність фінансових органів та інституцій, які наділені широкими повнова­женнями і виконують різноманітні функції (Їх склад в Україні охарактеризовано в розділі 2.3). Кожний із цих органів має свою сферу діяльності і несе відповідальність за реалізацію фінансової політики в певному напрямі. Координуючими центра­ми в цій системі є міністерство фінансів та центральний банк.

Міністерство фінансів розробляє засади фінансової політики країни у цілому і реалізує та координує фіскальну політику. Воно складає проект Державного бюджету й забезпечує його виконан­ня. Склад і структура видатків бюджету відображають зміст і на­прями фінансової політики на поточний рік. Водночас бюджет як фінансовий план складається на основі бюджетної резолюції, що розробляється вищим органом законодавчої влади, який і затвер­джує бюджет. Тому фіскальна політика держави є відображенням спільних дій законодавчої та виконавчої гілок влади. Законодавча влада визначає засади цієї політики, а виконавча, насамперед в особі Міністерства фінансів, забезпечує її реалізацію.

Центральний банк розробляє засади монетарної політики та за­безпечує її втілення. На відміну від міністерства фінансів, яке вхо­дить до складу уряду, центральний банк у більшості країн світу діє як самостійна та незалежна фінансова інституція. У нашій державі він не є складовою уряду і не підпорядкований законодавчій владі. Водночас Рада Національного банку України, що є вищим колегі­альним органом його управління, формується наполовину за при­значенням Верховної Ради і наполовину за призначенням Прези­дента. Голова правління Національного банку затверджується Вер­ховною Радою. Такий статус центрального банку робить його від­носно незалежним у здійсненні монетарної політики. Так, Рада Національного банку України самостійно розробляє основні заса­ди грошово-кредитної політики та забезпечує її реалізацію.

Особливості статусів двох провідних фінансових структур — Міністерства фінансів та центрального банку безпосередньо від­биваються на виробленні та реалізації фінансової політики і за­безпеченні взаємоув'язки її фіскальної та монетарної складових. З одного боку, відсутність їх єдиного підпорядкування і чітко ви­значеного співвідношення функцій може обумовлювати і різновекторність монетарної та фіскальної політики. Але, з іншого бо­ку, у цьому полягає притаманна демократичному суспільству система противаг, яка сприяє збалансованості фінансової політи­ки у цілому. Водночас це вимагає обов'язкової координації дій міністерства фінансів та центрального банку. І фіскальна, і моне­тарна політика мають бути спрямовані на вирішення основних завдань соціально-економічного розвитку.